Зустріч, організована в рамках Програми підтримки фермерів Всеукраїнського конгресу фермерів у співпраці з міжнародною організацією Mercy Corps, була присвячена вебінару «Що очікує фермера при вступі до ЄС». Захід мав на меті надання допомоги українським аграріям. Микола Мороз, заступник директора департаменту – начальник Управління сільського розвитку Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства, розповів про всі аспекти та вимоги, що стосуються фермерів у країнах ЄС.
Пане Миколо, чи не могли б Ви детальніше пояснити суть спільної аграрної політики та чого нам слід очікувати при інтеграції в ЄС? Які переваги вона надає фермерам, зокрема українським?
— Європейський Союз об’єднує багато країн з різноманітними умовами. Сільськогосподарські потреби північних країн Європи суттєво відрізняються від потреб південних. Кожна країна має свої інтереси та прагне максимально підтримати своїх фермерів, що є цілком природним.
Для запобігання внутрішнім конфліктам та непорозумінням в Європі було розроблено інструмент, відомий як спільна аграрна політика (САП). Вона встановлює правила щодо того, що відбувається, як це відбувається, як розвиваються сільські території та як це впливає на захист природних ресурсів.
Щодо переваг, то перша і, мабуть, найважливіша, про яку всі говорять – це доступ до фінансування. За умови дотримання певних вимог, фермери гарантовано отримують стабільні виплати, що дозволяє їм, як виробникам, планувати свою діяльність на кілька років уперед.
Микола Мороз, заступник директора департаменту – начальник Управління сільського розвитку Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства Наступним важливим аспектом є розвиток сільських територій. Європейський Союз розглядає розвиток сільського господарства не лише як бізнес, але й у комплексі з соціальними та екологічними питаннями. Тому, у міру нашої інтеграції в Європейський Союз, питання розвитку сільських територій ставатиме дедалі актуальнішим.
Далі – це доступ до інновацій. В Європі функціонує масштабна система передачі знань та інновацій, яка поступово впроваджується і в Україні. Нещодавно відбулася презентація цифрової платформи AKIS в Україні. Подібна система діє і в Європі, де існує електронна платформа EU-FarmBook. На ній фермери можуть ознайомитися з останніми новинами та найновішими технологіями у галузі. Ми також впроваджуємо цю систему в Україні.
Не менш важливим є стабільний ринок. Це комплекс заходів у Європейському Союзі, спрямованих на запобігання значним коливанням цін. Він також передбачає механізми захисту від кризових ситуацій: у разі непередбачуваних обставин діють спеціальні програми, що дозволяють швидко реагувати на виклики та надавати підтримку фермерам. Це логічно, враховуючи, що сільське господарство є високоризикованим виробництвом, де погодні та ринкові умови значно впливають на результат.
Агроекологічні практики є умовою для отримання субсидій. Фермери, які впроваджують передові агроекологічні практики, можуть претендувати на збільшені виплати. І, мабуть, одна з ключових цілей – це збереження сільських населених пунктів. Це те, про що говорить Європейський Союз, і те, що ми обов’язково впроваджуватимемо у себе.
Спільна аграрна політика і переваги для фермерів
Які механізми фінансової підтримки існують для України в аграрній сфері до моменту вступу в ЄС?
— Планування Європейського Союзу здійснюється семирічними циклами. До 2027 року спільна аграрна політика передбачає близько 390 мільярдів євро на підтримку фермерів. Це значна сума. Зрозуміло, що в цьому періоді ми не можемо претендувати на ці кошти.
Тобто, будь-яка підтримка від Європейського Союзу буде можлива не раніше 2028 року, і я хочу на цьому наголосити, оскільки це надзвичайно важливо. У нас є два шляхи.
Перший шлях – це традиційний, яким користуються країни-члени Європейського Союзу. Це програма передвступної підтримки. У поточному бюджетному періоді вона називається IPA. Україна отримує доступ до програми фінансової допомоги для кандидатів – Instrument for Pre-accession Assistance (IPA). Кожна країна отримує певний бюджет, який може розподіляти на заздалегідь визначені потреби.
Другий варіант, хоч і виглядає дещо фантастично, але його слід озвучити – це прямий доступ до фондів Європейського Союзу вже як країни-члена. Одразу зазначу, що це малоймовірно, але це обговорюється, тому я зобов’язаний про це сказати.
Наразі спільна аграрна політика складається з двох великих фондів. Перший – Європейський фонд гарантій сільського господарства. Він забезпечує пряму підтримку фермерів.
Що означає пряма підтримка фермера?
— Пряма підтримка означає, що фермер безумовно отримує допомогу на гектар або на голову худоби, незалежно від виду його діяльності. Це мінімальний рівень підтримки, доступний кожному фермеру. Важливо зазначити, що кожна держава встановлює верхню межу такої підтримки. Чому? Тому що Європейський Союз вважає, і це правильно, що великі господарства не повинні отримувати таку підтримку.
Власне, в Європейському Союзі діє складний механізм, де зі збільшенням площі зменшується обсяг підтримки, аж до повного її припинення. Це означає, що пріоритет надається малим та середнім фермерам, тоді як великі господарства мають низку обмежень і, як правило, не отримують такої підтримки або отримують її в обмежених розмірах.
Пряма підтримка означає, що фермер безумовно отримує підтримку на гектар або на голову худоби, незалежно від того, що він там вирощує Другий фонд – Європейський аграрний фонд розвитку сільських регіонів (EAFRD), який передбачає проєкти співфінансування. Одним з підходів, що реалізується в рамках цього фінансування, є ініціатива LEADER, яка підтримує місцеві проєкти розвитку через механізм співфінансування.
LEADER передбачає створення місцевих ініціативних груп за участю влади, бізнесу та активних громадян. Ці групи розробляють та втілюють ідеї розвитку своїх територій, фінансуючи різноманітні проєкти – від енергонезалежності до переробки сільськогосподарської продукції та розвитку місцевої економіки.
Чи могли б Ви детальніше розповісти, які дотації та програми підтримки можуть отримати українські фермери в ЄС?
— Виплати значно відрізняються залежно від країни, і існує багато умов, багато залежить від співфінансування. Наприклад, у 2025 році виплати можуть варіюватися від 100 євро на гектар для Польщі до 156 євро на гектар для Німеччини. Додаткові кошти можуть нараховуватися за особливі умови. Наприклад, якщо місцевість належить до гірської або потребує додаткової підтримки. Відповідно, фермери отримуватимуть там більше коштів. Ймовірно, фермер, який дотримується або впроваджує певні технології, спрямовані на екологічні практики, також отримуватиме додаткові кошти. Тому виплати можуть суттєво відрізнятися. Вони також відрізнятимуться для молодих фермерів, для тих, хто тільки починає – існує багато умов.
Сільське господарство не обмежується лише фондами спільної аграрної політики. Можна претендувати і на інші фонди. Наприклад, Європейський соціальний фонд. Якщо у вас є працівники, які потребують перекваліфікації, навчання, можливо, в наших умовах це будуть ветерани, можливо, це будуть жінки, які хочуть здобути нові професії, ви можете претендувати на кошти з Європейського соціального фонду.
Виплати, на які може претендувати Україна – чи після вступу в ЄС, чи залежно від виділення програми переступного фінансування – всі вони об’єднані в єдиному переговорному п’ятому кластері. Прямі платежі, перерозподіл доходу, підтримка молодих фермерів, платежі для дрібних фермерів і допомога конкретним галузям – це те, на що ми можемо претендувати в рамках підтримки Європейського Союзу.
У чому полягають основні відмінності між аграрною політикою Євросоюзу та України, і як вони впливають на фермерів? Чому, на Вашу думку, частина фермерів побоюється нових правил ЄС?
— Підхід ЄС, як я вже згадував, полягає в тому, що планування здійснюється на сім років. Фермер, який бачить затверджений план, може розуміти, чого очікувати протягом наступних семи років після його ухвалення.
В Україні така практика поки що не поширена. Формально період планування становить три роки, але на практиці йдеться більше про один-два роки, а інколи програми змінюються навіть упродовж року. Через це фермерам складно орієнтуватися та планувати свої доходи. Багато хто взагалі каже, що не хоче залежати від державних програм, бо простіше планувати свою діяльність самостійно, не розраховуючи на підтримку держави.
Стратегічний план розрахований на системне планування, щоб можна було розраховувати на підтримку протягом тривалого періоду і, відповідно, планувати свою діяльність. Просто важливо розуміти, що під час вступу до ЄС в Україні також запроваджуватиметься довгострокове планування.
Правила фінансування передбачають дотримання певних вимог щодо заходів, спрямованих на захист клімату та довкілля, і, ймовірно, це те, чого наші фермери остерігаються найбільше, те, що їх найбільше хвилює. Так, дійсно, доведеться впроваджувати деякі практики, а також запроваджувати певні обмеження, але це не так страшно, як здається на перший погляд.
Правила фінансування передбачають дотримання певних вимог Є дев’ять правил, яких потрібно буде дотримуватися, вони стосуються екології. Зокрема, йдеться про збереження пасовищ – тобто виділення певної частки сільськогосподарських земель у кожному регіоні під пасовища. Також передбачено захист боліт і торфовищ. Для фермерів, які не осушуватимуть ці території та зберігатимуть їх у природному стані, будуть запроваджені додаткові виплати.
Також забороняється спалювання рослинності – втім, така норма в Україні вже діє. Окремо передбачено захист прибережних смуг і створення буферних зон. Серед інших вимог – обробіток ґрунту, який зменшує ризик ерозії, збереження мінімального ґрунтового покриву та дотримання сівозміни. Крім того, заборонятиметься знищення або розорювання окремих елементів природного ландшафту. А також буде створено екологічно чутливі постійні пасовища – тобто частину сільгоспземель спеціально визначать як такі, що потребують збереження у природному стані як пасовища і не змінюватимуть їх використання. Відповідний законопроєкт уже зареєстрований у Верховній Раді й має закріпити ці правила на законодавчому рівні.
Такі правила можуть викликати певний страх, адже здається, що доведеться впроваджувати багато нових і незвичних для України практик. До того ж частина цих вимог є складною для розуміння не лише для українських виробників, а й для самих європейських фермерів. Саме тому в країнах ЄС регулярно відбуваються протести проти посилення екологічних вимог у сільському господарстві.
Європейська комісія постійно намагається знайти баланс між двома напрямами: з одного боку – захист довкілля, а з іншого – можливість для фермерів працювати без надмірних обмежень, заробляти та забезпечувати свої родини.
Але треба пам’ятати, що ці правила впроваджуються для того, щоб наступні покоління також могли користуватися цими землями, на яких ми сьогодні ведемо фермерське господарство.
У нас в Україні також існує проблема деградації земель, і саме на її запобігання спрямовані ці практики. Щоб їхнє впровадження не стало надто обтяжливим для фермерів, передбачена пряма підтримка.
Часто фермери побоюються, що доведеться вести складну систему обліку чи проходити постійні аудити. Насправді йдеться про прості щоденні записи, які згодом можуть перевірятися. Водночас фермеру важливо добре знати свої ділянки та землі, з якими він працює. Це базова документація, яку потрібно регулярно вести для майбутньої звітності.
Також актуальним залишається питання стосовно використання води без шкоди довкіллю, охорони ґрунтів, біорізноманіття і управління азотом. Думаю, також ви чули про нітратну директиву, яка обмежує внесення азоту, в тому числі і гною, для фермерів. Це теж проблемне питання для багатьох країн-членів Європейського Союзу.
У деяких країнах, зокрема в Польщі, впровадження цих правил тривало роками. В Україні дискусія щодо цього також триває. Я одразу скажу, що ці норми будуть запроваджені – питання лише в тому, скільки часу займе їхнє впровадження.
Щодо водокористування, то існує чіткий алгоритм дій для фермерів. Умовно кажучи, у вас буде такий собі чек-лист, по якому ви повинні будете перевіряти та вести прості записи для того, щоб потім показати їх інспектору, який прийде на перевірку.
Практики захисту ґрунтів загалом не є чимось новим. Серед них – заборона спалювання стерні, заходи щодо запобігання ерозії, охорона цінних сільськогосподарських угідь, догляд за елементами ландшафту та дотримання термінів косіння. Усе це спрямовано на збереження біорізноманіття та захист природного середовища.
Подібні вимоги в тій чи іншій формі вже існують і в Україні. Можливо, вони контролюються менш жорстко або не завжди є пріоритетними, але загалом ці підходи вже знайомі фермерам.
Щодо нітратної директиви, то вона передбачає обмеження на внесення азотних добрив і гною. Це доволі складне регулювання і, мабуть, одне з найскладніших, адже окреслює чіткі умови для внесення добрив і органічних відходів. Наприклад, внесення азоту не повинно перевищувати 170 кг на гектар на рік. Заборонено в певні сезони здійснювати підживлення, коли існує ризик повеней, перезволоження ґрунту, коли ґрунт замерзлий. Особлива увага приділяється внесенню азоту біля води. Також у майбутньому потрібно буде вести контроль за календарем внесення добрив. Будуть визначені періоди, коли їх внесення заборонене. Крім того, необхідно буде вести облік – зокрема фіксувати закупівлю, зберігання та внесення добрив.
Кілька слів про захист та збереження біорізноманіття – спрямоване на підтримання навколишнього середовища, збереження комах, птахів, особливо для тих фермерів, чиї ділянки межують, скажімо, з лісом або наближені до води.
Чи не могли б Ви детальніше розповісти, як буде організована система управління, виплат та контролю аграрної підтримки в Україні після впровадження нових правил?
— Для забезпечення всіх цих виплат та запуску відповідних систем, в Україні вже зараз створюються кілька нових елементів, яких раніше не було. Насамперед, йдеться про спеціальний орган управління – пілотну структуру на базі міністерства, яка координуватиме реалізацію всієї цієї політики. Цей орган відповідатиме за розробку стратегічного плану, оцінювання результатів, а також за контроль дотримання правил доброчесності.
Безпосередньо здійсненням виплат та контролем за ними займатиметься нова структура, якої в Україні поки що немає. Водночас вже ухвалено закон і визначено повноваження Фонду підтримки фермерів щодо виконання функцій платіжної агенції. Це буде доволі цікава структура, яка матиме в своєму розпорядженні низку інструментів контролю – про них я трохи детальніше розповім далі.
Також буде створено мережу збору даних, адже всі рішення мають ухвалюватися на основі достовірної інформації. Йдеться про мережу FSDN (Farm Sustainability Data Network). Можливо, ви вже чули про неї або навіть стикалися з певними міфами – наприклад, що всіх фермерів змусять брати участь у FSDN і заповнювати відповідні анкети. А анкети там, скажу вам, не з простих – обсягом близько 60 сторінок, які потрібно заповнити.
Одразу хочу зазначити, що участь у зборі цих даних є абсолютно добровільною, тобто ніхто не буде змушувати фермера брати участь, якщо він не хоче заповнювати ці дані. Це не впливатиме ні на виплати, ні на будь-які інші рішення.
В Україні зараз ми впроваджуємо електронну систему для отримання аграрної підтримки. Багато процесів вже переводяться у цифровий формат, і ми, фактично, робимо ставку саме на електронну версію. Ви, мабуть, чули про Державний аграрний реєстр – саме через нього зараз подається підтримка. Фермеру потрібно зареєструватися в системі та стежити за інформацією у своєму кабінеті. Там буде видно, на які програми підтримки можна претендувати, і там же можна сформувати та подати заявку. Далі заявку перевірятиме виплатна агенція. Вона буде дивитися, чи все правильно заповнено, перевіряти дані й вже після цього ухвалювати рішення про виплату.
Я знаю, що багато хто зіткнувся з піковим навантаженням, коли ми приймали численну кількість заявок. На жаль, певні обмеження не дозволяють обробляти таку кількість одночасно поданих заявок, але, як запевняють колеги, які працюють з цифровими інструментами, ця проблема буде вирішена дуже швидко, і в майбутньому проблем з подачею заявок бути не повинно.
Кілька слів про те, як працюватиме виплатна агенція. Це буде єдиний орган, який відповідатиме за контроль усіх виплат. Саме на ньому лежатиме повна відповідальність за те, щоб система працювала прозоро й без зловживань. Виплатна агенція буде перевіряти заявки, розраховувати суми підтримки, а також проходити акредитацію від Європейської комісії та регулярні аудити. Тобто її роботу постійно контролюватимуть. Я на цьому окремо наголошую, тому що прозорість діяльності – тут ключовий елемент. Якщо ми зможемо зробити систему максимально відкритою й автоматизованою, показати, що заявки розглядаються чесно і без корупційних ризиків, тоді Україна зможе повноцінно претендувати на європейське фінансування.
Для цього також буде впроваджена багаторівнева система контролю й аудиту. Спочатку буде внутрішній аудит самої платіжної агенції – окремий незалежний підрозділ перевірятиме, як працює система і чи все відбувається правильно. Крім цього, буде і зовнішній аудит. Його можуть проводити державні органи або незалежні аудиторські компанії з відповідною репутацією. Тобто роботу цієї установи перевірятимуть на кількох рівнях, щоб забезпечити прозорість і довіру до системи.
І буде третій рівень – це європейський контроль і аудит, коли буде здійснюватися моніторинг та аудит цієї системи, та прийматися рішення щодо її акредитації. Тобто багатоступеневий механізм контролю для того, щоб запобігти будь-яким проявам непрозорого використання коштів.
У цій системі платіжної агенції буде впроваджено цифрову систему контролю, яка в європейському законодавстві пов’язана з інтегрованою системою адміністрування та контролю (IACS), а в українському контексті часто використовується її аналог – ІСАК. Це багаторівнева цифрова система, яка дозволяє відстежувати й перевіряти дані в автоматизованому режимі. По суті, це означає, що інспектор або відповідальний працівник не приймає рішення «вручну» без додаткових інструментів – він працює з цифровими даними, які дозволяють перевірити заявку, зіставити інформацію та мінімізувати ризики помилок або зловживань. Починаючи від доступу до звичайних реєстрів, з якими ми зараз працюємо, до систем більш складних: систем ідентифікації земельних ділянок, моніторингу територій, в тому числі з повітря. Також буде запроваджено супутниковий моніторинг. Фермер подає заявку і підтверджує, що обробляє певну земельну ділянку та вирощує на ній визначену продукцію. Далі інспектор матиме кілька інструментів перевірки: він може як виїхати на місце та провести фізичний огляд і заміри, так і використати дані супутникового моніторингу, щоб звірити, чи відповідає заявлена інформація фактичному стану на полі.
Передбачається, що такий моніторинг здійснюватимуть принаймні два незалежні інспектори – це так званий принцип «чотирьох очей». Кожен із них окремо формуватиме свій висновок щодо заявки. І лише у випадку, якщо їхні висновки збігаються, матеріали передаватимуться далі – по вертикалі управління – для остаточного затвердження керівництвом.
Крім того, буде створена система так званої автоматичної перевірки, вона називається «Red Flag». Це означає, що якщо фермер добросовісний, не мав проблем із законом, дотримується всіх правил, його перевірятимуть або дуже рідко, або не перевірятимуть взагалі. Іншими словами, якщо фермер добросовісний, не має порушень, в нього все працює по правилах, немає ніяких ризиків, а система оцінила його як господарство з низьким ризиком, він просто отримує свою підтримку і практично не перетинається з державою.
Якщо фермер добросовісний, не мав проблем із законом, дотримується усіх правил, його перевірятимуть або дуже рідко, або не перевірятимуть взагалі Якщо в попередніх періодах були порушення або система виявила, що подані дані не збігаються з інформацією з реєстрів, чи зафіксовані інші ризики, тоді система автоматично позначає таку заявку як ризикову – умовно «червоним прапорцем» (red flag). Це означає, що таке господарство потребує додаткової уваги та перевірки. У таких випадках інспектор може призначити більш детальний аналіз або виїхати на місце для додаткової перевірки.
Тобто, Україна зараз впевнено рухається в напрямку до Євросоюзу
— Зараз важливо чітко говорити про напрям нашого руху та конкретні кроки, які має зробити Україна на шляху до Євросоюзу. Ця інформація має бути відкритою та зрозумілою для фермерів. Це необхідно, адже існує певна недовіра й розгубленість щодо майбутніх змін. Частина фермерів навіть сумнівається, чи варто взагалі йти цим шляхом, вважаючи, що нинішня система й так працює достатньо добре.
Є такий вислів, що міцність ланцюга залежить від міцності його найслабшої ланки. Тому ми зараз працюємо над тим, щоб зробити єдину систему, де не буде слабких ланок, яка працюватиме відповідно до вимог Європейського Союзу. Ми працюватимемо над цією системою декілька років, вдосконалюючи її. Вже зараз ми проводимо тестування окремих програм, аналізуємо їх і визначаємо слабкі місця, щоб у майбутньому їх уникати. Сьогодні ми перебуваємо в процесі швидкого формування європейських інституцій.
Юлія Наружна, [email protected]