Восени на посівах ріпаку проводять агроскаутинг для оцінки стану рослин. Ключовим показником є густота посівів – оптимально мати 30-40 рослин на квадратний метр.
Як зазначає Володимир Мірненко у статті «Ріпак: інструкція з експлуатації» для журналу The Ukrainian Farmer, при густоті 20-30 рослин/м² компенсаторні можливості ріпаку здатні вирівняти ситуацію без суттєвого зниження врожайності. Якщо ж густота становить 10-20 рослин/м² (а для деяких гібридів – 8-20), поле вже не зможе дати максимальний урожай, але його все ще економічно доцільно вирощувати.
Густота посівів менше 10 рослин на квадратний метр (або менше 8 для певних гібридів) свідчить про те, що поле вигідніше буде підготувати до весняного посіву наступної культури.
Традиційно вважається, що оптимальна фаза для успішної зимівлі ріпаку – це 6-8 листків. Проте сучасна генетика дозволяє рослинам успішно перезимовувати і за наявності 12 листків, що підвищує їхню здатність до компенсації та знижує ризики, пов’язані з несприятливою погодою навесні. Фаза з понад 12 листків, навпаки, може погіршити зимівлю навіть у рослин сучасної селекції.
Також важливо перевірити діаметр кореневої шийки. Він має бути не меншим за 8-10 мм (для пізніх посівів допустимо понад 5 мм). Чим товща коренева шийка, тим більше в ній накопичено цукрів, які слугуватимуть живленням для рослини протягом морозного періоду.
Висота точки росту над поверхнею ґрунту не повинна перевищувати 2 см, інакше значно зростає ризик її вимерзання. Причинами витягування точки росту можуть бути: затінення від падалиці або бур’янів, великі грудки ґрунту або заглиблення в рядку посіву.
Втрата еластичності та поява дуплистості в точці росту можуть бути наслідком дефіциту бору, особливо за умов активного росту рослини.
Ще один показник, на який слід звернути увагу, – це товщина кореня на глибині 3 см та його загальна довжина. Чим ці показники більші, тим краще. Недостатній розвиток кореневої системи може бути спричинений дефіцитом фосфору.
Перевіряють також забарвлення листя. Стресові умови можуть призводити до пригнічення фотосинтезу та появи фіолетового відтінку на листі. Це знижує інтенсивність накопичення цукрів, погіршує здатність ріпаку до перезимівлі та сповільнює його розвиток навесні. Причинами такого стану можуть бути надто агресивний рістрегуляційний вплив у поєднанні з низькими температурами або застосування гербіцидів за несприятливих погодних умов.