>
Світова аграрна індустрія входить у 2026 рік в умовах значної невизначеності. Відповідно до аналітичного звіту AgTech Navigator, головними чинниками, що формували галузь протягом останніх 12 місяців і продовжуватимуть впливати на неї, є торговельні бар’єри, тарифні конфлікти та геополітична нестабільність. Для України, як одного з ключових постачальників продовольства, ці виклики вимагають суттєвої переорієнтації експортної стратегії та прискорення цифровізації сільськогосподарських угідь. Про це повідомляє Landlord.
Фахівці зауважують, що 2025 рік позначився “відродженням протекціонізму”. Введення нових мит на сільськогосподарську продукцію між основними гравцями – США, Китаєм та ЄС – кардинально змінило логістичні ланцюги.
Аграрний сектор добре знайомий з нестійкістю. Коливання в одному сегменті ланцюга поставок сільськогосподарських товарів можуть мати глобальні наслідки, незалежно від того, чи це конфлікт між Росією та Україною на ринках зерна, чи зміни клімату в Африці, що впливають на світові поставки продуктів. “Проте, нестійкість у 2025 році мала інший характер. Головним джерелом коливань стали не пандемія, війна чи рідкісна екологічна катастрофа, а зміна торговельної політики США, яка створила невизначеність для всього ланцюга поставок сільськогосподарської продукції та для лідерів індустрії”, — зазначають аналітики.
Фермери по всьому світу змушені пристосовуватися до закриття традиційних ринків збуту або до їхньої економічної невигідності через додаткові податки. Ключові виклики, що характеризували 2025 рік, включали:
Торговельні конфлікти – взаємні обмеження на постачання сої, кукурудзи та м’яса між провідними світовими економіками.
Зміни цін на ресурси – значні коливання вартості енергоносіїв та добрив, зумовлені геополітичними зіткненнями.
Кліматичний тиск, зокрема екстремальні погодні умови, що посилюються економічними труднощами, зменшуючи прибутковість господарств.
У 2025 році торговельні альянси зазнали перебудови на тлі невизначеності – Бразилія налагодила тісніші зв’язки з Китаєм, і навпаки. “Оскільки Китай зменшує імпорт американської сої на користь бразильської, фермерам доведеться ретельно зважити свої плани на наступний рік, оскільки зберігання сої та перехід на нову культуру пов’язані з ризиками”, — йдеться у публікації.
У листопаді США встановили нові торговельні відносини з Аргентиною, Еквадором, Сальвадором та Гватемалою, що включають ключові положення щодо сільськогосподарських товарів, одночасно з розглядом адміністрацією Трампа можливих військових дій у Венесуелі. Це відбувається після пропозиції адміністрації Трампа надати фінансову допомогу Аргентині – країні, яка дев’ять разів оголошувала дефолт за своїми зобов’язаннями з моменту здобуття незалежності. В інших країнах Латинської Америки блок країн, відомий як Меркосур, до якого входять Аргентина, Бразилія, Парагвай та Уругвай, прагнув укласти торговельну угоду з Європейським Союзом (ЄС), підготовка до якої тривала 26 років. Цілями угоди між Меркосур та ЄС є розширення двосторонньої торгівлі та інвестицій між двома регіонами, встановлення більш прогнозованих торговельних правил та сприяння сталому розвитку, включно з протидією змінам клімату та посиленням зусиль у сфері охорони довкілля, як повідомила Європейська комісія. Цього місяця Франція та Італія висловили занепокоєння щодо можливих наслідків угоди для їхніх сільськогосподарських секторів, тоді як президент Бразилії Луїс Інасіу Лула да Сілва заявив, що якщо ЄС не підпише угоду зараз, він не укладатиме жодних інших угод з блоком протягом свого терміну.
Незважаючи на похмурі прогнози щодо торгівлі, видання зазначає, що ринкова нестабільність стимулює впровадження рішень у сфері AgTech. Фермери все частіше інвестують у технології точного землеробства, штучний інтелект та автоматизацію, щоб зменшити витрати та залежність від зовнішніх чинників.
«Нестабільність стала новою реальністю. У 2026 році переможе той, хто зможе найшвидше оптимізувати внутрішні процеси за допомогою даних, оскільки зовнішні ринки залишатимуться непередбачуваними», – констатують аналітики.
Аналіз свідчить, що агровиробникам варто готуватися до подальшої фрагментації світових ринків. Очікується посилення регіональних торговельних угод, які замінять глобальні правила СОТ. Для аграріїв це означає необхідність диверсифікації культур та пошуку нових нішевих ринків збуту.