Максимальна продуктивність озимого ріпаку безпосередньо пов’язана з раціональним забезпеченням рослин усіма критично важливими поживними елементами. Це має вплив не тільки на здатність культур витримувати зимові умови та протистояти хворобам, але й на формування майбутнього врожаю. Експерти наголошують: продумана система підживлення є вирішальним фактором для успішного вирощування озимого ріпаку.
Азот: основа формування врожаю
Азот виступає одним із провідних факторів, що визначають урожайність цієї культури. Для синтезу 1 тонни насіння ріпаку необхідно 50–62 кг азоту. Восени його застосування доцільне лише на ґрунтах з недостатнім вмістом поживних речовин (до 40 кг/га), оскільки надлишок азоту на цьому етапі, особливо при загущених посівах, може послабити зимостійкість рослин. З початком весняної вегетації спостерігається зростання потреби рослин в азоті, тому ефективним є його поетапне внесення: спочатку 20–30% від загальної норми по померзлому ґрунту, ще 40–50% – через 2–3 тижні, і залишок 10–20% – після такого ж проміжку часу. Для досягнення врожайності в діапазоні 4,5–5,0 т/га оптимальним буде внесення від 180 до 230 кг азоту на гектар.