Українське агропідприємництво у 2026 році стикається з низкою викликів: як отримати доступ до ринку Європейського Союзу та які вимоги слід виконати, чи варто займатися переробкою та тваринництвом, як мінімізувати ризики у цих напрямках?
Кожна компанія самостійно шукає оптимальні шляхи вирішення цих питань. Одним із таких заходів, що допомагають розібратися у ситуації, став форум «Нове зернятко», організований компанією «Агропродсервіс». Серед активів групи є не лише стандартні напрямки, як-от рослинництво, тваринництво, переробка та енергетика, але й соціальні проєкти – благодійний фонд та власний етнографічний комплекс. На чому зосереджується ця багатопрофільна компанія у 2026 році, які очікування бізнесу в західних областях – у репортажі з десятого форуму «Нове зернятко».
Ключова угода — €40 млн та 15 млн «кубів» біометану
Головною подією форуму «Нове зернятко» стало підписання інвестиційного меморандуму між Vitagro Agro та «Агропродсервісом» щодо виробництва електроенергії, біогазу та біометану в Тернопільській та Хмельницькій областях. Документ скріпили підписами генеральний директор групи компаній Vitagro Петро Лабазюк та директор «Агропродсервісу» Іван Карачка.
Для обох компаній це є логічним кроком у посиленні вертикальної інтеграції виробництва. Вони обидві ведуть діяльність у західних регіонах, мають власні тваринницькі та переробні потужності, а також залишки рослинництва та відходи ферм, які потребують утилізації. Однак обсяги майбутніх заводів перевищують можливості двох господарств, тому планується залучення як власних відходів, так і сировини від сторонніх постачальників.
директор «Агропродсервісу»
«Маючи значну сировинну базу та активно розвиваючи тваринництво, свинарство і рослинництво, ми сьогодні постаємо перед викликом необхідності будівництва альтернативних джерел енергії. Ми вже багато зробили в напрямку сонячної енергетики та накопичення енергії, а зараз розглядаємо можливість створення біогазових та біометанових заводів».
Загальна потужність майбутніх об’єктів сягатиме близько 15 млн м³ біометану щорічно, а обсяг капітальних інвестицій оцінюється у €40 млн. Сторони розраховують створити 200 нових робочих місць, із яких 100 будуть безпосередньо задіяні на нових підприємствах, а ще 100 – у суміжних галузях.
У рамках майбутнього проєкту Vitagro Agro візьме на себе відповідальність за розробку та координацію, тоді як «Агропродсервіс» займатиметься їх реалізацією та наданням необхідних даних. Сторони вже розпочали техніко-економічне обґрунтування потенційних проєктів, включаючи аналіз сировини, оцінку локацій, вибір технологічних рішень, розробку бізнес-моделі, фінансове моделювання, попередню оцінку капітальних та операційних витрат, а також базове структурування проєктів.
Наступним спільним етапом стане створення проєктних компаній, отримання дозвільної документації, проєктування, залучення фінансування, підключення до енергетичних та газових мереж, а також укладання попередніх угод на постачання біометану.
Коли очікувати вступу до ЄС?
Заступник міністра економіки Тарас Висоцький на панельній дискусії форуму «Нове зернятко» висловив оптимізм щодо відкриття п’ятого переговорного кластера з ЄС, який охоплює сільське господарство. Очікується, що це відбудеться вже в липні, або, щонайпізніше, восени. Він наголосив, що не слід сприймати євроінтеграцію як далекий та абстрактний процес, адже адаптація до євростандартів відбувається вже зараз, незалежно від офіційного статусу переговорів. В Україні вже діє закон про захист тварин, і на підході – регулювання щодо генетично модифікованих організмів.
Він також пояснив механізм переговорів. У сферах, де Україна вже готова дотримуватися норм ЄС, предмет для дискусій відсутній – це питання виключно імплементації та звітності. Там же, де існує потреба у перехідному періоді, профільне міністерство формує позицію спільно з галузевими асоціаціями та іншими відомствами, після чого розпочинаються переговори з Єврокомісією.
Тарас Висоцький під час свого виступу виділив три найбільш чутливі для українського агросектору блоки: вимоги до засобів захисту рослин, питання земельного ринку та можливий доступ громадян ЄС до придбання сільськогосподарських угідь, а також утримання худоби населенням для власних потреб. На форумі також була озвучена приблизна дата імплементації – 2032 рік.
Тарас Висоцький
заступник міністра економіки
«Згідно з планом, який враховує закон про державний контроль, усі необхідні заходи можна імплементувати до 2032 року. Щодо термінів готовності до вступу, то всі аспекти, окрім пестицидів, можуть бути реалізовані за 3-5-7 років, оскільки вони вже впроваджені на 30-40%».
Таким чином, формальне відкриття переговорних кластерів є лише початком тривалого та нерівномірного процесу, де деякі вимоги доведеться виконувати майже негайно, тоді як інші розтягнуться на роки, підсумував він.
Навіть приблизний обсяг потенційних дотацій для України від ЄС залишається невідомим, зазначає голова комітету з євроінтеграції УКАБ Олександра Авраменко. Наразі найвірогідніші оцінки – близько €10-12 млрд, тоді як раніше у Брюсселі лунала цифра в €95 млрд, хоча загальний річний бюджет на субсидії фермерам у ЄС становить €55 млрд.
За її словами, певні сигнали свідчать про підготовку Єврокомісії до приєднання України. Зокрема, розглядається можливість встановлення верхньої межі дотацій для одного господарства на рівні 100 тис. євро при базовій підтримці близько €200/га. Водночас у Брюсселі тривають дискусії щодо перегляду механізму розподілу дотацій перед майбутнім розширенням ЄС.
Виступаючи на форумі, народний депутат Іван Чайківський застеріг від передчасних висновків. Він наголосив на необхідності спочатку чітко зрозуміти структуру агросектору України, хто і на яких землях господарює, та скільки податків сплачується.
Іван Чайківський
нардеп, член аграрного комітету ВР
«Мені здається, тут потрібно чітко визначити, хто ми, який у нас агросектор, і лише потім вести дискусію про обсяг бюджету, який має бути виділений для України. До війни ми мали 42 млн га, з яких 18 млн га – це паї, дачі, ОСГ, городи в населених пунктах. Тому наше домашнє завдання, яке ми вже обговорювали в комітеті, — провести дослідження нашого аграрного сектору, але нам бракує ресурсів для цього».
Тому він бачить сенс у тому, щоб вже на державному рівні досягти домовленостей між аграріями всіх розмірів та форм власності, спільно визначити розподіл ринку та прийняти правила, яких дотримуватимуться всі учасники.
Якщо українці прагнуть вступити до ЄС, вони мають прийняти правила організації, підкреслив генеральний директор «Агропродсервісу» Андрій Баран, і його господарство рухається в цьому напрямку.
Андрій Баран
генеральний директор «Агропродсервісу»
«Ми повинні чітко розуміти, що отримуємо натомість. Якщо в обмін на дотримання вимог ЄС ми отримуємо доступ до їхнього ринку, якщо ми отримуємо можливість для зростання – це буде лише на користь нам. Є речі, які можуть нам не подобатися, але ми маємо визначити, що для нас є першочерговим і що принесе перспективний результат».
За його словами, «Агропродсервіс» ще до вступу України в ЄС фактично впровадив значну частину європейських стандартів. Наприклад, компанія не практикує монокультурне вирощування, а дотримується сталих та агрономічно безпечних для ґрунтів сівозмін, активно використовуючи сидерати. Крім того, господарство вже зараз виконує європейський норматив, згідно з яким на щонайменше 25% земель вносяться органічні добрива. Розвинений тваринницький напрямок також сприяє такій самостійній євроінтеграції.
Акцент на власному насінні для гарантованого врожаю
Вже не перший рік «Агропродсервіс» робить ставку на власне насінництво. У 2025 році компанія реалізувала понад 10 тис. тонн насіння пшениці, ячменю, сої та гороху, а наступна мета – 15 тис. тонн, розповідає керівниця відділу насінництва Галина Біловус.
«Агропродсервіс» закуповує та розмножує посівний матеріал категорії «еліта», а першу репродукцію реалізує за ліцензійними угодами, зазначає вона. Українська селекція поки не викликає особливого інтересу; співпраця налагоджена з іноземними селекційними компаніями, такими як KWS, Selgen, Lidea, Saatbau, RAGT Semens та іншими.
Модель насінницького центру вона ілюструє прикладом нового сорту сої «Адельфія» від Saatbau, який продемонстрував стабільність на полях компанії, що є важливим критерієм при виборі сорту.
керівниця відділу насінництва «Агропродсервісу»
«Це новий сорт у нашому портфоліо, оскільки ми отримали ексклюзивні права на цей сорт в Україні. Saatbau передала нам право на розмноження та продаж «Адельфії» по всій Україні, і більше ніхто не має права займатися цим сортом. Зараз багато компаній переходять на ексклюзивні права на сорти, але нам завжди хочеться виділятися, бути кращими в чомусь».
Хоча насіння реплікується на заході України, це не впливає на його характеристики при вирощуванні в інших регіонах, підкреслює керівниця напрямку. «Агропродсервіс» співпрацює з компаніями не лише на заході, а й по всій Україні, зокрема з господарствами з Бессарабії, Житомирщини, Київщини, Сумщини та Миколаївщини.
Головною проблемою цього року вона називає нестачу вологи в західних областях: за всю весну на поля агрокомпанії випало лише 40 мм дощу, причому за березень – лише 7 мм. Ситуація дещо покращилася в середині червня, коли за один тиждень випало 35 мм опадів.
Традиційною проблемою для насіннєвих компаній є необхідність виробити продукцію точно під потреби аграріїв, щоб уникнути залишків, але при цьому забезпечити можливість задоволення пікових потреб, наголошує Галина Біловус. Частина ринку завчасно укладає контракти на вирощування, але це працює лише з компаніями-оригінаторами, які замовляють розмноження на полях «Агропродсервісу». Тому доводиться ретельно планувати обсяги та культури, а подекуди – покладатися на інтуїцію.
«Наприклад, минулого року ми продали озимий ячмінь «в нуль», тому цього року заготовимо більше ячменю. Отже, ключовим для нас є планування, але гнучке планування. Можете запитати у працівників «Агропродсервісу» – наш комерційний відділ має особливі здібності, свою інтуїцію, яку ми використовуємо в роботі», – жартує Галина Біловус.
Військова допомога — до 2 млн грн щомісяця
Одним із обов’язкових пунктів програми «Нового зернятка» є висвітлення підтримки Сил оборони України, яка здійснювалася протягом року. Про це розповідає Любов Вовк, засновниця благодійного фонду «Покрова», який входить до складу «Агропродсервісу».
Цього року на потреби військових 12-ї бригади «Азов» вдалося зібрати 10 млн грн на закупівлю обладнання та техніки, що вдвічі більше порівняно з 2025 роком. Збір організовано для підрозділів БПЛА – придбано два пікапи Toyota, навігаційні прилади, рації для зв’язку, захищені ноутбуки, безпілотники, зарядні станції, кабелі та оптоволокно. Це цивільне обладнання, яке, на відміну від летального, не потребує окремого контрактування і може напряму фінансуватися комерційними структурами. Однак значна частина цивільної техніки після певних модифікацій може використовуватися і в летальних цілях, додає засновниця фонду.
засновниця благодійного фонду «Покрова»
«Ми співпрацюємо з «Азовом» з кінця 2022 року, і це вже не просто партнерство, а дружба, яка переросла в постійну програму допомоги «Азову». Спочатку фонд забезпечував один батальйон, потім два, а зараз – усі безпілотні батальйони бригади 1-го корпусу НГУ. Подібну постійну, хоч і меншу за обсягом, програму фонд має і для 100-ї Волинської бригади. Іншим місцевим бригадам ми надаємо допомогу продуктами харчування».
Важко спрогнозувати, наскільки довго вистачить зібраного обладнання для потреб бригади, наголошує вона. На війні неможливо передбачити, скільки прослужить будь-яке обладнання чи техніка, підтверджує військовий з бригади «Азов».
«Деяке обладнання виходить з ладу вже в перший місяць використання. Інше може прослужити, умовно, до трьох років. Якби ми на ці 10 млн грн купили лише дрони, я б сказав, що це забезпечення на три дні бойових дій. Збір необхідний, але складно визначити, яку саме потребу «Азову» покриває цей збір», – пояснює військовий.
Окрім прямої допомоги підрозділам, фонд реалізує освітні програми – безкоштовний курс підготовки пілотів FPV-дронів, а також спільну з «Агропродсервісом» програму перекваліфікації кадрів. Також ведеться соціальна робота, надається допомога дітям загиблих захисників та пораненим ветеранам, які можуть пройти соціальну реабілітацію та адаптацію в етнопарку «Агроленд» за програмою «Світлопростір».
«У декого з них ми бачимо перші посмішки за весь час реабілітації», – констатує Любов Вовк.
Молочна ферма та етнопарк в одному селі – що їх об’єднує
Відвідування форуму «Нове зернятко» включає поїздку на молочну ферму та до етнопарку «Агроленд» у селі Великий Ходачків Тернопільської області. Вибір цих локацій зумовлений їхнім сусіднім розташуванням, а вольєри тварин етнопарку знаходяться відносно недалеко від приміщень промислової худоби.
Молочно-товарна ферма «Агропродсервісу» розрахована на 1000 голів великої рогатої худоби джерсейської породи та функціонує з 2024 року. Компанія робить ставку на цю породу для мінімізації витрат та збереження прибутковості в умовах молочної кризи. Джерсеї приваблюють економічністю утримання: тварини компактні та споживають удвічі менше кормів порівняно з голштинами, потребують меншої площі для стійлового утримання та менших витрат на ветеринарне обслуговування.
При цьому молоко джерсеїв відзначається високим вмістом жиру та білка – середній надій по компанії становить 12,2 тонн на рік від фуражної корови, що лише трохи поступається 13 тоннам на корову голштинської породи.
Поблизу розташований і етнопарк «Агроленд», який функціонує з лютого 2025 року, розповідає помічник народного депутата Івана Чайківського Олег Удич. Парк відтворює культурну, побутову та господарську спадщину українського села кінця ХІХ – початку ХХ століття на трьох етнолокаціях – Поділлі, Волині та Опіллі.
Етнопарк умовно поділений на дві зони: тематичні ферми з понад 30 породами свійських тварин з усього світу – від української сірої корови до японської вагю, азіатського буйвола чи камерунської кози. Інша частина – автентичні хати з меблями та предметами побуту тієї епохи, діюча лісопилка, музей преси та виробів Тернопільського заводу порцеляни. У найближчих планах – відкриття власної сироварні, музею Трипілля та музею ретроавтомобілів, мотоциклів і сільгосптехніки.
Збір експонатів для «Агроленду» триває і зараз, каже Олег Удич. Етнопарк шукає та закуповує старовинні предмети у населення, але підходять не всі реліквії. Щоб потрапити до колекції, вони мають бути виготовлені в Україні або пов’язані з місцевими історичними подіями.
«Агропродсервіс» серйозно ставиться до розвитку напрямку етнотуризму в регіоні та планує його подальший розвиток, додає він. «Агроленд» вже досяг рівня парків Буковеля та Яремче, і має потенціал стати окремим та значним напрямком у бізнесі компанії.
Олексій Козаченко, Latifundist.com