Різні комахи, багатоніжки, нематоди, слизуни, гризуни та деякі інші зоологічні об’єкти виступають як шкідники для агрокультурних рослин. Переважна більшість серед них за кількістю видів та розміром шкоди, що завдається, – це представники класу комах. Відтак, метою сільськогосподарської ентомології є охорона рослин для зменшення або уникнення втрат врожаю культурних рослин від шкідливих тваринних організмів як в період росту культур, так і під час збереження вирощеної аграрної продукції.
Звісно, серед цього різноманіття фауни особливе місце посідають кліщі, які докучають людям і тваринам і є небезпечними паразитами сільськогосподарських культур і продуктів їхньої переробки. Кліщі, як дехто гадає, — це зовсім не комахи, а споріднена до них своєрідна група істот. Це незначні, часто мікроскопічні за розміром, різні за зовнішньою структурою представники класу павукоподібних (Arachnida).
Кліщі живуть у різних місцях — серед мохів, лишайників, вищих рослин. Вони також трапляються в ґрунті, гної, лісовій підстилці, канавах, потоках, озерах, морях і навіть термальних водах. Чимало з них є загрозливими шкідниками сільського господарства, розповсюджувачами стрічкових гельмінтів і патогенів. За своєю анатомією кліщі подібні до комах, відрізняючись від останніх наявністю двох або чотирьох пар ніг, невеликими габаритами, відсутністю крил та вусиків. Всі сегменти тіла кліщів, зазвичай, об’єднані, і лише у найбільш примітивних груп можна помітити сліди поділу. Життєві цикли кліщів надзвичайно різноманітні, що виявляється в числі генерацій, сезонному диморфізмі, зміні гомогенетичного й партеногенетичного відтворення.
Систематизація кліщів до сьогодні розроблена недостатньо. Але більшість систематиків розглядають кліщів (Acari) і павуків (Araneae) як два відокремлені підкласи в класі павукоподібних (Arachnida). Від інших підкласів вони відрізняються слабко вираженою або зовсім відсутньою сегментацією черевної частини тіла. Підклас кліщів включає три ряди:
- косарики (Opilioacariformes) — невелика група первісних кліщів, економічне значення яких не досліджене;
- паразитиформні (Parasitiformes), котрий, зі свого боку, поділяється на три підряди:
а) чотириштикові (Tetrastigmata) — зустрічаються в Австралії, Новій Зеландії і на Цейлоні;
б) задньодихальні (Metastigmata) — представлені переважно паразитами теплокровних тварин;
в) середньодихальні (Mesostigmata) — поєднують як вільно живучих, так і паразитуючих та хижих кліщів. Наприклад, представники родини фітосейід (Phytoseiidae) відіграють вагому роль у зниженні кількості низки видів кліщів і комах — шкідників рослин. З хижих кліщів відомі фітосейулюс (Phytoseiulus persimilis A.-H.), амблісейус (Amblyseius sp.), яких використовують для біологічного захисту овочевих культур проти сисних шкідників у закритому ґрунті. - акариформні (Acariformes) — включає в себе підряди червонотілкові (Trombidiformes) та саркоптоїдні (Sarcoptiformes). Частина видів із цього ряду вживають рослинну їжу. Загалом же у світовій фауні налічується понад 6 тис. видів акариформних кліщів, серед яких багато небезпечних шкідників агрокультур відкритого та закритого ґрунту й рослинної продукції під час її зберігання.
Шкідливі види — це, здебільшого, представники родин павутинних (Tetranychidae), бурих (Bryobiidae), коморних (Acaridae), волохатих (Glycyphagidae) і галових чотириногих (Eriophyidae) кліщів. Тіло павутинних, бурих і коморних кліщів круглої та овальної форми, розміром від 0,3 до 0,8 мм. Дорослі кліщі мають чотири, а личинки — три пари ніг. Ротовий апарат у них — гризучого (коморні, волохаті) та колючо-сисного (павутинні, бурі) типів. Колір тіла червоний, бурий, жовто-бурий, зеленувато-прозорий, матово-білий.
Представниками родини павутинних кліщів є звичайний павутинний (Tetranychus urticae Koch.), туркестанський павутинний (T. turkestanicus Ug. et Nik.), червоний плодовий (Panonichus ulmi Koch.) кліщі. А родини бурих — бурий плодовий кліщ (Bryobia redikorzevi Reck.) та інші. Фітофаги. Живуть групами на листках та інших частинах рослин. Ушкоджуючи рослини, викликають зміну кольору листя у вигляді білуватих цяток; листки від значного пошкодження всихають і опадають.
Бурий плодовий кліщ
Павутинний кліщ на кущах смородини
До родини коморних кліщів належать борошняний (Acarus siro L.), видовжений (Tyrophagus putrescentiae Schrnk.), темноногий (Aleuroglyphus ovatus Troup.), цибулевий, кореневий (Rhisoglyphus echinopus F. et R.) та ін. У природних умовах вони живуть у лісовій підстилці, гніздах птахів і норах гризунів, у скиртах соломи та сіна. Потрапляючи в зерносховища, склади й овочесховища, пошкоджують зерно, борошно, сушені фрукти, овочі та інші продукти.
Червоний плодовий кліщ — Pаnonychus ulmi Koch. (ряд Acariformes, родина павутинні кліщі — Теtrаnуchidae). В Україні досить поширений. Поліфаг. Шкодить майже всім плодовим і багатьом декоративним рослинам, найбільшої шкоди завдає яблуні та сливі.
Самка — червона або червоно-бура, завдовжки до 0,44 мм, спина опукла, з довгими конічними запушеними плямами, що розташовані на великих білих горбках. Самець менший від самки (0,26–0,28 мм), оранжево-червоного забарвлення, з подовженим, звуженим до заднього краю тілом. Яйце сферичне, діаметром 0,14–0,15 мм, червоне, дещо приплюснуте до полюсів, від центру — з довгим ледь зігнутим стебельцем. Личинка має три пари ніг, завдовжки 0,15–0,18 мм, після вилуплення червона, згодом бура. Зимують діапаузуючі яйця на корі пагонів, у розгалуженнях гілок і біля основи плодушок. Масове вилуплення личинок навесні збігається з фенофазою рожевіння бутонів яблуні. Личинки переміщаються стовбуром і гілками на молоде листя, нерідко проникають усередину бруньок, де й починають харчуватися. Завершення постембріонального розвитку першої генерації й початок відкладання самками яєць припадають на другу половину цвітіння яблуні. Середня тривалість життя самок — 11,9–21,6 дня, максимальна — 39 діб. Середня плодючість — 60-90, максимальна — 150 яєць. Для завершення повного циклу розвитку потрібна сума ефективних температур 210 °С за нижнього порогу 8 °С. В Україні впродовж сезону кліщ дає п’ять-шість генерацій.
Личинки та дорослі кліщі висмоктують сік із бруньок і листя. На пошкодженому листі з’являються світло-жовті плями вздовж жилок; потім весь листок стає тьмяно-сірим, засихає й опадає. Внаслідок цього процес росту гілок зупиняється, зменшується врожай плодів і їхня цукристість, а також морозостійкість дерев.
Червоний плодовий кліщ
Заходи захисту. Використовують ранньовесняне (до розпускання бруньок) обприскування дерев, а потім — у період від фенофази зеленого конуса до рожевого бутона (яблуня) або одразу після цвітіння (кісточкові породи) дозволеними інсектоакарицидами. Ослаблені кліщами дерева слід підживлювати органічними й мінеральними добривами, а також зрошувати. Хімічні обробки дерев проти рухливих стадій кліщів доцільні за їхньої чисельності вище від економічного порога шкодочинності — 300–400 особин на 100 листків.
Глодовий кліщ — Tetranychus viennensis Zach. (ряд Acariformes, родина павутинні кліщі — Tetranychidae). В Україні шкодить у Криму, Закарпатській, Київській, Львівській, Черкаській, Запорізькій областях. Шкодить яблуні, груші, терену, аличі, вишні, черешні, абрикосу, персику, сливі.
Тіло самки опукле, яйцеподібне, завдовжки 0,57 мм. Забарвлення змінюється від зеленувато-жовтого (до відкладання яєць) до вишнево-червоного. Зимові діапаузуючі самки яскраво-червоного кольору; щетинки на тілі довгі, білі, опушені, розташовані в шість поперечних рядів. Самці з різко звуженим до заднього кінця, майже ромбоподібним, тілом світло-зеленого або жовтуватого кольору, завдовжки 0,4 мм. Яйця сферичні, від світло-жовтого до жовтувато-рожевого кольору, діаметром 0,15 мм. Зимують запліднені діапаузуючі самки під відмерлою корою штамбів на висоті до 1 м від поверхні ґрунту, в ловчих поясах, рідше — під опалим листям.
Глодовий кліщ
У квітні — на початку травня за температури не нижче 10°С виходять із місць зимівлі й починають харчуватись на бруньках. Закінчується вихід кліща з місць зимівлі в період цвітіння яблуні. До періоду відокремлення бутонів самки на бруньках відкладають перші яйця. Живе самка до 40 днів і може відкласти максимально 156 яєць. За сезон розвивається сім — дев’ять поколінь. Для повного розвитку одного покоління необхідна сума ефективних температур (понад 10 °С), що становить у середньому 185 °С. Найбільшої чисельності кліщ досягає в липні — серпні. Із середини вересня й до кінця листопада діапаузуючі самки відправляються на зимівлю.
Заходи захисту. Першу обробку рослин виконують перед цвітінням або відразу після нього, наступні — за потреби (за збільшення чисельності кліща до п’яти й більше особин на листок, для чого оглядають 100 листків). Обприскування проводять тими ж самими препаратами, що й проти червоного плодового кліща.
Смородиновий бруньковий кліщ — Cecidophyopsis ribis Westw. (ряд Acariformes, родина галові чотириногі кліщі — Еriophyidae). Розповсюджений майже всюди, де культивується смородина. В Україні шкодить на Поліссі та в північних районах Лісостепу. Пошкоджує переважно чорну смородину й аґрус.
Самка завдовжки 0,21 мм, червоподібна, циліндрична, струнка, з двома парами ніг, молочно-біла. Самець трохи менший за самку, завдовжки 0,15 мм. Яйце матове, блискуче, овальне, розміром 0,05х0,04 мм. Довжина тіла нерухомої німфи — 0,10–0,13 мм.
Зимують самки всередині бруньок. Навесні, у фазі набухання бруньок і появи «зеленого конуса» у чорної смородини (середньодобова температура близько 5°С), починається відкладання яєць. Розмноження в тогорічних бруньках триває до 75 днів, і за цей час зазвичай розвивається два-три покоління шкідника. В окремих бруньках може бути три — вісім і навіть до 40 тис. екземплярів кліща.
Міграція кліщів у молоді бруньки відбувається, коли середньодобова температура сягає 12°С і триває один-два місяці, але найбільша кількість (до 80% особин) мігрує впродовж двох-трьох тижнів. За зниження температури кліщі ховаються за лусочки бруньок і в тріщини кори, а ті особини, що не встигли це зробити, гинуть. Живлення на поверхні рослин відбувається до кінця червня або середини липня. Перші кліщі, особливо німфи, з’являються в молодих сформованих бруньках наприкінці травня — на початку червня. За значного заселення в кожну бруньку проникає по декілька кліщів. Самки тут же, після нетривалого живлення, відкладають яйця. У молоді бруньки переселяється лише близько 1 % загальної кількості мігруючих особин. Яйця самки відкладають нерегулярно. Одна самка впродовж трьох — шести тижнів відкладає від 50 до 100 яєць. Улітку одне покоління розвивається протягом двох-трьох тижнів. За сезон шкідник дає п’ять — сім генерацій.
Смородиновий бруньковий кліщ
Сильно пошкоджені бруньки чорної смородини збільшуються й набувають здуто-округлої форми. Бруньки червоної і білої смородини лише трохи збільшуються, не змінюючи форми. Навесні розвиток листя й пагонів із пошкоджених бруньок запізнюється на два-три тижні, листки розвиваються маленькі, бліді, деформовані. Сильно пошкоджені бруньки не розвиваються й відмирають. Кліщ є розповсюджувачем вірусних захворювань — реверсії листя й махровості квітів.
Заходи захисту. Слід обрізати й спалювати пошкоджені гілки восени або напровесні. У разі сильного заселення, коли пошкоджено багато бруньок на пагонах, — омолодження кущів шляхом прикореневого зрізання гілок із подальшим обприскуванням акарицидами місця зрізу й ґрунту навколо. У період вегетації — обприскування кущів інсектоакарицидами. Не можна використовувати заселені кліщем насадження як маточні для заготівлі садивного матеріалу. У разі виявлення шкідника саджанці знезаражують гарячою водою (за температури 40ºС впродовж 40 хв, 45…46 ºС — 15–20 хв) або фумігацією.
Борошняний кліщ — Acarus siro L. (ряд Acariformes, родина коморні кліщі — Acaridae). Поширений в Україні всюди. Це один із багатоїдних видів коморних кліщів, які харчуються продуктами як рослинного, так і тваринного походження. Самка завдовжки 0,30-0,67 мм, самці менші за самок (0,3–0,4 мм). Яйце біле та овальне — 0,12 мм. Личинка округла, із трьома парами ніг. Німфа восьминога, формою тіла подібна до дорослої особини.
У складських приміщеннях самки відкладають яйця на продукти. Плодючість — до 200 яєць. Через три-чотири дні з’являються личинки, які після живлення й линяння перетворюються на німф. Німфа двічі линяє й стає самцем або самкою. За оптимальних умов (температура — 20…22 ºС, відносна вологість — 80–90 %, вологість зерна — 15–17 %, борошна — 18–19 %) розвиток одного покоління триває впродовж 9–15 днів. У разі зниження температури до 10 ºС розвиток генерації затягується на 1,0–1,5 місяця, а за низької вологості субстрату (зерна — нижче 13 %, борошна — 11 %) розмноження не відбувається.
Борошняний кліщ
Кліщ може харчуватись зерном усіх видів злаків, насінням трав, льону, соняшнику, конопель, борошняними продуктами, сухими фруктами, овочами, тютюном, какао, макухою, половою, соломою, сіном, сиром, шкірою. Найшвидше розмножується під час харчування зерном пшениці, жита, гречки й продуктами їхньої переробки. У битому зерні та його відсіві розмноження відбувається майже в п’ять разів інтенсивніше, ніж у цілих зернах.
Живлення кліщів зародком зерна різко знижує його схожість і погіршує хлібопекарські якості борошна. У разі масового розмноження шкідника в період зберігання збіжжя відбувається підвищення температури й вологості зерна та борошна, самозігрівання, пліснявіння й псування продуктів. Вживання в їжу продуктів, значно заселених кліщем, може призвести до розладу травлення. Окрім складських приміщень, борошняний кліщ трапляється й у полі, де харчується рослинними рештками, сіном і соломою. Джерелом заселення зерносховищ і складів можуть слугувати також токи, перевалочні пункти, нори мишоподібних гризунів, ховрахів і кротів.
Для охорони зерна від кліщів потрібно використовувати вдосконалені зерносховища, побудовані за сучасними типовими проєктами, із забезпеченням непроникності гризунів і птахів. Також слід дбати про систематичне прибирання сховищ, млинів, елеваторів, довколишньої території та очищення тари, зерноочисних машин і транспортних засобів від зернового просипу, пилу, рослинних решток. Особливо старанно цю роботу проводять після ремонту й просушування приміщень перед завантаженням зерна; зібрані рештки утилізують.
В. Федоренко, Інститут захисту рослин