З огляду на зростаючі виклики, пов’язані з дротяниками — личинками коваликів, що становлять загрозу для картоплі, — актуальними стають ефективні методи протидії їм. Дротяники суттєво пошкоджують бульби картоплі, а також шкодять моркві та капусті, що веде до зменшення врожайності та фінансових збитків для овочівників відкритого ґрунту.
Під час нещодавнього вебінару Всесвітнього картопляного конгресу доктор Крістін Норонья, дослідниця з Міністерства сільського господарства та продовольства Канади, поділилася інформацією про методи сівозміни, які можуть допомогти зменшити вплив дротяників на картоплю та інші вразливі культури.
Дротяники активно розвиваються на полях, де раніше вирощували кормові трави, що ускладнює боротьбу з ними. Зважаючи на потенційний п’ятирічний життєвий цикл, дротяники не лише завдають шкоди врожаю, але й успішно розмножуються на різних рослинах-господарях, серед яких картопля, капуста та морква.
Довідково. Ковалики (Elateridae)
Ковалики, які є шкідниками багатьох культур, представлені численною групою видів: корічневоногий, червоно-бурий, чорний, блискучий, широкий, степовий, смугастий, темний, посівний, західний, кримський, загострений. Кожен з них має свої специфічні характеристики.
Натомість личинки коваликів (дротяники) мають схожі ознаки: вони жовтого або жовто-бурого забарвлення, оснащені трьома парами ніг та плоскою головою. Їхня довжина може сягати 30 мм. Назву “дротяники” вони отримали завдяки своєму щільному хітиновому покриву.
Зимують вони глибоко в ґрунті, а навесні переміщуються до орного шару, де живляться сходами соняшнику та інших рослин. При ранній та теплій весні дротяники починають пошкоджувати проростки, виїдаючи їхню серцевину. У тих проростків, які ще не з’явилися на поверхні ґрунту, вони знищують сім’ядолі та стебла. Рослини, що мають лише дві-три пари справжніх листків, піддаються перегризанню підземної частини стебла шкідником. Згодом стебло стає грубішим і менш привабливим для дротяників. У цей період, за умови достатньої вологості ґрунту, дротяники харчуються дрібними кореневими волосками.
Тривалість періоду активності шкідника залежить від кліматичних умов. При температурі ґрунту 9 °С дротяники перебувають на глибині 10–20 см і ще не проявляють шкідливості. При підвищенні температури ґрунту до 10 °С відзначаються поодинокі випадки пошкоджень, а вже за температури вище 16 °С дротяники починають інтенсивно живитися. Найбільш сприятливі умови для їхнього розвитку: температура — в межах 20…25 °С, вологість — 50–60 % від повної вологоємності ґрунту. Якщо температура ґрунту зростає, а вологість падає, дротяники заглиблюються, де знаходять оптимальні умови для розвитку.
Дорослі жуки-оводороди відкладають яйця в ґрунт. Через два-три тижні з’являються личинки, які, залежно від виду, проживають від трьох до п’яти років. З першого до останнього віку вони харчуються рідкою поживою, яку отримують, висмоктуючи з підземних тканин рослини.
«Саме ця личинкова стадія завдає найбільшої шкоди. Перший випадок значного зниження врожаю в Канаді, спричинений дротяниками, було зафіксовано у 2004 році. Відтоді кількість випадків зараження неухильно зростає», — зазначає доктор Норонья.
Для стримування поширення дротяника Норонья та її команда зосередилися на впровадженні сівозміни як ключової стратегії управління. Традиційно місцеві фермери застосовували трирічну сівозміну, що включала картоплю, ячмінь та конюшину. Норонья запропонувала включити до цієї системи нові культури: сарептську, або коричневу, гірчицю, гречку та люцерну.
«Ми обрали ці культури через їхні унікальні характеристики, — пояснює вона. — Гречка має алелопатичну дію, яка може пригнічувати розвиток дротяника, а коричнева гірчиця містить глюкозинолати, що можуть бути токсичними для личинок».
Дослідження передбачало вирощування цих культур на ділянках, розташованих у випадковому порядку, але з посадкою картоплі на третій рік. Результати експериментів виявилися обнадійливими.
«Ми зафіксували суттєве зменшення пошкоджень картоплі при застосуванні цих культур у сівозміні», — повідомляє Норонья.
У польових випробуваннях відсоток неушкоджених бульб був значно вищим на ділянках, де картоплю вирощували в чергуванні з коричневою гірчицею та гречкою. «Кількість отворів та ходів, прокладених дротяниками в кожній бульбі, була істотно меншою», — зазначає Норонья.
Сівозміна з гірчицею та гречкою не тільки захищає картоплю, а й забезпечує додаткові переваги, зокрема такі як покращення стану ґрунту
Сівозміна з гірчицею та гречкою не тільки захищає картоплю, а й забезпечує додаткові переваги, зокрема такі як покращення стану ґрунту
Крім того, результати дослідження вказують на те, що сівозміна з гірчицею та гречкою не тільки захищає картоплю, але й приносить додаткові переваги, зокрема покращує стан ґрунту.
«Наше дослідження продемонструвало, що ці стратегії сівозміни зменшують ерозію ґрунту та покращують контроль над шкідниками», — говорить дослідниця, підкреслюючи комплексні переваги сівозміни.
Хоча результати випробувань є обнадійливими, Норонья визнає економічні аспекти, з якими стикаються виробники, які можуть розглянути можливість впровадження стабільної двопільної сівозміни. Науковці радять проявляти гнучкість у застосуванні стратегій та використовувати надійну систему моніторингу для прийняття обґрунтованих рішень. «Якщо чисельність популяції дротяників невелика, достатньо вирощувати фітосанітарні культури протягом одного року. Однак за високого рівня зараження використання гірчиці протягом двох років може ефективно скоротити популяцію шкідника», – пояснила вона.
Поточні дослідження Норонії спрямовані на глибше вивчення переваг зазначених фітосанітарних культур та розробку оптимальної формули для досягнення бажаних результатів при мінімальних витратах ресурсів і трудових зусиль.
Після очищення полів від дротяників потреба в тривалій сівозміні може відпасти, за умови підтримки здоров’я ґрунту. Важливо зазначити, що впроваджуючи ці стратегії сівозміни, ми не лише контролюємо популяції дротяників, але й покращуємо загальний стан ґрунтових угідь», — підкреслила вона.
О. Єрмоленко, [email protected], за матеріалами порталу Spud Smart