З початком росту важливо надати повноцінне та збалансоване підживлення озимих, в першу чергу, орієнтоване на стимулювання активності росту кореневої системи. Найбільш дієвим агрозаходом у цей час буде позакореневе внесення. Оскільки за впливу сонячного світла листова поверхня вже повноцінно дієздатна та може поглинати елементи живлення, в той час як коренева система через низькі температури ще не встигла активізуватися.
Для стабільного перебігу обмінних процесів у цей час вкрай важливо забезпечити рослини мікроелементами. У період відновлення весняного росту злаків вони найбільше потребують: купруму, мангану, цинку, молібдену, бору, феруму. Результативність мікродобрив суттєво збільшується за одночасного їхнього внесення з амінокислотами. Крім того, вдалий вибір препаратів у поєднанні з амінокислотами дозволяє зменшити обсяги внесення мінеральних добрив і пестицидів.
Загальновідомо, що не існує жодної сільськогосподарської культури, для якої будь-який із періодів росту був би другорядним. Адже впродовж кожного з них відбуваються конкретні процеси, які зрештою визначають рівень урожаю та його якісні характеристики. Та яким буде «кінець», безперечно залежить від «початку». Якщо говорити про озимі культури, то термін настання початку весняного росту, а точніше, час відновлення весняного росту (ЧВВР), є таким самим важливим, як і відбір польових монолітів. Біологічна відповідь озимих культур на ЧВВР виражається в тому, що за екстремальних їхніх значень рослини розвиваються за діаметрально протилежним типом. І, оперуючи цим інтегральним показником, ми можемо прогнозувати поведінку рослин, а відповідно — і відкоригувати систему удобрення або застосування стимуляторів і регуляторів росту рослин. Визначити ЧВВР може навіть агроном-початківець.
Період появи листкового приросту у рослин — це і є початком відновлення весняного росту. Якщо початок відростання рослин має невелике відхилення (два-три дні) від середньобагаторічного для конкретної місцевості, то цей показник вважається середнім. За значних відхилень від середнього значення ЧВВР вважається раннім або пізнім. У роки з раннім ЧВВР (до 1 березня) у спектрі сонячної радіації домінують довгохвильові червоні промені низьких енергій, сприятливі для процесів росту та нарощування біомаси. Рослини мають більше часу для регенерації пошкоджених за зиму тканин, кращого вкорінення, вони довше перебувають у фазі весняного кущіння та трубкування. А незначна сонячна радіація та помірна температура сприяють формуванню кращого стеблостою і закладанню потужніших колосків. У такі роки врожай, як правило, більший, проте з невеликим вмістом клейковини та протеїну. Окрім цього, рослини, що сформувалися за таких обставин, більш схильні до вилягання.
Час появи листкового приросту в рослин — це і є початком відновлення весняної вегетації
Ще з радянського часу у вирощуванні озимих зернових використовували ранньовесняне підживлення нітрогеном по мерзлоталому ґрунту і навіть закріпилася формула, яка обґрунтовує доцільність таких підживлень. Вважається, що через сповільнену нітрифікацію, викликану низькою температурою, рослини відчувають нітрогенне голодування. Якщо керуватися цим правилом, то весною, за низької мікробіологічної активності, потрібно керуватися таким правилом: що нижча температура, то більше слід вносити нітрогену. Або стосовно озимих — що раніше поновлюється ріст, то більше слід давати нітрогенних добрив. Проте в дійсності відбувається все навпаки: за раннього відновлення росту в умовах низьких температур нітрогенні добрива на добре розвинених посівах, зазвичай, зменшують урожай. Основна причина цього полягає в тому, що в роки з раннім ЧВВР культура використовує нітроген на надмірне нарощування вегетативної маси, що викликає міжвидову конкуренцію за використання ФАР. В результаті посіви «потерпають», натомість експериментально доведено, що для повноцінного весняного кущіння необхідно не більше ніж 30 кг/га нітрогену. Доцільність нітрогенного підживлення при ранньому ЧВВР виникає лише в разі, якщо через несприятливі погодні умови рослини увійшли в зиму недорозвиненими, посіви були зріджені й весною не встигли добре розкущитися (або ж у роки з осінньо-зимовим вимиванням нітратів з ґрунту). В умовах ранньої весни на добре розвинених посівах найефективнішим рішенням буде перенесення підживлень на пізніший термін — з наближенням до фази трубкування та колосіння, що забезпечує одночасно значне збільшення врожаю та якості зерна.
Доцільність азотного підживлення при ранньому ЧВВВ виникає лише в разі, якщо через несприятливі погодні умови рослини ввійшли в зиму недорозвиненими, посіви були зріджені й навесні не встигли добре розкущитися
У роки з пізнім ЧВВР (після 10 квітня) переважають короткохвильові сині промені високих енергій, несприятливі для продукційного процесу, проте, навпаки, сприятливі для синтезу протеїнів. Перехід від спокою до росту відбувається набагато інтенсивніше, а період регенерації, весняного кущіння та вкорінення — значно зменшується. В умовах високого рівня інсоляції та інтенсивного набору ефективних температур прискорюються фази трубкування і колосіння. За таких обставин посіви після внесення гербіцидів (особливо селективних) перебувають у глибокому стресі, а слабкі та пошкоджені рослини взагалі гинуть. Ті, що вижили, зазвичай бувають низькостеблі та дрібноколосі. Щодо нітрогенного удобрення, то в такі роки ефективність ранньовесняних підживлень зростає, а пізніших — знижується. Рівень урожаю в такі, а тим паче — посушливі, роки зазвичай падає, а якість зерна, навпаки, поліпшується. Варто зазначити, що при пізньому ЧВВР втрата вологи з ґрунту відбувається набагато інтенсивніше і в умовах відсутності дощів внесення нітрогенних туків взагалі недоцільне. Єдиним правильним рішенням є позакореневі підживлення або внесення рідких добрив типу КАС.
Можна припустити, що на час ЧВВР запаси нітратного нітрогену в ґрунті будуть низькі. Тому слід орієнтуватися на проведення підживлень нітрогеном по мерзлоталому ґрунті або ж на прикореневе внесення туків чи КАС до початку виходу рослин у трубку. Види добрив та дози їхнього внесення потрібно коригувати залежно від технічного забезпечення в господарстві, густоти посіву, попередників тощо.
Належне фосфорно-калійне живлення озимих завдяки скороченню тривалості етапів розвитку озимої культури сприяє кращому дозріванню, посилює імунітет рослин, стимулює їхню продуктивну здатність, підвищує вихід зерна. Отже, на відміну від нітрогенних добрив, їхня ефективність підвищується при ранньому ЧВВР і знижується в роки з пізнім його настанням.
Використання сірковмісних, магнієвих і кальцієвмісних добрив забезпечує достовірні прирости врожаю як у роки з раннім, так і з пізнім ЧВВР. Однак більший ефект щодо впливу на врожай було досягнуто все ж таки за раннього ЧВВР.
Вихід рослин із зими є своєрідним стресом для рослин, особливо якщо цей етап відбувається досить швидко. Залежно від того, в якій фазі росту та розвитку озимі культури увійшли в зиму, зниження їхньої врожайності може становити від 5 до 70 %. Проте науковими дослідженнями доведено, що обробка культур амінокислотами (проліном, аргініном, аспарагіновою чи глютаміновою), а також олігосахаридами, підсилює захист рослин і їхню стійкість до фітостресів, оскільки практично всі амінокислоти (АК) є попередниками або активаторами фітогормонів і ростових речовин у рослинах рослинних тканинах. Так, метіонін є попередником етилену. Триптофан — попередник ауксину (фітогормону, що сприяє росту й зміцненню молодих коренів, стимулює розвиток меристематичних тканин), допомагає подолати стреси, запобігає затримці в рості. Глутамінова та аспарагінова кислоти є попередниками для всіх інших амінокислот, що беруть участь у азотному обміні й синтезі протеїну, що є досить важливим фактором за ранньовесняного внесення саме нітрогенних добрив.
Додавання препаратів з АК у бакові суміші з пестицидами зменшує стресове навантаження на культуру. Також ці препарати добре проявляють себе в ситуаціях, коли рослини постраждали від заморозків, граду, впливу низьких температур — застосування цих сумішей дає змогу швидше виправити загрозливу ситуацію. Окрім цього, низькомолекулярні амінокислоти посилюють проникнення в тканини самих пестицидів, що дозволяє знижувати норми останніх за спільного використанні використання з АК.
Обробка культур амінокислотами підсилює захист рослин і їхню стійкість до фітостресів
Отже, комплексний догляд за посівами навесні з використанням макро- та мікроелементів у комплексі з амінокислотами є своєрідним проривом у агротехнологіях. Адже, за умови правильного підходу, вони здатні змінити традиційний погляд на системи удобрення. Це потужний інструмент в руках агронома. Проте для належного прояву їхньої ефективності потрібно змінити ставлення до самої рослини. Її потрібно розглядати не лише як спосіб отримання врожаю (і, відповідно, прибутку), а як живий організм, готовий відгукнутися на гарне до нього ставлення. Використання комплексних підживлень навесні, а тим паче таких, які містять амінокислоти, має вийти за межі хаотичного внесення. Не кажучи вже про те, що рослина повинна бути забезпечена основними мікро- та макроелементами. І тоді вона порадує господаря збільшенням урожаю та його якості, а відповідальне ставлення до такого роду підживлень зменшить агрономічну недовіру до них та скептичну оцінку їхнього значення.
Для успішного розвитку аграрного сектора та досягнення його конкурентоспроможності слід забезпечити виконання чотирьох головних факторів науково-технічного прогресу, а саме: технологічного, технічного, біологічного та організаційного. Всі вони настільки взаємопов’язані один з одним, що недостатнє забезпечення будь-якого з них неодмінно призведе до зменшення врожаю. Якщо виконання технічного, біологічного та технологічного чинників — результат інтеграції науки й виробництва, де головним завданням сучасної науки є розробка технологій, орієнтованих на зниження негативної дії кліматичних умов, розвитку хвороб, шкідників і бур’янів, максимальне розкриття генетичного потенціалу рослин, то забезпечення організаційних аспектів, в основному, залежить від самих аграріїв.
М. Августинович, канд. с-г. наук, А. Чумак, ТОВ «УНПЦ “Інститут живлення рослин”»