За 30 кілометрів від білоруської межі, у селі Рудня Левківська, розташувалося фермерське підприємство «Де Марко Агро», на угіддях котрого успішно культивують гарбузи. Господар підприємства, Руслан Завгородній, свою фермерську діяльність розпочав відразу після завершення служби.
Старт аграрної справи Руслана припав якраз на початок 2022 року. Ще в січні того ж року фермер планував здійснити першу весняну сівбу в полі, але все змінилося в лютому, коли довелося захищати Київщину від загарбників. Після звільнення території, аграрій провів заплановану сівбу та для початку посіяв гречку, наступного, 2023 року, соняшник, а вже з 2024 року свій вибір зупинив на гарбузах.
Де шукати гроші на особисту справу: про депресивні області та грантові програми
Коли фермер-початківець тільки починає свою справу, фінансові ресурси для цього зазвичай мають два головні вектори – позики та гранти. «Я починав саме з позик – зауважує фермер Руслан Завгородній. — Для учасників грантових ініціатив — це цілком звична ситуація, коли не вистачає коштів і їх необхідно десь діставати. Адже для розвитку та збільшення бізнесу потреба у фінансуванні тільки росте, тому постійно розшукуєш додаткові джерела».
Фермер розповідає, що спочатку традиційно звернувся по кошти до банку. Описуючи свій бізнес, аграрій пояснив: його підприємство розташоване приблизно за 60 кілометрів від Чорнобиля й за 30 кілометрів від кордону з Білоруссю – безпосередньо там, де входили окупанти. Банк йому відхилив прохання.
Зі слів Руслана, зараз часто використовують термін «депресивні області». Саме такою, за його висловом, можна назвати Полісся. Тут можна побачити села, де залишилось двоє чи троє жителів, а від самого населеного пункту лишається лише назва, а іноді й табличка вже знята. Область і без того дуже постраждала від Чорнобильської трагедії, а війна, по суті, остаточно «добила» ці села.
Після повернення до роботи аграрій почав активно розшукувати можливості для прогресу. Адже, за його словами, не можна стояти на місці – потрібно рухатися вперед.
Руслан Завгородній, власник підприємства «Де Марко Агро»
Для розширення своєї справи Руслан Завгородній взяв участь у програмі «Агрокебети. Рости своє», яку втілює Фонд «МХП-Громаді» спільно з партнерами. Після закінчення програми фермер отримав грант у 200 000 грн, кошти якого пішли на модернізацію сушарки — встановлення автоматизованої системи перемішування насіння.
Гранти, за словами аграрія, не є основним джерелом коштів, однак вони надають можливість пришвидшити розвиток підприємства: те, на що без додаткового фінансування знадобилося б 5–10 років, тепер можна досягти за значно коротший період – приблизно за 2–5 років. У поточних обставинах це особливо важливо.
Спеціалізовані культури — як спосіб початку в аграрній сфері
Фермер зупинився на вирощуванні спеціалізованих культур — зокрема гарбузів на насіння, тому що вважає, що спеціалізовані культури ідеально підходять для малих аграріїв. Шляхом спроб і помилок фермер почав розбудовувати особистий бізнес.
Полісся вирізняється доволі специфічними кліматичними умовами. «Якщо деякі аграрії скаржаться на засуху, а інші – на затоплення, то в нас буває і те, й інше. Навесні поля заливає, а потім усе дуже швидко висихає, тому що ґрунти піщані, і урожай буквально згорає». Саме тому, говорить фермер, важливо не лише обирати культуру, яка здатна витримати подібні умови, а й завчасно обміркувати про ринок збуту.
«Серед фермерів-початківців досить багато тих, хто ще не зовсім усвідомлює, чим саме бажає займатися, — говорить Руслан. — Ті, хто планує подаватись на гранти, повинні спочатку вирішити для себе, який продукт вони хочуть виробляти і на який ринок виходити. Це не означає, що саме з цим продуктом ви в результаті працюватимете, але первинне бачення необхідне. Важливо вчитись, аналізувати ринок і все розраховувати. Гранти дуже допомагають. Але це лише додатковий, а не основний засіб для втілення планів. Потрібно самому інвестувати у свій бізнес».
Про заснування особистої справи
Спершу Руслан Завгородній планував займатися вирощуванням лохини. Проте підрахувавши та оцінивши стан земель, від цієї ідеї довелося відмовитися. Хоча місцеві поля й не були забруднені радіацією після Чорнобильської трагедії, вони десятиліттями заростали. Необхідно було розкорчовувати та здійснювати ретельну підготовку ґрунту. І безпосередньо тоді, коли роботи були завершені, почався 2022 рік: територія підприємства опинилася в окупації, на підприємство вдерлися ворожі війська, побили співробітників, і навіть намагалися вивезти техніку. Будинок Руслана в Ірпені був зруйнований ворожим снарядом. Протягом одного дня фермер втратив майже все своє майно.
У 2022 році стало зрозуміло, що про лохину доведеться забути – необхідно сіяти гречку. А для цього потрібно було оперативно шукати ресурси, знаходити пальне, щоб хоча б заправити техніку та здійснити сівбу. Хоч і з запізненням, проте того ж року фермер таки засіяв свої поля гречкою.
Згодом, коли Руслан повернувся до розрахунків, зрозумів: у цій кліматичній зоні гречка – далеко не найприбутковіша культура. «Розвиток сільського господарства в Україні істотно відрізняється від інших країн. По-перше, воно дуже неоднорідне. По-друге, кожному фермеру важливо віднайти себе. Якщо ваша кліматична зона підходить для вирощування соняшнику чи кукурудзи, і це дає результат – прекрасно, працюйте, проводьте економічні розрахунки й розвивайтесь далі.
Фермер зупинився на вирощуванні нішевих культур — зокрема гарбузів на насіння, бо вважає, що нішеві культури чудово підходять для дрібних аграріїв
Якщо ж ні – необхідно вміти зупинитись і шукати інші ніші, інші культури для вирощування, які б приносили прибутки. В моєму випадку цією культурою став гарбуз. – розповідає Руслан. — По-перше, я можу контролювати всі технологічні процеси – від посіву до збору. Техніку можна використовувати або особисту, або орендувати. Придбати зерновий комбайн за 100 тисяч доларів я собі поки що не можу дозволити. Був у нас випадок, коли комбайн, на який я розраховував, вчасно не прибув на поле. В результаті, я зазнав значних збитків. Саме тоді зрозумів: необхідно щось змінювати. Спеціалізовані культури, на щастя, дають можливість контролювати процес від початку до кінця» — пояснює фермер.
Основним напрямком діяльності є експорт висушеного насіння. Дрібне та некондиційне насіння результативно використовується для виробництва олії, тоді як відбірне насіння поставляється на міжнародні ринки: до Європи, Близького Сходу, Азії та Африки. Спеціальне дрібне фасування насіння на даному етапі виробництва поки що в підприємстві не розглядають. Продукт фасують у 30-кілограмові мішки, оскільки кінцевий споживач використовує його в готовому вигляді, що робить додаткове дрібне фасування непотрібним. Так само відмовились від смаження та фасування насіння у дрібні пакети, що дає змогу заощаджувати ресурси та зосередитися на досягненні поставленого плану — вийти на необхідні обсяги протягом 2–3 років та освоювати нові ринки реалізації продукції.
У планах підприємства – перейти до повного циклу виробництва продукту: від вирощування, первинної обробки до калібрування, відділення домішок і пакування. І зрештою – прямий експорт. Саме таким чином, за словами аграрія, можливо розвивати бізнес, а не тільки утримуватись на плаву.
Руслан каже: сьогодні важливо частіше говорити про те, як ветерану насправді започаткувати особисту справу і не боятись труднощів. «Ми, українці, вижили і це найголовніше. Серед тих проблем, з якими ми зустрічаємось, – нестабільна погода, брак кваліфікованих робітників, відсутність сучасної техніки чи доступних позик – усе це дрібниці. Ми переможемо! Ми вже перемогли!».
У цьому жодного сумніву немає!
Юлія Наружна, [email protected]