Зростаюча увага українських аграріїв до культивування високоякісного товарного часнику обумовлена значним потенціалом отримання прибутку. Особливої актуальності це набуває за умов ефективного розмноження.
Наприклад, традиційний метод розмноження озимого часнику сорту Любаша з використанням зубка на одному гектарі дозволяє наступного сезону збільшити посівні площі лише до 5–7 гектарів. Натомість, застосування всього врожаю повітряних цибулинок з 1 гектара (в експериментальних умовах можливо отримати до 80 мільйонів одиниць) для вирощування однозубки дає змогу через два роки розширити площу під товарним врожаєм до 400 гектарів.
Зростаючий попит на ринку на садивний матеріал часнику задовольняється пропозицією зубків, повітряних цибулинок та однозубок. Однак, не всі сорти часнику здатні забезпечити такий різноманітний асортимент матеріалу. Деякі з них (усі ярі та певні озимі сорти) не формують квітконосів під час вегетаційного періоду, тому розмножуються виключно через зубок. До цієї категорії належить унікальний український озимий сорт Лідер, який не стрілкується, а також ряд зарубіжних аналогів, таких як Мессідор, Гермідром, Сабадром та інші.
Зеновій Сич, д-р. с.-г. наук, професор
Стрілкуючі сорти формують квітконіс із суцвіттям, у якому дозріває від 100 до 200 повітряних цибулинок різного розміру. Останніми роками спостерігається стрімке зростання популярності стрілкуючих сортів: Любаша, Прометей, Софіївський, Дюшес, Мереф’янський білий, Харківський фіолетовий, Спас та Лідія. Їхня здатність утворювати різну кількість повітряних цибулинок залежить від генетичних характеристик, розміру садивного матеріалу, щільності посіву та кліматичних умов. Наприклад, у регіоні Степу, через часті посушливі періоди, продуктивність одного суцвіття часнику різних сортів при щільності рослин 150 тис./га в середньому становить:
- Любаша: 110–200 шт. при середній вазі однієї цибулинки 70 мг;
- Прометей: 190 шт. і 55 мг відповідно;
- Софіївський: до 120 шт. і 21 мг;
- Мереф’янський білий: до 140 шт. і 27 мг;
- Дюшес: до 50 шт. і 90 мг;
- Спас: до 160 шт. і 22 мг;
- Лідія: до 50 шт. і 82 мг.
У більш зволожені роки ці показники зростали на 20–30 %. Наприклад, навіть за умов без зрошення у Степу, за схемою вирощування «сівба повітряних цибулинок — вирощування однозубки без викопування — вирощування повітряних цибулинок за щільності стояння рослин 700 тис./га» в експерименті вдалося отримати 4830 кг повітряних цибулинок із середньою вагою 1000 одиниць – 63 г.
Мінливість розміру і забарвлення однозубки у різних сортах часнику озимого
Сортове розмаїття та вихідний матеріал
Аналіз сортового розмаїття демонструє широкий діапазон варіабельності розміру повітряних цибулинок, які слугують вихідним матеріалом для формування посівного матеріалу. До групи з дрібними цибулинками (через їхню візуальну подібність до насіння вівса їх називають «вівсянкою») належать сорти Софіївський, Мереф’янський білий та Спас. Середня маса повітряної цибулинки у них коливається в межах 20–40 мг, а в 1 кг посівного матеріалу міститься до 30–50 тис. цибулинок. Натомість сорти Любаша, Прометей, Дюшес та Лідія відзначаються великими повітряними цибулинками, що за формою нагадують насіння кукурудзи (лущеної), мають середню масу від 50 до 100 мг, а окремі екземпляри можуть бути ще більшими. В 1 кг такої «кукурудки» може бути від 10 до 20 тис. повітряних цибулинок. Існують також певні відмінності у забарвленні (особливо у «вівсянок») — від солом’яно-жовтого до коричнево-рожевого.
Традиційно озимий часник розмножують за однією з трьох технологічних схем:
Отже, у перших двох сценаріях початковою та кінцевою точками є головка, яка володіє повним комплексом ознак сорту. Лише з неї можна отримати повноцінну супереліту та еліту. Друга та третя схеми включають дві додаткові стадії — повітряну цибулинку та однозубку. При цьому надзвичайно вагомим показником для вирощування однозубки є розмір повітряних цибулинок. Вони містять початковий запас поживних речовин для формування високоякісної однозубки, а їхнє забарвлення дозволяє здійснювати контроль сортової чистоти та запобігати змішуванню сортів на різних етапах виробництва.
Перша технологія є універсальною і застосовується для всіх сортів — ярих та озимих, нестрілкуючих та стрілкуючих. Її перевагами є простота використання та скорочений цикл товарного виробництва. Водночас вона супроводжується проблемою ураження фузаріозними, бактеріальними та нематодними гнилями зубків, донця та кореневої системи. Це призводить до зниження зимостійкості та вирівняності посівів за густотою, неоднорідності товарних головок за калібром, зменшення здатності до тривалого зберігання і, врешті-решт, до деградації сорту.
Стрілкуючі сорти мають суттєву перевагу, яка полягає у можливості використання другої та третьої технологій з вирощуванням оздоровленої однозубки, з якої надалі отримують високоякісні товарні головки.
Технологічні переваги однозубки
Однозубка як садивний матеріал на порядок цінніша за зубок, оскільки володіє кількома технологічними перевагами. Незважаючи на різний розмір, вона має округлу форму, її центр маси збігається з геометричним центром, тому вона краще самоорієнтується в ґрунті. Зубок же, як відомо, має видовжену форму, його центр маси зміщений до денця, і він значно гірше самоорієнтується. Отже, при механізованому висаджуванні без орієнтації «верх — низ» однозубка має більше шансів для самопозиціонування.
Це також зумовлюється характером відростання коренів. У зубка вони формуються «борідкою» виключно з ширшої частини денця, а в однозубки — рівномірно по всьому його периметру, швидко заглиблюючи її в ґрунт. Через це однозубка є більш придатною для механізованої сівби спеціальними сівалками. Крім того, завдяки округлій формі її легше калібрувати, щоб висівати чи висаджувати різні фракції на окремих ділянках.
Ці переваги однозубки активно використовують передові господарства — хоча для її отримання потрібен додатковий рік та високі витрати на збирання, це повністю компенсується високоякісним врожаєм товарних головок.
Втім, вирощування однозубки лише на перший погляд здається простим завданням — не кожен, хто намагається впровадити цю технологію, досягає успіху одразу. Аналіз таких спроб у господарствах з різних ґрунтово-кліматичних зон України свідчить про різноманітність проблем, з якими стикаються виробники.
Насамперед, не всім вдається механізувати процес збирання врожаю однозубки — у багатьох господарствах західних областей цього року цьому перешкоджали часті опади. Були допущені помилки в системі контролю забур’яненості — на деяких полях бур’яни переростали, і застосування гербіцидів не давало належного ефекту. Багато аграріїв також усвідомили, що ключовою умовою успіху є якість повітряних цибулинок, які повинні бути чітко відкалібровані та належним чином збережені до посіву. Та й сіяти краще восени, а не навесні. Загалом, усе має починатися з чіткого планування кінцевого результату.
Технології вирощування
Однозубку з повітряних цибулинок вирощують за такими технологіями:
Кожна з цих технологій має свої специфічні особливості. В усіх випадках повітряні цибулинки висівають восени, наприкінці жовтня — на початку листопада, хоча на півдні можливі й пізніші терміни. А основні відмінності у технологіях формуються за рахунок щільності рослин, ширини міжрядь та системи контролю бур’янів.
За технології з викопуванням, щільність може бути різною. Найбільш доцільно мати 2–4 млн рослин на 1 га, проте за умови рівномірного розподілу культура може витримувати й більші щільності — теоретично до 5 млн/га. Схеми сівби також можуть варіюватися залежно від ширини виробничої колії трактора та застосування краплинного зрошення, однак оптимальними вважаються стрічкові, або смугові. Контроль забур’яненості починається перед сівбою і триває до моменту збирання врожаю.
Врожай однозубки за цієї технології в будь-яких умовах підлягає викопуванню, просушуванню та калібруванню. Саме викопування (незалежно від того, ручне воно чи механізоване) збільшує собівартість продукції, оскільки потребує значних ресурсів. На великих площах цей процес нерідко здійснюють за допомогою підкопувачів або переобладнаного комбайна для збирання цибулин тюльпанів, але однозубку з поверхні ґрунту все одно вибирають вручну. Подібно до вирощування цибулі ріпчастої на насіннєвий матеріал, деякі практики використовують комбайн з одночасним завантаженням зібраної маси, яку потім промивають водою від грудок землі з подальшим просушуванням.
Часник озимий Любаша — однозубка дрібна фракція менше 10 мм
Часник озимий Любаша — однозубка середня фракція
Часник озимий Любаша — однозубка велика фракція
Часник озимий Любаша — однозубка екстра фракція
За другої технології, терміни посіву повітряних цибулинок аналогічні, але щільність рослин повинна відповідати показникам, прийнятим для товарного виробництва — від 150 до 200 тис./га у неполивних умовах і дещо вище у поливних. Це один із найбільш відповідальних моментів, адже перевірити польову схожість цибулинок перед посівом неможливо. Наші спостереження показують, що їхня схожість коливається в межах 60–90 % і залежить від калібру (менший діаметр — менша схожість), термінів збирання врожаю суцвіть, методів їх дозрівання, термінів обмолочування та умов зберігання до посіву. Значні втрати схожості спостерігаються у випадку передчасного обмолочування суцвіть та запарювання повітряних цибулинок у тарі. Крім того, протягом двох зим частина висіяного матеріалу може вимерзнути: у першу — ослаблені повітряні цибулинки, а у другу — однозубка, що залишилася в ґрунті. З метою мінімізації цих ризиків норму висіву збільшують на 20 %.
Контроль бур’янів за цієї технології продовжується після того, як листки невикопаної однозубки засихають і вона переходить у стан спокою, який триває до середини жовтня. Наступного року однозубка, що залишилася в ґрунті, проростає і після видалення суцвіть формує високоякісну товарну головку. Ця схема є економічнішою за першу. До того ж, однозубка, що залишається в ґрунті, не пересихає і не втрачає поживних речовин.
Другу технологію можна успішно модифікувати під третю з метою отримання високоякісного врожаю повітряних цибулинок. Для цього кінцеву щільність рослин зберігають у межах 700–800 тис./га, а суцвіття не прищипують. Звісно, за такої щільності головки утворюються дуже дрібні (до 20 г), проте врожайність повітряних цибулинок може сягати понад 4 т/га!
За всіх технологій важливим є правило використання для посіву виключно відкаліброваних повітряних цибулинок, інакше виникає проблема «культурних бур’янів»: з великих цибулинок виростають сильніші рослини, які пригнічують ріст слабших. Крім того, під час збирання врожаю однозубки складно відрегулювати збиральні агрегати для одночасного збирання всіх фракцій.
Підготовлені для посіву повітряні цибулинки калібрують на такі фракції:
- Для «кукурузки»: від 3 до 4 мм, від 4 до 5 мм і від 5 до 6 мм. Фракції менше 3 мм, як правило, бракують.
- Для «вівсянки»: від 2 до 3 мм і від 3 до 4 мм.
У сортів з повітряними цибулинками типу «кукурузка» використання дуже великого калібру (понад 6 мм) супроводжується ризиком передчасного поділу однозубки (вже в перший рік). Наприклад, у сорту Любаша до 5% рослин з повітряних цибулинок діаметром понад 6 мм формують стрілки та дрібні головки (10–15 г з 4–5 зубками). Добре, що ці рослини добре видно, і їх можна вибракувати. Але поряд з ними ще 5–7% великих однозубок мають непомітний, «прихований» поділ на зубки, що знижує їхню цінність як садивного матеріалу.
Ще одне застереження пов’язане з тим, що на полях, де вирощувалася однозубка, може залишатися падалиця. Саме тому в господарстві, де однозубку планують вирощувати як садивний матеріал, небажано садити два і більше сортів.
Зберігання однозубки
Після збирання врожаю однозубки її необхідно підготувати до реалізації або майбутнього висаджування для отримання товарної продукції. При цьому варто звернути увагу на низку важливих технологічних аспектів.
Після викопування однозубка переходить у природний стан спокою, який регулюється температурним режимом. Протягом місяця її просушують за природної температури липня — серпня, а надалі найкраща температура для зберігання до висаджування — в межах 10±5°C. За таких умов навколо точки росту формуються 2–3 зачаткові листки, а крохмаль перетворюється на доступні енергетичні сполуки для успішного передзимового укорінення. Якщо температура зберігання нижча або вища, однозубка передчасно виходить зі стану спокою, хоча оптимальний час для цього — середина жовтня.
У зв’язку з цим часто виникає проблема щодо місця зберігання врожаю однозубки. Найкраще зберігати його у прохолодному сухому сховищі або звичайній коморі з хорошою вентиляцією у сітчастих пластикових ящиках місткістю до 10 кг або насипом на стелажах шаром 5–10 см. Природні втрати маси у сховищах без штучного охолодження, але за умови інтенсивної вентиляції, можуть становити: за серпень і вересень — до 3,5%, за жовтень — 2,1%, за листопад — 1,5%. Звичайно, це середні показники, і вони залежать від багатьох чинників. Зокрема, швидко всихає передчасно викопана однозубка.
При закладанні на зберігання допускається наявність до 2% однозубки з механічними пошкодженнями та оголених.
Калібрування та висаджування
Важливою складовою підготовки однозубки до висаджування є її калібрування за поперечним діаметром, адже маса садивного матеріалу має значний вплив на ступінь розвитку майбутньої рослини. Чим більша цибулинка, тим інтенсивніше росте рослина, тому діаметр цибулинок в одній партії не повинен відрізнятися більше, ніж на 1–2 мм. Якщо використовується дрібна і недорога однозубка, вона також повинна бути ретельно відкалібрована.
На цьому технологічному етапі можуть бути різні рекомендації, але оптимальними вважаються наступні розміри однозубки у поперечному діаметрі:
- До 5–7 мм — низькотоварний калібр для отримання в майбутньому товарної головки. Таку однозубку краще використовувати для повторної сівби на однозубку за щільності рослин до 1 млн/га.
- 8–10 мм — низькотоварний калібр для сівби з метою отримання дрібних головок (30–40 мм) або повітряних цибулинок за щільності рослин до 500 тис./га. Таку однозубку висівають механізовано.
- 11–12 мм — товарний калібр другого ґатунку для отримання відносно великих товарних головок (в межах 40–45 мм). Висівають механізовано.
13–15 мм — калібр першого ґатунку для отримання високотоварних головок (50–60 мм у діаметрі). Таку однозубку висівають механізовано, але вона зручна і для ручного висаджування з повним орієнтуванням на дні борозни. - 15–20 мм — калібр вищого ґатунку для вирощування високотоварних головок з діаметром понад 60 мм. Найкраще висаджувати вручну з орієнтуванням.
- Понад 20 мм — екстра-ґатунок для отримання виставкових головок.
-
Доцільно висаджувати тільки вручну з повною орієнтацією, хоча з економічної точки зору це найбільш витратний спосіб щодо норм висаджування.
Висаджування
Норми висаджування однозубки залежать від запланованої щільності рослин, яка є вихідною точкою в технології вирощування товарних головок часнику. Тут важливим показником, окрім діаметру, є маса 1000 однозубок, що дозволяє розрахувати норму висаджування на 1 га. У кожного сорту ця маса може відрізнятися, але орієнтовно для фракцій від 15 до 20 мм вона становить 2,5 кг, від 10 до 15 мм — 1,250 кг, а для дрібних фракцій менше 10 мм — 0,7 кг.
Не менш важливою для «часникової арифметики» є кількість однозубок у 1 кг. За діаметру менше 10 мм вона буде понад 1500 шт., 10–15 мм — від 700 до 800, 15–20 мм — від 500 до 600 штук. Ці показники повинні бути зазначені у супровідних документах. При цьому варто звернути увагу, що маса однозубки зменшується залежно від тривалості та режиму зберігання.
Розмір садивного матеріалу враховують і для регулювання глибини висаджування — дрібні фракції висаджують на меншу глибину, а великі — глибше. І тут доречно нагадати, що менша глибина посадки пов’язана з більшими ризиками випирання однозубки з ґрунту та її вимерзання протягом зими.
Передпосадкова обробка однозубки фунгіцидами проводиться безпосередньо перед висаджуванням або заздалегідь, за 3–4 тижні. Найкраще замочувати її у розчинах препаратів, дозволених до використання в Україні, протягом двох годин із наступним просушуванням у затінку або під навісами. Втім, враховуючи високий ступінь природного оздоровлення однозубки, вона добре підходить для вирощування високоякісного товарного часнику за технологіями органічного землеробства.Отже, враховуючи всі можливості та ризики, вирощування однозубки є економічно вигідним, але вимагає ретельної підготовки та своєчасного виконання всіх технологічних операцій. Перед тим, як впроваджувати такі технології, варто уважно оцінити кліматичні умови (особливо в період збирання врожаю), гранулометричний склад ґрунту, наявність робочої сили для збирання врожаю, приміщень для просушування, калібрування та зберігання. Передові господарства вже навчилися вирощувати до 8–10 т/га і збирати цей урожай з частковим чи повним використанням механізованих засобів. Тільки за таких умов можна стверджувати про успіх у цій сфері часникових технологій.
Зеновій Сич, д-р. с.-г. наук, професор