У насінні ріпаку поживні речовини містяться у достатній кількості лише до стадії двох листків. Після цього рослинам необхідно забезпечити належне живлення, насамперед азотом і сіркою, для формування кореня та накопичення в ньому необхідних речовин. Інакше після зимівлі рослини можуть погано відновлюватися, матимуть недостатньо накопичених поживних речовин у коренях, порушене гілкування нижніх бічних пагонів та менше закладених квіткових бруньок.
Надлишкове живлення рослин нітратним азотом як восени, так і навесні сприяє посиленому поглинанню води, що, своєю чергою, знижує морозостійкість рослин. Ріпак демонструє виражену внутрішньорослинну конкуренцію між вегетативними та генеративними органами. Так, уже через 10 діб після початку цвітіння стручки беруть на себе основне навантаження з постачання асимілятів для насіння.
Після закінчення цвітіння живі листки забезпечують менше ніж 10% асиміляції. Тому на врожай впливає не стільки листкова маса, скільки площа стручків.
Це пояснює необхідність оптимізації, насамперед, азотного живлення з метою запобігання утворенню надмірної листкової маси.