Європейські виноградарі знову звертають увагу на старі, місцеві сорти винограду. Ці сорти, які раніше могли вважатися менш перспективними через їхній довший цикл розвитку, нині виявляються надзвичайно цінними в умовах мінливого клімату.
Сучасні універсальні сорти часто дозрівають занадто швидко через спеку. Це призводить до втрати кислотності та аромату, що негативно позначається на якості винограду та кінцевого продукту. Натомість сорти з пізнішими термінами дозрівання краще адаптуються до вищих температур.
Міжнародний дослідницький проєкт VITISAD, який проводився у Франції та Іспанії, підтвердив переваги таких старовинних сортів. Вчені встановили, що деякі з них мають довший вегетаційний період та пізніше проходять ключові етапи дозрівання. Це дозволяє винограду уникнути екстремальних літніх температур і повільніше накопичувати цукор, зберігаючи кращий баланс смакових якостей.
Ця тенденція стає актуальною і для українських виноградарів. Особливо це стосується південних регіонів, таких як Закарпаття та Одещина, де кліматичні умови стають дедалі суворішими. Повернення до старих, місцевих сортів може стати стратегією для збереження виноградарства в цих умовах.