Сорго розглядають як потенційну альтернативу кукурудзі на півдні України. Втім, агроексперт Ігор Бойко вважає, що на Одещині сорго навряд чи повністю замінить кукурудзу та соняшник. Натомість, ця культура може відігравати все важливішу роль у диверсифікації посівів та мінімізації ризиків, пов’язаних із посухою.
Як зазначається на сторінці Інституту зернових культур НААН у Facebook, сорго варто розглядати не як заміну кукурудзі чи соняшнику, а як третю стратегічну культуру.
«Там, де головним обмеженням стає вода, його перевага полягає у здатності стабільніше формувати врожай за дефіциту вологи», — наголошує експерт.
За його словами, показники 2025 року продемонстрували актуальність такого підходу. Посівні площі кукурудзи на Одещині скоротилися до 110,7 тис. га, або на 29,8%, соняшнику — до 348,4 тис. га (-18,7%). Водночас область залишається одним із лідерів із вирощування сорго: у 2024 році на Одещину припадало 27,4% загальноукраїнського виробництва цієї культури.
Сорго потребує близько 300 кг води для формування 1 кг сухої речовини — проти 388 кг у кукурудзи та 895 кг у соняшнику.
«У південній Одещині питання часто стоїть не в тому, яка культура має максимальний потенціал, а в тому, яка культура дасть урожай за критичного дефіциту води. Тут сорго має дуже сильну позицію», — пояснює Ігор Бойко.
Водночас повністю витіснити соняшник сорго навряд чи зможе. Соняшник має значно розвиненіший ринок переробки та експорту, тоді як сорго переважно орієнтоване на зерновий і кормовий сегменти.
На півночі області ситуація інша: за достатнього зволоження кукурудза має вищий урожайний потенціал, тому сорго радше доповнюватиме її, ніж замінюватиме.
«Оптимальна модель для Одещини — не «кукурудза чи сорго», а «кукурудза + сорго + соняшник». Частка кожної культури має визначатися запасами продуктивної вологи, можливістю зрошення та ризиком посухи», — наголошує експерт.
Таким чином, підкреслює він, у найближчі роки сорго найімовірніше розширюватиме присутність насамперед у найбільш посушливих районах області. Його головна роль — не замінити традиційні культури, а страхувати господарства від кліматичних ризиків.