Ріпак: інструкція з експлуатації
Досвід вирощування ріпаку — мінімум теорії й максимум практики.
Два десятиліття ми культивували озимий ріпак на демонстраційних ділянках, а аграрії вирощували його по всій території України, використовуючи нашу техніку. За цей час ми накопичили значний досвід, як позитивний, так і такий, що спонукає до висновку: «наступного разу більше так не робитимемо». Цей досвід сформував «інструкцію з експлуатації», яку ми представляємо на ваш розсуд. Стислі висновки – мінімум теорії та максимум практичних знань.
Попередник
Кращими попередниками для озимого ріпаку вважаються зернові культури (пшениця, ячмінь), бобові (горох, соя, сочевиця), а також чисті або зайняті пари. Ключові вимоги до попередника – ранній збір врожаю, що дозволяє вчасно підготувати поле та здійснити посів озимого ріпаку. Вибір конкретного попередника залежить від регіональних умов, технології обробітку ґрунту та доступності вологи.
Зернові колосові (озима пшениця та ячмінь) є найбільш поширеними та основними попередниками в Україні. Озимий ячмінь вважається кращим за пшеницю, оскільки він раніше звільняє поле, а його солома має сприятливіше співвідношення вуглецю до азоту (C:N), що прискорює мінералізацію бактеріями. Ріпак після ячменю зазвичай розвивається більш активно. Озима пшениця також є добрим варіантом, але потребує ретельного управління рослинними рештками. Важливо забезпечити якісне подрібнення та рівномірний розподіл соломи, щоб уникнути поганого контакту насіння ріпаку з ґрунтом.
Горох розглядається як один із найкращих попередників завдяки накопиченню азоту та збереженню вологи, створюючи ефект напівпару. Після гороху будь-який гібрид ріпаку демонструє інтенсивніший розвиток на 7–10 днів порівняно з посівом після пшениці. Це дає можливість змістити терміни сівби на пізніші (кінець серпня), зберігаючи той самий рівень розвитку рослин перед зимівлею, як і при посіві по пшениці 15 серпня. Озимий ріпак ефективніше використовує ґрунтові запаси азоту від гороху, ніж озима пшениця.
Чистий пар забезпечує максимальну кількість вологи та доступного мінерального азоту в ґрунті. Це сприяє дуже інтенсивному осінньому розвитку ріпаку.
Кукурудза на силос або раннє просо також можуть виступати попередниками, за умови своєчасного звільнення поля для ґрунтової підготовки. Існують сучасні гібриди озимого ріпаку з дуже інтенсивним початковим розвитком. Їх можна висівати навіть після зернової кукурудзи з низьким ФАО. Важливо завершити обмолот до 1 вересня. Для цього знадобляться оранка та сприятлива погода. Попри певну ризикованість такого рішення, в Україні є позитивні приклади його застосування.
Не рекомендується висівати ріпак після культур, які мають спільні з ним хвороби, зокрема склеротиніоз (соняшник, соя), особливо в сівозмінах, перенасичених олійними культурами. Найкращим методом розриву ланцюга передачі склеротиніозу є включення злакових культур перед ріпаком у сівозміну.
Менеджмент пожнивних решток попередника
Солома в посівному шарі ґрунту є конкурентом за вологу та азот, джерелом фітотоксичності та перешкодою для належного контакту насіння ріпаку з ґрунтом. Лише ріпак, вирощений після оранки, менш залежить від управління пожнивними рештками; за інших технологій це питання стає критично важливим.
Нерівномірне розподілення пожнивних решток та їхній вплив на польову схожість ріпаку
Подрібнювач комбайна повинен забезпечувати подрібнення понад 70% часток до довжини до 4 см. Для цього необхідно правильно налаштувати систему подрібнення та своєчасно замінювати ножі відповідно до регламенту (кожні 200 га). Також важливою вимогою до комбайна є рівномірний розподіл соломи та полови по всій ширині жниварки. Якість розподілу можна перевірити звичайними граблями, згрібаючи солому вздовж руху комбайна. Утворюваний валок повинен мати однакову величину по всій робочій ширині жниварки. Нерівномірний розподіл решток призводить до зон з різним прогріванням ґрунту (світла солома сильніше відбиває сонячні промені), що викликає неоднорідні та нерівномірні сходи озимого ріпаку.
Нерівномірне розподілення пожнивних решток та їхній вплив на польову схожість ріпаку
Застосування дискових борін для лущення стерні забезпечує якісне загортання соломи, але практично не сприяє її розподілу. Натомість, багатодискові агрегати з лапами, що працюють по діагоналі, можуть частково вирішити проблему нерівномірного розподілу. Якщо надалі планується оранка, то лущення можна проводити дисковою бороною. Якщо ж планується розпушення, то краще використовувати багатобалковий культиватор для лущення. Принцип такий: «диск до плуга, лапа до лапи».
Плуг SERVO зі спеціалізованим котком Tigges для зворотного ущільнення
PÖTTINGER рекомендує використовувати компактну дискову борону TERRADISC у комбінації з плугом SERVO або шестибалковий культиватор PLANO у комплексі зі стерньовим культиватором TERRIA.
Обробіток ґрунту
Для сівби озимого ріпаку в Україні застосовуються оранка, розпушення, смуговий та нульовий обробітки ґрунту. Вибір методу залежить від умов господарювання. Основною метою будь-якого обробітку є створення оптимального ложа для посіву дрібнонасінної культури, забезпечення якісного контакту насіння з вологим ґрунтом та усунення ущільнень, що перешкоджають розвитку стрижневого кореня. Коренева система ріпаку за перші 45 днів може досягати глибини до 1,5 м, якщо ґрунт не має шкідливих ущільнень. Критично важливим також є управління рослинними рештками попередника, щоб вони не заважали роботі сівалки та не створювали фітотоксичного ефекту для сходів.
Нульовий обробіток запобігає втраті вологи та захищає ґрунт від перегрівання, мінімізує потребу в техніці та витрати пального. Однак, за цієї системи обробітку ґрунту польова схожість ріпаку буде найнижчою. Спостерігатиметься високий тиск хвороб та шкідників, а також підвищений ризик розмноження гризунів та слимаків. Вимоги до рівномірного розподілу пожнивних решток тут будуть ще вищими, ніж за розпушення. Нерівномірний розподіл соломи призведе до нерівномірних сходів та неоднорідного розвитку ріпаку.
Однопрохідний strip-till (нарізання смуг і посів за один прохід) можливий лише за оптимальної структури ґрунту та відсутності ущільнень у глибших шарах. Такі машини не призначені для руйнування шкідливого ущільнення, а навіть якщо це вдається, вони не можуть якісно висіяти у виорану груду. Продуктивність таких агрегатів низька, що є критичним у стислі терміни сівби. Вони вимагають потужного трактора з високими витратами дизельного палива. Класичний, двопрохідний strip-till (нарізання смуг і посів двома різними агрегатами у два проходи) потребує дорогих агрегатів та потужних тракторів (до 50 к.с. на одну лапу), вимагає ідеального GPS-сигналу, а за невеликого відхилення сівалки від нарізаної смуги якість розвитку рослин різко знижується. Переваги смугового обробітку полягають у поєднанні класичного обробітку в рядку та нульового в міжрядді, а також можливості глибокого внесення депозитних добрив.
Наявність пожнивних решток у посівному горизонті може спричиняти нерівномірні сходи
Розпушення може забезпечити продуктивність майже вдвічі вищу порівняно з оранкою – досягається такий самий обробіток за інтенсивністю: таке ж розпушення та кришення, але без обороту пласта. Частина пожнивних решток на поверхні зменшуватиме ризики водної та вітрової ерозії, захищатиме поверхню від перегрівання. Однак, ці ж пожнивні рештки в посівному горизонті знижуватимуть польову схожість та конкуруватимуть з ріпаком за вологу й азот на початковому етапі розвитку. За відстані між лапами понад 30 см може відбуватися не суцільний, а смуговий обробіток з утворенням великих хвиль ґрунту на підґрунті. Це призведе до різного розвитку рослин залежно від того, потрапили вони на прохід лапи чи ні. За відстані між лапами до 30 см обробіток буде суцільним, але його вартість на гектар порівнянна з вартістю оранки.
Найвища польова схожість озимого ріпаку (на рівні 85-90%) досягається лише після оранки. Відсутність пожнивних решток на поверхні усуває одразу кілька проблем: нерівномірність розподілу після комбайна, конкуренцію за азот і вологу, а також конкуренцію з падалицею. На чорному полі досягається найвища ефективність роботи ґрунтових гербіцидів. Оранка забезпечує найвищу інтенсивність кришення та розпушення, на що рослини ріпаку позитивно реагують. Оранка під озимий ріпак повинна проводитися зі спеціалізованим котком для зворотного ущільнення. Це зменшує кількість повітряних пор, інтенсивність газообміну та втрати вологи з орного шару, знижує схильність ґрунту до водної та вітрової ерозій, створює капіляри для підтягування вологи до посівного горизонту, подрібнює грудки та вирівнює агрофон. Водночас, оранка є дорогою та низькопродуктивною операцією. Витрати дизельного палива можуть становити 27–32 л/га, а продуктивність не перевищувати 30 га.
Плуг SERVO зі спеціалізованим котком Tigges для зворотного ущільнення
PÖTTINGER рекомендує використовувати плуг SERVO зі спеціалізованим котком Tigges для зворотного ущільнення. Вага та форма котків розроблені таким чином, щоб не просто вирівнювати поверхню, а ущільнювати ґрунт на всю глибину оранки. Ґрунт одразу після обробітку має оптимальну структуру і не осідає під власною вагою протягом наступних місяців. Також PÖTTINGER рекомендує використовувати стерньовий культиватор TERRIA з фронтальним бункером AMICO. Така комбінація дозволяє за один прохід, разом із глибоким обробітком ґрунту, вносити депозитні та/або стартові добрива. Це можуть бути два компоненти (наприклад, фосфорні та калійні) зі змінними нормами внесення відповідно до карти завдань.
Сівба
Правильний посів ріпаку та отримання сходів – це значна частина успіху. І далеко не все тут залежить від опадів у період посівної. Багато факторів успіху знаходяться в наших руках.
Для центральних регіонів України оптимальним періодом для сівби вважається друга декада серпня – початок вересня: досягається баланс – ріпак встигає сформувати 8–12 листків, а витрати на захист від шкідників та регуляцію росту є помірними.
У північних регіонах сівба зміщується на середину серпня, тоді як на Півдні можливі пізніші терміни. Деякі господарства починають сіяти вже в липні (наприклад, після дощу на Півдні), але це вимагає інтенсивної регуляції росту (до 3 разів), щоб уникнути витягування точки росту. Після гороху ріпак розвивається на 7–10 днів швидше, тому його можна сіяти пізніше, ніж по пшениці.
Типовий корінь ріпаку після оранки — добре розвинений стрижневий корінь зі слабкими бічними відгалуженнями
Оптимальною вважається глибина висіву 1,5–2 см, за умови двох факторів: наявність вологи на цій глибині та можливість сівалки точно дотримуватися встановленої глибини посіву. Якщо відхилення в глибині перевищує 0,5 см, то мілка сівба може бути ризикованою, оскільки частина посівного матеріалу залишиться на поверхні поля. У пошуках вологи глибину можна збільшити до 4 см (тут перевагу матиме насіння з великою масою тисячі). Глибина 5 см і більше призведе до ослаблення сходів та зниження польової схожості. Чим щільніший і вологіший ґрунт, тим меншу глибину висіву слід обирати.
Пік урожайності ріпаку спостерігається при густоті стояння перед обмолотом в межах 270–320 тис. рослин/га. За умови добре організованої системи захисту та високої польової схожості, втрати рослин становитимуть близько 15%, тобто посів на початку серпня проводять з нормою 380–400 тис. рослин/га. Для вересневої сівби норму збільшують до 500 тис. рослин/га. Правильність вибору норми висіву можна оцінити у фазі формування стручків. Якщо травостій загущений, рослини скидають стручки з нижнього ярусу.
Важливою вимогою до посіву є рівність агрофону та дрібногрудкувата структура поверхні ґрунту. Грудки розміром понад 2 см або перепад висоти понад 2 см між рядком та міжряддям створюють тінь, через яку точка росту витягується над поверхнею поля. Це значно знижує шанси ріпаку на успішну перезимівлю.
PÖTTINGER рекомендує використовувати посівний комплекс TERRASEM. Його унікальність полягає в системі подвійної паралелограмної підвіски сошників (ідея запозичена у сівалок точного висіву), що забезпечує точне дотримання глибини. Така система дозволяє проводити навіть надмірно щільний посів і бути впевненим, що відхилення у фактичній глибині закладання насіння не перевищить 0,5 см. Сошники оснащені штригельною бороною, яка забезпечує закриття вологи та рівний агрофон після посіву.
Міжряддя
Ріпак має високу компенсаторну здатність і може формувати високий урожай за широких міжрядь – від 12,5 до 45 см. На користь вузького міжряддя свідчить оптимальний розподіл площі живлення, мінімальна конкуренція між рослинами на початковому етапі розвитку, швидке закриття міжрядь, а також пригнічення доступу прямих сонячних променів до ґрунту, зменшення втрат вологи та контроль росту бур’янів. Малі міжряддя (12,5–25 см) обирають для регіонів з дефіцитом вологи та частими посухами.
Система подвійної паралелограмної підвіски сошників забезпечує точне дотримання глибини
На користь широкого міжряддя (35–45 см) свідчить краща провітрюваність, що знижує ризики розвитку склеротиніозу. Сівба на широкі міжряддя сприяє формуванню міцнішої кореневої шийки, а рослини пізніше тягнуться вгору, лише після того, як закриють міжряддя листям. Додатковою перевагою широкого міжряддя є можливість проведення міжрядного обробітку. Широкому міжряддю віддають перевагу в регіонах із надлишком опадів або із сівозміною, яка перенасичена олійними культурами (соняшник, соя).
Посівний комплекс PÖTTINGER TERRASEM може здійснювати сівбу з будь-яким кратним 12,5 см міжряддям. Спеціальні заглушки обтічної форми забезпечують рівномірний розподіл посівного матеріалу на міжряддя 25 см, 37,5 або 50 см.
Стартове добриво
Осіннє внесення азоту (наприклад, 100 кг селітри або сульфату амонію) є важливим для мінералізації соломи попередника та забезпечення початкового розвитку ріпаку, особливо за пізньої сівби.
Сірка (наприклад, у формі сульфату амонію) є обов’язковим елементом живлення ріпаку. Бор рекомендується вносити ще восени (особливо після рясних опадів), оскільки він швидко вимивається.
Фосфор є критичним елементом для початкового розвитку озимого ріпаку. Амофос (11:52 або 12:61) вносять локально стрічкою поряд із рядком, а РКД (наприклад, 5:25) вносять у рядок. В обох випадках норма становить 20–30 кг/га. РКД надають перевагу за дефіциту вологи або неоптимального рН ґрунту.
Різниця між рослинами з густотою стояння 300 та 400 тис. шт./га
Гранульовані добрива не слід вносити безпосередньо в рядок. Їхня фітотоксичність для молодого коріння проявлятиметься сильніше залежно від кількості вологи в ґрунті, сольового індексу добрив та норми внесення (критично – понад 50 кг/га у фізичній масі).
Посівний комплекс PÖTTINGER TERRASEM може вносити гранульоване добриво в рядок, у міжряддя або розподіляти потік 50:50. У випадку внесення у міжряддя, локальна стрічка добрив розміщується збоку від рядка на відстані 6,25 см і глибше від рядка на 2–3 см. TERRASEM може бути оснащений системою внесення РКД.
Контроль бур’янів і падалиці
Правильний підхід до осінніх обробітків може суттєво полегшити контроль падалиці попередника. Якщо одразу після комбайна провести лущення стерні та спровокувати проростання падалиці, а через 1,5–2 тижні виконати основний обробіток (оранку чи розпушення) з внесенням депозитних добрив і знищити пророслу падалицю, то ріпак отримає перевагу в розвитку. Розпушення без попереднього лущення призведе до одночасного появи падалиці та сходів ріпаку. Надалі падалицю можна буде контролювати хімічно, але початковий розвиток ріпаку буде пригніченим. Падалиця створює конкуренцію за світло, що змушує ріпак витягувати точку росту.
Для контролю бур’янів зазвичай застосовують дві гербіцидні обробки – ґрунтову та страхову. Однак, такий підхід не завжди дає оптимальні результати. Ефективність ґрунтової обробки значною мірою залежить від наявності вологи у верхньому шарі ґрунту. Гербіциди, що застосовуються на Clearfield-ріпаку, можуть мати післядію на наступні культури (особливо зернові та бобові). Їхній період напіврозпаду може значно перевищувати зазначений в інструкції, оскільки залежить від температури та наявності вологи. Гербіциди для контролю хрестоцвітих можуть спричиняти фітотоксичність у поєднанні з низькими температурами або приморозками.
TERRASEM може вносити гранульоване добриво в рядок, у міжряддя або розподіляти його 50:50
Альтернативою може бути механічний міжрядний обробіток. Його додатковою перевагою є боротьба з ґрунтовою кіркою та аерація верхнього шару ґрунту. Робоча швидкість – до 8 км/год, щоб уникнути присипання рослин ґрунтом. Попри візуально міцні рослини ріпаку, вони дуже чутливі до грудок на стеблі. Від весняних обробітків ротаційною або штригельною бороною (так зване «прочісування») краще відмовитися. Будь-яке механічне пошкодження рослини відкриває шлях для хвороб.
PÖTTINGER рекомендує використовувати просапний культиватор FLEXCARE. Його унікальність полягає в системі швидкого налаштування та можливості роботи з будь-якими нестандартними міжряддями. Міжряддя від 25 до 160 см можна переналаштувати за пів години без інструментів. Широкий вибір робочих органів дозволяє працювати як по центру міжряддя, так і максимально близько до рядка. Захисні диски запобігають присипанню культурних рослин. Камера, яка контролює положення культиватора, розпізнає рослини діаметром від 5 см. Це дозволяє проводити обробіток на найраніших стадіях розвитку культури.
Оптимальний стан входження в зиму
Восени проводиться агроскаутинг, його мета – оцінити стан озимого ріпаку. Перевіряються наступні показники:
Кількість рослин на одиницю площі. Оптимальним показником є 30–40 рослин/м². При густоті 20–30 рослин, компенсаторна здатність ріпаку може вирівняти ситуацію без зниження врожайності. Густота 10 (8) – 20 рослин означатиме, що поле неможливо вивести на максимальний урожай жодними агрономічними заходами, але з економічної точки зору його все ж варто виростити та зібрати врожай. Густота менше 10 рослин/м² (для окремих гібридів менше 8 рослин/м²) означатиме, що поле вигідніше обробити й підготувати до весняного посіву наступної культури;
Локальна стрічка добрив розміщується збоку від рядка на 6,25 см і глибше від рядка на 2–3 см
Традиційний підхід вказує на оптимальну фазу для перезимівлі – 6–8 листків. Сучасна генетика ріпаку дозволяє успішно перезимувати і з 12 листками. Це підвищує компенсаторну здатність і знижує ризики несприятливої весняної погоди. Понад 12 листків погіршує здатність до перезимівлі навіть у ріпаків сучасної генетики;
Діаметр кореневої шийки понад 8–10 мм (для пізньої сівби допустимо понад 5 мм). Чим товща шийка, тим більше в ній накопичено цукрів для живлення рослини протягом морозів;
Висота точки росту над поверхнею поля не повинна перевищувати 2 см, інакше ризик її вимерзання різко зростає. Основні причини витягування точки росту: затінення падалицею або бур’янами, затінення великою грудкою, заглиблення в рядку посівом;
Камера, що контролює положення культиватора, розпізнає рослини від 5 см у діаметрі
Втрата еластичності та утворення порожнин у точці росту можуть бути спричинені дефіцитом бору на тлі активного росту;
Товщина кореня на глибині 3 см та загальна довжина кореня. Чим вони більші, тим краще. Причиною слабкого розвитку кореневої системи може бути дефіцит фосфору;
Забарвлення листя. Стреси можуть призвести до пригнічення фотосинтезу та фіолетового забарвлення листя. Це знижує інтенсивність накопичення цукрів, здатність ріпаку до перезимівлі та інтенсивність весняного розвитку. Причиною можуть бути надмірно жорстка регуляція росту на тлі низьких температур або застосування гербіцидів за несприятливих погодних умов.
А що після ріпаку?
У підручниках з агрономії ріпак відносно нещодавно перемістився з розділу «бур’яни» до розділу «культурні рослини», і багато в чому він досі поводиться як бур’ян. Наприклад, щодо падалиці. Добрий комбайн залишає насіння в десять разів більше, ніж норма висіву ріпаку. Саме тому перший обробіток повинен мати на меті не закриття вологи чи подрібнення й прискорення мінералізації пожнивних решток. Мета першого обробітку – провокація проростання падалиці. Проводимо його максимально мілко, щоб основна маса насіння потрапила на глибину висіву, і не надто зважаємо на те, що не всю стерню зрізали. Повне закриття вологи та обробіток стерні – це завдання другого обробітку разом зі знищенням пророслої падалиці.
Захисні диски захищають культурні рослини від присипання
Зазвичай глибокий інтенсивний обробіток проводять перед посівом ріпаку, і сам ріпак своєю стрижневою кореневою системою добре розпушує ґрунт. У більшості випадків після ріпаку глибокий обробіток не знадобиться. Проте його проведення може призвести до загортання насіння на глибину, з якої ріпак не зможе прорости, та створити проблеми з проростанням падалиці ріпаку протягом наступних 7–10 років.
Ріпак – культура з раннім обмолотом, і залишається багато тепла та часу. Тому він є добрим попередником. Ріпак дезінфікує ґрунт. Значне падіння біологічної активності знижує доступність поживних речовин. Часто на кукурудзі після ріпаку спостерігаються ознаки дефіциту фосфору, хоча фізично він у ґрунті присутній. Тому він може вважатися поганим попередником. Друга половина літа після обмолоту ріпаку – це чудовий час для посіву сидератів. Це має бути сидеральна травосуміш, основною метою якої є відновлення популяції мікробіоти в ґрунті.