Аграрії прагнуть отримати максимальний урожай соняшнику найвищої якості з одиниці площі. Ця мета стає досяжною за умови суворого дотримання всіх агротехнічних принципів та використання високоякісного насіння гібридів, стійких до основних хвороб.
На розвиток соняшнику впливає низка чинників: зона вирощування, кліматичні умови та родючість ґрунтів. Сучасні вимоги сільського господарства ставлять перед селекціонерами важливе завдання: створити високопродуктивні, стабільні та пластичні гібриди, що мають комплексний імунітет до хвороб і шкідників.
Україна є одним із провідних світових виробників соняшнику. Однак, розширення посівних площ часто призводить до зниження врожайності через порушення сівозмін, агротехнічних та фітосанітарних норм.
Головна загроза — хвороби
Найсуттєвішим обмежувальним фактором у вирощуванні соняшнику є хвороби. Культура має відносно низький природний опір до облігатних паразитів (збудників несправжньої борошнистої роси, вірусних та мікоплазмових захворювань), а також до некротрофних грибів (фомозу, фомопсису, септоріозу, гнилей).
Селекціонери постійно працюють над створенням нових гібридів із комплексною стійкістю. Однак, патогени часто еволюціонують швидше, ніж з’являються нові сорти.
Скорочення ротації культур у сівозміні призвело до збільшення втрат урожаю від хвороб з 10–15% до 35%. У роки, сприятливі для розвитку патогенів, збитки від білої, сухої гнилей та несправжньої борошнистої роси можуть сягати 70% і більше. Особливо небезпечні хвороби, що уражують соняшник на ранніх стадіях розвитку.
Несправжня борошниста роса (пероноспороз)
Збудник пероноспорозу — облігатний паразит, який розвивається на рослині. Хвороба проявляється на всіх етапах вегетації, але найбільшої шкоди завдає на початкових стадіях. Існує шість форм прояву хвороби, дві з яких є найзбитковішими.
У польових умовах симптоми з’являються у фазі другої пари справжніх листків, хоча інфікування відбувається значно раніше. Ооспори в ґрунті проростають за високої вологості (близько 95%) та температури 12–14 °C. Зооспори найактивніше вивільняються за вологих умов та температури 15–18 °C. Вони заражають коріння соняшнику, після чого міцелій поширюється рослиною.
Під час епіфітотій (що трапляються раз на 4–5 років) пероноспороз може спричинити втрату 50–60% урожаю. Через зміни клімату епіфітотії можуть ставати частішими. Джерелами інфекції є уражене насіння, рослинні рештки та ооспори в ґрунті, де вони зберігаються до 10 років.
Біла гниль (склеротиніоз)
Біла гниль, спричинена грибом Sclerotinia sclerotiorum, є однією з найшкідливіших хвороб соняшнику в Україні. Вона поширена майже у всіх регіонах вирощування культури. Розвитку хвороби сприяють підвищена вологість та низька температура повітря під час проростання насіння та формування кошиків.
Гниль уражує всі частини рослини: корінь, стебло, листя, кошик та насіння. Це призводить до загибелі сходів, в’янення рослин, загнивання кошиків та погіршення якості насіння. Виділяють три форми прояву хвороби: прикореневу, стеблову та кошикову.
Патоген утворює склероції, які можуть проростати міцеліально або формувати плодові тіла (апотеції). Сумкоспори з апотеціїв розносяться вітром, комахами та вологою. За сприятливих умов вони проростають і спричиняють зараження. Найбільш інтенсивно хвороба проявляється в центральних та західних областях України.
На сходах біла гниль викликає загнивання підсім’ядольного коліна, що призводить до загибелі рослин. Характерними ознаками є білий повстяний наліт грибниці та темні склероції. Склероції зберігають життєздатність у ґрунті до 6–8 років. Цей збудник вражає також ріпак, сою, горох та інші культури.
Плямистості листя та стебел
Значної шкоди на ранніх стадіях розвитку соняшнику завдають плямистості:
- Септоріоз (Septoria helianthi Ellis.). Плями з’являються на сім’ядолях та перших листках, згодом поширюються вище. Хвороба прогресує за помірних опадів та температури 22–26 °C. Джерелом інфекції є рослинні рештки.
- Альтернаріоз (Alternaria spp.). Уражує всі надземні органи. На листках з’являються темні плями, на стеблах та черешках — видовжені смуги. Волога та тепла погода сприяють розвитку хвороби. Джерело інфекції — рослинні рештки та заражене насіння.
Чорна плямистість (ембелізія)
Останнім часом спостерігається поширення чорної плямистості (ембелізії, Embellisia helianthi) з Південної Європи. Ця хвороба часто виникає в комплексі з іншими патогенами, завдаючи значної шкоди. Ембелізію легко сплутати з фомозом, фомопсисом чи альтернаріозом, тому для точної діагностики потрібні лабораторні дослідження.
Хвороба проявляється на листках, стеблах, кошиках у вигляді некротичних плям темно-коричневого кольору. На стеблах плями набувають вигляду еліпсів, що призводить до засихання листя та стебел, а іноді й до ламкості рослин. Найвища шкодочинність спостерігається при ранньому зараженні (у фазі 4–6 справжніх листків).
Джерелом інфекції є ґрунт, рослинні рештки та поверхня насіння. Раніше ембелізія вважалася карантинним об’єктом для України, але зараз виключена з цього переліку.
Ризики імпортного насіння
Значна кількість імпортованого насіннєвого матеріалу іноземної селекції може не мати достатньої стійкості до місцевих рас патогенів. Це сприяє накопиченню інфекційного початку в ґрунті та може спричинити масштабні епіфітотії.
Комплексна система захисту соняшнику
Захист рослин є невід’ємною частиною технології вирощування. Незважені агротехнічні заходи можуть спровокувати спалах хвороб. Профілактика завжди ефективніша та дешевша за лікування.
Для контролю фітопатологічного стану на ранніх етапах застосовують фунгіцидні протруйники. На пізніших стадіях вегетації використовують фунгіциди контактної та системно-контактної дії.
Основні превентивні та винищувальні заходи:
- Селекційний метод: вирощування гібридів з високою стійкістю до хвороб.
- Санітарно-агротехнічний метод: подрібнення та загортання рослинних решток, знищення падалиці.
- Технологічний метод: дотримання сівозміни, якісне проведення польових робіт, просторова ізоляція посівів.
- Передпосівний захист (протруєння насіння): використання системно-контактних препаратів, зокрема:
- Апрон XL 350 ЕS (металаксил-М) — 3,0 л/т;
- Вінцит 050 CS (флутріафол + тіабендазол) — 2,0 л/т;
- Дерозал (карбендазим) — 1,5 л/т;
- Іншур® Макс (диметоморф + піраклостробін) — 1,8–2,6 л/т;
- Луміанте (етабоксам) — 0,1–0,26 л/т;
- Лумісена/ Пленаріс (оксатіапіпролін) — 1,25–1,75 л/т;
- Максим XL 035 FS (флудіоксоніл + металаксил-М) — 6,0 л/т;
- Модесто Плюс 510 FS (клотіанідин + флуопіколід + флуоксастробін) — 8,0 л/т;
- Рессіві 375 FS (ацибензолар-S-метил) — 0,8–1,2 л/т;
- Сценік Голд 350 FS (флуопіколід + флуоксастробін) — 7,5–10,0 л/т.
- Обприскування під час вегетації: за сприятливих умов для розвитку хвороб проводять обробки фунгіцидами, наприклад:
- Акадія (азоксистробін + тебуконазол + біостимулянт Актив) — 0,8–1,0 л/га;
- Аканто (пікоксистробін)/ Аканто Плюс 28 (пікоксістробін + ципроконазол) — 0,5–1,0 л/га;
- Альфа-Стандарт та ін.(карбендазим) — 1,5 л/га;
- Амістар Голд 250 SC (азоксистробін + дифеноконазол) — 0,5–1,0 л/га;
- Амістар Екстра 280 SC (азоксистробін + ципроконазол) — 0,71–1,0 л/га;
- Архітект (піраклостробін + прогексадіон кальцію + мепікват-хлорид) — 1,0–2,0 л/га;
- Елатус Ріа 358 ЕС (солатенол + пропіконазол + ципроконазол) — 0,4–0,6 л/га;
- Коронет 300 SC (тебуконазол + трифлоксістробін) — 0,8–1,0 л/га;
- Максентіс (азоксистробін + протіоконазол) — 0,5–1,0 л/га;
- Меганік (дифеноконазол + протіоконазол) — 0,6–1,0 л/га;
- Міравіс Макс 325 SС (дифеноконазол + азоксистробін + адепідин) — 0,5–1,0 л/га;
- Парад (піразифлумід) — 0,12–0,15 л/га;
- Піктор Актив (піраклостробін + боскалід) — 0,7–1,0 л/га;
- Піктор® Топ (мефентрифлуконазол + боскалід) — 0,6–1,0 л/га;
- Пріаксор (піраклостробін + флуксапіроксад) — 0,3–0,5 л/га;
- Пріаксор® Тріо (мефентрифлуконазол + піраклостробін + флуксапіроксад) — 0,4–0,6 л/га;
- Ретенго/ Вівід (піраклостробін) — 0,5–0,75 л/га;
- Ріас 300 ЕС (дифеноконазол + пропіконазол) — 0,5–0,8 л/га;
- Сайпрес 400 ЕC (дифеноконазол + ципроконазол) — 0,5 л/га;
- Сетар 375 SC (дифеноконазол + паклобутразол) — 0,3–0,5 л/га;
- Танос (фамоксадон + цимоксаніл) — 0,4–0,6 кг/га;
- Тремізія (флуіндапір + флутріафол) — 0,4–0,5 г/л;
- Топсін М 500 (тіофанат-метил) — 1,2–1,4 л/га;
- Фенікс Дуо (флутріафол + тіофанат-метил) — 0,6–0,8 л/га;
- Фитал (алюмінію фосфіт + фосфориста кислота) — 2,5–3,0 л/га;
- Фокс 325 SC (трифлоксістробін + протіоконазол) — 0,6–0,8 л/га;
- Ямато/ Фунагі (тіофанат-метил + тетраконазол) — 1,3–1,5 л/га.
Важливо дотримуватися рекомендованих норм витрат препаратів, щоб уникнути фітотоксичності. Зазвичай проводять дві фунгіцидні обробки за вегетаційний період.
Ефективним є біофунгіцид Склероцид, який захищає від збудників білої гнилі. Він діє завдяки селективності гриба Coniothyrium minitans до склероцій Sclerotinia та здатності Coniothyrium minitans і Trichoderma harzianum проявляти гіперпаразитизм.
Trichoderma harzianum, Bacillus licheniformis та Bacillus subtilis не тільки зупиняють склеротиніоз на ранніх стадіях, а й борються з іншими інфекціями, конкуруючи з патогенами та синтезуючи антибіотики. Препарат не фітотоксичний, посилює імунітет рослин та оздоровлює ґрунт.
Склероцид застосовують для обробки ґрунту та рослинних решток, передпосівної обробки насіння, а також для обприскування посівів чи фертигації під час вегетації.
Високі та стабільні врожаї соняшнику, а також максимальна рентабельність виробництва можливі лише за умови комплексного поєднання агротехнічних, хімічних, біологічних та селекційних методів захисту.