>
Фото: SuperAgronom.com Зерно пшениці
Зернові ціни демонстрували значне зниження наприкінці тижня: вересневі ф’ючерси на CBOT втратили майже 39 центів за бушель, а на MATIF — €10/т. Хоча ризики, пов’язані з Чорноморським регіоном, залишалися високими, цього виявилося недостатньо для підтримки попередньої цінової надбавки, оскільки глобальні імпортери не поспішали замінювати дешевшу українську та російську пшеницю більш дорогою європейською.
Цю інформацію надають аналітики Spike Brokers.
Експортні поставки з України та росії відчутно сповільнилися після середини поточного місяця. Російський експорт склав приблизно 1,6 млн т. Водночас порти Констанци, Варни та Бургаса наблизилися до максимального рівня завантаження через перенаправлення частини суден, що прямували з чорноморських портів України та росії.
Україна з 1 по 30 липня експортувала близько 1,06 млн т пшениці. Ключовими країнами-імпортерами були Бангладеш, Індонезія, Алжир, Саудівська Аравія та Ємен.
На внутрішньому українському ринку індекс продовольчої пшениці знизився до $195/т CPT Одеса, а фуражної — до $185/т. Реакція цін була значно менш вираженою, ніж падіння на ф’ючерсному ринку, оскільки сільгоспвиробники не збільшували обсяги продажів пропорційно до темпів збору врожаю.
Деякі виробники утримують зерно через невизначеність щодо портових відвантажень, тоді як активні покупці зосереджені на виконанні раніше укладених контрактів. Внаслідок цього фізичний ринок залишається обмеженим: біржове зниження цін скорочує можливості експортерів підвищувати закупівельні ціни, але обмежена пропозиція стримує подальше падіння вартості.
За розрахунками фахівців, точка беззбитковості для озимої пшениці становить приблизно 5 т/га за поточної ринкової ціни 9000 грн/т. Саме за таких умов виторг з гектара покриває витрати, які цього року оцінюються приблизно в 45 тис. грн.
За ціни 5200 грн/т цю межу неможливо досягти навіть при високій врожайності: для виходу в нуль знадобилося б зібрати понад 8,5 т/га, що для більшості господарств є нереалістичним показником. Це означає не зменшення прибутку, а роботу зі збитками.
Звідси випливає ризик припинення збору врожаю. Витрати на пальне, оплату праці та обслуговування техніки необхідно здійснювати негайно, а отриманий виторг їх не покриває. Тому частина господарств може відкласти обмолот, сподіваючись на покращення ситуації. Проблема полягає в тому, що зерно, яке залишається на полі, псується швидше, ніж відновлюється логістична інфраструктура.
Завантажити
Меланія Несмачна, SuperAgronom.com