>
Інтерв’ю з Тарасом Баштанником, одним із найавторитетніших фахівців українського плодоовочевого ринку, Президентом Української плодоовочевої асоціації (УПОА), про вкладення в гектар ягід, ключову проблему сектора та найкращі культури для експорту.
Як змінюються наявні підприємства плодоовочевого сектора в Україні? Які трансформації ви спостерігаєте у структурі?
Якщо розглядати загалом площі під багаторічними насадженнями, то, на мою думку, приблизно 40% становлять абсолютно нові проєкти, а близько 60% – це вже існуючі господарства, які розширюються, змінюють свої угіддя або додають нові. Отже, ми бачимо, що кількість абсолютних новачків не є надто великою.
Якщо говорити про конкретні показники щодо збільшення площ насаджень за останні роки, зокрема, після повномасштабного вторгнення?
Я маю статистичні дані щодо обсягів закладених насаджень різноманітних культур у рамках грантової програми нашого профільного міністерства. Вона справді стала вагомою підтримкою для виробників. І, загалом, я вважаю, що це приблизно відповідає тому, що було закладено в Україні загалом. Адже багато виробників скористалися грантами, тому, додавши близько 10%, ми отримаємо реальну картину за останні, умовно кажучи, два-три роки. Спостерігаємо, що лідерами є горіхи – закладено 1300 га, на другому місці – яблуневі насадження, 1020 га, на третьому – господарства, що закладали лохину, – 740 га. При цьому чітко вираженого одного регіону, на якому зосереджуються виробники, немає – активна робота ведеться у багатьох областях.
Сезон експорту деяких ягідних культур вже завершено, сезон експорту яблук – на старті. Якими є ваші прогнози? Чи очікуєте ви схожих результатів порівняно з минулим роком?
Ціни, безумовно, вищі порівняно з минулим роком, я б сказав, навіть на 30-40%. Вартість зросла, а пропозиція на експорт від вітчизняних виробників буде дещо меншою, на 15-20%, оскільки врожай цього року за всіма позиціями нижчий, ніж минулого, але при цьому були додані площі. Україна, я думаю, другий рік поспіль потенційно стане найбільшим експортером замороженої малини в Європі. Гадаю, це вже буде другий рік поспіль.
Про які обсяги йдеться?
Побачимо, але я вважаю, що за результатами року йтиметься приблизно про 70-80 тис. тонн.
Щодо вирощування лохини, багато виробників цього року скаржилися на проблеми з якістю врожаю…
Ви маєте рацію. Щодо лохини, експортний сезон давно закінчився, проте остаточної статистики ще не бачили, але я думаю, що ми експортували точно 5-6 тис. тонн. Це приблизно на рівні, я гадаю, менше, ніж минулого, 2024-го року, тому що цього року ціни вищі, знову ж таки, десь на 40-50%. Втім, підтверджую, що цього року неврожай лохини був досить значним. По деяких сортах втрати сягали до 90%, і це дуже багато.
А що стосується експорту яблук?
Щодо яблук, говорити ще зарано, бо сезон фактично тільки починається, але кон’юнктура сприятлива, якість добра, гарне забарвлення та цукристість, і міжнародні ціни високі, тому, в принципі, по яблуку, я думаю, сезон для експортерів має бути успішним.
Ви згадали про суттєво вищі міжнародні ціни на ягідну та плодову продукцію цього року. На які прибутки зможуть розраховувати виробники?
Як я вже зазначив, ціни будуть на 30-40% вищі, ніж минулого сезону. Експортна ціна на лохину коливалася протягом сезону, але середня експортна ціна становила близько 3,5-4 долари. Ціна на внутрішньому ринку була суттєво нижчою, десь від 2,50 до 3,50 доларів, тобто експорт був вигіднішим, очевидно. Щодо малини, то середня ціна на сировину для заморозки становила приблизно 120-140 грн, це тільки сировина, а ягода експортної якості коштувала, залежно від її класу. Є значна різниця, якщо це подрібнена малина, то це до 2 євро за кілограм, а ціла ягода – 4-4,20 долари. Щодо яблука, то хоча сезон лише розпочинається, я вже чув про ціни з доставкою на рівні 1,5 євро і вище. Це покриває витрати і є прибутковим для виробників.
Багато аграрних асоціацій нарікають, що під час війни стає складніше об’єднувати виробників, залучати нових членів. Як у УПОА справи з цим?
Діяльність асоціації на сьогодні є досить активною. Ми маємо кілька напрямів, це стосується не лише об’єднання профільних виробників, особливо тих, що орієнтовані на експорт, обміну досвідом та інформацією. Ми активно співпрацюємо з нашим міністерством у профільних групах з питань розвитку овочівництва, садівництва та розсадництва, беремо участь у розробці грантових програм. Приємно, що на сьогодні до думки асоціацій прислухаються у міністерстві, враховують її, і на кожен запит та звернення є зворотний зв’язок. Наразі в асоціації 37 членів, нещодавно до нас приєдналося ще кілька компаній. Переважно це виробники ягід та яблук.
Ви згадуєте про плодові культури, але ж у вас є і овочівники в асоціації, чи не так?
На жаль, дуже мало. Це не окремі господарства, а радше ті, хто має у своєму портфелі 5-10-15 гектарів овочів.
Чи можете виділити серед них якесь окреме господарство, яке на сьогодні демонструє максимальні результати, можливо, вирощує екзотичні культури?
Усі активно займаються своєю роботою, тому неможливо виокремити якесь одне господарство. І щодо якогось унікального ноу-хау, наприклад, вирощування топінамбуру в теплиці на гідропоніці, то такого, звісно, назвати не можу – зараз виробникам точно не до експериментів.
Ви згадали про горіхи, яблука і лохину як про культури, що закладаються господарствами. Можливо, є ще якісь плодові культури, на які, власне, варто робити ставку, на вашу думку? Чи, можливо, це овочі, які можуть дати високу маржу…
З огляду на те, що сьогодні овочі продаються за ціною, що дорівнює собівартості, або навіть нижче, говорити про маржу тут важко. Але загалом, немає поганих чи хороших культур. Є питання підходу – чи він правильний, чи неправильний.
На будь-якій культурі можна заробляти. Якщо це овочі, то такий проєкт однозначно не має сенсу без власного сховища та максимальної механізації. І, звісно, поливу. Тому це важливий нюанс. Будь-яка культура нормально продається і споживається, просто потрібно розраховувати бізнес-план на 5, 6, 7 років…
І добре розуміти, що буде рік, коли ваша рентабельність сягне 300%, а буде рік, коли вона буде нульовою. Але все одно потрібно точно рахувати на перспективу, не знаю, років п’ять. Тому що в Україні це доволі специфічна ситуація. Якщо говорити про багаторічні насадження в цілому, я б зосередився на тому, що має експортний потенціал і орієнтувався б на експорт. Тільки так. Тому що внутрішній ринок нестабільний, невеликий, платоспроможність українців низька. А далі вже дивився б на інші чинники.
Про які чинники йдеться насамперед?
Перший з них – наявність та доступність робочої сили. Тому що це зараз проблема номер один. Точніше, це не просто проблема номер один, а номер два і номер три. Можна виростити, але якщо господарство не знайшло людей, і врожай осипався замість того, щоб бути зібраним, то про яку маржу ми говоримо? Тому тут усе потрібно зважувати. Тобто, об’єктивно оцінювати, що ви можете залучити у вашому регіоні в сезон 100 людей, то саме під цю кількість і потрібно продумувати площі. Я б підходив з такого боку.
ТОВ «Беррі Хаб Плюс», Маркуші, Бердичівський район, Житомирська область
Наприклад, якщо інвестор вже має діючий бізнес і хоче вкластися у багаторічні насадження. На що слід звернути увагу, щоб уникнути помилок на старті?
Це залежить від масштабу проєкту та площі, яка у вас є. Я б точно зосереджувався виключно на експортно-орієнтованих проєктах. А це означає, що потрібна площа, достатня для формування експортних партій. Йдеться мінімум про 50 га і вище. Плюс врахуйте витрати на охолодження, післязбиральну доробку, залежно від культури. Тобто всі ті аспекти, які необхідні для експорту, вже на старті. Ну і, очевидно, слід вдало обрати регіон для вирощування, який би логістично чи з точки зору безпеки підходив. І щоб там можна було зібрати достатню кількість людей.
Загалом, жодних інших перешкод для інвестування в плодоовочевий бізнес я не бачу. Попит є, собівартість в Україні дозволяє вигідно відправляти партії до Європи. І тому, я думаю, це абсолютно нормальна справа. Щодо овочів, тут є сенс попрацювати навіть на наповнення внутрішнього ринку якісною продукцією. Потрібно ретельно моніторити ринок, і та ж ніша якісно відкаліброваних митих та фасованих овочів недостатньо заповнена. Якщо завершити, то зараз набирає популярності те, що продається в магазинах: чищена картопля, чи навіть відварена, чи буряк чищений і навіть відварений – це досить гарна додана вартість. І з цього боку можна розглядати бізнес.
Якщо говорити про багаторічні насадження. То з якої площі варто було б починати інвестору і до яких інвестицій на гектар слід бути готовим?
У кожному бізнес-проєкті є багато нюансів, що збільшують чи зменшують вартість інвестицій. Якщо брати в середньому, то інвестиції в закладення гектару лохини на сьогодні становитимуть від 30 тис. доларів, суниці та малини – від 12 тис. доларів.
Ще 5-6 років тому деякі українські фермери активно просували тему органічних ягід, фруктів та овочів, зокрема і на експорт. Що зараз із цим трендом, чи має він потенціал та додану вартість?
Моя думка з цього приводу незмінна: як і сім років тому я казав, що органіка – це фарс, так і зараз говорю. І, бачите, це вже підтвердилося: цей тренд активно падає, і пропозиція зменшується. Тобто виробники присутні, але вже про це як про потенційну можливість говорять менше.
З органікою зрозуміло. А от про які потенційні країни експорту неорганічної продукції йдеться, які цікаві запити ви отримуєте? Ну і, власне, хто з виробників може задовольнити ці запити?
Усюди Україна може. Особливо це стосується ягід. Якщо говорити про ринок збуту, то це ЄС. Йдеться насамперед про потенціал для ягід. Для яблук, навпаки, це не ринок збуту. Для яблук слід розглядати країни Сходу, є певна зацікавленість у Північній Африці, Південно-Східній Азії. Зараз також ринок США і Канади відкривають потроху, наскільки мені відомо.
Щодо ягід, то експортні ринки – це переважно Європа, 98%. А 2% – це вже інші, зовсім невеликі ринки інших країн, тестові чи пробні партії. Знову ж таки, українські експортери потроху відкривають Сполучені Штати, Канаду, але Європа якось ближча, зрозуміліші стандарти.
З яких країн найчастіше надходять запити членам асоціації?
Німеччина, Нідерланди – ці дві країни найчастіше і найбільше роблять запити щодо експортних партій з України. Поляків стає все менше, і, дякувати Богу. Вони зрештою самі винні, своїми блокадами вони призвели до того, що просто ніхто не хоче з ними працювати.
Розкажіть про експорт переробленої продукції з України – варення, сушені чи сублімовані фрукти або ягоди. Чи варто йти в цей напрямок?
Ні, поки що, чесно кажучи, взагалі нічого не має попиту, крім заморозки. Насамперед ягід. Тому що, якщо взяти яблуко, наприклад, що з яблуком можна зробити? Чіпси? Це дуже маленький ринок. Концентрат? Це величезний мільярдний ринок, але на ньому велика конкуренція з боку Agrana Frut, Büdler, TB Group. Якщо ми говоримо про сублімацію, то там, знову ж таки, конкуренція з боку тих же німців настільки висока, що там просто немає чого робити українському виробникові. По овочах трохи легше. По овочах тут є простір, починаючи від банальних квашених овочів і солоних огірків та помідорів і капусти, які дійсно мають додану вартість, але потрібно зважити ринок збуту і максимально чітко все продумати і мати чітку модель експорту.
Ви згадали про те, що не варто починати, якщо у вас немає власного сховища. Скільки коштує побудувати сховище “з нуля”?
Якщо йдеться про плодові культури, то слід бути готовим інвестувати приблизно 550-650 євро на тонну продукції. Але є багато нюансів: яке обладнання, функції, РГС (регульована газова середовище).
Також, якщо раніше виробники досить багато говорили про потенціал кооперації, чи вірите ви в це сьогодні? І чи варто йти в кооперацію?
Не знаю, хто саме багато говорив про потенціал. Я завжди стверджував, що кооперація в Україні не має жодного потенціалу. І вона як не мала, так і не має. Я не бачу моделі, за якою вона б працювала в наших умовах. Якщо ви хочете об’єднатися з інвесторами, то повинні створити єдине підприємство.
У кожного інвестора буде своя частка. Цей бізнес через 3-4 роки все одно закінчиться, бо всі пересваряться один з одним, але принаймні 3 роки у вас на папері буде підприємство з різними інвесторами.