У період другої половини вегетації сої та соняшнику, а саме з середини літа, на посівах цих культур спостерігається активне розмноження павутинних кліщів. Шкодочинність цих фітофагів для сої є доволі добре вивченою — за середнього рівня заселення посівів втрати врожаю товарного насіння зазвичай коливаються від 10 до 20 %. Проте в окремі роки пошкодження від кліщів бувають настільки суттєвими, що недобір урожаю сягає 30 % і навіть більше.
У перерахунку на абсолютні величини такі втрати становлять у середньому 3–10 ц/га, а за умов зрошення можуть збільшуватися навіть до 15–20 ц/га. Протягом останніх двох десятиліть зона високої шкодочинності цього фітофага досить швидко розширилася з південних регіонів на центральні та західні області України.
Звісно, інтенсивність розмноження павутинних кліщів не є однаковою і варіює по роках. Трапляється, що кілька сезонів поспіль вони не масово заселяють поля із соєю та соняшником, а переважно лише прикрайні смуги або окремі незначні ділянки, здебільшого на Півдні… Однак у певні сезони відбуваються непередбачувані спалахи чисельності цих фітофагів, що призводять до ушкодження посівів у значній частині зони вирощування цих культур в Україні, і тоді втрати врожаю без застосування акарицидного захисту сягають максимальних показників.
Сьогодні на аграрному ринку України представлено доволі широкий асортимент препаратів для контролю павутинних кліщів. Проте не всі з них виявляють достатньо високу ефективність, враховуючи властиві їм характеристики та особливості біології цих фітофагів. Отже, спробуємо розібратися, як підібрати дієвий акарицид, що забезпечував би належний контроль кліщів і був би економічно вигідним за гектарною вартістю.
Варто зазначити, що компанія «Сингента» наразі має у своєму портфелі та пропонує аграріям два специфічні акарициди, діючою речовиною яких є абамектин — відмінне рішення проти кліщів-фітофагів. Йдеться про Вертимек® 018 ЕС, КЕ, який вже тривалий час успішно застосовується на сої, і Вертимек® Нео 018 SL, РК — відносно новий препарат, що став доступним аграріям з 2024 року. Спочатку Вертимек® Нео був зареєстрований для застосування на сої та яблуні, а тепер отримано офіційну реєстрацію й для використання на соняшнику.
Рис. 1. Звичайний павутинний кліщ (Тetranychus urticae Koch.)
Павутинні кліщі.
У посівних агроценозах сої та соняшнику шкодочинними є переважно два види павутинних кліщів — звичайний (Tetranychus urticae Koch.) і туркестанський (Tetranychus turkestany Ud. et. Nik.), цикли розвитку та біологічні особливості яких є дуже подібними. Обидва види є поліфагами і здатні живитися багатьма видами дикорослих і культурних рослин. Так, звичайний павутинний кліщ (рис. 1) здатний заселяти понад 200 їх видів, а з сільськогосподарських культур може сильно пошкоджувати яблуню, суницю, бобові, гарбузові, інші овочеві культури відкритого та закритого ґрунту. У зв’язку з розширенням посівних площ сої, що відбулося 1,5–2 десятиліття тому, шкідник став масово розмножуватися і на її посівах.
Якщо щодо сої павутинні кліщі як небезпечні фітофаги відомі вже тривалий час, то посівам соняшнику вони стали завдавати відчутної шкоди порівняно нещодавно. Їх підвищену або високу шкодочинність на цій культурі відзначили, починаючи з 2019–2020 років, переважно на Півдні та спорадично. А в сезонах 2024–2025 років вона набула вже таких масштабів, що масове заселення соняшнику спостерігалося не тільки у південних, але й у південно-східних, східних і навіть центральних областях України. Зважаючи на таку ситуацію, існують значні загрози повторення подібного «сценарію» і в 2026 році.
Ареал поширення павутинних кліщів досить широкий і охоплює практично всю територію України. Зимують діапаузуючі самиці під опалим листям та іншими рослинними рештками, у тріщинах ґрунту та конструкцій господарських споруд. Весняна активізація розпочинається за температури 0…10 °C і може тривати 1,5–2 місяці. Спочатку кліщі розмножуються на різноманітних бур’янах, де розвивається декілька їхніх поколінь. Згодом вони заселяють сади та ягідники по мірі відновлення їх вегетації, а також овочеві культури — після проростання з насіння та появи вегетативних органів або після висаджування розсади. На посівах сої та соняшнику кліщі з’являються ще з моменту утворення перших справжніх листків, проте масово розмножуються, як правило, починаючи від фази цвітіння. Тобто, відчутної шкоди цим культурам вони завдають із середини літа, а найбільшої — наприкінці липня та в серпні. Яйця самиці відкладають переважно на нижній стороні листків, у кількості від 30 до 150 штук. Ембріональний період триває від 3 до 6 днів, а розвиток однієї генерації — від 7 до 25 днів, залежно від температури повітря. Чим теплішими є умови середовища, тим коротший цикл розвитку. Так, за тривалої спеки (30…32 °C) кожне наступне покоління може з’являтися всього за 7–8 діб. Як наслідок, павутинний кліщ може розвиватися у 6–18 генераціях за один сезон (в середньому 10–12). За даними деяких авторів (Бондаренко М. В., Персов М. П., Поспєлов С. М., 1983), оптимальними умовами для розвитку кліщів є температура 29…31 °C та відносна вологість повітря 35–60 %. Отже, саме висока температура та тривала посуха сприяють масовому розмноженню цих шкідників. Зазвичай такі погодні умови й спостерігаються в Україні, починаючи з середини липня й до кінця серпня (іноді тривають ще й у вересні). Своєю чергою, вони й викликають постійні спалахи чисельності та високу шкодочинність кліщів – не лише у Південному регіоні, але й у Центрі та навіть на Заході України.
Рис. 2а. Стеблестій рослин сої, уражені павутинним кліщем
Шкодочинними є всі рухомі стадії павутинних кліщів. Відроджуючись із яєць, личинки (а згодом і німфи та дорослі особини) зосереджуються переважно на нижньому боці листків. Характерною ознакою заселення рослин є обплутування листя та інших органів павутиною. Живляться фітофаги соком рослини, проколюючи покривну тканину листкової пластинки та висмоктуючи з неї клітинний сік. При цьому порушується обмін речовин та фотосинтез. Спочатку це призводить до знебарвлення (посвітління), плямистості (мармуровості) ушкоджених листків, які потім набувають буро-червоного забарвлення та жовтіють. Згодом відбувається їх побуріння, деформація і, зрештою — засихання та опадання з рослин, особливо під час спеки (рис. 2а, 2б). На сої сильно пошкоджені боби передчасно достигають і розтріскуються, насіння утворюється щупле.
Рис. 2б. Стеблестій рослин соняшнику, уражені павутинним кліщем
Акарицидний захист.
Щоб зрозуміти, як можна забезпечити успішний контроль кліщів, варто пригадати деякі їхні біологічні особливості, зокрема спосіб та характер живлення. Насамперед слід знати, що кліщі належать до павукоподібних (клас Arachnida) і своєю морфологічною, анатомічною будовою, а також фізіологією значно відрізняються від комах (клас Insecta). З огляду на це на них не діють або майже не діють більшість відомих інсектицидів. Окрім того, кліщам притаманне так зване пасовищне живлення. Тобто, проколюючи листок своїм колючо-сисним ротовим апаратом, вони лише декілька секунд висмоктують сік, а далі відразу переходять на іншу ділянку листкової пластинки, де роблять такі ж проколи. Це означає, що діючі речовини акарицидів повинні мати певну «системність», щоб вони в необхідній концентрації проникали в паренхіму листків після нанесення на рослини і, відповідно, більш-менш рівномірно їх токсикували. З іншого боку, також потрібно враховувати, що павутинні кліщі зосереджуються переважно на нижньому боці листків; отже, вкрай необхідно, щоб акарицид якимось чином досягав саме цих місць концентрації рухомих особин.
На відміну від більшості специфічних акарицидів, які є переважно контактними, препарати Вертимек® 018 ЕС, КЕ та Вертимек® Нео 018 SL, РК від компанії «Сингента» мають контактну, кишкову та виражену трансламінарну дію. Абамектин (їхня діюча речовина) проникає через верхній епідерміс і переміщується у міжклітинному просторі від верхнього боку листка до нижнього, де якраз і зосереджені кліщі. Отже, кишкова дія цієї активної сполуки проявляється завдяки її здатності спочатку трансламінарно проникати в органи рослин та токсикувати їх; і вже після цього вона потрапляє в організми кліщів під час їхнього живлення (рис. 3).
Рис. 3. Способи та спектр дії абамектину на фітофагів
Крім цього, абамектин здатен накопичуватися в мезофілі листків у вигляді «спеціальних резервуарів», з яких потім поступово вивільняється протягом тривалого часу. Завдяки цій властивості обидва акарициди мають подовжений період захисної дії — понад 2 тижні. Враховуючи тривалість розвитку однієї генерації павутинних кліщів у межах 7–8 днів (за спекотної та сухої погоди), обприскування рослин цими препаратами здатне забезпечити гарантований контроль двох (!) послідовних їхніх поколінь: того, що потрапило під обробку, а також наступного (у разі, коли з яєць відроджуватимуться личинки нового покоління). Таким чином, навіть одна обробка посівів сої акарицидами Вертимек® чи Вертимек® Нео під час масового спалаху чисельності цих фітофагів може повністю зупинити їхній розвиток на конкретному полі й вирішити цю проблему.
Ще одна перевага абамектину — ефективна дія на всі рухомі стадії кліщів. Біологічною особливістю цих членистоногих є те, що вони розвиваються з неповним перетворенням: у них відсутня стадія лялечки, а личинки й німфи відрізняються від імаго лише розмірами, кольором та деякими іншими морфологічними ознаками. Отже, і личинки, і дорослі особини є активними й живляться на одних і тих самих рослинах, причому досить інтенсивно. Тому абамектин цілком успішно проявляє свою токсичність на них: спочатку контактно (протягом доби), а згодом трансламінарно, проникаючи всередину листків і накопичуючись у мезофілі, — і продовжує діяти понад два тижні на всі рухомі стадії, що живляться.
Отже, враховуючи та узагальнюючи всі названі корисні практичні властивості й технологічні переваги абамектину, можна без перебільшення стверджувати, що ця акарицидна діюча речовина й до сьогодні залишається однією з найкращих на ринку не тільки в Україні, але й у світі. Про це свідчать факти нових реєстрацій акарицидних препаратів на її основі, які нещодавно з’явилися і продовжують з’являтися у інших компаній-виробників.
Вертимек® Нео 018 SL.
Як уже було зазначено, діючою речовиною обох вищезгаданих акарицидів компанії «Сингента» є абамектин. Ба більше, навіть концентрація цієї активної сполуки в цих препаратах однакова, а саме 18 г/л. У чому ж тоді полягає різниця між уже добре відомим Вертимек® та новітнім Вертимек® Нео, який з’явився на ринку в сезоні 2024 року? Варто зазначити, що різниця полягає у препаративній формі або, інакше кажучи, у формуляції. Формуляцією Вертимек® є звичайний «концентрат емульсії», що позначається умовним кодом ЕС (англійською мовою) чи КЕ (українською мовою). А ось у Вертимек® Нео препаративна форма інша, називається вона «розчинний концентрат» і позначається як SL чи РК відповідно. Оскільки основним диференціатором обох цих акарицидів є формуляція, то виникає логічне припущення, що у нового Вертимек® Нео вона має бути прогресивнішою. І це справді так: препаративна форма розчинний концентрат має низку суттєвих практичних переваг над традиційною формуляцією концентрат емульсії. Розглянемо це детальніше…
Насамперед варто зазначити, що діюча речовина абамектин загалом доволі швидко розкладається під дією сонячного ультрафіолетового випромінювання після обприскування посівів. Чим довше абамектин перебуває на поверхні оброблених органів рослин і залишається непоглинутим всередину листків, тим більша його частка зазнає фотодеструкції. Зокрема, у звичайній ЕС-формуляції значна частина нанесеного на рослини абамектину не встигає потрапити всередину листків, розпадаючись від сонячного проміння, особливо в ясний день з інтенсивною інсоляцією. Відповідно, ця частка діючої речовини втрачається даремно, оскільки не досягає цільових об’єктів (кліщів, що знаходяться на нижньому боці листя). Отже, перед науковцями компанії «Сингента» постало завдання якимось чином захистити цю сполуку від передчасного розкладання деструктивним ультрафіолетом, забезпечивши більш тривалу її дію в польових умовах. Водночас норми витрати та гектарна вартість обробки не повинні були зростати. І цього справді вдалося досягти завдяки вибору новітньої препаративної форми (SL-формуляції) та унікальній рецептурі препарату, до складу якого, окрім власне активної речовини, входять чимало інших важливих ко-формулянтів. Останніми є різноманітні допоміжні речовини (ад’юванти), кожна з яких має своє призначення і виконує свою роль у захисті абамектину та підвищенні ефективності його дії. Отже, поліфункціональний комплекс «вбудованих» ад’ювантів є основним «секретом» нової формуляції Вертимек® Нео (рис. 4).
Рис. 4. Корисні властивості та переваги SL-формуляції Вертимек ® Нео
Знаючи, які типи ад’ювантів входять до складу Вертимек® Нео, неважко зрозуміти і їхні механізми дії. Тож розглянемо основні з них, адже всі вони прямо чи опосередковано оберігають абамектин від швидкої фотодеструкції властивим їм способом. Після цього нам буде легше уявити, наскільки комплексно та ефективно може «працювати» новітня формуляція Вертимек® Нео (рис. 5).
Рис. 5. Механізм роботи SL-формуляції Вертимек ® Нео
Відразу після проведення обприскування, ще на поверхні свіжооброблених рослин розпочинається перший етап захисту абамектину від передчасного розкладання сонячним світлом. Молекули одного з ад’ювантів утворюють у робочому розчині своєрідні міцелярні структури (так звані міцели), які звідусіль оточують молекули діючої речовини і тим самим попереджають її фотодеградацію. Тобто, молекули абамектину ніби розчиняються всередині цих міцелярних структур і тому стають захищеними від сонячного ультрафіолету ще до потрапляння всередину листя.
Наступним типом ад’ювантів є ПАР (поверхнево-активні речовини), які забезпечують ефекти змочування та розтікання. Завдяки їм робочий розчин препарату рівномірно покриває майже всю поверхню рослини. При цьому ефективно змочується не тільки верхня сторона листків, але частково й нижня. Це дає можливість абамектину потрапляти всередину листа через максимальну кількість продихів, забезпечуючи тим самим рівномірну й достатню токсикацію мезофілу листкової пластинки.
Ще одними допоміжними речовинами є сурфактанти, які покращують поглинання діючої речовини завдяки підвищенню проникності поверхні самого листя. Тобто, ці ад’юванти істотно пришвидшують проникнення абамектину, який потрапляє всередину мезофілу, відповідно, вже в більшій кількості за той самий (однаковий) проміжок часу. Як результат, сурфактанти сприяють швидкому досягненню необхідної концентрації абамектину в листі, що забезпечує його якісну/надійну токсикацію.
Також у складі формуляції є спеціальні хімічні речовини, які захищають робочий розчин від швидкої втрати вологи, тобто перешкоджають його повному висиханню на обробленій поверхні. Після проведення обприскування й нанесення розчину препарату на рослини частина води, звісно, випаровується. Але випаровується не вся її кількість… Завдяки цим спеціальним ад’ювантам певний обсяг вологи все ж залишається на листі, і тоді робочий розчин набуває гелеподібної консистенції, тобто перетворюється на своєрідний гель. Ну а гель є субстанцією напіврідкою, і тому в ній можливі й фактично тривають далі ті ж процеси: відбувається захист абамектину міцелярними структурами і все ще продовжується процес поглинання діючої речовини всередину листя.
Таким чином, вищеназвані типи ад’ювантів, що входять до складу новітньої формуляції Вертимек® Нео, забезпечують різносторонній та комплексний захист діючої речовини від фотодеструкції, сприяють тривалішому й ефективнішому її поглинанню всередину мезофілу листя й транспортуванню до нижнього епідермісу. Тобто, у SL-формуляції більша кількість абамектину досягає місць локалізації шкідників (кліщів, що живляться на нижньому боці листків) і тому стає доступною для них. У підсумку отримуємо підвищення ефективності контролю.
Для кращого розуміння можна розглянути конкретний приклад. Якщо взяти до уваги однакову концентрацію абамектину у Вертимек® та Вертимек® Нео (це 18 г/л) і обрати та застосувати якусь єдину для обох препаратів норму витрати, то більша кількість і вища частка діючої речовини досягатиме цільових об’єктів саме в останнього — завдяки вже названим перевагам SL-формуляції. Тобто, у Вертимек® Нео діюча речовина використовуватиметься раціональніше, і ефективність захисту буде вищою.
Рис. 6. Схема та офіційні регламенти застосування Вертимек ® Нео на посівах сої
Вертимек® Нео отримав офіційну реєстрацію в Україні на сої ще наприкінці 2023 року, на соняшнику – наприкінці 2025 року. На основі внутрішніх досліджень, а потім у процесі державних реєстраційних випробувань було визначено основні регламенти та інші параметри щодо його ефективного та безпечного застосування. Зокрема, було підтверджено можливість істотного зниження норм витрати SL-формуляції, порівняно з ЕС-формуляцією, за умови досягнення та утримання однаково високого рівня контролю павутинних кліщів. Виявилося, що норми витрати Вертимек® Нео можна знизити в середньому на 25–40 %, порівняно з Вертимек®, без критичної втрати ефективності. Отже, використання Вертимек® Нео дає можливість суттєво зменшити гектарну вартість обробки, а сам цей препарат виявився конкурентнішим та доступнішим для споживачів серед інших специфічних акарицидів на основі абамектину.
Рис. 7. Схема та офіційні регламенти застосування Вертимек ® Нео на посівах соняшнику
Отже, згідно з актуальними офіційними регламентами та рекомендаціями від компанії «Сингента», акарицид Вертимек® Нео дозволено застосовувати на посівах сої проти павутинних кліщів з нормами витрати 0,6–0,75 л/га, на посівах соняшнику – з нормами 0,75–0,9 л/га (рис. 6, 7). Обробки потрібно розпочинати за появи рухомих стадій цих фітофагів та у разі досягнення чи перевищення ними економічного порогу шкідливості (ЕПШ), який на сої, наприклад, становить 3–5 особин на трійчастий листок. Зазвичай інтенсивні розмноження кліщів на сої відбуваються у другій половині її вегетації, тобто у фази цвітіння — наливу та достигання насіння. Якщо орієнтуватися на календарні терміни, то це припадає на період від початку липня — до початку вересня. На посівах соняшнику епізоотії цих шкідників також трапляються переважно у другій половині вегетації, тобто після настання фази цвітіння; проте в останні роки вони спостерігалися й значно раніше – ще від утворення 2–4 пар справжніх листків. Лише в період цвітіння цієї ентомофільної культури (ВВСН 61–69) заборонено проводити обробки препаратом, адже тоді вони становитимуть загрозу для бджіл.
Отже, терміни масового заселення посівів кліщами залежать від низки чинників – зокрема, від перебігу погодних та інших умов під час розвитку їхніх популяцій, ґрунтово-кліматичної зони, групи стиглості сортів та гібридів і сприйнятливості їх до ушкоджень цими фітофагами. За сприятливих для розмноження кліщів умов їхня чисельність (у роки епізоотій) нерідко перевищує ЕПШ у десятки і навіть сотні разів! Такі небезпечні ситуації вже неодноразово складалися в минулому, причому це відбувалося раптово. Тому й у теперішній період існує значна загроза їх повторення. Тож аграріям необхідно бути готовими до таких «форс-мажорів», завчасно придбавши надійні акарициди. З появою на вітчизняному ринку новітнього Вертимек® Нео сьогодні справді стало можливим забезпечити ефективний і водночас порівняно недорогий контроль павутинних кліщів у посівах сої та соняшнику.
Микола Дем’янюк,
технічний експерт, напрям «Інсектициди на польових культурах»,
компанія «Сингента»