Вилучення моркви з ґрунту починається, коли середньодобова температура опускається приблизно до 12 °C. Відкладання термінів збирання до пізньої пори року збільшує загрозу ушкодження плодів морозом, а також сприяє їхньому забрудненню землею та залишками бадилля, що несприятливо позначається на здатності продукції до тривалого зберігання.
У ході збирання коренеплоди на ділянках попередньо розпушують, після чого морквини звільняють від бадилля та залишків землі. Затримка з обрізанням гички також може погіршити збереження моркви.
Якщо моркву використовують для споживання у свіжому вигляді, бадилля зрізають разом із верхівковою точкою росту, щоб уникнути проростання. Для насіннєвої моркви черешки бадилля лишають, вкорочуючи їх до довжини близько 2 см.
Під час очищення виконують сортування за розміром згідно з вимогами стандарту. У разі виникнення надмірної вологості моркву підсушують у затінку, оскільки сушіння під прямими сонячними променями згубно позначається на збереженні. Найбільш економічно обґрунтованим є механізований збір коренеплодів. Зібрані таким чином плоди перевозять до сховища для доведення до товарного вигляду, після чого поміщають у контейнери для зберігання та подальшої реалізації. Для збирання моркви, призначеної для промислової переробки, використовують комбайни, що спершу видаляють бадилля, — це можуть бути переобладнані комплекси для збору буряків і картоплі зі спеціальними насадками.
Якісні коренеплоди моркви повинні мати найбільший діаметр від 2,5 до 3 см і належні органолептичні характеристики: відповідний стан пружності, без зовнішніх пошкоджень, без ознак хвороб, відсутність вологи, забарвлення та форма повинні бути характерними для цього сорту, довжина стебла над плодом до 2 см або дещо вищими над верхньою частиною.
Морква схильна до травмування під час переміщень через невеликий вміст клітковини в її коренеплодах, а здатність до утворення захисної тканини в неї невисока, що слід враховувати при зберіганні. Заморожені коренеплоди не підлягають зберіганню. Процес відновлення моркви відбувається за достатньої вентиляції та температури вище 10 °С, що неможливо за комбайнового збирання через забруднення коренеплодів землею.
Стандартні коренеплоди моркви повинні мати максимальний діаметр від 2,5 до 3 см та відповідні органолептичні якості
Однією з причин втрат врожаю моркви є неналежна упаковка продукції, що, як наслідок, збільшує механічні пошкодження овочів під час подальшого переміщення. Найбільш розповсюдженими видами тари для зберігання плодоовочевої продукції є: мішки, дерев’яні ящики, картонні коробки, пластикові ящики, транспортні контейнери, переносні піддони, плетені піддони та контейнери для харчових продуктів.
Морква має короткий період спокою, і за високої вологості та температури починає проростати. За температури від 0 до 8 °С процес формування бруньок триває від 30 до 70 діб. Режим зберігання моркви передбачає відсутність освітлення, вміст двоокису вуглецю від 3 до 5 %, температуру 0…1 °С і відносну вологість повітря 90 %, вміст кисню 9–10 %. Морква інтенсивно виділяє тепло та вологу, що обумовлює невелику висоту насипу під час зберігання. Моркву зберігають у тарі та насипом (з чергуванням шарів та без нього). Застосовують різні види тари: поліетиленові відкриті мішки, контейнери та ящики.
Коренеплоди моркви краще зберігаються за умови перешарування (наприклад, піском) з додатковим покриттям плівкою із синтетичних матеріалів. У зимовий період за використання активної вентиляції рекомендується подавати повітря з вологістю близько 90 % в об’ємі 30–40 м³ на тонну моркви.
Тарою для зберігання моркви можуть бути перфоровані поліетиленові мішки з отворами в нижній частині для відведення надмірної вологи, що утворюється через коливання температури. Товщина плівки, що застосовується для виготовлення тари, становить близько 150 мкм.
За умов зберігання моркви з перешаруванням у сховищах формують штабелі наступним чином: на дно штабеля насипають пісок, штабель має прямокутну форму зі зменшеною площею поперечного перерізу у верхній частині. Внизу прямокутник має розміри 2–3х1 м, висота 1 м, ширина у верхній частині 0,8 м. Для перешарування моркви використовують вологий пісок або торф із вологістю до 70 %. Товщина шару між плодами має становити 2–3 см. Штабелі моркви формують таким чином: їх розміщують на певній відстані від стін, лишаючи проходи шириною до 0,5 м між штабелями. Самі штабелі розташовують перпендикулярно до головного проходу сховища.
Моркву також зберігають у буртах, товщина укриття яких залежить від кількості продукції та погодних умов у регіоні. Серед сучасних методів зберігання виділяють: зберігання в контейнерах із штучним охолодженням, зберігання з періодичним зрошенням крижаною водою (1 °C) в обсязі 100 кг/т кожні 2–3 доби, а також у холодильних камерах у поліетиленових контейнерах із силіконовими вставками.
Інший спосіб зберігання моркви – обмазування глиною – нетривале занурення плодів у глиняний розчин з подальшим просушуванням. Глиняна оболонка зменшує втрати вологи під час зберігання. Аналогічно застосовується обробка торф’яним розчином з подальшим формуванням штабелів із моркви, пересипаної верховим торфом.
Морква в польових умовах Житомирщини
На експериментальних ділянках ТОВ «Зоря Полісся», розташованого в Пулинському районі Житомирської області, було закладено польові досліди з метою дослідження впливу строків посіву на здатність до зберігання та якість пізньостиглої моркви. Схеми висіву були наступні:
|
Час висіву |
Сорт |
|
III декада квітня |
Карлена |
|
I декада травня |
|
|
II декада травня |
|
|
III декада травня |
|
|
III декада квітня |
Долянська |
|
I декада травня |
|
|
II декада травня |
|
|
III декада травня |
Площа ділянки в експериментах становила 1,8 м². Дослідження проводилися з чотирикратною повторюваністю, ділянки були розміщені систематично.
Терміни висіву значною мірою впливали на польову схожість насіння моркви. У сорту Карлена цей показник варіювався від 63,1 % до 68,4 %, а у сорту Долянська — від 65,7 % до 70,3 %. Була помічена тенденція до зменшення польової схожості при пізніших термінах посіву. Це можна пояснити погіршенням гідрофізичних характеристик ґрунту на дослідних ділянках, а також зміною температурного режиму на глибині закладання насіння.
Максимальна товарність коренеплодів моркви відзначалася за сівби у третій декаді квітня — вона становила 82–89 %, тоді як за сівби на місяць пізніше, у третій декаді травня, цей показник знижувався до 54–57 %
Варто відзначити, що сорт Долянська, будучи пізньостиглим, демонстрував дещо кращі показники схожості у всі періоди посіву порівняно із сортом Карлена.
Правильний підбір періоду посіву є важливим фактором для отримання високої врожайності та забезпечення здатності моркви до тривалого зберігання. Висівання моркви для тривалого зберігання в надто ранні строки є нераціональним, оскільки це спричиняє передчасне достигання плодів. Такі коренеплоди, залишені в землі до пізньої осені, часто втрачають свої товарні якості та можуть піддаватися гниттю. Збирання плодів у ранні терміни (наприклад, у серпні) економічно невигідне через необхідність додаткових витрат на охолодження врожаю.
Строки достигання моркви
Тривалість вегетаційного періоду моркви залежала від терміну висіву. У сорту Карлена вона становила від 114 днів при посіві в третій декаді квітня до 129 днів за пізнішого посіву. У сорту Долянська цей показник коливався від 113 до 133 днів. Посів, виконаний у першій та другій декадах травня, забезпечував настання технічної зрілості та збирання врожаю в оптимальні вересневі терміни. У випадку посіву в третій декаді травня формування технічної стиглості відбувалося в другій декаді жовтня, що також дозволяло проводити збирання в рекомендовані терміни.
В середньому за роки досліджень найбільший урожай коренеплодів отримано у сорту Долянська за посіву в третій декаді квітня — 33,7 т/га. У сорту Карлена за тих самих умов урожай був меншим на 2,8 т/га і становив 30,9 т/га.
Пізні терміни посіву — менші коренеплоди
За результатами досліджень з’ясовано, що запізні терміни посіву призводять до зменшення ваги товарних коренеплодів та скорочення обсягу стандартної продукції. Це обумовлено тим, що ідеальна температура для формування плодів моркви, як стійкої до холоду культури, становить близько 18 °C, що спостерігається за умови ранніх строків посіву.
Найбільша товарність коренеплодів моркви спостерігалася за висівання у третій декаді квітня — вона становила 82–89 %, тоді як при посіві на місяць пізніше, у третій декаді травня, цей показник зменшувався до 54–57 %.
Досліди показали, що сівба моркви у третій декаді квітня дала змогу отримати максимальну схожість та густоту рослин моркви
Також за пізніших строків висіву зменшувалася вага коренеплодів. Зокрема, у разі здійснення посіву в третій декаді травня вона складала 69–73 г (залежно від сорту), у той час як при посіві в третій декаді квітня — 82–89 г. Подібна тенденція спостерігалася й щодо довжини коренеплодів. У сорту Долянська довжина плоду за пізнього висіву (третя декада травня) становила 12,2 см, що на 5,3 см менше порівняно з раннім висівом (третя декада квітня). У сорту Карлена довжина зменшувалася до 11,8 см, що на 3,5 см менше у порівнянні з квітневими посівами.
Окрім того, пізній термін посіву значно впливав на загальну врожайність. Так, за посіву в третій декаді травня врожайність моркви сорту Карлена становила в середньому 15,9 т/га, а сорту Долянська — 18,9 т/га, що на 14,9–15,0 т/га менше у порівнянні з посівом у третій декаді квітня.
Коли сіяти моркву для найбільших урожаю та якості
Експерименти засвідчили, що висів моркви у третій декаді квітня дозволив досягти найбільшої схожості та густоти посівів моркви. Ці параметри у фазу повних сходів становили 68,4% та 616 шт. на м2 .
Найбільшу тривалість вегетаційного періоду — 133 доби зафіксовано при висіванні моркви сорту Долянська у третій декаді травня, а висів у більш ранні терміни скорочує тривалість росту та розвитку культури.
Посів моркви в третій декаді квітня забезпечує найвищу продуктивність культури. У середньому за роки досліджень максимальний урожай коренеплодів спостерігався у сорту Долянська — 33,7 т/га. У сорту Карлена за аналогічних умов урожай був на 2,8 т/га меншим і становив 30,9 т/га.
Мінімальні втрати вмісту сухої речовини відбувалися при зберіганні коренеплодів моркви, перекладеної шарами у тарі в умовах штучного охолодження, де відносні втрати сухої речовини наприкінці зберігання складали 40,8 %, а при зберіганні моркви, складеної в ящики без перекладання шарами, показник втрат сухої речовини збільшився до 46,9 %.
В ґрунтово-кліматичних умовах Полісся радимо вирощувати моркву сорту Долянська з ранніми строками висівання для споживання у другу декаду травня та для зберігання. З метою збільшення економічної ефективності рекомендуємо зберігання коренеплодів, перекладених шарами піску, в тарі та застосування штучного охолодження.
Алла Бичківська, Поліський Національний університет