>
Поки світ спостерігає за подіями в Чорному морі, у Пекіні завершилася щорічна Центральна конференція з питань сільського господарства (29–30 грудня 2025 року). Її результати, поряд з активною логістичною експансією Китаю в Південній Америці, вказують на те, що правила гри на світовому ринку зерна та олійних культур кардинально змінилися на десятиліття вперед.
2026 рік розпочне 15-ту п’ятирічку (2026–2030). Сі Цзіньпін окреслив ключове завдання: «зосередитися на модернізації аграрного сектору та зміцненні продовольчої безпеки як запобіжника від глобальної нестабільності».
За словами Сі Цзіньпіна, які наводять місцеві засоби масової інформації, для Китаю надзвичайно важливо концентрувати зусилля на вдосконаленні сільського господарства та сільських територій, рішуче сприяти відродженню сільських районів у всіх аспектах та стимулювати комплексний розвиток міських і сільських зон.
Сі Цзіньпін також наголосив на необхідності докласти всіх зусиль для забезпечення виробництва зерна та підвищення ефективності політик, спрямованих на підтримку сільського господарства, покращення добробуту сільських жителів та збагачення сільської місцевості.
Серед значущих офіційних даних за 2025 рік, Китай зібрав 714,9 млн тонн зерна (+1,2%). Пріоритетним напрямком визначено «стабілізацію виробництва зерна та олійних культур та розвиток різноманітних потужностей постачання».
Власна селекція насіння в КНР сягнула 95% частки. Конференція закликала до «проривів у ключових агротехнологіях» та впровадження «нових якісних продуктивних сил».
Серед іншого, Китай повідомляє про введення в експлуатацію 62 типів роботизованих систем, включно з «системами точного годування та роботами для фенотипування полів». Китай переходить від парадигми «закупівлі для забезпечення потреб» до стратегії «модернізації та відродження села». Це означає довгострокове планування, де імпорт зерна розглядається як тимчасовий резерв, а не постійна основа. Для українських експортерів (особливо кукурудзи та шроту) це означає посилення протекціоністських заходів з боку Пекіна.
На конференції також було підкреслено важливість вжиття всіх необхідних заходів для забезпечення стабільного зростання доходів сільгоспвиробників та вдосконалення механізмів підтримки їхніх прибутків. «Хоча забезпечення постачання ключової сільськогосподарської продукції залишається пріоритетом, майбутні зусилля будуть більше зосереджені на підвищенні якості та ефективності для кращого задоволення споживчого попиту, зумовленого зростанням рівня життя», – зазначив науковий співробітник Інституту розвитку сільських районів Китайської академії соціальних наук Лі Госян.
Квоти Китаю
Раніше китайська влада офіційно встановила обсяги імпорту в межах тарифних квот (TRQ) на 2026 рік на рівні 2025 року. Це свідчить про стабільну, але виважену політику. Офіційне підтвердження квот на 2026 рік було оприлюднено Національною комісією з розвитку та реформ КНР (NDRC) у жовтні 2025 року. Китай зафіксував обсяги на рівні попередніх років, що є частиною його довгострокових зобов’язань перед СОТ. Квоти становлять 9,64 млн тонн для пшениці, 7,2 млн тонн для кукурудзи та 5,32 млн тонн для рису.
За даними USDA та внутрішніх китайських джерел, імпорт кукурудзи в маркетинговому році 2025/26 може скоротитися до 8 млн тонн (порівняно з понад 20 млн у попередні роки) через рекордний власний урожай у 298 млн тонн. Пекін активно стимулює використання внутрішніх запасів.
Незважаючи на загальну напруженість, Китай підписав угоди про закупівлю 25 млн тонн сої з США щорічно до 2028 року. Проте Бразилія залишається ключовим постачальником, забезпечуючи близько 27% усього агроімпорту КНР.
Що стосується пшениці, то очікується імпорт на рівні 6 млн тонн. Китай виявляє інтерес до канадської та американської пшениці через потребу у високобілкових сортах.
Пекін переглядає стратегію резервів
Водночас ціни на кукурудзу на світових біржах відреагували миттєво, зафіксувавши найбільше одноденне зниження за останній місяць. Основною причиною спадного тренду стали сигнали з Китаю щодо перегляду політики управління державними зерновими резервами та рекордні показники внутрішнього врожаю.
Як повідомляє видання Bloomberg, ф’ючерси на кукурудзу суттєво знизилися на тлі новин про те, що Китай, найбільший світовий імпортер, фокусується на стимулюванні використання власних запасів замість зовнішніх закупівель.
Офіційний Пекін підтвердив успішне завершення збиральної кампанії 2025 року з рекордними показниками. Це дозволяє КНР почуватися впевненіше та зменшити активність на спотовому ринку США та Бразилії.
Пекін активізує ротацію державних запасів, що збільшує пропозицію зерна на внутрішньому ринку Китаю. Це автоматично впливає на ціни та знижує потребу в імпортних квотах.
Для українських агрохолдингів, які планують експортну стратегію на початок 2026 року, ця новина є тривожним сигналом. Якщо Китай активно розпродає власні резерви, попит на українську кукурудзу в січні-березні може бути мінімальним. Водночас світове падіння котирувань у Чикаго автоматично потягне вниз ціни в українських портах. Експортерам доведеться або притримати зерно, або погодитися на нижчу маржу. На тлі падіння цін Бразилія, завдяки своїй новій логістиці, намагатиметься «закрити» залишки китайських квот швидше за інших, що посилює тиск на українську логістику.
«Логістична петля» від Пекіна
Паралельно з внутрішньою модернізацією, Пекін завершує розбудову власної логістичної мережі в Південній півкулі. Це становить прямий виклик не лише для США, а й для України.
Порт Чанкай у Перу стане вузловим пунктом для постачання з Бразилії до Китаю. Фото: cyclowiki.org
Порт Чанкай у Перу — це масштабний проєкт вартістю $3,5 млрд, реалізований корпорацією COSCO Shipping. Він є ключовим вузлом для експорту сої та ресурсів з усього регіону безпосередньо до Китаю.
Як повідомляє видання Global Times, морським маршрутом Чанкай-Шанхай було оброблено імпорту та експорту на суму 5,35 мільярда юанів ($760 млн), а вантажообіг досяг 197 000 тонн за перший рік роботи. Завдяки цьому маршруту торгівля Шанхаю з Перу зросла на 47,1% у річному обчисленні за перші 10 місяців поточного року. Запуск маршруту Чанкай-Шанхай скоротив час доставки між Китаєм та Перу з попередніх 35-40 днів до лише 23 днів, що зменшило логістичні витрати приблизно на 20 відсотків.
Порт Чанкай є важливим елементом ініціативи «Пояс і шлях», спільно реалізованої Китаєм та Перу. Порт, перший «розумний» порт Південної Америки, слугує зразком взаємовигідної співпраці між двома країнами та яскравим прикладом партнерства Китаю та Латинської Америки. На тлі зростаючої волатильності на світових ринках цей більш стабільний торговельний канал дозволяє Перу та іншим латиноамериканським економікам брати участь у глобальній торгівлі з більшою впевненістю.
Порт Сантус у Бразилії також привертає увагу. Китайська COFCO International інвестувала $285 млн, щоб отримати контроль над чвертю експорту бразильської сої.
Нова логістична система знижує витрати Бразилії на 20–25%, що робить їхню продукцію значно конкурентоспроможнішою за українську чи американську.
Китайська стратегія «диверсифікації» є негативним сигналом для великих обсягів експорту. Пекін купує продукцію в тих країнах, в інфраструктуру яких він інвестує.
«Втратити ринок з понад мільярдом споживачів легко, а повернути його надзвичайно складно, особливо коли нові торгові маршрути вже сформовані»,— застерігають американські фермери, чиї позиції вже ослаблені.
Якщо Бразилія через китайські порти постачатиме сою та кукурудзу за нижчими цінами, Україна перетвориться на «спотовий ринок» — у нас купуватимуть лише в разі форс-мажорних обставин.
Поки українські агрохолдинги зосереджені на боротьбі за виживання, Китай впроваджує «інтелектуальне обладнання та нову якість продуктивних сил», знижуючи собівартість тонни продукції. Як зазначає дослідник Лі Госян (CASS): «Майбутні зусилля фокусуватимуться на підвищенні якості, щоб відповідати зростаючим стандартам життя». Китай вимагатиме не лише обсягів, а й преміальної якості.
Китайська «Аграрна фортеця» — це виклик, який не можна ігнорувати. У 2026 році виграє той, хто перестане бути просто «житницею» та стане інтегрованою частиною глобального технологічного ланцюжка.