Кожного року ключовим чинником, що впливає на швидкість, якість сівби та обсяги посівних площ озимого ріпаку, є наявність вологи. Через її дефіцит у серпні строки сівби зміщуються на пізніші вже кілька сезонів поспіль у багатьох регіонах.
Загалом, оптимальними для належного розвитку рослин ріпаку вважаються строки посівної від середини серпня до початку вересня. Рання сівба позитивно впливає на розвиток кореневої системи та самої рослини.
З іншого боку, надто рання сівба підвищує ризик вимерзання через надмірний ріст і розвиток рослин. Занадто пізня сівба, як наслідок, призводить до слабкого розвитку рослин восени, недостатнього нарощування біомаси, що, своєю чергою, не створює передумов для високої врожайності.
Однак останніми роками погодні умови восени доволі сприятливі для росту та розвитку озимих культур. Тому ріпак, посіяний до кінця першої декади вересня, а на Півдні – до кінця другої декади, має всі шанси увійти в зиму у фазі розвитку, близькій до оптимальної.
Водночас при пізній сівбі варто обирати гібриди з максимально швидким стартовим ростом восени. Це дозволить рослинам встигнути сформувати листкову розетку та достатню товщину кореневої шийки на момент припинення осінньої вегетації.