>
Едуард Кричфалушій бізнес-директор ТОВ «Мед України», член правління Асоціації експортерів меду
Україна та Європейський Союз 15 жовтня досягли остаточної домовленості щодо оновлення торгівельної частини Угоди про асоціацію, що розширює можливості доступу до ринку ЄС для українських виробників меду. Зокрема квота зросла до показників, близьких до річного експорту. Як Ви оцінюєте перспективи для бджолярів?
Україна отримала, завдяки узгодженню нових правил, ширший доступ для меду на європейські ринки. Квоти на безмитне ввезення продукції до Європейського Союзу суттєво збільшилися. І це позитивно, адже наші можливості на цьому ринку зростають.
Хоча, якщо говорити конкретно про сезон медозбору 2025, квоти мали зворотний ефект. Під час періоду низького врожаю, значний обсяг доступної квоти, яка перевищувала обсяг зібраного меду, призвів до протилежного результату: попит зріс, а пропозиція меду зменшилася. У стратегічній перспективі це дуже позитивне зрушення. Ми відчуємо позитивний вплив, але нам знадобиться 2-3 роки роботи, щоб закріпити статус-кво, що український мед більше не підлягає миту і має вільний доступ до Європейського Союзу.
Розкажіть, яким був поточний 2025 рік для виробників меду?
Війна стала ключовим чинником, що вплинув на галузь. Якщо говорити про маркетинговий рік збору врожаю 2025, на нього вплинула низка відкладених факторів. Найбільш значущим серед них є зменшення ділової активності первинних виробників, бджолярів на Сході країни, втрата територій для медозбору, мінування значної кількості полів, неможливість здійснення кочового бджільництва. Також спостерігається нестача кваліфікованого персоналу через мобілізацію великої кількості людей.
Крім того, збір цього продукту залежить від природних умов, погодних факторів, а також від специфіки сільськогосподарських культур, вирощуваних агропідприємствами. І цей чинник цього сезону медозбору також був несприятливим.
З якими видами меду виробники зіткнулися з найбільшими труднощами?
Бджолярі практично не зібрали весняних та літніх медів. Також можна стверджувати, що обсяг зібраних літніх, гречаних та липових медів склав не більше 50% від необхідного для задоволення внутрішнього споживання. Якщо говорити про соняшниковий мед, основний вид медозбору, його кількість також є дуже обмеженою; навіть за оптимістичними оцінками, показники становлять близько 50-60% від середніх обсягів медозбору попередніх років. Все це свідчить про недостатній обсяг медозбору в цьому році, який можна охарактеризувати як дуже складний.
Відповідно, це вплинуло на наявність меду, ціноутворення, а також на нервову систему імпортерів, і продовжує впливати. На сьогодні найгірше в цій ситуації те, що споживачеві доведеться або платити більше, або, в деяких випадках, відмовитися від цього продукту.
Ви згадали, що вартість меду змінюється. Розкажіть про це детальніше?
Закони економічної теорії ніхто не скасовував. Якщо продукту є половина від обсягу споживання, то ціна почне зростати і продовжуватиме це робити. Вона не має шансів залишитися стабільною.
Минулого сезону, коли обсяг виробництва був достатньо високим, а ціни — низькими, пасічники скаржилися на збитковість бджільництва, стверджуючи, що ціни не покривають собівартості. Середньозважена ціна минулого року, я думаю, становила близько 60-65 гривень за кілограм, а цього сезону ми досягли майже 100 гривень за кілограм.
Звучить досить песимістично, тож повернути колишні рекорди з виробництва та експорту меду вже нереально?
На полицях українських ритейлерів зараз ми бачимо абсолютно європейську ціну на мед. Це при тому, що ми ще не в ЄС, і наші зарплати далекі від рівня ЄС, але ми платимо європейську ціну. Як експортер, і традиційно сильний експортер, Україна в умовах дефіциту не має можливості виділити українського споживача і запропонувати йому більш комфортну ціну. Європейська ціна “протиснула” внутрішню українську ціну.
Тут важливо говорити про захист внутрішнього споживача. Наші виробничі показники та обсяги експорту не будуть такими оптимістичними, як протягом останніх сезонів. Оскільки українського меду може не вистачити для експорту до Європи.
Це означає, що мед може закінчитися, і закінчиться повністю. Питання в тому, чи буде український споживач у цей момент захищений наявністю для себе якихось залишків або окремими категоріями постачальників, які створюють для них ці залишки.
Як, на Вашу думку, змінилася реальна собівартість виробництва 1 кг меду в умовах війни?
Понад 80% меду надходить від приватних домогосподарств або приватних фермерських господарств, де стандарти бухгалтерського обліку чи фінансової звітності не ведуться. Тому говорити про собівартість важко. Дехто вважає, що повна собівартість — це всі витрати, які він поніс протягом сезону. Хтось може амортизувати вулики або бджолосім’ї, а хтось залучає фінансування….
ЄС залишається головним ринком збуту для нашого меду. Які нові ринки Ви вважаєте пріоритетними для відкриття, і які логістичні та сертифікаційні бар’єри необхідно подолати?
По-перше, мед — це продукт харчування, і він має свої споживчі вподобання. Ми не можемо забувати, що українці вживають певні продукти, які не споживаються в інших частинах світу. Мед з України знайде свого споживача там, де ботаніка, де природа “дає” схожі смаки. І говорити про те, що ми матимемо перевагу на ринках, де домінують розмариновий, чебрецевий або лавандовий мед, дивно. Ми ніколи не будемо успішними або не зможемо там конкурувати. Наші ринки — традиційні. Там, де присутня наша ботаніка, де споживачі мають вподобання, і наш мед їм підходить за смаком. І це буде Європа.
Так, кон’юнктурно ми зможемо постачати мед до інших країн світу, до великої кількості країн, але говорити про те, що вони в якійсь перспективі зможуть вирости та замінити — ні, не зможемо.
Якщо говорити про труднощі, з якими ми стикаємося, то найбільшою проблемою є конкуренція з медами неприродного походження. Медами, які частково змішані з натуральними, а частково — з ненатуральними. І більшість з них походить з країн Сходу, зокрема Китаю. Нам доводиться конкурувати з ними, оскільки їхні обсяги виробництва та цінові можливості значно перевищують наші.
Якщо говорити про Латинську Америку, то сильні гравці — Мексика, Аргентина та Бразилія. На це все накладається тарифна політика Сполучених Штатів, яка зараз є непрогнозованою. Ці країни були традиційно сильними гравцями на ринку Сполучених Штатів.
Сьогодні 50% мита запроваджено проти Бразилії, на всі товари з Бразилії, включаючи мед, що призвело до того, що бразильський мед став неконкурентоспроможним у Сполучених Штатах. Бразильські виробники прагнуть бути присутніми в Європі. Тобто відбувається досить суттєвий перерозподіл ринку. Але якщо говорити про основну проблему, то основна проблема всієї медової індустрії — це псевдо-натуральні меди.
А що стосується псевдонатурального та фальсифікованого меду в Україні?
Фальсифікованого меду в Україні немає. Завдяки тому, що ми завжди були виключно експортерами, у нас немає можливості імпортувати фальсифікований мед. Якісна перевірка сировини на вхідному контролі операторами відсіює невідповідну продукцію. Україна за останні десять років значно зміцнила свої позиції в Європі. Європа вимагала від нас вирішення питань щодо якості меду, тому проблем з неякісним медом в Україні загалом немає. Я не виключаю поодинокі випадки, але це точно не поширена проблема.
А від якого обсягу бджолосімей варто було б починати, який “поріг” входу в бізнес?
За сьогоднішніми оцінками промислових бджолярів, від 1 тисячі бджолосімей — це може розглядатися як перспективний бізнес-проект. Звісно, можна отримати прибуток і з 50 бджолосімей.
Це залежить від того, чи ви є самозайнятою особою, яка працює на себе, чи ви продаєте продукцію на ринку, чи ви продаєте мед на експорт. І тут можна побудувати успішний бізнес-проект.
Коли ми говоримо про те, що ви хочете бути виробником і суттєво впливати на ринок, виробляти достатній обсяг і бути значним гравцем, то раніше від 1 тисячі, навіть від 2 тисяч бджолосімей, вимальовувався як оптимальний, беззбитковий сценарій. А сьогодні, я думаю, що ці показники можуть бути трохи більш виваженими, і трохи меншими, враховуючи значне зростання ціни на мед. Але ціна — це результат відсутності пропозиції. Тут потрібно йти не від грошей, а від бізнес-моделі, від кінцевої мети, і побудувати успішний бізнес-кейс можна навколо 10 вуликів, я абсолютно в цьому впевнений.
Розкажіть, скільки пасік сьогодні в Україні, і скільки нових гравців з’явилося за останні два-три роки?
На жаль, ми можемо спиратися лише на дані, які мали до повномасштабного вторгнення. До війни, за нашими оцінками, в бджільництві загалом було зайнято понад 200 тисяч осіб. Тих бджологосподарств, мед яких потрапляв в індустріальну переробку, було не більше 80-85 тис. Решта — самозайняті особи, які виробляли продукцію виключно для себе, для домашнього споживання і, можливо, для найближчих родичів, але він не потрапляв у харчовий ланцюжок. Зараз будь-яка нова статистика відсутня, звичайно, експерти могли б на основі апроксимації інших індустрій зробити оціночні висновки, але це будуть дуже приблизні обсяги з великою похибкою.
Ви говорите про те, що медоносна база дійсно сильно змінилася. А які перспективні медоноси Ви б порадили освоїти пасічникам? Куди рухатися виробникові?
Це ми знову повертаємося до стратегії свого бізнесу та бізнес-ідеї, яку ми хочемо реалізувати. Тут можна навколо кожного з медоносів побудувати свою успішну бізнес-ідею. Чи ви хочете працювати з нішевими медами, чи з чимось вишуканим, елітним, чи ви хочете вийти на масовий ринок і працювати на індустріальну переробку, на соняшниковий мед. І навколо кожного з цих елементів можна побудувати успішний бізнес-кейс. Я не можу нікому нічого радити, кожен обирає те, що вміє і чим володіє.
Які цікаві тренди українського та міжнародного бджільництва Ви бачите? Що можна взяти на озброєння в майбутньому?
Виробництво меду, на відміну від інших галузей, не зазнало значного впливу індустріалізації…
Один із напрямків, який активно розвивається в Україні і має поширення у світі — це мед з контрольованою кристалізацією. Мед у різних країнах називається крем-медом, у деяких — creamed honey, або set honey. Це мед, який зберігає пластичну структуру, але при цьому не є прозорим і не є абсолютно рідким.
За консистенцією схожий на вершкове масло, сметану або шоколадну пасту, що дозволяє використовувати його за допомогою ножа як смачну намазку. Ця технологія знаходить попит у споживачів, які шукають смачні, не тверді сорти меду, адже природно кристалізовані меди не завжди зручні у споживанні. А деякі споживачі не можуть собі дозволити прозорий, рідкий акацієвий мед через його високу вартість.
Індустрія активно працює над різними сумішами меду та різними доповненнями. Я скептично оцінюю на даний момент обсяги споживання, але так буде не завжди, ринок розвиватиметься, і вони матимуть місце в майбутньому. З успішних та більш-менш нових кейсів, які можна реалізувати і в Україні, це поєднання чилійського перцю та меду, і використання його як соусу, що є досить популярним у США. Щодо продукції бджільництва, то Україна робить певні кроки в експорті воску. А решта продуктів, як-от прополіс, маточне молочко, я думаю, також мають потенціал, але обсяги поставок дуже дрібні.
Якби Ви могли дати лише одну пораду середньому українському пасічнику, щоб він не лише вижив, але й масштабував свій бізнес у найближчі три роки, якою б вона була?
Не опускати руки, створювати додану вартість свого продукту і ніколи не розглядати варіант компромісу з якістю.