>
Україна наближається до вирішального етапу приведення правил обігу пестицидів та агрохімікатів у відповідність до європейських норм. Нормативна база ЄС передбачає використання лише дозволених у Євросоюзі препаратів, тоді як українські сільгоспвиробники застосовують значно ширший спектр активних речовин. Перед вступом України до європейської спільноти ці речовини необхідно буде скасувати. Це викликає у аграріїв значне занепокоєння та безліч запитань щодо подальших дій. Про це Landlord поспілкувався з експертом агроринку Владиславом Седиком.
Чи призведе одночасна заборона активних речовин у засобах захисту рослин згідно зі стандартами Європейського Союзу до повної відсутності вибору для фермерів, і до чого насправді варто готуватися?
Україна зараз проходить процес імплементації європейського законодавства. Ми взяли на себе зобов’язання узгодити національні вимоги з нормами ЄС, і скрінінги вже тривають. Однак саме в сфері пестицидів виникає найбільше викликів.
Головна складність полягає в необхідності прийняти великий пакет рішень майже одночасно та відмовитися від значної частки активних речовин за дуже короткий проміжок часу. На відміну від цього, Європейський Союз здійснював ці зміни поетапно, починаючи з 2009 року. Це означало, що країни-члени мали тривалий перехідний період для адаптації технологій, логістики, законодавства, ринків та інфраструктури контролю.
Від України ж вимагається впровадження цих змін практично «в один день», і саме тому серед фермерів виникає серйозне занепокоєння, чи не так?
Ви слушно зауважили. Українські агрокліматичні умови значно відрізняються від європейських. Ми маємо власні сівозміни та специфіку шкідників і хвороб. Тому заборона певних речовин означає не просто вилучення кількох продуктів з ринку – це призводить до зникнення цілих елементів виробничих процесів.
Візьмемо, наприклад, ґрунтові гербіциди. Якщо їх забороняють, логічно постає запитання: яка існує реальна альтернатива і що залишиться аграріям? Адже дотацій немає, а дієвих замінників у багатьох випадках також бракує.
Необхідно усвідомлювати: українські фермери сьогодні працюють не в комфортних умовах, а в умовах виживання – війна, нестабільність, логістичні ризики, мобілізаційні обмеження. Це абсолютно інша реальність, ніж та, в якій ухвалювали рішення країни ЄС.
Тому я переконаний: одномоментна заборона засобів захисту рослин в нинішніх умовах може критично послабити українське рослинництво.
Дослідження Smart Country (ВАР), НУБіП та HFFA Research свідчать: близько 10 млн гектарів – майже половина українських угідь – ризикують стати нерентабельними після впровадження норм ЄС. Які саме зони будуть найбільш вразливими?
Насамперед слід розуміти: в Україні існують три агрокліматичні зони, і кожна з них має власну структуру використання засобів захисту, різні сівозміни та різні технологічні рішення. Це три різні типи виробництва, і застосовувати до них єдиний підхід – помилка.
У процесі інтеграції до європейської моделі ми часто не враховуємо того, що Україна має свої унікальні агрокліматичні умови. Тому питання стоїть не лише в конкретних препаратах, а у необхідності забезпечити цілі технологічні ланцюги, без яких окремі культури неможливо ефективно вирощувати.
Дослідження Smart Country (ВАР), НУБіП і HFFA Research, хоч і відрізняються за методологією, але сходяться в одному: перехід на «європейську модель» однозначно веде до суттєвого зростання витрат і падіння рентабельності виробництва.
Зокрема, модель Української аграрної ради демонструє: існує актуальна технологія з реальним переліком дозволених у нас препаратів і альтернативна технологія, умовно «європейська», де доступний перелік препаратів значно вужчий – мінус близько 100 активних речовин. Порівняння цих моделей показує, що різниця у вартості технологій становить близько 500 млн доларів на рік. І це – лише прямі витрати, без урахування операційних, логістичних та виробничих ризиків.
Справжній масштаб проблеми відкривається, коли ми переходимо від теорії до практики. Якщо зараз аграрій може вирішити проблему одним обприскуванням, то пропоновані альтернативи часто потребують трьох обробок за сезон. Це означає: трикратне збільшення витрат техніки та пального, більше ущільнення ґрунту, швидший знос техніки, значно більший дефіцит води. У воєнних умовах ситуація ускладнюється ще більше – гостро не вистачає механізаторів, і навіть одна додаткова операція стає викликом.
Екологічний ефект – також неоднозначний. Хоча формально вилучення певних пестицидів зменшує їхнє використання, сумарний вплив може бути протилежним: менше пестицидів – але більше викидів, більше пального, більше води, більше проходів техніки. Тобто екологічний ефект такого переходу є сумнівним.
Сподіватися, що фермер просто спостерігатиме за втратою врожайності, не маючи достатніх альтернативних інструментів, – нереалістично. Він шукатиме шляхи захисту поля.
Чи означає це, що фермери фактично повертатимуться до менш ефективних або більш застарілих методів?
Я б не говорив про «повернення назад», адже українське агровиробництво справді активно розвивалося останніми роками. Але факт залишається фактом: технології точно зміняться, і питання лише в тому, чи зможуть усі господарства адаптуватися.
Наприклад, якщо певні гербіциди будуть заборонені, часто пропонується альтернатива – механічний обробіток. Однак механічний обробіток означає: придбання додаткового обладнання, збільшення кількості польових операцій, і зрештою пошук механізатора, що в умовах війни є реальним викликом.
В Україні багато нестандартних проблем. І сказати фермеру: «просто купи нову техніку», щоб виконувати обробіток за стандартами, – це нереалістично для значної частини господарств. Не всі можуть собі це дозволити навіть у мирний час.
У результаті можуть виникнути ризики зниження врожайності, особливо у виробників, які не зможуть швидко або фінансово безболісно перейти на інші технології. Цілком очевидно, що частина фермерів буде змушена або відмовлятися від вирощування певних культур, або істотно змінювати структуру посівів. Це закономірний наслідок різкого технологічного переходу.
І тут варто підкреслити головне: жодна країна світу не здійснювала такі зміни одномоментно. Саме тому різкий перехід без перехідних періодів несе додаткові ризики – серед них і зростання тіньового обігу та контрабанди засобів захисту рослин. Якщо фермер не матиме доступу до легальних інструментів, він шукатиме інші шляхи – і це абсолютно прогнозований сценарій.
Чи можемо очікувати зміну якості зерна через нові європейські правила?
Так, зміни якості будуть неминучими. Наприклад, у Європі вже зараз існує значна проблема з мікотоксинами. Якщо ж будуть заборонені певні групи фунгіцидів, які використовуються для контролю грибкових хвороб, це впливатиме не лише на врожайність, але й безпосередньо на якість зерна. Без ефективних інструментів контролю хвороб зростає ризик ураження зернових грибковими інфекціями. Для прикладу, це можуть бути різні види грибкових уражень, що призводять як до зниження врожайності, так і до погіршення якісних показників зерна. Для багатьох ринків Азії та Африки фітосанітарні показники є критично важливими. Ці країни вимагають постачання зерна, вільного від низки грибкових інфекцій – для прикладу, сажкових хвороб або фузаріозу. Якщо виробник не матиме достатніх інструментів контролю таких патогенів, він не зможе забезпечити необхідний рівень фітосанітарної якості.
У результаті існує реальний ризик того, що Україна може втрачати частину зовнішніх ринків, оскільки не завжди зможе забезпечити ті фітосанітарні та якісні показники, які вимагають країни-імпортери.
А взагалі, які тренди ви бачите щодо використання зараз засобів захисту? Що змінилося за останній час?
Зміна клімату вже сьогодні суттєво впливає на аграрне виробництво і фактично виводить систему захисту рослин на перший план. Український агробізнес достатньо технологічний, і ми активно впроваджуємо нові рішення. Один із найпоказовіших прикладів – агродрони: за їх використанням Україна є серед світових лідерів. Це демонструє, що аграрії постійно шукають можливості оптимізувати витрати, підвищити ефективність і швидко адаптуватися до нових викликів.
Водночас регуляторні зміни можуть суттєво вплинути навіть на ті технології, які сьогодні вважаються одними з найперспективніших. Для прикладу, одна з найпоширеніших операцій дронами – десикація. Але якщо основний десикант буде заборонений, можливість проведення цієї операції різко звузиться.
Тобто найсучасніші технологічні інструменти також втрачають ефективність, якщо регуляторні зміни обмежують доступ до ключових активних речовин. Інколи технологія існує – але інструментів для її реалізації вже немає.
Взагалі ось ці технології використання агродронів для засобів захисту, наскільки вона актуальна, і наскільки це буде збільшуватись?
Сьогодні агродрони в Україні вже використовуються на площах, що вимірюються мільйонами гектарів. Частина цього ринку перебуває в так званій «сірій зоні» — не тому, що аграрії працюють нелегально, а тому, що в Україні поки що відсутнє повноцінне регулювання застосування агродронів у рослинництві. З іншого боку, прямих заборон також немає.
Однак є один принципово важливий момент: для внесення агродронами можуть застосовуватися виключно ті препарати, які офіційно дозволені для авіаційного методу внесення. І це повинно бути ключовим правилом для всіх користувачів.
Попри прогалини в нормативці, потенціал агродронів колосальний. Завдяки війні в Україні сформувалася унікальна база спеціалістів – людей з досвідом виробництва, експлуатації та управління дронами. Це створює середовище, де технології здатні розвиватися значно швидше, ніж у багатьох інших країнах.
Я переконаний, що саме за цією технологією – велике майбутнє. Ба більше, це один із тих напрямів, де українські аграрії можуть стати прикладом для Європи. Європейські виробники вже спостерігають, як ці технології працюють в Україні, і поступово починають їх переймати.
Ми говоримо про важливість не запроваджувати нові правила для аграріїв одномоментно. Проте на Вашу суб’єктивну думку скільки часу потрібно для імплементації і реального переходу на європейські правила?
Якщо говорити про якісний, а не формальний процес імплементації, то Україні потрібен перехідний період щонайменше 10 років. Є думки і про 20 років, але, на мою суб’єктивну думку, це вже політично нереалістичний горизонт.
Важливо розуміти, що рішення щодо вступу України до Європейського Союзу буде політичним. Але воно має враховувати і реальний стан аграрного сектору. Щоб дати українським виробникам шанс адаптуватися, необхідний саме поступовий перехід, розбитий на етапи, який дозволить: переналаштувати технології, переорієнтувати виробничі процеси, адаптувати систему контролю, забезпечити наявність альтернативних рішень на ринку.
За наявності перехідного періоду у 10 років ми зможемо підготувати бізнес, забезпечити плавний процес адаптації та підвищити стійкість сектору до запровадження нових регуляторних вимог.
Наскільки можуть змінитися ціни на добрива та засоби захисту рослин у контексті євроімплементації? Які ваші прогнози?
Прогнозувати ціни на найближчий рік складно. Наприклад, у випадку азотних добрив ключовим фактором залишається вартість газу, а це значною мірою політичне питання, яке важко передбачити. Тут важливо розуміти логіку хімічної промисловості: виробники приблизно знають, які обсяги кожної активної речовини споживає світовий ринок.
Коли невелика країна Балтії переходить на європейське регулювання – це одне. Але коли великий аграрний гравець, такий як Україна, різко переходить на обмежений перелік активних речовин, дозволених у ЄС, – це зовсім інший масштаб викликів.
Хімічна промисловість просто не зможе швидко забезпечити такі обсяги. І навіть ті активні речовини, які повністю легальні та використовуються в Європейському Союзі, можуть опинитися в дефіциті.
Потрібно враховувати, що виробництво пестицидів – це складний технологічний процес. Це не та сфера, де завод може за місяць або навіть пів року переналаштуватися і різко збільшити потужності. Тому одномоментне звуження доступних активних речовин може створити дефіцит, а дефіцит у свою чергу – спричинити зростання цін.
Яку одну ключову пораду Ви дали б фермеру у сучасних умовах
Передусім хочу підкреслити: я є прихильником європейської інтеграції України, і я щиро вважаю, що наш рух до ЄС – це питання не лише економічних можливостей, а й цінностей, стандартів та цивілізаційного вибору. Проте успішна інтеграція можлива лише тоді, коли ми готуємося до неї усвідомлено й поетапно. Тому моя головна порада фермерам сьогодні – вже зараз починати системно розбиратися в європейському регулюванні.
Не чекати моменту, коли закон ухвалять або коли прийде перевірка, а поступово вивчати: проєкти законів та пояснювальні документи, зміни в підходах до засобів захисту рослин, вимоги до добрив і живлення, фітосанітарні норми, позиції Єврокомісії та Європарламенту щодо агросектору.
Це дозволить фермерам не «наздоганяти» регуляторні зміни, а входити в них підготовленими, адаптуючи технології поступово і без шоків для бізнесу. Наше завдання – не опиратися європейським стандартам, а впроваджувати їх так, щоб українське агровиробництво стало сильнішим, а не слабшим. Тому знання, підготовка та розуміння логіки європейського регулювання – це найкраща інвестиція, яку фермер може зробити вже сьогодні.