Українські аграрії дедалі більше виявляють інтерес до вирощування високоякісного товарного часнику, оскільки ця діяльність обіцяє значні фінансові прибутки, особливо при зростанні коефіцієнта розмноження.
Так, при традиційному способі розмноження озимого часнику сорту Любаша зубок на одному гектарі, наступного року вдається розширити посівні площі лише до 5–7 гектарів. Натомість, використання всіх повітряних цибулинок, зібраних з 1 гектара (до 80 мільйонів штук в експериментальних умовах), для отримання однозубки дозволяє через рік збільшити площу під товарним часником до 400 гектарів.
На ринку садивного матеріалу часнику спостерігається зростаючий попит, що задовольняється пропозицією зубків, повітряних цибулинок та однозубок. Однак, не всі сорти часнику можуть забезпечити такий асортимент. Деякі сорти (включаючи всі ярі та частину озимих) не стрілкують під час вегетації, тому розмножуються виключно зубкам. До цієї категорії належать єдиний український озимий сорт, що не стрілкує, — Лідер, а також зарубіжні сорти, такі як Мессідор, Гермідром, Сабадром та інші.
Зеновій Сич, д-р. с.-г. наук, професор
Стрілкуючі сорти формують квітконос, на якому утворюється до 100–200 повітряних цибулинок різного розміру. Останніми роками помітно зростає популярність стрілкуючих сортів: Любаша, Прометей, Софіївський, Дюшес, Мереф’янський білий, Харківський фіолетовий, Спас та Лідія. Кількість повітряних цибулинок, що утворюються, залежить від генетичних характеристик, розміру посадкового матеріалу, густоти посіву та кліматичних умов. Наприклад, у Степу, через часті посушливі періоди, продуктивність одного суцвіття різних сортів часнику при густоті рослин 150 тис./га в середньому становить:
- Любаша: 110–200 шт. при середній масі однієї цибулинки 70 мг;
- Прометей: 190 шт. та 55 мг відповідно;
- Софіївський: до 120 шт. та 21 мг;
- Мереф’янський білий: до 140 шт. та 27 мг;
- Дюшес: до 50 шт. та 90 мг;
- Спас: до 160 шт. та 22 мг;
- Лідія: до 50 шт. та 82 мг.
У більш вологих роках ці показники зростали на 20–30 %. Наприклад, навіть без поливу в умовах Степу, за схемою вирощування «сівба повітряних цибулинок — отримання однозубки без викопування — вирощування повітряних цибулинок при густоті рослин 700 тис./га», вдалося зібрати 4830 кг повітряних цибулинок із середньою масою 1000 штук – 63 г.
Мінливість розміру і забарвлення однозубки у різних сортів часнику озимого
Сортове різноманіття та вихідний матеріал
Аналіз сортового різноманіття демонструє широкий діапазон мінливості розміру повітряних цибулинок, які слугують вихідним матеріалом для формування насіннєвого матеріалу. До групи з дрібними цибулинками (їх називають “вівсянкою” через зовнішню схожість з насінням вівса) входять сорти Софіївський, Мереф’янський білий та Спас. Середня маса повітряної цибулинки у них коливається від 20 до 40 мг, а в 1 кг посівного матеріалу міститься до 30–50 тис. цибулинок. Натомість сорти Любаша, Прометей, Дюшес та Лідія відзначаються великими повітряними цибулинками, які за формою нагадують насіння кукурудзи, мають середню масу від 50 до 100 мг, а деякі екземпляри можуть бути ще більшими. В 1 кг такого матеріалу можна нарахувати від 10 до 20 тис. повітряних цибулинок. Також існують відмінності у забарвленні (особливо у «вівсянок») — від світло-жовтого до коричнево-рожевого.
Традиційно озимий часник розмножують за однією з трьох методик:
Отже, у перших двох схемах вихідною та кінцевою точками є головка, яка має повний комплекс ознак сорту. Тільки з неї можна отримати повноцінну еліту. Друга та третя схеми включають дві додаткові стадії — повітряну цибулинку та однозубку. При цьому надзвичайно важливим показником для вирощування однозубки є розмір повітряних цибулинок. Вони містять початковий запас для формування високоякісної однозубки, а їхнє забарвлення дозволяє контролювати сортову чистоту та запобігати змішуванню сортів на різних етапах виробництва.
Перша методика є універсальною та застосовується для всіх сортів — ярих та озимих, нестрілкуючих та стрілкуючих. Її перевагами є простота використання та коротший цикл товарного виробництва. Водночас, вона пов’язана з проблемою фузаріозних, бактеріальних та нематодних гнилей зубків, донца та кореневої системи. Це призводить до зниження зимостійкості та вирівняності посівів, неоднорідності товарних головок за калібром, зменшення здатності до тривалого зберігання і, зрештою, до виродження сорту.
Стрілкуючі сорти мають суттєву перевагу, яка полягає в можливості використання другої та третьої методик з вирощуванням оздоровленої однозубки, з якої отримують високоякісні товарні головки.
Технологічні переваги однозубки
Однозубка як посадковий матеріал набагато цінніша за зубок, оскільки має кілька технологічних переваг. Незважаючи на різний розмір, вона має округлу форму, її центр маси збігається з центром, тому вона краще орієнтується у ґрунті. Зубок же, будучи видовженим, має зміщений до денця центр маси, і орієнтується значно гірше. Отже, при механізованому висаджуванні без орієнтації «верх — низ» однозубка має вищі шанси на правильну орієнтацію.
Це також зумовлено характером відростання коренів. У зубка вони формуються «борідкою» лише з ширшої частини денця, а в однозубки — рівномірно по всьому його периметру, швидко спрямовуючи її на потрібну глибину. Тому однозубка більше придатна для механізованої сівби сівалками. Крім того, завдяки округлій формі її легше калібрувати для висівання чи висаджування різних фракцій на окремих ділянках.
Ці переваги однозубки активно використовують передові господарства — хоча для її отримання потрібен додатковий рік і високі витрати на збирання, це повністю окуповується високоякісним урожаєм товарних головок.
Втім, вирощування однозубки лише на перший погляд здається простим завданням — не кожен, хто намагається впровадити цю технологію, досягає успіху одразу. Аналіз таких спроб у господарствах з різних ґрунтово-кліматичних зон України виявляє різноманітні проблеми, з якими стикаються виробники.
Передусім, не всім вдається механізувати збір урожаю однозубки — у багатьох господарствах західних областей цього року цьому завадили періодичні дощі. Були допущені помилки в системі контролю забур’яненості — на деяких полях бур’яни переросли, і гербіциди виявилися неефективними. Багато фермерів також усвідомили, що ключовою умовою успіху є якість повітряних цибулинок, які мають бути чітко відкалібровані та належним чином збережені до сівби. І сіяти краще восени, а не навесні. Загалом, усе має розпочинатися з чіткого планування кінцевого результату.
Технології вирощування
Однозубку з повітряних цибулинок вирощують за такими методиками:
Кожна з них має свої особливості. В усіх випадках повітряні цибулинки висівають восени, наприкінці жовтня — на початку листопада, хоча на півдні можливі й пізніші терміни. Головні відмінності між технологіями полягають у густоті рослин, ширині міжрядь та системі контролю бур’янів.
За технології з викопуванням густота може варіюватися. Найбільш доцільно мати 2–4 млн рослин на 1 га, проте за умови рівномірного розподілу культура може витримувати й більші густоти — теоретично до 5 млн/га. Схеми сівби також можуть бути різними, залежно від ширини виробничої колії трактора та застосування крапельного зрошення, однак оптимальними є стрічкові, або смугові. Контроль забур’яненості починається перед сівбою та триває до збирання врожаю.
Урожай однозубки за цієї технології в будь-якому випадку слід викопати, просушити та відкалібрувати. Саме викопування (незалежно від того, ручне воно чи механізоване) збільшує собівартість продукції, оскільки потребує значних витрат. На великих площах його часто проводять за допомогою підкопувачів або переобладнаних комбайнів для збирання цибулин тюльпанів, але однозубку з поверхні ґрунту все одно збирають вручну. Подібно до вирощування цибулі ріпчастої на насіння, деякі практики використовують комбайн з одночасним навантаженням зібраної маси, яку потім промивають водою від грудок землі та просушують.
Часник озимий Любаша — однозубка дрібна фракція менше 10 мм
Часник озимий Любаша — однозубка середня фракція
Часник озимий Любаша — однозубка велика фракція
Часник озимий Любаша — однозубка екстра фракція
За другої технології терміни сівби повітряних цибулинок аналогічні, але густота рослин повинна відповідати нормативам для товарного виробництва — від 150 до 200 тис./га у умовах без поливу і дещо вище при зрошенні. Це один з найкритичніших моментів, оскільки перевірити польову схожість цибулинок перед сівбою неможливо. Наші спостереження показують, що їх схожість коливається в межах 60–90% і залежить від калібру (чим менший діаметр, тим нижча схожість), термінів збору суцвіть, методів їх дозрівання, термінів обмолочування та умов зберігання до сівби. Значні втрати схожості спостерігаються у випадку передчасного обмолочування суцвіть та запарювання повітряних цибулинок у тарі. Крім того, протягом двох зим частина висіяного може вимерзнути: в першу — ослаблені повітряні цибулинки, а в другу — однозубка, що залишилася в ґрунті. Для зменшення цих ризиків норму висіву збільшують на 20%.
Контроль бур’янів за цієї технології продовжується після висихання листя у викопаної однозубки та переходу її у стан спокою, який триває до середини жовтня. Наступного року однозубка, що залишилася в ґрунті, відростає і після обривання суцвіть формує високоякісну товарну головку. Ця схема є дешевшою за першу. До того ж, однозубка, що залишається в ґрунті, не пересихає і не втрачає поживних речовин.
Другу технологію можна успішно трансформувати в третю з метою отримання високоякісного врожаю повітряних цибулинок. Для цього кінцеву густоту рослин залишають у межах 700–800 тис./га, а суцвіття не прищипують. Звісно, за такої густоти головки утворюються дуже дрібні (до 20 г), проте врожайність повітряних цибулинок може сягати понад 4 т/га!
За всіх технологій важливим є правило використання для сівби лише відкаліброваних повітряних цибулинок, інакше виникає проблема «культурних бур’янів»: з великих цибулинок виростають потужніші рослини, які пригнічують ріст слабших. Крім того, під час збору врожаю однозубки важко налаштувати збиральні агрегати для одночасного збору всіх фракцій.
Підготовлені для сівби повітряні цибулинки калібрують на такі фракції:
- Для «кукурузки»: від 3 до 4 мм, від 4 до 5 мм і від 5 до 6 мм. Фракції менше 3 мм, як правило, бракують.
- Для «вівсянки»: від 2 до 3 мм і від 3 до 4 мм.
У сортів з повітряними цибулинками типу «кукурузка» використання дуже великого калібру (понад 6 мм) пов’язане з ризиком передчасного поділу однозубки (вже в перший рік). Наприклад, у сорту Любаша до 5% рослин з повітряних цибулинок діаметром понад 6 мм дають стрілки та дрібні головки (10–15 г з 4–5 зубками). Добре, що ці рослини легко помітити, і їх можна відбракувати. Але поряд з ними ще 5–7% великих однозубок мають непомітний, «прихований» поділ на зубки, що знижує їх цінність як садивного матеріалу.
Ще одне застереження стосується того, що на полях, де вирощувалася однозубка, може залишатися падалиця. Саме тому в господарстві, де однозубку планується вирощувати як посадковий матеріал, небажано садити два і більше сортів.
Зберігання однозубки
Після збору врожаю однозубки її потрібно підготувати до реалізації або майбутнього висаджування для отримання товарної продукції. При цьому варто звернути увагу на низку важливих технологічних аспектів.
Після викопування однозубка входить у природний стан спокою, який регулюється температурним режимом. Протягом місяця її просушують за природної температури липня — серпня, а надалі найкраща температура для зберігання до висаджування — в межах 10±5°C. За таких умов навколо точки росту формуються 2–3 зачаткових листки, а крохмаль перетворюється на доступні енергетичні сполуки для успішного передзимового укорінення. Якщо температура зберігання нижча або вища, однозубка передчасно виходить зі стану спокою, хоча оптимальний час для цього — середина жовтня.
У зв’язку з цим часто виникає проблема з місцем зберігання врожаю однозубки. Найкраще зберігати його у прохолодному сухому сховищі або звичайній коморі з добрим провітрюванням у сітчастих пластикових ящиках місткістю до 10 кг або насипом на стелажі шаром 5–10 см. Природні втрати маси у сховищах без штучного охолодження, але за умови інтенсивного провітрювання, можуть становити: за серпень і вересень — до 3,5%, за жовтень — 2,1%, за листопад — 1,5%. Звичайно, це середні показники, і вони залежать від багатьох факторів. Зокрема, швидко висихає передчасно викопана однозубка.
При закладанні на зберігання допускається наявність до 2% однозубки з механічними пошкодженнями та оголених.
Калібрування та висаджування
Важливою складовою підготовки однозубки до висаджування є її калібрування за поперечним діаметром, адже маса садивного матеріалу має значний вплив на ступінь розвитку майбутньої рослини. Чим більша цибулинка, тим інтенсивніше росте рослина, тому діаметр цибулинок в одній партії має відрізнятися не більше, ніж на 1–2 мм. Якщо використовується дрібна і дешева однозубка, вона також повинна бути ретельно відкалібрована.
На цьому технологічному етапі можуть бути різні рекомендації, але оптимальними вважаються наступні розміри однозубки в поперечному діаметрі:
- До 5–7 мм — низькотоварний калібр для отримання майбутньої товарної головки. Таку однозубку краще використовувати для повторної сівби на однозубку за густоти рослин до 1 млн/га.
- 8–10 мм — низькотоварний калібр для сівби з метою отримання невеликих головок (30–40 мм) або повітряних цибулинок за густоти рослин до 500 тис./га. Таку однозубку висівають механізовано.
- 11–12 мм — товарний калібр другого сорту для отримання порівняно великих товарних головок (в межах 40–45 мм). Висівають механізовано.
13–15 мм — калібр першого сорту для отримання високотоварних головок (50–60 мм в діаметрі). Таку однозубку висівають механізовано, але вона також зручна для ручного висаджування з повним орієнтуванням на дні борозни. - 15–20 мм — калібр вищого сорту для вирощування високотоварних головок з діаметром понад 60 мм. Найкраще висаджувати вручну з орієнтуванням.
- Понад 20 мм — екстра-сорт для отримання виставкових головок.
-
Доцільно висаджувати тільки вручну з повною орієнтацією, хоча з економічної точки зору це найбільш затратний метод щодо норм висаджування.
Висаджування
Норми висаджування однозубки залежать від запланованої густоти рослин, яка є відправною точкою в технології вирощування товарних головок часнику. Тут важливим показником, окрім діаметру, є маса 1000 однозубок, що дозволяє розрахувати норму висаджування на 1 га. У кожного сорту ця маса може відрізнятися, але орієнтовно для фракцій від 15 до 20 мм вона становить 2,5 кг, від 10 до 15 мм — 1,250 кг, а для дрібних фракцій менше 10 мм — 0,7 кг.
Не менш важливою для «часникової арифметики» є кількість однозубок у 1 кг. За діаметру менше 10 мм вона становитиме понад 1500 шт., 10–15 мм — від 700 до 800, 15–20 мм — від 500 до 600 штук. Ці показники повинні бути вказані у супровідних документах. При цьому варто врахувати, що маса однозубки зменшується залежно від тривалості та режиму зберігання.
Розмір посадкового матеріалу також враховують для регулювання глибини висаджування — дрібні фракції висаджують на меншу глибину, а великі — глибше. І тут доречно нагадати, що менша глибина пов’язана з більшими ризиками випирання однозубки з ґрунту та її вимерзання протягом зими.
Передпосадкову обробку однозубки фунгіцидами проводять безпосередньо перед висаджуванням або завчасно, за 3–4 тижні. Найкраще замочувати її у розчинах препаратів, дозволених до використання в Україні, протягом двох годин із наступним просушуванням у затінку чи під навісами. Втім, враховуючи високий ступінь природного оздоровлення однозубки, вона добре підходить для вирощування високоякісного товарного часнику за технологіями органічного землеробства.Отже, враховуючи всі можливості та ризики, вирощування однозубки є економічно доцільним, але вимагає ретельної підготовки та своєчасного виконання всіх технологічних операцій. Перш ніж впроваджувати такі технології, варто уважно оцінити погодні умови (особливо в період збору врожаю), гранулометричний склад ґрунту, наявність робочої сили для збору врожаю, приміщень для просушування, калібрування та зберігання. Передові господарства вже навчилися вирощувати до 8–10 т/га і збирати цей урожай з частковим або повним використанням механізованих засобів. Тільки за таких умов можна говорити про успіх у цій галузі часникових технологій.
Зеновій Сич, д-р. с.-г. наук, професор