Рослини в теплицях, як і всі живі істоти, піддаються різним хворобам. Особливо вони чутливі на початковому етапі росту. Які ризики існують для саджанців і як протидіяти шкідливому впливу хвороботворних організмів?
Етап розсади — найбільш важливий період у розвитку рослин
В цей період починає формуватися кореневище та утворюються генеративні органи. Від умов росту розсади багато в чому залежить майбутній урожай. Тому важливо дуже уважно доглядати за рослинами на цьому етапі: забезпечити оптимальні умови для росту та розвитку розсади (вологість, підживлення, освітлення, температура тощо) і оперативно реагувати на потреби культури. Несприятливі фактори довкілля можуть вплинути на рослини як безпосередньо (через порушення обміну речовин виникнуть хвороби неінфекційного характеру), так і побічно — призвести до послаблення сіянців і зменшення їхньої стійкості до патогенів (грибки, віруси чи бактерії).
Причини хвороб
Хвороби на етапі розсади зазвичай пов’язані з ослабленням кореневої системи через різкі коливання температур (як зниження до менше ніж 16 °С, так і підвищення понад 28 °С), поливання холодною водою, дефіциту кисню біля коренів через часті й надмірні поливи, недостатнього освітлення, пошкодження кореневої системи через пересихання субстрату або великої концентрації солей у ньому.
Найбільшу шкоду захворювання наносять рослинам на початковому етапі їхнього росту. Тому за виявлення відхилень від норми важливо швидко вжити заходів для їхньої ліквідації. А для цього потрібно точно ідентифікувати причину і правильно підібрати лікувальні засоби.
Захворювання в розсадному періоді зазвичай пов’язані з ослабленням кореневої системи
Найбільш поширеними захворюваннями на етапі розсади є кореневі та прикореневі гнилі (загальна назва цього комплексу захворювань — «чорна ніжка»). Вони можуть бути викликані грибками (Fusarium, Pythium, Rhizoctonia solani, Whetzelinia sclerotiorum), а також бактеріями (Erwinia carotovora, Xanthomonas та ін.). І що вища температура довкілля, то швидше розповсюджується інфекція.
Хвороботворні гриби
«Чорна ніжка» розпочинається з потемніння коренів рослин і кореневої шийки, яка згодом чорніє. На ній з’являється перетяжка, в результаті стебло стає тоншим, коріння поступово відмирає, а рослина в’яне і, зрештою, помирає.
Патоген Pythium вражає лише коріння, а грибкові збудники Fusarium і Verticillium здатні переміщатися разом із соком у надземну частину та викликають системне отруєння рослини. У випадку Fusarium і Verticillium спочатку страждає коренева система, потім інфекція проникає в ксилему, якою пересувається вгору рослиною, виділяючи токсини й блокуючи судини. Це уповільнює надходження води та поживних речовин у тканини рослини. В результаті рослини слабшають і з часом гинуть. Якщо зрізати такий сіянець трохи вище кореневої шийки, то виразна зміна судинної системи свідчитиме про те, що збудник хвороби — не Pythium.
Рослини можуть заразитися ще в розсадному відділенні, але хвороба починає проявлятися зазвичай тільки після пересаджування їх на постійне місце в ґрунт. Особливо помітно це стає на етапі плодоношення, коли збільшується сонячна активність і культури особливо потребують води.
Щоб ідентифікувати вид патогену, рослини можна помістити у вологу камеру, де на них швидко утворюється наліт. Білий наліт є ознакою ураження Pythium. Якщо білий наліт згодом стає рожевим, то причина хвороби — Fusarium. Світло-коричневий міцелій гриба характерний для фітофтори.
Найпоширенішими захворюваннями в розсадному періоді є кореневі та прикореневі гнилі (поширена назва цього комплексу хвороб — «чорна ніжка»)
Найпоширенішими захворюваннями в розсадному періоді є кореневі та прикореневі гнилі (поширена назва цього комплексу хвороб — «чорна ніжка»)
Найпоширенішими захворюваннями в розсадному періоді є кореневі та прикореневі гнилі (поширена назва цього комплексу хвороб — «чорна ніжка»)
Бактеріальне ураження
Бактеріальні інфекції, які поширюються провідною системою рослин, можуть викликати їхнє в’янення. Зазвичай вони вражають як судинну систему, так і паренхімні тканини, викликаючи не лише в’янення, а й гниття та плямистість. Спровоковані бактеріями хвороби, що впливають на судинну систему рослин, називаються трахеобактеріозами. Їх спричиняють деякі бактерії роду Clavibacter (бактеріальний рак), Pseudomonas (бактеріальна гниль), Erwinia (коренеїд цукрових буряків, бактеріальне в’янення); Xanthomonas (судинний бактеріоз хрестоцвітих культур).
Бактеріальна гниль може викликати розвиток кореневої та прикореневої гнилей, блокування судин, в’янення та загибель рослин. Найбільш вразливі до бактеріальної гнилі бульбові та цибулинні культури, а також рослини з товстим листям.
Початковими ознаками бактеріального в’янення томата (бактеріозу) є втрата пружності нижнього листя, на стеблах з’являються коричневі смуги, руйнується провідна система. Під час надрізання стебла з нього виділяється в’язка сіра рідина. Листки ураженої рослини скручуються і швидко висихають. Через закупорювання судин і токсичне отруєння бактеріальними ексудатами рослини слабшають і, зрештою, помирають.
Бактеріальний рак томата може спричинювати локальні ураження, а в найнебезпечнішій формі, коли інфекція поширюється всією провідною системою, — ураження всієї рослини та її загибель. Захворювання розвивається повільно, починаючи з дрібних темних некротичних плям на стеблі. Прогресуюча хвороба розповсюджується на провідну систему рослин, в результаті чого вони втрачають пружність, а верхні листки в’януть. У прикореневій зоні з’являються повітряні корені.
Багато хвороб мають тривалий інкубаційний період. У деяких випадках рослини заражаються ще в розсадному відділенні, а симптоми проявляються лише через деякий час після висаджування
Багато хвороб мають тривалий інкубаційний період. У деяких випадках рослини заражаються ще в розсадному відділенні, а симптоми проявляються лише через деякий час після висаджування
У випадку бактеріального ураження сік рослин стає клейким і в’язким через особливий склад речовин, що виділяють бактерії.
Багато хвороб мають тривалий інкубаційний період. У деяких випадках рослини заражаються ще в розсадному відділенні, а симптоми проявляються лише через деякий час після висаджування в ґрунт за сприятливих для патогенів умов. Тому важливо не допускати послаблення культур. Для підвищення стійкості до дії шкідливих факторів довкілля рослини обробляють стимулювальними препаратами, які допомагають їм краще протистояти стресам.
Вірусні інфекції
До іншої групи збудників інфекційних хвороб належать віруси, які легко передаються від хворої рослини до здорової. Вони вражають культури на всіх етапах росту. Зовнішніми ознаками захворювання є зміна кольору листя (прояви мозаїки та жовтяниці), некрози, порушення морфології та репродуктивних функцій (карликовість, потворність і скручування листя, зелене забарвлення квіток).
Віруси дуже швидко розповсюджуються теплицею: комахами, через тканинні продихи, незначні механічні пошкодження покривних рослинних тканин. Віруси, так само як гриби та бактерії, можуть передаватися також із насінням.
Профілактика захворювань
Основним способом, спрямованим на захист рослин від усіх інфекційних хвороб, є ретельне проведення профілактичних заходів.
Необхідно використовувати стійкі до захворювань гібриди й обов’язково знезаражувати насіння перед посівом — прогрівати та обробляти для нейтралізації інфекції. Обробка насіння стимулювальними препаратами підвищує імунітет молодих рослин.
Слід ретельно готувати теплицю до нового сезону: знищувати всі рослинні залишки від попереднього вирощування і проводити повну дезінфекцію ґрунту, приміщення та робочого інструменту, адже збудники хвороб можуть зберігатися тривалий час. Правильне знезараження ґрунту займає багато часу, потребує великих витрат препаратів і не гарантує повної ліквідації всіх патогенів. Fusarium, наприклад, може залишатися в ґрунті до восьми років. Це одна з причин, через яку використання малооб’ємної технології вирощування стало більш популярним.
Субстрат як лікувальний засіб
Розвиток і розповсюдження захворювань значною мірою пов’язані з вибором субстрату. Рослини більш схильні до кореневих гнилей у випадку вирощування на торфі та органічних субстратах. У торфі спочатку можуть бути присутні спори грибів і бактерії, які за сприятливих умов уражають ослаблені сіянці. На відміну від торфу, мінеральна вата хімічно та біологічно інертна — це майже стерильне середовище, яке не містить патогенів. Тому вірогідність захворювань тут значно нижча. У випадку використання кам’яної вати зручніше й простіше не лише регулювати живлення, а й створювати пул корисних мікроорганізмів, які здатні сприяти росту та розвитку рослин і чинити опір заселенню субстрату патогенами.
На відміну від торфу, мінеральна вата хімічно та біологічно інертна — це практично стерильне середовище, яке не містить патогені
Починаючи з етапу розсади, слід регулярно застосовувати біопрепарати, що містять корисні штами мікроорганізмів і пригнічують розвиток патогенів. Оскільки в кам’яній ваті немає поживних речовин для життєдіяльності мікроорганізмів, біопрепарати рекомендують застосовувати за появи в рослин не менше двох справжніх листків. Тоді мікроорганізми харчуватимуться кореневими виділеннями та відмерлими клітинами.
Біологічні препарати виправдані як профілактика, а також у разі появи слабких ознак хвороби для стримування розвитку патогенів. Але за сильнішого ураження для знищення інфекцій потрібно застосовувати хімічні засоби, які мають вищу ефективність. Утім, слід пам’ятати, що необдумане використання препаратів може викликати токсичність субстрату.
Хвороби зазвичай атакують передусім ослаблені рослини, тому важливо підтримувати оптимальні умови вирощування й не допускати пригнічення кореневої системи культур. Важливе значення має вибір субстрату, що полегшує створення сприятливого середовища в кореневій зоні рослин. Наприклад, кам’яна вата має всі важливі характеристики для розвитку здорової та міцної кореневої системи:
- висока пористість субстрату (97%) забезпечує корінню вільний доступ до кисню;
- тонке волокно кам’яної вати (всього 3-5 мкм) дає змогу заощаджувати сили рослин на подолання опору, сприяє легкому проростанню та вільному розподілу коренів усім об’ємом субстрату;
- оптимальна вологоємність субстрату допомагає рослинам отримувати воду й поживні елементи в необхідній кількості;
- достатня капілярність мінерального середовища сприяє рівномірному розподілу живильного розчину всім об’ємом субстрату;
- добрі дренажні властивості запобігають надмірному накопиченню солей у субстраті;
-
чисте від патогенів середовище дає можливість виростити здорові та міцні рослини.
Необхідно використовувати стійкі до захворювань гібриди й обов’язково знезаражувати насіння перед висівом
Здоров’я тепличних культур складається з багатьох факторів, і щоб отримати міцні рослини, слід не тільки дотримуватися технології вирощування та швидко реагувати на потреби рослин, а й приділяти достатню увагу профілактичним заходам.
О. Скоренко, агроном-консультант