2-3 грудня у Варшаві вже втретє відбувся Agro&Food Security Forum 2024. Організаторами виступили «Асоціація бобових України» та Польсько-Українська Господарська Палата. На з’їзді були присутні понад 250 учасників з 22 держав.
Напружені моменти польсько-української комунікації
Звичайно, така значна подія не обійшлася без присутності аграрних міністрів України та Польщі. Віталій Коваль, очільник Міністерства аграрної політики та продовольства України, у своєму зверненні до присутніх вирішив зосередитися на статистичних даних та критично важливій взаємодії, а не на гальмуванні роботи між аграрними секторами двох сусідніх країн.
Віталій Коваль
очільник Міністерства аграрної політики та продовольства України
«Вкрай важливо оперувати числами та говорити про факти, а не піддаватися емоціям. Можливо, вас це здивує, але польський агросектор разом з агропереробкою втричі перевищує українське агровиробництво та агропереробку. І Україна є значущим польським торговим партнером. За 10 місяців 2024 року Польща імпортувала в Україну товарів на $5,651 млрд. Україна, за той же період, відправила до Польщі продукції на $4,015 млрд. Я наголошую на цьому, оскільки настав час завершити цей незручний епізод у торговельних відносинах між Україною та Польщею, і спільно розмірковувати, як наші держави можуть гарантувати продовольчу безпеку у світі».
Думку аграрного міністра поділяє і український бізнес.
«Я вважаю, що нам слід знаходити спільні точки дотику. Наприклад, ситуація на кордоні між Україною та Польщею впливає не тільки на український бізнес, але й обмежує можливості Польщі. Спільні починання можуть допомогти уникнути збитків для обох сторін», — зазначив Антон Жемердєєв, заступник генерального директора з комерційних питань «ТАС Агро».
Світлана Омельченко, директорка з фінансів агрохолдингу Agromino, підкреслила, що українське сільське господарство має потенціал значно зміцнити продовольчу безпеку Європи. Адже саме їжа є потужним важелем впливу у глобальному масштабі, і Україна може стати ключовим учасником у цьому процесі.
Світлана Омельченко
директорка з фінансів агрохолдингу Agromino
«Ми не здатні ефективно захистити Чорне море без допомоги міжнародної спільноти. Захист морських шляхів є основою для стабільного експорту. Український аграрний сектор не потребує європейського ринку — наші головні партнери розташовані в Африці та Азії. Але крім логістики, українські аграрії стикаються з проблемами конкурентоздатності. Під постійними обстрілами, з замінованими полями, ми змушені працювати в умовах, які ускладнюють ведення бізнесу. В той час, як європейські фермери нарікають на конкуренцію, реальність українського сільського господарства є значно важчою».
Польські фермери знову заблокували кордон з Україною та обіцяють знову відновити акції протесту. Про латиноамериканську загрозу, російський слід та фантомний біль українських аграріївЧитати також
Вєслав Лопацюк, доктор наук з польського Державного науково-дослідного інституту, поділився власним баченням, чому в Польщі побоюються імпорту з України. За його словами, перевезення через Польщу не завжди є економічно доцільним. Частка українського зерна в польському імпорті сягає навіть 90%, що свідчить про дисбаланс у торгівлі. У звичайних обставинах це не було б серйозною проблемою, але в умовах війни ситуація загострилася. У майбутньому завдання полягатиме в розробці механізмів для зменшення можливих труднощів між ринками України та Польщі.
Чеслав Секерський
міністр сільського господарства
та розвитку села Польщі
«Ми готові надати свій досвід та технології, щоб допомогти Україні пристосуватися до вимог європейських ринків. Спільна переробка сировини може стати новим етапом у нашій взаємодії», — сказав у своїй промові Чеслав Секерський, міністр сільського господарства та розвитку села Польщі.
Кукурудза та пшениця: виклики для України на фоні глобальних тенденцій
Богдан Костецький, операційний партнер Barva Invest, поділився інформацією про світові тенденції зернового ринку. Отже, ринок кукурудзи:
- У сезоні 2024–25 очікується зниження світового виробництва кукурудзи на 10 млн т, переважно через зменшення врожаю у ключових країнах-експортерах. Наприклад, США виробили 385 млн т, що на 5 млн т менше, ніж минулого року, коли було зафіксовано рекорд. У країнах-імпортерах, таких як Китай, виробництво збільшується, а потреба в імпорті зменшується.
- У сезоні 2023–24 Україна експортувала не лише врожай поточного сезону, а й залишки попереднього сезону (2022–23). Це призвело до мінімальних перехідних запасів у новому сезоні. За станом на листопад, загальний обсяг кукурудзи в Україні, враховуючи зібраний і незібраний урожай, становить близько 19 млн тонн — це найнижчий показник за останні сім років. І це спричинило зростання цін на українську кукурудзу порівняно з конкурентами.
- Українська кукурудза має меншу конкурентоспроможність через вищу собівартість. Наприклад, американська кукурудза, доставлена до Іспанії, коштує $230 за тонну, тоді як українська (FOB) — $207–208. Ця різниця у $10 ускладнює позицію України на експортних ринках.
За інформацією аналітика, світове виробництво пшениці в сезоні 2024–25 прогнозується на рівні 795 млн т, але споживання перевищить цей обсяг на 8 млн т, що призведе до подальшого зменшення кінцевих запасів. Ключові експортери, такі як росія, ЄС та Україна, очікують зменшення експортних залишків, яке частково компенсується збільшенням виробництва в Австралії та США.
В Україні залишилося 6,7 млн т пшениці, з яких близько 4 млн т — це пшениця для борошномельної промисловості, яку місцеві млини купують за високими цінами. Агресивна експортна політика росії ускладнює ситуацію.
Читайте також: ТОП-10 виробників борошна в Україні 2024
Богдан Костецький
операційний партнер
Barva Invest
«Незважаючи на менший врожай і введення квоти на експорт у 11 млн тонн з середини лютого, росія все ще має 15,6 млн тонн, що створює невизначеність щодо її дій на ринку».
Як зазначив Богдан, світові ціни на пшеницю можуть залишатися стабільними у короткостроковій перспективі, з можливим покращенням ближче до кінця сезону.
Ринок олійних. Які перспективи очікуються в майбутньому
Керівник напрямку трейдингу агрохолдингу LNZ Group Володимир Корчун у своїй доповіді зауважив, що цього року в Україні значно менше соняшнику — менші площі, нижча врожайність через кліматичні умови. Краш-маржа для переробників від’ємна, а потужності в Україні значно зросли за останній період. Мультикрашеві заводи почали шукати альтернативні варіанти і маржу в переробці ріпаку, але вона дуже швидко зникла через активний експорт.
Тому переробники переорієнтувалися на сою. Проблема з соєю полягає в тому, що у світі спостерігається надлишок виробництва цієї культури. У глобальному масштабі вже третій рік поспіль збільшується виробництво, і наступного року очікується ще 25-30 млн т. Це ускладнює ситуацію, оскільки маржа на сою швидко зникає. Як вже зазначалося, коли всі переробники переходять на сою, навіть ті, хто ніколи не займався її переробкою, це призводить до зниження краш-маржі.
Володимир Корчун
Керівник напрямку трейдингу
LNZ Group
«Я вважаю, що наступний рік для сої буде ще більш складним, оскільки ми прогнозуємо збільшення виробництва в Південній Америці, зокрема в Бразилії на 16-20 млн тонн, а також зростання площ в Аргентині. В Україні ж наша сильна сторона — соняшникова олія, оскільки це унікальна культура, і Україна є найбільшим експортером соняшникової олії у світі. Тому, на мою думку, потрібно зосереджуватися на тому, в чому ми сильні».
Володимир підкреслив, що варто розглянути можливість більш глибокої переробки. Компанія LNZ Group вже працює над ферментацією шротів, виготовленням концентратів, рафінацією олії та, можливо, біодизелем.
Рекордний врожай сої цього сезону та велика пропозиція соєвої олії на світовому ринку стримують зростання цін на цю олійну.
Христина Яворська
старший аналітик ринку олійних, міжнародне цінове агентство Argus
«І ми бачимо, що соєва олія зараз є найдешевшою олією на світовому ринку. Навіть дешевша за пальмову», — підкреслює Христина Яворська.
За прогнозами агенції Argus, у сезоні 2024/2025 очікується зменшення експорту соняшникової олії з Чорноморського регіону на 18% у зв’язку зі скороченням врожаю в основних країнах-експортерах через засуху.
Старша аналітикиня ринку олійних міжнародного цінового агентства Argus Христина Яворська зазначила, що у Болгарії та Румунії виробництво насіння соняшнику досягне найнижчого рівня за останні 10 років — 1,6 млн т і 1,4 млн т відповідно. Проте найбільший вплив на світовий ринок матимуть два найбільші виробники соняшникової олії — Україна та росія. Так, в Україні USDA прогнозує виробництво насіння соняшнику на рівні 12,3 млн т. Прогноз від Argus — 12 млн т. Але, ймовірно, ця цифра може бути ще меншою.
За словами Христини Яворської, загальний експорт соняшникової олії з України та росії у сезоні 2024/2025 очікується на рівні 8,8 млн т. Цей показник нижчий за минулорічний — тоді експорт становив 10,7 млн т. Але, як зазначає аналітикиня, фактичні обсяги експорту можуть бути ще нижчими.
Глобальні тренди ринку бобових окреслив Суніл Кумар Сінгх, керуючий директор NAFED. За його словами, торгові відносини Індії з такими країнами, як Україна, Бразилія та Австралія, активно розвиваються. Наприклад, чорний маш, який раніше постачався здебільшого з М’янми, тепер все частіше імпортується з Бразилії. Обсяги торгівлі зростають, і Індія продовжує вивчати можливості імпорту таких бобових, як червона сочевиця, чорний маш і горох, щоб задовольнити внутрішній попит.
У той же час, попит на горох та інші культури знизився через високі ціни. Узгоджена, добре розроблена торгова політика, яка включає короткострокові, середньострокові та довгострокові стратегії, могла б покращити двосторонні відносини та забезпечити стабільність ринку. Також важливо вирішувати питання, такі як різниця в цінах між культурами різного походження (наприклад, канадські бобові порівняно з українськими).
Суніл Кумар Сінгх
керуючий директор NAFED
«Індія залишається відданою гаслу «Вирощуй більше, споживай більше», наголошуючи на сталому розвитку виробництва та споживання рослинного білка. Ми запрошуємо до співпраці та діалогу, щоб зміцнити ці зусилля на глобальному рівні».
Питання логістики
Не оминули увагою і питання логістики. Адже з початком повномасштабного вторгнення в Україну всі компанії-експортери та імпортери були змушені переглянути свої логістичні шляхи. У 2022 році традиційні маршрути, зокрема порти Великої Одеси, перестали працювати. Україна швидко знайшла альтернативні способи — через західний кордон і Дунай.
Дмитро Дімчогло, співзасновник і заступник директора «Річкового порту Орлівка», нагадав, що до 2022 року Дунайські порти використовувалися значно рідше: обсяги перевалки були в шість разів меншими, ніж у воєнний рік. Таким чином, ці маршрути почали активно розвиватися. Сьогодні основними логістичними шляхами є порти Великої Одеси, західний кордон України з Європейським Союзом і Дунайські порти.
«Ці три напрямки забезпечують диверсифікацію постачання. Порти Великої Одеси дозволяють завантажувати великі судна для азійського ринку. Через західний кордон здійснюються поставки до країн ЄС, зокрема через порт Гданськ для подальшого транзиту. Дунайські порти, які замінили частину функцій портів Великої Одеси, обслуговують поставки до Середземного та Чорного морів, а також до європейських країн, що мають доступ до Дунаю», — зауважив Дмитро.
Учасники логістичної панелі погодилися, що членство України в ЄС потенційно відкриє нові перспективи для ланцюгів поставок. Проте головною інвестицією залишаються кадри: залучення досвідчених працівників та навчання нових. Наступним важливим кроком є впровадження сучасних технологій. Конкуренція та швидкий розвиток технологій вимагають від підприємств постійної модернізації.
Володимир Лопатинський директор «Західного контейнерного терміналу»
«Я вважаю, що логістика повинна працювати безперебійно, незалежно від обставин. Навіть якщо найближчим часом російська агресія буде зупинена і відновиться судноплавство в Чорному морі, інтермодальне контейнерне сполучення з польськими портами все одно має залишатися актуальним», — підкреслив Володимир Лопатинський, директор «Західного контейнерного терміналу».
Як розповів Володимир, контейнерні перевезення дозволяють експортувати нішеві культури, наприклад горох, нут, сочевицю, а також перероблену продукцію малими партіями. Як приклад він навів «Західний контейнерний термінал», де почало працювати підприємство з переробки гороху, яке відправляє готову продукцію в контейнерах. Контракти на 2–4 контейнери дозволяють ефективно використовувати інфраструктуру, а регулярні відправлення потягів до порту Гданськ забезпечують зручність та швидкість.
Читайте також: Альтернатива кукурудзі і соняшнику. Як на Тернопільщині будують «гороховий кооператив»
«Відновлення контейнерного судноплавства з Одеси надає альтернативу для клієнтів, дозволяючи обирати найбільш вигідний варіант за вартістю, надійністю чи часом доставки. Подальший розвиток терміналів має включати створення лабораторій для перевірки якості зерна, складів для накопичення вантажів, а також додаткових послуг, таких як фумігація та спеціалізоване обладнання. Це допоможе збільшити додану вартість для трейдерів», — каже Володимир Лопатинський.
Agro&Food Security Forum 2024 засвідчив, що співпраця України та Польщі є визначальною для зміцнення позицій на світових аграрних ринках. Обговорені питання та ініціативи відкривають нові можливості для розвитку, попри складнощі воєнного часу. Логістика, переробка та поглиблена інтеграція між сусідніми країнами — це шляхи до спільного процвітання.
Софія Ярошенко, Latifundist.com