Італійські науковці експериментують із зимовим посівом цукрових буряків, намагаючись пристосувати цю культуру до нових кліматичних реалій Середземномор’я.
Традиційні весняні строки посіву все частіше обмежуються через літню посуху, високі температури та поширення захворювань, зокрема церкоспорозу, як зазначає НАЦУ «Укрцукор».
Дослідження, проведене протягом двох років у регіоні Леньяро (Падуя, північний схід Італії), охопило дев’ять різновидів цукрових буряків. Посів здійснювався в різні періоди — від кінця вересня до початку листопада, аби визначити вплив термінів посіву на розвиток рослин та показники врожайності.
Результати виявили, що головним чинником виживання рослин у зимовий період є їхній ступінь розвитку до настання морозів. Найкращі результати спостерігалися при посіві у вересні та на початку жовтня. Натомість, пізній посів на початку листопада призводив до загибелі до 80% рослин.
Водночас, надто ранні строки посіву підвищували ризик появи стрілок, що негативно позначається на якості та обсягах урожаю. Найбільш збалансовані підсумки були зафіксовані при посіві наприкінці жовтня, коли вдалося поєднати помірну морозостійкість із високою продуктивністю окремих сортів.
Деякі сорти в умовах пізнього осіннього посіву демонстрували врожайність коренеплодів на рівні 81–84 т/га, що вказує на потенціал цієї технології за умови правильного підбору генетичного матеріалу. Варто зазначити, що вміст цукрів у коренеплодах коливався залежно від рівня зволоження протягом сезону: у посушливі роки цей показник був вищим.
Дослідники наголошують, що оптимальний баланс між зимостійкістю, відсутністю стрілкування та врожайністю досягається саме при посіві наприкінці жовтня, за умови ретельного вибору сортів. Подальші дослідження спрямовані на порівняння цієї методики з традиційною весняною сівбою для визначення її економічної вигоди.