Ооспороз — це фактор різкого зменшення або повної відсутності проростання насіннєвих картоплин. Хвороба характерна для північних регіонів України.
Хвороба вражає картоплини та основу стебел, виявляючись на бульбах зазвичай під час зимового зберігання. Упродовж перших трьох-чотирьох місяців після початку зберігання картоплин у сховищах ооспороз не проявляється, незважаючи на те, що початкове скрите ураження бульб відбувається ще в полі, на етапі їхнього формування. Найбільш виражено хвороба проявляється наприкінці періоду зберігання картоплин. На поверхні вражених картоплин формуються коричневі або темні горбики. Внаслідок цієї ознаки хвороба отримала альтернативну назву — «горбкувата короста картоплі». Горбки мають діаметр 1–4 мм, які згодом перетворюються на закриті пустули, краї яких вдавлені, а центральна частина випукла. Через цю особливість хворобу часто називають віспою. Горбки розташовуються поодиноко або з’єднуються. Ознаки цієї хвороби схожі на звичайну коросту на початковій стадії. Пустули при зволоженні стають темно-коричневими, а всередині — сіро-фіолетовими.
Форма і розмір пустул, а також типи деформації тканин бульб, що прилягають до пустул, залежать від резистентності сорту. Виділяють п’ять варіантів прояву ооспорозу на бульбах:
- перший — формування плоских невеликих пустул (горбиків) діаметром 0,5-1,0 мм;
- другий — утворення випуклих великих (діаметром 3-4 мм) і дрібних пустул, середина яких часто трохи піднята, а краї притиснуті;
- третій — формування втиснутих плям неправильної форми, що створює враження, ніби поверхня бульби пом’ята;
- четвертий — виникнення глибоко втиснутих округлих плям у вигляді заглиблень (ямкова форма ооспорозу), окремі пустули та заглиблення зливаються в цільну пляму;
- п’ятий — значне ураження вічок без формування пустул або плям.
На деяких сортах картоплі хвороба проявляється як чорні плями («чорна шкірка»), які розповсюджуються на вічка. Бруньки у вічках гинуть, і картоплини втрачають здатність до проростання.
Описані типи прояву хвороби не завжди чітко виражені залежно від року. Інколи на одній і тій же картоплині виявляються різні форми прояву ооспорозу. Зазвичай на поверхні уражених картоплин формуються округлі темні пустули діаметром 3-5 мм, навколо кожної з яких помітне невелике заглиблення. Вони розташовуються на картоплинах окремо або з’єднуються по 3–5.
Ооспороз, або горбкувата короста картоплі
При застосуванні на насіннєві цілі хворих картоплин проростання картоплі може знижуватись до 30–45% і більше Після об’єднання пустул утворюється велика і трохи вдавлена пляма, схожа на ознаки фітофторозу. Проте при ураженні ооспорозом гниття тканини під плямою, характерного для фітофторозу, не відбувається. Непошкоджена шкірка закритих пустул дозволяє легко відрізнити ооспороз від інших видів корости. На поверхні картоплини, особливо при підвищеній вологості повітря в сховищі, може виникнути білувато-сіруватий наліт конідіального спороношення збудника, що викликає повторне зараження картоплин під час зберігання. Гриб найчастіше вражає тканину вічок. Уражені вічка гинуть або утворюють дуже слабкі паростки. При холодному зберіганні картоплі може розвиватися ямкова форма ооспорозу, коли на поверхні картоплин формуються округлі, трохи заглиблені плями діаметром 4–12 мм.
Мікроскопічний аналіз вертикального розрізу пустули на картоплині показує, що її поверхня складається з трьох — п’яти шарів покривної коркової тканини, далі виявляють п’ять — дев’ять шарів темно-бурої паренхімної тканини з потовщеними деформованими стінками клітин, заповнених міцелієм збудника хвороби. Під вторинною перидермою в клітинах здорової паренхіми також виявляється міцелій патогену. Внаслідок розвитку хвороби тканина відшаровується, і шкірка стає зморшкуватою. При одночасному розвитку ооспорозу і сріблястої парші поверхня картоплини темніє, стає нерівною і сильно відшаровується.
Збудником хвороби є гриб Oospora pustulans Owen et Wakef. У процесі росту гриб утворює конідіальне спороношення. Розповсюджується патоген конідіями. В умовах низької вологості повітря гіфи гриба розпадаються на окремі сегменти — оїдії, які слугують додатковим джерелом інфекції.
Окрім бульб, гриб уражає також коріння, столони і нижню частину стебел, на поверхні яких утворюються коричневі розмиті плями з поперечними тріщинами. У вражених тканинах картоплин і бадилля гриб утворює сплячі чорні склероції, розміром від 49 мкм до 1,0 мм.
Джерелом інфекції є уражені картоплини, а також рештки рослин і ґрунт, в яких гриб існує у вигляді міцелію та склероціїв. Безперервне вирощування культури на одному полі сприяє накопиченню інфекції в ґрунті.
Картоплини заражаються в ґрунті або під час зберігання. Гриб у картоплинах знаходиться в стані спокою в сочевичках, його також виявляють у клітинах шкірки. Проникати в картоплини гриб може з ґрунту через вічка, механічні пошкодження шкірки і виразки звичайної та порошистої корости картоплі. Інколи зараження картоплин грибом відбувається через столони. В цьому випадку картоплини тривалий час містять приховану інфекцію.
У період зберігання картоплі конідії гриба, що утворилися на уражених картоплинах, проростають інфекційними гіфами і заражають здорові картоплини, що зберігаються поруч. В умовах сховища при відносній вологості понад 85 % і температурі 3…11 °С на уражених частинах картоплини утворюється конідіальне спороношення гриба. При температурі 17…22 °С конідії проростають у паросткові інфекційні гіфи, які проникають у тканину картоплини та викликають її зараження.
Ооспороз розвивається найактивніше в сховищах при температурі 4 °С і відносній вологості повітря близько 100%
Ооспороз розвивається найактивніше в сховищах при температурі 4 °С і відносній вологості повітря близько 100 %. При температурі 25 °С і вище патоген зупиняє свій розвиток. Життєздатність конідій гриба при температурі 60 °С зберігається протягом 1 години.
Зараження картоплин у полі відбувається від інфекції, що зберігається в ґрунті на рослинних залишках, і, головним чином, від занесеної в поле інфекції з ураженими насіннєвими картоплинами. При посадці уражених картоплин на їхній поверхні в ґрунті розвивається конідіальне спороношення гриба, хвороба поступово розповсюджується на корені, столони і основу стебел (крім картоплин нового врожаю). Упродовж вегетації рослин конідії гриба, які сформувалися на уражених коренях, столонах і стеблах, прилипають разом з грудочками ґрунту до поверхні молодих картоплин і викликають їхнє ураження. Зараження уражених патогеном картоплин відбувається вже під час їхнього зимового зберігання.
Активний ріст гриба відбувається в ґрунті в слабокислому середовищі (рН 6,2–6,8). При рН 3,4 і 10,0 збудник ооспорозу не розвивається. Найбільше хвороба проявляється на легких ґрунтах при прохолодній погоді та високій вологості ґрунту. Ранні терміни збору картоплі сприяють збільшенню шкідливості хвороби. У цей період інтенсивно уражаються недозрілі картоплини, на поверхні яких до кінця періоду зберігання формуються пустули, збільшується кількість хворих картоплин.
При пізніх термінах збору врожаю зрілі картоплини з щільною, добре розвиненою шкіркою характеризуються підвищеною стійкістю до ооспорозу. Під час зберігання картоплин розвитку хвороби сприяє недостатня вентиляція і підвищена вологість повітря в картоплесховищах. Розвиток хвороби на картоплинах провокують порушення температурного режиму в період зберігання (нижче 1 °С) і забруднення повітря вуглекислотою, сірчистим газом, формаліном.
Небезпека хвороби проявляється в різкому зниженні або повній відсутності проростання уражених насіннєвих картоплин. Розвиваючись у зоні вічок, гриб призводить до почорніння і відмирання паростків. Із інфікованих картоплин рослини формують меншу кількість стебел, які повільно ростуть, що призводить до зниження їхньої продуктивності. У заражених картоплинах значно зменшується вміст крохмалю, білка, вітаміну С, зростає кількість моноцукрів. Уражені ооспорозом картоплини більш схильні до ураження ризоктоніозом, сріблястою паршею, мокрими і сухими гнилями, нематодами.
При застосуванні на насіннєві цілі хворих картоплин проростання картоплі може знижуватися до 30–45 % і більше. Так, при посадці слабо уражених ооспорозом картоплин урожай картоплі становив 26 т/га, при посадці середньо уражених картоплин — 22, сильно уражених — 17,9 т/га, тоді як при посадці картоплі здоровими картоплинами урожай становив 27,1 т/га.
Заходи захисту. Проти інфекції ооспорозу в ґрунті ефективним заходом є дотримання сівозміни. Розміщення картоплі слід планувати таким чином, щоб ця культура поверталася на одне й те саме поле не раніше, ніж через три-чотири роки.
Найкращими попередниками картоплі є озимі зернові, багаторічні трави, бобово-злакові суміші, льон, кукурудза та інші просапні, які не уражуються збудником хвороби. Суворе дотримання сівозміни дає змогу очистити ґрунт від склероціїв збудника ооспорозу та багатьох інших патогенних мікроорганізмів. На невеликих дачних і присадибних ділянках дотримуватися такої сівозміни дуже складно, проте навіть за дво- чи трирічного інтервалу між поверненням картоплі на те саме місце зараження картоплин буде меншим у три-чотири рази. Хороші результати показує посадка картоплі після сидератів — люпину, озимого жита, ріпаку, мікрофлора ризосфери коренів яких проявляє антагоністичну дію щодо збудника хвороби і тим самим зменшує його життєздатність у ґрунті.
Високоефективним фітосанітарним заходом обмеження первинної інфекції ооспорозу є використання для посадки картоплі здорових картоплин без помітних ознак хвороби. З цією метою партію насіннєвої картоплі після зимового зберігання ретельно і уважно перебирають із обов’язковим видаленням картоплин, уражених ооспорозом та іншими хворобами. Для посадки використовують тільки здорові протруєні картоплини.
Усі відходи поблизу місць зберігання і сортування картоплин збирають, обробляють 5 %-м розчином мідного купоросу чи 3-5 %-м розчином хлорату магнію або закопують на глибину не менше 1,0 м. Бурти, майданчики, де проводили перебирання картоплин, і тару дезінфікують 2-3 %-м розчином мідного купоросу з вапном.
Для протруювання картоплин перед посадкою використовують один із рекомендованих протруйників на основі діючих речовин: іпродіон, КС (Ровраль АкваФло, 0,38-0,4 л/т); манкоцеб, ЗП (Дітан М-45, 2,0-2,5 кг/т); флудіоксоніл, ТН (Максим 025 FS, 0,75 л/т і аналогами); інсектофунгіцидні комбіновані препарати на основі діючих речовин: фосфориста кислота + калію фосфіт + імідаклоприд, РК (Прем’єр Голд, 1,0-1,5 л/т), дифеноконазол + флудіоксоніл + тіаметоксам, ТН (Селест Топ 312,5 FS, 0,5-0,7 л/т), імідаклоприд + пенсікурон, ТН (Армада, 1,0 л/т та аналоги), пенфлуфен + клотіанідин, ТН (Еместо Квантум, 273,5 FS, 0,2-0,3 л/т).
Під час протруювання картоплин в робочі суспензії або емульсії додають мікроелементи: марганець, молібден, цинк (кожен по 0,02 %), борну кислоту (0,05 %), перманганат калію (0,001 %), а також витяжки із суперфосфату (2 %) та аміачної селітри (2 %), які підвищують стійкість рослин до ооспорозу та інших захворювань. Норма витрати робочої рідини — 35 л/т.
Внесення збалансованих доз добрив — на основі даних агрохімічного аналізу ґрунту. Особливу увагу слід звернути на наявність у ґрунті калію і магнію. Магній сприяє зниженню життєдіяльності гриба в ґрунті. Калій підвищує опірність рослин до ооспорозу та інших захворювань.
Картоплини нового врожаю значно захищає від зараження передзбиральне скошування або десикація бадилля на насіннєвих ділянках за десять днів до збору врожаю препаратом Реглон Супер 150 SL, РК (1,5-2,0 л/га). Вчасне знищення бадилля запобігає передачі інфекції багатьох збудників хвороб від бадилля до свіжозібраних картоплин.
Збирають урожай в теплу суху погоду при середньодобовій температурі не нижче 5…7 °С. Картоплини, зібрані навіть у суху погоду при температурі нижче 4 °С і вище 25 °С, інтенсивно уражаються ооспорозом та іншими грибними і бактеріальними хворобами. Просушування свіжозібраних насіннєвих картоплин і їхнє озеленення значно підвищують їхню стійкість до ооспорозу.
Перед закладанням на зберігання партію насіннєвої картоплі для обмеження розповсюдження ооспорозу та інших хвороб у картоплесховищах обробляють одним із рекомендованих протруйників на основі діючих речовин: іпродіон, КС (Ровраль АкваФло, 0,38-0,4 л/т); флудіоксоніл, ТН (Максим 025 FS, 0,75 л/т та аналогами, імазаліл, РК (Фумазаліл, 0,15 л/т).
І. Марков, канд. біол. наук