Підприємство «ВЕРЕС» з Кіровоградської області вже понад два десятиліття використовує технологію no-till, три роки поспіль відмовляючись від вирощування кукурудзи, і робить акцент на твердій пшениці та переробці соняшнику. При цьому мова йде не про звичайне виготовлення олії, а про очищення насіння для отримання ядра, яке має великий попит у харчовій та кондитерській галузях Європи. Новий етап розвитку співпав із входженням «ВЕРЕСу» до холдингу «Голден Агро», який до початку повномасштабної агресії працював на Луганщині. Але про все детально — у нашому репортажі.
Освоїли no-till, задовго до його популярності
Швидко сідаємо в кабіну комбайна Case, щоб особисто побачити, як на підприємстві «ВЕРЕС» збирають озиму пшеницю. Механізатор Юрій, який працює тут вже 24 роки, запевняє, що такого врожаю ще не було. Вперше пшениця дає 8 т/га. Для прикладу, в попередні роки урожайність була приблизно 4 т/га.
— Погодні умови допомогли? — питаємо у директора «ВЕРЕСу» Володимира Зубкова.
— Якщо згадати осінь 2024 року, то вона точно не була сприятливою, — відповідає він. — Однак за останні 20 років ми настільки вдосконалили технологічні процеси, що можемо точно спрогнозувати, чого і скільки потрібно, який сорт обрати, коли сіяти, щоб отримати той результат, який ви спостерігаєте.
В основі діяльності компанії лежить технологія no-till, яку тут почали використовувати ще задовго до того, як вона стала загальноприйнятою, згадує Володимир Зубков. Для її впровадження агрономів навіть відправляли на навчання до Аргентини. І сьогодні, в умовах кліматичних змін, саме вона виявилася найбільш результативною. Наприклад, якщо у «ВЕРЕС» урожайність пшениці складає 8 т/га, то у сусідів — в межах 1,5–4 т/га.
Після запровадження no-till підприємству вдалося майже втричі скоротити кількість польових робіт, зменшити потребу в техніці та персоналі й знизити загальну собівартість виробництва на 30%.
Однак, щоб технологія дійсно запрацювала, потрібен час, стверджує директор. Щонайменше п’ять років необхідно на відновлення ґрунтів і формування біоти. У «ВЕРЕС» також технологію впроваджували поступово, а не відразу на всіх площах.
Володимир Зубков
керівник компанії «ВЕРЕС»
«У перший рік після відмови від оранки урожайність зазвичай знижується. Багато аграріїв дотягують до другого року і кидають. Тому в цій справі потрібні терпіння і розуміння».
Новий власник і «надійний актив»
Наш візит на підприємство співпав з важливою подією: у липні після піврічних перемовин «ВЕРЕС» офіційно увійшов до складу холдингу «Голден Агро». Новий власник Анатолій Дєточка розповідає, що познайомився з підприємством ще у 2022 році, коли купував у нього продукцію.
Анатолій Дєточка
директор і засновник «Голден Агро Холдинг»
«Це дуже хороший актив, підприємство з 27-річною історією. Тут все працює чітко, як годинник: налагоджені процеси, зрозуміле керівництво і команда, яка знає, куди рухатися».
Холдинг «Голден Агро» починав свою діяльність з Луганщини. До початку повномасштабного вторгнення компанія мала там два елеватори силосного типу загальною місткістю 80 тис. т та близько 20 тис. га землі. Наприкінці 2021 року «Голден Агро» придбала ще один актив на 12 тис. га і планувала подальший розвиток. Але початок війни зруйнував ці плани й усі активи опинилися під окупацією.
Один з найбільших об’єктів — елеватор у Рубіжному на 35 тис. т — росіяни знищили вже у перші місяці вторгнення. На той момент він був повністю заповнений соняшником і озимою пшеницею. Збитки від втрати бізнесу холдинг оцінив у 50 млн грн.
Проте, команда не здалася і почала поступово відновлювати бізнес на підконтрольній Україні території. Починали зі зберігання та відвантаження зерна в Ізмаїлі. Там компанія встигла попрацювати ще до відкриття Великої води, відправляючи судна вантажопідйомністю 5–7 тис. т. Зараз цей напрямок працює і надалі — зберігають зерно, вирощене в Одеській області.
Як зазначає Анатолій Дєточка, висока маржа у трейдингу в перший рік війни дійсно допомогла втриматися на плаву. Вільні кошти холдинг почав інвестувати у зберігання та виробництво. Придбали нові елеватори у Кіровоградській та Полтавській областях. І на сьогодні сумарні потужності зберігання досягають 150 тис. т.
Анатолій Дєточка
директор і засновник «Голден Агро Холдинг»
«Це дуже зручно, коли в тебе є земельний банк поруч із сучасним маршрутним елеватором. Для трейдингу обов’язково потрібні власні потужності зберігання — без цього бізнес не буде прибутковим», — пояснює логіку придбання елеваторів Анатолій Дєточка.
Одночасно компанія почала збільшувати земельний банк. Придбала корпоративні права на підприємство в Одеській області (близько 4 тис. га) та на Київщині (близько 3 тис. га). Разом із «ВЕРЕСом» зараз земельний банк становить 18 тис. га.
У 2024 році група сплатила близько $2 млн податків та забезпечила роботою понад 400 працівників.
Інвестиції у переробку соняшника
У планах «Голден Агро» подальше збільшення земельного банку та інвестиції в інфраструктуру. Зокрема, разом із «ВЕРЕС» планують запустити унікальний для України проєкт з переробки соняшника — виробництво каліброваного ядра. Партнером виступає компанія «Еліка». Продукція призначена на експорт, зокрема, інтерес до неї вже проявили європейські покупці.
Некондиційне обрушене насіння соняшнику піде на виробництво олії. Як пояснює Володимир Зубков, це дасть можливість здешевити виробничі процеси і отримати премію до 10%. Для цього планується дообладнання олієпресового заводу «Голден Агро» в Ізмаїлі. Відходи від переробки будуть використовувати для виготовлення пелет.
Чому ж вирішили розвиватися саме в цьому напрямку, а не йти у звичайну переробку? Тому що тонна олії коштує близько $1 тис., а ядро соняшника вже сягає €2 тис. за тонну.
Володимир Зубков
керівник компанії «ВЕРЕС»
«І ціна зростає, оскільки воно застосовується у харчових продуктах, снеках, кондитерських виробах, спортивному харчуванні та спеціалізованих протеїнових продуктах. Попит у ЄС на нього зараз дуже великий».
Початковий обсяг переробки становитиме 16 тис. т власного врожаю. Наразі проєкт перебуває на стадії підписання контракту та внесення авансу.
Економіка вирощування м’якої пшениці і дуруму
Але повернемося в поле. Основними культурами у «ВЕРЕС» є тверда та м’яка пшениця. Цього сезону під озиму м’яку виділили близько 4 тис. га. Зерно збирають в основному 3 класу з протеїном 11–11,5%. На момент нашого приїзду жнива ще тривали, залишалося ще приблизно тиждень роботи.
Тверда пшениця для компанії поки нова культура. Озиму, яку вирощують вперше, зібрали з урожайністю 6 т/га. Для порівняння, яра дала лише 3 т/га, оскільки близько половини площ постраждали від травневих заморозків, які смугами пройшли полями і місцями знищили урожай.
Для Кіровоградщини такі погодні умови — це нетипова ситуація, пояснює Володимир Зубков. «Але в агробізнесі завжди потрібно враховувати подібні ризики. Наступного року підходитимемо до вирощування цієї культури вже з більшим досвідом», — додає він.
Цікавимося економікою вирощування м’яких сортів і дуруму. На що директор відповідає, що основна відмінність у агротехнології, зокрема, додатковому внесенні 10 т/га аміачної селітри. У грошах це приблизно 2 тис. грн/га.
Володимир Зубков
керівник компанії «ВЕРЕС»
«Якщо з гектара отримуєш 6 т, як цього року, то витрати складають близько 340 грн/т. Водночас різниця в ціні між м’якою пшеницею та дурумом сягає 4 тис. грн/т. Тому вирощування дуруму виглядає привабливим. Щоправда, з ярими культурами ризики ще недостатньо зрозумілі, тоді як по озимих ми вже отримали певний досвід».
На наступний сезон у «ВЕРЕС» планують збільшити площі під твердою озимою пшеницею до 3 тис. га.
Покупців на цьогорічний врожай вже знайшли. А ось самі заходити в переробку дуруму поки не планують. Колись мали власний млин для переробки м’якої пшениці, але цей бізнес не дав очікуваного прибутку. До того ж у випадку з твердою пшеницею мова йде не просто про борошно, а про виробництво макаронів чи круп, тобто роботу з роздрібною торгівлею. До таких інвестицій компанія наразі не готова, тому зосереджується саме на вирощуванні.
Яра пшениця замість кукурудзи
Основною ярою культурою у «ВЕРЕС» залишається соняшник. Горох, який займає до 1 тис. га, Володимир Зубков називає культурою для відновлення, його сіють на полях, що «виснажилися» і не дають бажаного врожаю, або там, де з’явилися бур’яни, які не вдається контролювати за технологією соняшника.
Урожайність соняшнику цього сезону очікують на рівні 2,5 т/га, що дозволяє вийти на заплановану рентабельність.
Кукурудзу не вирощують вже три роки. За словами Володимира Зубкова, повномасштабна війна зробила її вирощування надто ризикованим, оскільки культуру треба було досушувати, коли в країні були перебої з електро- та газопостачанням. До того ж вона потребує значних витрат на азотні добрива. Плюс додалися проблеми з логістикою та експортом у 2022 році.
Та й загалом помітили, що врожайність у регіоні почала знижуватися. «Якби ми продовжували сіяти кукурудзу, то тільки втрачали б кошти», — стверджує директор. Тому замінили її на яру пшеницю.
Втім, від кукурудзи у «ВЕРЕС» остаточно не відмовляються. Її розглядають радше як елемент сівозміни, що може допомогти збалансувати земельний банк. Наступного року планують посіяти близько 600-700 га. Зараз підбирають гібриди з оптимальним ФАО, враховуючи кліматичні умови регіону.
Акцент на власне зберігання
Урожай у «ВЕРЕС» зберігають на двох власних елеваторах та у підлогових складах. Сукупна місткість дозволяє розмістити до 50 тис. т зерна, ще 20 тис. т підприємство може закладати у рукави. Цього обсягу достатньо, щоб повністю покривати власні потреби у зберіганні. За потреби «ВЕРЕС» також надає послуги зі зберігання, закупівлі та трейдингу.
Цього року, втім, на великі обороти елеваторів не розраховують. Компанія свідомо притримує продаж пшениці. Стратегії «зберігати продукцію якомога довше і продавати, коли ринок вигідніший» дотримується новий власник «ВЕРЕСу» Анатолій Дєточка.
Анатолій Дєточка
директор і засновник «Голден Агро Холдинг»
«Ціна на агропродукцію щороку стабільно зростає до певного рівня, на мою думку, це близько 50–60% річних. Відповідно, за пів року продукція дорожчає приблизно на 30%. Тому зберігання — це дуже вигідний бізнес. Зараз купувати зерно стає все важче, оскільки фермери його не продають. Тому ми знову повертаємося до збільшення земельного банку та вирощування культур, щоб завантажувати власні потужності зберігання своєю продукцією і тримати її якомога довше», — пояснює ринкову математику Анатолій Дєточка.
Конкуренція та стратегія розвитку
На завершення нашого візиту Володимир Зубков ділиться, що після входження до складу «Голден Агро» перед «ВЕРЕСом» відкриваються нові можливості. Це і збільшення земельного банку, і робота у менш ризикованих регіонах, і поширення досвіду на інші кластери.
«Але як розширюватися, коли поруч працюють такі потужні гравці, як «Кернел», «Королівський смак», «Астарта»?», — скептично зауважуємо ми. На що Володимир Зубков з посмішкою відповідає, що «ВЕРЕС» працює ефективніше за інші холдинги в регіоні.
Володимир Зубков
керівник компанії «ВЕРЕС»
«У нас менше людей, але кожен чітко розуміє свою ділянку роботи. Ми самі контролюємо процеси, самі виїжджаємо в поля і вирішуємо проблеми на місці. А не покладаємося на абстрактних керівників у кабінетах, які лише отримують звіти».
Цікаво, що у той час, коли аграрії шукають активи у західних областях, щоб убезпечити себе від воєнних та кліматичних ризиків, «ВЕРЕС» навпаки продала там частину свого підприємства «Захід Агропром». І зараз виставлено на продаж залишки земельних ділянок та нерухомості.
За словами Володимира Зубкова, без меліорації цей регіон не підходить для рослинництва. Через надмірну кількість опадів поля стоять під водою майже до червня і озимі культури просто випрівають.
Володимир Зубков
керівник компанії «ВЕРЕС»
«Ми відновили водовідвідні системи та канали, встановили обладнання для іригації, що дозволяло використовувати воду з каналів для зрошення у періоди спеки, але без державної підтримки розширити цю практику стало неможливо».
Відіграла свою роль і логістика. З початком повномасштабної війни західний кордон і залізниця не справлялися з експортними навантаженнями. Простої та ризики «з’їдали» прибуток. Тому утримували актив, доки могли, але зрештою відмовилися від нього. «Краще зосередимося там, де можемо бути дійсно ефективними», — підсумовує Володимир Зубков.
Костянтин Ткаченко, Наталія Родак, Latifundist.com