: Які головні чинники впливають на результативність посівів озимого ріпаку
Ефективне вирощування озимого ріпаку є складним завданням, адже воно обмежується низкою природних обставин і залежить від коректного вибору агротехнічних практик. Ріпак є досить вибагливою культурою до умов зростання та чутливо реагує на фітосанітарний стан поля. Попередниками для озимого ріпаку можуть бути сільськогосподарські культури, які своєчасно звільняють ґрунт, сприяють ліквідації бур’янів і формують сприятливу структуру ґрунту.
Стаття «Поле чекає на ріпак» у виданні The Ukrainian Farmer містить аналіз від Оксани Стельмах (Прикарпатська державна сільськогосподарська дослідна станція Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН).
Не бажано висаджувати ріпак після культур, що належать до родини капустяних. Найкращими попередниками для озимого ріпаку є горох, зернові злакові культури, а також однорічні та багаторічні трави. Озимий ріпак потребує родючих ґрунтів з належною водо- та повітропроникністю, із нейтральною або слабокислою реакцією ґрунтового розчину.
Високі та стабільні показники врожайності досягаються при розміщенні ріпаку на ґрунтах з такими агрохімічними характеристиками:
- вміст гумусу, % – щонайменше 1,1;
- кислотність ґрунту, рН – 5,8-6,5;
- калій, мг/кг ґрунту – 120-145;
- фосфор, мг/кг ґрунту – 60-75;
- магній, мг/кг ґрунту – 50-70;
- бор, мг/кг ґрунту – 0,25;
- марганець, мг/кг ґрунту – 10-15;
- сірка, мг/кг ґрунту – 30–60.
Ґрунти з близько розташованими ґрунтовими водами та легким механічним складом (піски, торфовища), а також території з крутими схилами та значною кількістю западин, не підходять для вирощування ріпаку. Оптимальне забезпечення вологою для озимого ріпаку спостерігається при річній сумі опадів понад 600 мм, задовільне – при 500-600 мм, недостатнє – менше 400 мм.
Потреба у волозі протягом вегетаційного періоду змінюється: в перші 1,5-2 місяці після появи сходів вона незначна. Навесні рослинам достатньо зимових запасів вологи. Ключовим періодом для забезпечення вологою є початок цвітіння та дозрівання.
Восени для ріпаку необхідна сума активних температур 550-700 °С. Припинення осінньої вегетації відбувається при температурі –2…–3 °С. Взимку ріпак витримує зниження температури до –20…–22 °С, а за наявності снігового покриву – до –28…–30 °С. Найбільш вразливою до морозів частиною рослини є коренева шийка. Найбільшої шкоди озимому ріпаку завдають коливання температур протягом зими та ранньої весни. Недостатньо розвинені та незагартовані рослини (розетки з 3-4 листками) гинуть при температурі –10…–12 °С.
Весняний період вегетації ріпаку розпочинається через 10 днів після того, як середньодобова температура повітря перетне позначку +1…+3 °С.
Раніше ми вже розповідали, як створити найкращі умови для отримання значного врожаю ріпаку.