Впродовж останніх місяців група експертів із Центру економічного відновлення та EasyBusiness, спільно з УКАБ, реалізувала всебічне вивчення впливу широкомасштабної війни на українську сферу сільського господарства, підсумки якого було представлено на онлайн-зустрічі УКАБ у грудні 2022 року. Під час зустрічі були обговорені ключові проблеми, з якими зіткнулися агровиробники через повномасштабну війну, та проаналізовано, які можливі заходи можуть поліпшити становище сільгосппідприємств.
Спеціалісти намагались дати відповіді на питання:
Чому зросла ціна на логістику для аграрного бізнесу та як це впливає на виробничу діяльність аграріїв?
Які інші питання хвилюють галузь зараз?
Наскільки зменшаться показники виробництва агропродукції у 2023 році та як це відіб’ється на загальноекономічній ситуації в Україні?
Яким чином складнощі в українському агросекторі вплинуть на всесвітню продовольчу безпеку?
Які кроки може зробити Уряд та міжнародні партнери для виправлення ситуації?
«Агросектор завжди виступав своєрідним «рятувальним кругом» для України під час криз, оскільки стабільно забезпечував валютні надходження та створював робочі місця, — зазначив Кирило Криволап, виконавчий директор «Центру економічного відновлення». — Зараз ситуація така, що агросектор потребує державної підтримки. І ця допомога гарантуватиме не лише стабільність країни під час війни, але й закладе підґрунтя для майбутнього підйому».
Кирило Криволап, виконавчий директор «Центру економічного відновлення»
Ключові проблеми аграрного сектору, що зумовлені війною: зростання ціни на логістику, обмежений доступ до фінансування, проблема з поверненням ПДВ, підвищення ціни на засоби виробництва та коливання курсу валют.
Зростання ціни на логістику
«З-поміж цих проблем, мабуть, найбільше на агросектор впливає зростання ціни на перевезення зернових більш ніж у чотири рази. Фактично, витрати на доставку становлять близько 2/3 від вартості зерна, що робить його виробництво невигідним. Навіть часткове відкриття портів не вирішує проблеми. Більше аграріїв матимуть доступ до портів лише пізніше, а багатьом виробникам потрібен час, аби переконатись у ефективності зернової угоди», — підкреслює керівник аналітичного відділу «Центру економічного відновлення» Дмитро Ливч.
Дмитро Ливч, керівник аналітичного напрямку «Центру економічного відновлення» Так, з початку російсько-української війни різниця між світовими цінами на пшеницю та цінами в Україні збільшилася з 9 % до 60 %. У випадку цін на кукурудзу, розбіжність цін збільшилася з 3 % до 55 %.
Головною причиною існування великої знижки між цінами всередині країни та на зовнішніх ринках є логістичні труднощі, пов’язані з вивезенням зернових. Це стало результатом блокування українських морських гаваней.
Ключовою причиною існування великого дисконту між цінами всередині країни та на зовнішніх ринках є логістичні труднощі, пов’язані з експортом зернових
Окрім збільшення логістичних витрат, агровиробники зіткнулися з більш ніж дворазовим підвищенням цін на добрива, а також з подвійним ростом цін на енергоносії, які використовують для сушіння та підтримки температурного режиму зберігання.
Незважаючи на невелике зростання цін на зернові через відкриття морського сполучення в Україні, агровиробники все ще зазнають збитків або ж отримують мізерні прибутки.
Після початку дії «зернової угоди» різниця між внутрішніми та світовими цінами трохи зменшилася, однак ефект стане відчутним лише через декілька місяців.
Тому аграріям для транспортування продукції доводиться користуватися послугами залізниці, вартість яких прямо залежить від тарифів «Укрзалізниці» та цін на використання вагонів. Якщо до початку великої війни найбільшою складовою витрат була ціна перевезення, то після початку вторгнення нею стала вартість використання вагонів через стрімке зростання остаточних ставок на аукціонах Прозорро.Продажі.
ЛОГІСТИКА ПІД ЧАС ВІЙНИ
Для більшості компаній навіть після укладання «зернової» угоди вартість доставки до порту становить 70–80 дол США/т проти 20-30 дол США/т до початку повномасштабної війни.
Деякі виробники перестали користуватися послугами експедиторів з метою економії коштів, що дає змогу зберегти до 10% рентабельності.
Окрім збільшення вартості перевезення, є труднощі з перевалкою на сухопутних переходах, затримки та черги на кордоні, велика кількість бюрократичних процедур, а також нестача зерновозів для здійснення експортної діяльності.
До того ж, агровиробники вказують на те, що сусідні країни з ЄС не квапляться з інвестуванням в інфраструктуру зі свого боку.
Згідно з проведеним дослідженням, для вирішення проблеми здорожчання послуг залізничних перевезень існує декілька рішень, що матимуть вагомий вплив та наслідки у найближчій перспективі, а саме:
1. Повна ревізія системи тарифоутворення на послуги перевезення
2. Впровадження граничної ціни для вартості користування зерновозами
3. Запровадження обмежень на участь в торгах окремих учасників ринку
4. Зниження початкових ставок на користування зерновозами
5. Збільшення пропозиції на торгах
6. Запровадження субсидій на користування вагонами
7. Впровадження системи інформування про оновлення швидкості
8. Удосконалення системи планування перевезень УЗ
9. Запит на надання вагонів з боку країн ЄС
10. Впровадження системи моніторингу попиту
Обмежений доступ до фінансування, проблема з поверненням ПДВ
Серед найбільших проблем аграрного сектору є й неповернення ПДВ, коливання курсу, дефіцит фінансування, що підштовхують агровиробників до переходу в тіньову економіку.
Зокрема, малі фермери (до 200 га), кількість яких становить майже 70 % від загальної кількості зернових підприємств, зіштовхувалися з проблемами фінансування, оподаткування, оренди тощо ще до початку війни. Це змушувало малих виробників частково або повністю переходити в тіньову економіку.
Однак з початком повномасштабного вторгнення в Україну, малі фермери відчули вплив проблем логістики, здорожчання засобів виробництва, неповернення ПДВ та курсової різниці, що змусило переміститися в тінь певну частку малих виробників з метою збереження рентабельності.
За даними Міністерства економіки, близько 27 % офіційної валової доданої вартості агросектору перебувало в тіні у 2021 році. Окрім того, експерти заявляють, що до початку війни, 40 % зернових та 10–30 % олійних збувалися неофіційно.
Зараз оцінити масштаби переходу малих фермерів у тінь через війну досить складно. Проте, на думку експертів, аби експортувати продукцію, майже половина збуту в сільському господарстві відбувається у готівковій формі. Серед головних причин, перш за все, виокремлюють неповернення ПДВ та високу ціну кредитування (близько 24 %).
КЛЮЧОВІ ПРОБЛЕМИ АГРОВИРОБНИКІВ
Компанії називають проблему здорожчання логістики та браку ліквідності як найбільш актуальні.
Для деяких компаній кредитні ставки зросли більш ніж удвічі, а кредитний ліміт обмежений.
Значно зросли в ціні деякі засоби виробництва – особливо енергоресурси та добрива.
Щодо фіксованого валютного курсу – агровиробники сприймають його як додатковий податковий тягар у розмірі 15–20%.
Ситуація з поверненням ПДВ наразі покращилась, однак триваліші періоди при поверненні не сприяють нормальній діловій активності.
Збільшення вартості засобів виробництва та інші труднощі
Також експерти очікують на подальше збільшення ціни на засоби виробництва та зменшення обсягів використання добрив, що негативно впливатиме на врожайність основних культур та прибутковість агровиробників.
Експерти прогнозують зниження обсягів використання добрив – на 3–47 % азотних, 51–100 % фосфатних та 41-100 % калійних залежно від культури. Це, у свою чергу, вплине на середню врожайність, падіння якої оцінюють у 20–50 %.
Собівартість вирощування кукурудзи оцінюється на 11% більше за поточний рік – 205 дол США/т, що зумовлено, перш за все, падінням врожайності. Водночас очікується збільшення собівартості вирощування пшениці – на 23% до 455 дол США/т порівняно з оцінкою 2022 року.
Найвища очікувана собівартість вирощування у кукурудзи 1150 дол США/га, найнижча у жита – 643 дол США/га. Крім цього, очікувана собівартість соняшника, сої, пшениці, ячменю та ріпаку на гектар – 727 дол США, 721 дол США, 947 дол США, 751 дол, відповідно.
Тож наявність широкого кола проблем в агросекторі спричинить скорочення обсягів виробництва зернових та олійних культур більш ніж на 20 % (за прогнозами USDA) у 2023 році, що, своєю чергою, призведе до збитків в українській економіці з точки зору зайнятості та податкових надходжень. Крім цього, значного впливу зазнає й світова продовольча безпека.
У 2022/23 МР прогнозовані обсяги виробництва зернових та олійних культур скоротяться більш ніж на 20 %
У країнах Західної Африки зростає рівень голоду через бідність та залежність від імпорту продовольства
Так, прогнозоване скорочення працівників на сільськогосподарських підприємствах, що зайняті виробництвом зернових та олійних культур становитиме 22 % з урахуванням офіційної та неофіційної зайнятості. Варто зауважити, що агросектор є лідером за кількістю неофіційно працевлаштованих в Україні – у 2021 році офіційна зайнятість становила 0,58 млн осіб проти 1,46 млн осіб за даними Держстату. Враховуючи історично значну частку неофіційно зайнятих, важко спрогнозувати, як ці співвідношення зміняться у 2023 році. Проте, логічно припустити, що неофіційна частка збільшиться.
ВПЛИВ ВІЙНИ НА ФІНАНСОВІ ПОКАЗНИКИ КОМПАНІЙ
Падіння внутрішніх цін на продукцію разом зі збільшенням собівартості виробництва негативно позначилося на прибутковості цього року.
У деяких виробників збитковими є лише окремі культури – в основному зернові.
Натомість олійні та ріпак досі залишаються прибутковими. Однак прибутковість також значною мірою залежить від географічного розташування компанії.
За підсумками дослідження, експертами було виявлено головні чинники, які допоможуть запобігти такому розвитку подій, насамперед, це:
1. Поступове зняття валютних обмежень та відновлення плаваючого валютного курсу;
2. Відновлення нормального функціонування механізму автоматичного повернення ПДВ;
3. Поліпшення доступу до фінансування, у тому числі для великих учасників ринку за сприяння міжнародних фінансових організацій.
У свою чергу, міністр аграрної політики та продовольства України Микола Сольський зазначив, що ситуація є досить нерівномірною відповідно до регіонів, тому й підтримка областей, що зазнали більшої шкоди від війни, має бути суттєвішою.
Міністр аграрної політики та продовольства України Микола Сольський
«Однак, як комерційні, так і державні банки поки що працюють згідно з певними механізмами, без врахування особливостей регіонів. Також є деякі цільові програми, котрі невдовзі будуть запущені та матимуть пріоритети для деокупованих територій: це першочерговість компенсації по генераторам, переведення елеваторів на твердопаливні котли чи LPG. В планах – зробити комфортнішою співпрацю «Укрзалізниці» та регіонів на сході й півдні, над цим постійно ведеться робота», – зазначає Микола Сольський.
Держава, попри кризу та катастрофічний дефіцит джерел фінансування, продовжує роботу в напрямку матеріальної підтримки аграріїв. Так, голова Комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев наголошує на результативності програми доступних кредитів 5-7-9%, за якою 38 тис. аграріїв отримали кредитів на понад 81 млрд грн, що становить 53% наданих кредитів по цій програмі.
Голова Комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев
«Ще однією програмою, якою можуть користуватися аграрії є програма на створення теплиць та садів. Також маємо міжнародну фінансову допомогу по багатьом напрямкам. Якщо ж говорити про повернення ПДВ, то через те, що значна частина коштів з казначейства йде на армію та соціальну підтримку, ми маємо затримки по виплатам на 3-4 тижні. Окрім цього, ведуться активні роботи над затвердженням переліку територій, котрі постраждали від військових дій», – пояснює Данило Гетманцев.
«Якщо агробізнес хоче повернутися до прибутковості, то насамперед необхідно усвідомити, що всі сьогоднішні умови – це нова реальність, з якою доводиться жити, й не варто чекати, що вони швидко зміняться. По-друге, сільгоспвиробникам треба виходити за межі їх традиційної діяльності – вирощування, й шукати рішення в подовженні ланцюгів створення доданої вартості, тобто включення до портфелю діяльності ще й переробку. Бо в такому випадку одразу суттєво зменшується вартість логістики, адже об’єм експорту в тонах скорочується, а заробіток виробника в доларах – зростає», – зазначає перший заступник Міністра економіки України Денис Кудін.
Натомість, міністр економічного розвитку і торгівлі України (2014—2016) Айварас Абромавичус вважає: «Сьогодні, в ситуації зі стрімким скороченням посівних площ та перспектив врожаю, для аграріїв створення сприятливих умов для переробки більш актуально в довгостроковій перспективі, а зараз потрібні інші швидкі рішення – скорочення термінів перевірок накладних, оптимізація черг на кордоні, зменшення ціни на логістику. Фокус має бути на відновленні рівню врожаю та стабільності агросектору, а тільки потім має йти мова про переробку».
Міністр економічного розвитку і торгівлі України (2014—2016) Айварас Абромавичус ПЛАНИ ТА ОЧІКУВАННЯ НА 2023 РІК
Компанії очікують як на зростання вартості засобів виробництва, так і на підвищення цін на зернові у 2023 році.
Найбільш очікуваними кроками з боку держави виступають розширення доступу до фінансування, мінімізація курсової різниці, вирішення проблеми неповернення ПДВ, а також дерегуляція.
Зі словами Айвараса Абромавичуса погоджується й голова ГС «Всеукраїнська Аграрна Рада» Андрій Дикун, додаючи, що дрібна та мала переробка не врятує українських фермерів. «Такі українські виробники будуть неконкурентними в ЄС. Наша майбутня додана вартість має базуватися на великих індустріальних переробках. Для їх запуску потрібні великі інвестиції. Тому паралельно з пошуком фінансування, зараз необхідно докладати зусиль до вирішення питань логістики», – зазначив Андрій Дикун.
Генеральний директор ІМК, Президент УКАБ (2007-2021) Алекс Ліссітса
«Наразі питання ліквідності стоїть на першому місці як в короткостроковій, так і в середньостроковій перспективі. Зворотній відлік вже почався – ми маємо час в три-чотири місяці до посівної кампанії, бо вже в березні аграрії повинні зрозуміти, що робити далі. Йдеться про десятки мільярдів гривень, а доступні на сьогодні програми не покривають такі видатки. І якщо не знайти ці кошти, то сільгоспвиробники не відсіються навесні 2023 року, що означатиме втрату Україною позицій на найближчі роки як на світових ринках, так і технологічно», – сказав генеральний директор ІМК, Президент УКАБ (2007-2021) Алекс Ліссітса.
Із результатами дослідження знайомив О. Єрмоленко
Докладніше — https://www.youtube.com/watch?v=LvUay2D-aCw
Дивитись YouTube Video