Фото: SuperAgronom.com
У певні роки виникає потреба в обробці полів десикантом із метою боротьби з бур’янами. Однак трапляється, що десиканти виявляються неефективними проти певних видів бур’янів. Сергій Авраменко, доктор сільськогосподарських наук та провідний науковий співробітник Інституту рослинництва ім. В.Я. Юр’єва НААН, пояснив причини цього явища, проілюструвавши їх на прикладі поля ріпаку в Харківській області.
На зазначеному полі ріпак частково постраждав від вимерзання, що спричинило інтенсивний ріст бур’янів у місцях найбільшого пошкодження рослин. З огляду на це, було ухвалено рішення про проведення десикації для контролю бур’янової рослинності.
Було застосовано препарат на основі диквату диброміду (150 г/л) у нормі 3 л/га. Через дев’ять днів після обробки стало помітно, що препарат не дав належного ефекту на окремі види бур’янів.
«Якщо розглядати будяк, то видно, що він пожовтів належним чином. Однак, якщо говорити про лободу, то її листя залишається зеленим, а суцвіття практично неушкодженими. Саме лобода стане проблемою під час збору врожаю», — зазначив Сергій Авраменко.
За його спостереженнями, препарат також показав недостатню ефективність проти полину, молочаю, гірчака березковидного та інших видів бур’янів.
Науковець визначив три ключові фактори, що призвели до незадовільних результатів десикації.
- Першим недоліком стало вплив погодних умов перед внесенням препарату. Хоча під час обробки температура повітря становила близько 24–26 °C, напередодні кілька днів спостерігалася сильна спека, що сягала 36–38 °C. Сергій Авраменко пояснює, що через температурний стрес рослини, зокрема лобода біла, формують щільний восковий наліт, який перешкоджає проникненню активної речовини препарату.
«Іноді ми вважаємо, що найважливішим є температурний режим під час самого внесення. Це хибне уявлення. Необхідно брати до уваги попередні погодні умови та наявність стресу у рослин», — підкреслив він.
- Другою причиною стало недостатнє дозування робочого розчину. На полі було використано 150 л/га, тоді як, за словами експерта, за умов посухи цю норму слід було б збільшити щонайменше до 300 л/га.
- Третім фактором, що вплинув на результат, науковець назвав неправильний рівень pH робочого розчину. Дикват демонструє найкращу ефективність у діапазоні кислотності 4,5–6,5 pH. Проте, в цьому випадку вода мала слаболужну реакцію (близько 7,5 pH), і до того ж, у бакову суміш було додано КАС, що ще більше підвищило рівень pH.
«Ми створили умови слаболужного або навіть лужного середовища, в якому дикват демонструє низьку ефективність», — пояснив Авраменко.
Водночас він зазначив, що навіть при використанні стандартного препарату диквату диброміду можна досягти високої результативності, якщо неухильно дотримуватися рекомендацій щодо його застосування.
«Дотримання рекомендацій стосовно температури, об’єму води та кислотності робочого розчину забезпечить значно вищу ефективність препарату», — підсумував Сергій Авраменко.
Алла Гусарова, SuperAgronom.com