Аналітичний Батон23 липня 2026, 11:2520195
Порт Чорноморськ
Джерело фото: Facebook
Бажання оптимістично поглядати на ринки поки не виправдовується. Тому, зберігаючи серйозний вираз обличчя, розглянемо доступні можливості та ті ситуації, з якими доведеться миритися до завершення.
Як уже всім відомо, функціонування глибоководних портів України фактично припинено. Майже щоденно ми спостерігаємо влучання. Як довго це триватиме? Точної відповіді немає – ніхто не може спрогнозувати.
На тлі безперервних атак посол Туреччини намагається організувати переговори між Україною та Росією. Поки що безуспішно. Турецька асоціація закликає судновласників утримуватися від відвідування українських та російських портів. Вимальовується наступна картина: реальних шляхів вирішення проблеми на горизонті не видно, тому ситуація обіцяє бути доволі складною. А коли розпочнеться продаж зерна, внутрішній ринок буде просто переповнений.
Стан ліквідності
Повна відсутність ліквідності не спостерігається, але вона суттєво змінилася за базисами.
Глибоководні порти фактично простоюють. У портах або повна зупинка, або поодинокі угоди з численними застереженнями, що покупець може відмовитися від поставки через воєнні ризики. Це означає, що хоча ринок формально існує, системна робота відсутня.
FOB POC також практично неактивний, оскільки ніхто не бажає купувати товар з такими ризиками.
CIF-ринок функціонує, але імпортери виявляють надзвичайну обережність і вже враховують можливість несподіванок із відвантаженням товарів чорноморського походження. На нещодавніх тендерах до товарів з Чорноморського регіону висувалася вимога: продавець не може посилатися на форс-мажорні обставини для невиконання поставки. Таким чином, виправдання воєнними ризиками вже не є дійсним.
Торгівля відбувається на тих базисах, де товар можна фактично вивезти з країни. Це насамперед Дунай та DAP на західних кордонах. На елеваторах також ведеться торгівля: деякі трейдери купують товар, але, за їхніми власними словами, це відбувається лише за інерцією, оскільки немає чіткого розуміння, що з ним робити. Вони купують, бо це дешево. Переробники також укладають угоди.
Як видно, як тільки на певному базисі з’являється ліквідність, покупці одразу знижують ціну, усвідомлюючи обмежені можливості вибору у продавця. Тому малі водні шляхи та кордони не рятують ринок, а лише слугують аварійним виходом.
Ще один важливий аспект – логістика. Наразі всі, хто має можливість, прямують до дунайських терміналів, резервують вагони, шукають автомобільну логістику, розглядають FOB на малих водних шляхах. Однак, якщо глибоководні порти залишаться закритими для кукурудзи, усі робочі напрямки будуть перевантажені. Це нагадуватиме ситуацію з ріпаком, але в набагато більших масштабах.
Тоді ринок зіткнеться з класичною проблемою: товар є, попит десь також присутній, але логістичні потужності не справляються. Тому питання полягає не тільки в ціні, але й у нашій здатності фізично вивезти зерно чи продукти переробки з країни.
Пшениця та ячмінь
Ці культури критично залежать від морського транспорту. Перевезення вагонами та автомобілями на великі відстані є недоцільним. Тому за умов закритих портів ліквідність щодо цих культур буде надзвичайно низькою, ціни впадуть до мінімуму, а основним сценарієм буде очікування кращих часів.
У цьому випадку можливі два сценарії:
Продавця – тобто фермера чи агрохолдингу – змусять погодитися на зниження ціни, і він покриє логістичні витрати зі своєї кишені. Приблизно це означатиме зменшення вартості ще на $50–60/т. Отже, пшениця коштуватиме $125/110 за тонну (продовольча та фуражна відповідно), а ячмінь – $110–115/т CPT-порт. Чудово, чи не так?
Імпортера змусять оплачувати значні логістичні витрати.
Наразі я спостерігаю, що ринок піде за другим сценарієм. Іншими словами: “немає ручок – немає цукерки”, або, якщо хочеш споживати – плати більше.
Більше того, ситуація з пшеницею у світі не є повністю стабільною. Усі з полегшенням зітхали, що в Україні та Росії вродило. Але тепер виникають проблеми з експортом.
Ріпак
Щодо ріпаку, то тут робота буде можлива, оскільки олійну культуру можна перевозити вагонами та автомобілями до ЄС. Також можливе постачання олії та шроту до ЄС. Можуть виникати певні труднощі з попитом, але все залежить від ціни.
На даний момент ринок перенасичений пропозицією, заводи накопичили сировину та знижують ціни, тому щодо ріпаку ще можливі певні труднощі. Якщо порти не відкриються найближчим часом, ріпак буде спрямований на кордони та на переробку. Це не ідеальний варіант, але він є робочим.
Кукурудза
Попит з боку ЄС буде, і торгівля вагонами цілком реальна. Однак головний ризик тут – обсяг виробництва. Коротко кажучи: ми можемо зібрати рекордний урожай з початку повномасштабного вторгнення, і до того ж маємо запаси в 3–4 млн тонн.
Якщо ми зберемо великий урожай, а порти залишатимуться закритими, ринок буде просто перевантажений обсягами. Виявиться, що ріпак навіть не так сильно впав у ціні – ми ж трохи просіли.
Старий урожай ще можна буде реалізувати через кордони та переробників, але новий може суттєво вплинути на ціну. Тому щодо кукурудзи варто вже зараз розглядати фіксацію цін на кордонах, особливо якщо планується продаж восени.
Соняшник
Саме насіння соняшнику, здається, не надто страждає від закриття глибоководних портів, але виробництво олії викликає занепокоєння. Водночас олію можна транспортувати автомобілями та залізничними цистернами до ЄС.
Якщо порти залишатимуться закритими тривалий час, переробна галузь може зіткнутися з труднощами. Без доступу до портів ми не зможемо експортувати значні обсяги олії та шроту. А якщо переробка не зростає, то й попит на соняшник знижується, що може призвести до різкого падіння ціни.
Тому щодо соняшнику краще вже зараз подумати про запасні варіанти на вересень-жовтень. Або ж зберігати його на складі до кращих часів.
Соя
Соя виглядає найбільш стабільною культурою. Буде присутній як внутрішній попит, так і експортний напрямок до ЄС, а також більша гнучкість щодо логістики. Тому з бобами можна буде працювати.
Новий урожай може чинити певний тиск на ринок, але в цілому соя виглядає як одна з найбільш життєздатних культур у сценарії закритих портів.
Дві реальності аграрного ринку
Якщо спробувати узагальнити висновки, то ринок не зникне повністю. Він буде існувати у двох вимірах:
Світовий ринок, де ціни мають бути адекватними та привабливими.
Український ринок, де через логістичні обмеження для експорту обсягів, ймовірно, виникне значний дисбаланс між попитом та пропозицією. Тому ціни будуть низькими.
З деякими культурами закриті порти можна буде пережити: отримати вагони, відвантажити товар і отримати кошти. З іншими ж доведеться просто чекати, терпляче очікуючи сприятливих умов.
Останніми днями форвардні контракти виглядають значно інакше. Все залежить від вашої готовності ризикувати.
Може бути непросто, але коли аграріям було легко? Якби не закриття глибоководних портів, знайшлася б якась інша проблема – і, можливо, навіть серйозніша.
Найголовніше – бути готовими до найгіршого. А там, можливо, з’явиться і світло в кінці тунелю…
Аналітичний Батон, Latifundist.com
Аналітичний БатонПогляди, висловлені в цій публікації, є особистою думкою автора і не обов’язково відображають позицію редакції Latifundist.com.