Ефективність захисту озимого ріпаку від бур’янів залежить від погодних умов, видового складу бур’янів та часу внесення препаратів. Зокрема, вологість повітря впливає на випаровування робочого розчину, а відтак – на його поглинання рослинами.
Про це пише Оксана Стельмах у статті «Поле чекає на ріпак» для журналу The Ukrainian Farmer, посилаючись на дослідження Прикарпатської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН.
Важливими є й опади після внесення післясходових гербіцидів. Дощ може змити робочий розчин з рослини до того, як діюча речовина буде поглинута бур’янами. Цей період, залежно від препарату, триває від однієї до кількох годин.
Першочергово фітосанітарне обстеження слід проводити на полях, де озимий ріпак вирощуватимуть після відповідного попередника. Особливу увагу звертають на наявність багаторічних кореневищних бур’янів, таких як пирій повзучий, коренепаросткових – осоту жовтого та рожевого, а також на одного з найнебезпечніших для ріпаку бур’янів – підмаренника чіпкого.
Якщо загрози забур’янення пирієм та осотами немає, а передпосівний період характеризується достатнім або прогнозовано сприятливим забезпеченням вологою після сівби, доцільно використовувати комплексні ґрунтові гербіциди. Серед діючих речовин для таких схем – метазахлор у поєднанні з квінмераком, метазахлор із диметенамідом-П та квінмераком, а також комбінація метазахлору з кломазоном. Їх застосовують у ранні фази розвитку культури – ВВСН 00-02.
Проти підмаренника чіпкого найвищу ефективність демонструють кломазон і квінмерак, що входять до складу ґрунтових препаратів.
Якщо в посівах не очікується проблем із пирієм повзучим, але є ризик появи осотів, вибір можна зробити на користь післясходових гербіцидів на основі клопіраліду, піклораму та амінопіраліду або галауксифен-метилу й піклораму. Їх рекомендують застосовувати у фазі ВВСН 13-15.
Препарати на основі галауксифен-метилу та клопіраліду використовують у фазі ВВСН 15-16 або, за потреби, навесні у фазі ВВСН 50 – до появи квіткових бутонів у ріпаку.
Водночас післясходові гербіциди не контролюють однорічні та багаторічні злакові бур’яни, а ґрунтові препарати не знищують багаторічні злаки, що відростають із кореневищ. Тому за наявності таких бур’янів у посівах озимого ріпаку необхідно передбачити застосування грамініцидів восени або ранньою весною у рекомендованих нормах.
Таким чином, ефективна програма захисту озимого ріпаку від бур’янів має формуватися індивідуально, з урахуванням видового складу бур’янів, погодних умов, запасів ґрунтової вологи та фази розвитку культури.
Раніше ми писали, як правильно здійснити гербологічний моніторинг перед сівбою ріпаку.