Основні моменти застосування амінокислот у харчуванні молодняку курей-бройлерів

Амінокислоти в раціоні

Ключові аспекти використання амінокислот у годівлі курчат-бройлерів.  

Сучасні бройлери демонструють надзвичайно швидкі темпи росту, що є результатом генетичного вдосконалення. Однак, для формування 1 кг м’язової маси птаху необхідно приблизно 2,5 кг білка з корму. Це свідчить про те, що значна частина амінокислот зазнає втрат. Наше завдання — виявити джерела цих втрат та розробити стратегії для їх мінімізації. Це дозволить здешевити виробництво курятини, знизити витрати на корми (які становлять до 70% загальної собівартості) та зробити м’ясо більш доступним для споживачів.

ВТРАТИ АМІНОКИСЛОТ У ТРАВНОМУ ТРАКТІ 

Переважна частина білка в кормах представлена цілісним білком, який піддається розщепленню під дією ферментів у шлунку та тонкому відділі кишківника. Проте, певна кількість амінокислот не потрапляє до кровотоку через неповне засвоєння корму, процеси бродіння у задній частині кишківника, а також через використання амінокислот самими клітинами кишківника (ентероцитами) для забезпечення енергетичних потреб.

Ентероцити потребують значного обсягу енергії для виконання своїх функцій. Вони здатні використовувати як глюкозу, так і амінокислоти (зокрема, глутамат) як джерело енергії. Якщо крохмаль перетравлюється швидко, запаси глюкози в задній частині кишківника вичерпуються, і клітини починають споживати амінокислоти. Повільне перетравлення крохмалю може сприяти збереженню амінокислот, забезпечуючи триваліше надходження глюкози. Це є перспективним напрямком для оптимізації годівлі.

Амінокислоти абсорбуються або у вигляді невеликих пептидів (ди- та трипептидів), або у вільній формі (незв’язані амінокислоти). Вільні амінокислоти засвоюються швидше, проте їх ефективність може знижуватися, особливо при високих концентраціях у раціонах з низьким вмістом білка.

ПІСЛЯ ПРОХОДЖЕННЯ КИШКІВНИКА: БІЛКОВИЙ ОБМІН ТА ІНШІ ВТРАТИ 

Після абсорбції амінокислоти надходять до печінки через кровоносну систему. Печінка нейтралізує надлишок амінокислот, перетворюючи їх на сечову кислоту. Цей процес супроводжується утворенням токсичного аміаку (NH₃). Якщо раціон містить надмірну кількість вільних амінокислот або їхній баланс порушено, рівень аміаку в крові підвищується. Це може призвести до зниження апетиту, уповільнення росту та посилення інсулінорезистентності.

Оборот білка — це безперервний цикл синтезу (накопичення) та розпаду (деградації) білків у м’язах. У бройлерів цей процес відбувається надзвичайно інтенсивно. Ріст м’язової маси залежить не стільки від інтенсивності синтезу, скільки від зниження швидкості розпаду білка. Обмеження розпаду білка дозволяє зменшити марні витрати амінокислот.

У молодих курчат (до 2–3 тижневого віку) інсулін сприяє збереженню білка та пригнічує його розпад. З віком чутливість до інсуліну знижується. Підвищений рівень аміаку та метаболічний ацидоз (закислення організму) також можуть посилювати процеси розпаду білка.

Додаткові втрати включають: 

• пір’я. Пір’яний покрив містить велику кількість специфічних амінокислот (серин, глутамінова кислота, пролін, цистеїн). Ці амінокислоти не підлягають рециркуляції, що призводить до їх безповоротної втрати; 

• м’ясо грудки. Зниження вмісту білка в раціоні часто призводить до зменшення виходу м’яса грудки, оскільки це сповільнює накопичення білка в м’язах.

ШЛЯХИ ЗМЕНШЕННЯ ВТРАТ 

Для вирішення цієї проблеми пропонуються наступні практичні підходи: 

1. Точне балансування амінокислот. Раціони повинні відповідати специфічним потребам птиці. Збалансовані корми з оптимізованим вмістом білка мінімізують надлишок амінокислот та утворення аміаку. 

2. Застосування фітази. Цей ферментний препарат сприяє покращенню перетравлення білка та абсорбції амінокислот, особливо в передніх відділах травного тракту.

3. Використання повільно засвоюваного крохмалю. Це допомагає зменшити витрати амінокислот на енергетичні потреби в кишківнику. 

4. Додавання L-карнітину. Результати досліджень свідчать про його здатність пригнічувати розпад білка, особливо в умовах зниженого вмісту білка в раціоні, та покращувати показники приросту маси.

5. Маркер 3-метилгістидину. Визначення рівня цієї сполуки в крові може слугувати надійним індикатором розпаду білка в м’язах, що дозволить більш точно оцінювати ефективність раціонів. 

6. Використання захищених (з повільним вивільненням) амінокислот.

Ці форми амінокислот засвоюються поступово, подібно до білків, що забезпечує їх краще використання організмом. 

ВИСНОВОК 

Втрати амінокислот у бройлерів є суттєвими, проте існують ефективні методи їх мінімізації. Ключові напрямки роботи включають покращення синхронізації надходження енергії та амінокислот у травному тракті, зниження швидкості розпаду білка в м’язах, контроль рівня аміаку та точне балансування раціонів. Зниження загального вмісту білка в кормах (з одночасним введенням вільних амінокислот) вже демонструє позитивні результати, але потребує додаткових рішень для запобігання небажаним наслідкам. 

No votes yet.
Please wait...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *