До 80% азоту, який ріпак озимий засвоює навесні, припадає на період від початку відновлення вегетації до цвітіння. Під час формування стручків ріпак використовує азот із кореня й стебла, оскільки в цей час із ґрунту його надходить небагато.
Про це у статті «Бути в нормі» в журналі The Ukrainian Farmer пише Григорій Господаренко, доктор сільськогосподарських наук, професор (Уманський національний університет).
Для формування високої врожайності достатньо, щоб до початку стеблування рослини засвоїли 120 кг/га азоту. Водночас стимулювати ріпак до надмірного засвоєння азоту недоцільно, адже він утворить багато листкової маси, бічні пагони формуватимуться повільніше, а бутони (насамперед на нижніх бічних пагонах) зацвітатимуть пізніше й довше.
Незалежно від стану розвитку посіву ріпаку, його потрібно підживлювати азотом навесні, щоб запустити активність цитокінінів і регенерацію рослин після зимового спокою. Якщо очікувана врожайність не перевищує 4,0 т/га, азотні добрива вносять за один прийом.
За очікуваної вищої урожайності на посівах, які взимку не втратили листкової маси, це підживлення потрібно поділити. Друге внесення проводять до стеблування, коли пагін досягає 5 см у довжину і очікується інтенсивний ріст стебла.
На сильно розвинених посівах основне підживлення можна провести, коли стебло ріпаку має 10 см у довжину і бічні пагони починають видовжуватися. Цей азот має надходити до стадії бутонізації. За умови очікування високої врожайності до стеблування рослин вносять лише 60-75% розрахованої дози азотних добрив. Решту (20-40 кг/га) азоту вносять позакоренево до початку цвітіння або коли вже з’явилися перші квітки. За достатнього зволоження ґрунту можна внести до 50 кг/га азоту.
Нагадаємо, надлишкове живлення ріпаку азотом знижує його морозостійкість.