Внесення добрив NPK для ріпаку після посіву є значно менш ефективним, ніж передпосівне внесення або внесення безпосередньо в рядок. Це пов’язано, зокрема, з низькою рухливістю фосфору в ґрунті, що перешкоджає його досягненню кореневої зони рослини.
Низька мобільність фосфору є ключовим фактором. Навіть за сприятливих умов, цей елемент може переміщуватися лише на 0,4 мм на добу. Якщо фосфор не внести в ґрунт та не перемішати його під час передпосівної обробки, він надто довго досягатиме коренів, хоча саме фосфор відповідає за розвиток кореневої системи на початкових етапах.
Ідеально, коли фосфор вноситься на глибину 10-12 см.
Якщо ж з якихось причин передпосівне або припосівне внесення добрив NPK не було здійснене, їх варто внести якомога швидше після посіву. Проте, в такому разі добрива не будуть перемішані з ґрунтом, тому для досягнення хоч якогось ефекту таке внесення обов’язково слід проводити до настання дощів.
«Основна проблема післясходового внесення – це знижена ефективність, зокрема через брак фосфору на самому початку. Цей поживний елемент вже не зможе виконати всіх функцій, які він забезпечує при передпосівному удобренні. Варто зазначити, що фосфор може стимулювати розвиток кореневої системи з самого початку. Фосфор, внесений біля насіння, умовно кажучи, «притягує» корінь. Це явище називають тропізмом. Це може збільшити динаміку розвитку кореневої системи з самого початку. Подальше внесення втрачає цей ефект», – йдеться у повідомленні.
Азот і калій вносяться протягом вегетації за будь-якою технологією, оскільки їхня рухливість у ґрунті значно вища. Експерти зазначають, що для переміщення азоту (у нітратній формі) на 1 см у ґрунті потрібно приблизно 2-3 мм води на квадратний метр. Калій менш рухливий, але все ж значно мобільніший за фосфор, який переміщується в ґрунті надзвичайно повільно.
Якщо початкова доза калію була недостатньою, його подальше внесення буде найбільш ефективним.