Аграрний сектор Росії стикається з посиленням кризи через нестачу палива та труднощі з експортом.

Фото: SuperAgronom.com

Аграрний сектор Російської Федерації переживає одразу низку серйозних труднощів. Нестача дизельного пального, зменшення державної підтримки та перешкоди з експортом зернових поглиблюють кризову ситуацію перед активною фазою жнив.

Російське сільське господарство зазнає дедалі сильнішого тиску через сукупність фінансових та логістичних ускладнень, як інформує Служба зовнішньої розвідки України. Незважаючи на прогнозовані високі врожаї, профільне міністерство РФ зменшило обсяги пільгового кредитування в той момент, коли значна частина сільгоспвиробників вже працює на межі прибутковості. Додатковим негативним фактором стала нестача дизельного пального. За попередніми оцінками, дефіцит становить приблизно 20% від загальної потреби країни.

Кризу поглиблюють перешкоди з експортом зерна. З огляду на логістичні проблеми в Азовському морі, значно ускладнилася робота важливого логістичного маршруту, через який проходила приблизно чверть російського експорту зернових. На цьому тлі аналітики вже переглянули свої прогнози експорту, скоротивши їх приблизно на 20%.

На окупованих територіях України працівники аграрної сфери все частіше залишаються без оплати праці. Підприємства, що займаються вирощуванням та збором урожаю, місяцями не розраховуються з механізаторами, комбайнерами, трактористами та водіями, виправдовуючись неможливістю реалізувати та транспортувати зібрану продукцію.

Про це повідомляє Центр національного спротиву (ЦНС).

Значною мірою ця ситуація є прямим наслідком дій самої Російської Федерації. Використовуючи цивільну логістичну інфраструктуру у військових цілях, російські війська продовжують перевозити пальне та інші військові вантажі, маскуючи їх під виглядом зерновозів та цивільного транспорту.

Це ускладнює функціонування аграрної логістики, створює додаткові ризики для перевезення зібраного врожаю та негативно позначається на можливості аграріїв продавати свою продукцію.

Додатковим ударом для сільгоспвиробників залишаються дефіцит та висока вартість пального, що суттєво збільшує витрати на проведення польових робіт, збирання врожаю та його транспортування. Як наслідок, фінансові труднощі аграрних підприємств все частіше перекладаються на звичайних працівників, які місяцями не отримують належної оплати за свою працю.