В реаліях сьогодення, беручи до уваги коливання клімату в кожному регіоні України, перед фахівцями у сфері селекції городніх культур постає завдання створювати та впроваджувати у землеробство не тільки високоврожайні зразки рослин з набором важливих агрономічних характеристик і морфологічних ознак, але й такі, щоб вони володіли високою здатністю адаптуватися до несприятливих факторів, викликаних саме швидкою зміною погодних умов.
У той же час, в переліку городніх культур окрему унікальну нішу займають давні автохтонні сорти, що дійшли до сьогодення, внесені до Національного переліку сортів рослин, придатних для вирощування в Україні, та підтримуються в наукових інститутах. До таких відноситься сорт огірка народної селекції Ніжинський місцевий, виведений на території навколо м. Ніжин Чернігівської області (Україна), який протягом багатьох століть слугував взірцем засолювального типу. На основі цього сорту виник славетний ніжинський огірковий промисел. Збереження вихідного сорту та його підтримка здійснюється на Дослідній станції «Маяк» Інституту овочівництва і баштанництва Національної академії аграрних наук України у селі Крути Ніжинського району Чернігівської області, тобто на історичній території походження сортопопуляції.
Сорт огірка Ніжинський місцевий – типовий представник старовинних автохтонних сортів городніх рослин. Такі сорти з наукової та практичної точок зору є дуже цінним матеріалом, оскільки вони є формами, що не зазнали впливу (або цей вплив був мінімальним) сучасної селекції, тому є потенційними джерелами селекційно-важливих ознак та можуть мати велике значення для сучасної селекції рослин. З цієї причини подібні форми повинні стати об’єктами пошуку, накопичення і зосередження в колекціях вихідного матеріалу з подальшим вивченням і включенням у селекційний процес. Важливим є також виявлення зразків невідомого походження, але які тривалий час вирощувалися на території певного регіону, і як наслідок, адаптовані до місцевих ґрунтово-кліматичних умов. Це ймовірні джерела цінного біохімічного складу, товарно-смакових характеристик, стійкості до абіотичних стресів, невибагливості до умов вирощування та інше.
Пам’ятник ніжинському огірку знаходиться у сквері недалеко від будівель Ніжинського консервного заводу (вул. Шевченка, дім 160), який є, власне, основним виробником відомого в Україні та за її кордонами продукту. Автор задуму — місцевий творець Леонід Воробйов
Стосовно Ніжинського місцевого огірка, то він був і залишається зразком сортів засолювального типу. Це підґрунтя колись процвітаючого ремесла в регіоні, без перебільшення – один з вітчизняних символів, популярних у світі. Зрозуміло, слід враховувати, що у давніх сортів є певна кількість негативних рис, властивостей, що стали причиною їх зникнення, а нерідко, на великий жаль, – й повної втрати для наступних поколінь. Це, як правило, менша врожайність, відповідно – неконкурентоспроможність у порівнянні з сучасними промисловими сортами і гібридами; незначна адаптивність при переміщенні в інші регіони для масового виробництва; вразливість до рас хвороб, поширених на віддалених від первинної області вирощування територіях тощо. Серед ознак Ніжинського місцевого огірка, які зменшують конкурентність популяції, можна назвати: значну кількість чоловічих квіток на рослині (спочатку – тільки рясне цвітіння), плоди швидко переростають, жовтіють під дією сонця, низька їх транспортабельність через ніжну тонку шкірку, залежність обсягу товарних плодів від перепадів температур, вологості, невеликий вихід фракцій «корнішони» та «пікулі» тощо. У минулому столітті на території розповсюдження Ніжинського місцевого огірка було прийнято споживати огірки великих розмірів, так званої «водянки», до пожовтіння: свіжими їх очищали від шкірки, зменшуючи гіркоту, яка могла проявлятися за спекотної сухої погоди, ними заповнювали великі бочки прямо у льохах.
Природно, щоб продукція була конкурентноздатною сьогодні, потрібно її реалізовувати трохи дорожче, з «брендовою» надбавкою за якість і смак. З-поміж переваг, окрім, звісно смакових і технологічних якостей, можна виокремити здатність витримувати низькі температури на початку росту, у травні-червні, коли сорти іноземної селекції можуть, за нашими дослідженнями у колекційному розсаднику, навіть повністю загинути; і стійкістю до пероноспорозу деякі поширені в Україні іноземні сорти вже поступаються Ніжинському місцевому, стійкість якого щорічно, з кожним відтворенням сорту, завдяки постійним цілеспрямованим доборам, збільшується.
Сорт у 2016 р. офіційно включений до Державного реєстру сортів рослин, придатних для вирощування в Україні, а зберігачем сорту визначена Дослідна станція «Маяк» Інституту овочівництва і баштанництва НААН. Сорт Ніжинський місцевий отримав Свідоцтво про державну реєстрацію – це свого роду посвідчення, що підтверджує його існування як оригінального сорту, за тією ж назвою, з тими ж морфолого-ідентифікаційними рисами і властивостями
Сорт у 2016 р. офіційно включений до Державного реєстру сортів рослин, придатних для вирощування в Україні, а зберігачем сорту визначена Дослідна станція «Маяк» Інституту овочівництва і баштанництва НААН. Сорт Ніжинський місцевий отримав Свідоцтво про державну реєстрацію – це свого роду посвідчення, що підтверджує його існування як оригінального сорту, за тією ж назвою, з тими ж морфолого-ідентифікаційними рисами і властивостями
В даний час виявлення, збереження та поширення давніх автохтонних сортів рослин – міжнародний тренд. Цим займаються не тільки в наукових установах, а й приєдналися до цієї тенденції багато великих об’єднань, фондів, організацій з широкою мережею по всьому світу. До цього процесу, за можливості, долучаються і науковці Дослідної станції «Маяк» ІОБ НААН. Зокрема, зусиллями вчених установи сорт включений до переліку «Ковчег Смаку» (Ark of Taste), який є одним з головних проектів Міжнародної некомерційної організації Slow Food в Україні. Це свого роду Червона книга продуктів харчування, в яку входять місцеві продукти і традиційні способи їх приготування, що знаходяться під загрозою зникнення. Проєкт «Ковчег Смаку», започаткований у 1996 році, має на меті допомогти невеликим виробництвам, яким загрожує індустріальне сільське господарство, погіршення екології та усереднення смаків. Наукова комісія «Ковчега Смаку» знаходить і реєструє рідкісні, але з високим потенціалом продукти, рослини і види тварин. При цьому вона спирається на такі критерії: унікальний смак, зв’язок з місцевістю, традиційність виробництва, невеликий масштаб виробництва, ризик зникнення. На сьогодні електронний перелік «Ковчег Смаку» вже містить більше тисячі харчових продуктів з десятків країн світу. Власне Слоуфуд – антиспоживацький рух, що підтримує місцеві продукти і традиційну їжу, позиціонується та рекламується як альтернатива фаст-фуду, прагне зберегти традиційну та регіональну гастрономічну спадщину та заохочує розведення сільськогосподарських рослин, насіння та тварин, характерних для місцевої екосистеми та спрямований проти глобалізації сільськогосподарської продукції.
Також зараз в Україні розпочата робота на державному рівні щодо визначення товарів, які мають суто українське походження. Ніжинський місцевий огірок повністю відповідає цим критеріям, адже згідно із Законом України «Про правову охорону географічних зазначень» (Закон України…), «географічне зазначення – назва місця, яка ідентифікує товар, що походить з певного географічного місця та має особливу якість, репутацію чи інші характеристики, зумовлені головним чином цим географічним місцем походження, і хоча б один з етапів виробництва якого (виготовлення (видобування) та/або переробка, та/або приготування) здійснюється на визначеній географічній території; географічне місце – будь-який географічний об’єкт з офіційно встановленими межами, зокрема: країна, регіон як частина країни, населений пункт, місцевість тощо»…
Справжньою катастрофою для сорту можна вважати 1985 рік, коли почався занепад огіркового виробництва в зоні через поширення хвороби пероноспорозу (несправжньої борошнистої роси). Сорт огірка Ніжинський місцевий, а також більшість сортів, що вирощувалися на той час, виявилися не стійкими до цієї хвороби. З метою збереження сорту огірка Ніжинський місцевий проводились дослідження і пошукові роботи багатьма науково-дослідними, навчальними закладами в регіоні, але дійсно масштабна відновлювальна робота, яка завершилася успіхом, проведена тільки на Дослідній станції «Маяк» Інституту овочівництва і баштанництва НААН.
Сорт Ніжинський місцевий середньопізній: від висіву до початку плодоношення – 48 діб, насіння достигає через 95-110 діб. Тривалість плодоношення 32 доби. Врожайність плодів 25 т/га
Сорт Ніжинський місцевий був виключений з Державного реєстру сортів рослин, придатних для вирощування в Україні, як такий, що вже фактично втрачений в державі. Зрозуміло, така доля сорту, без перебільшення гордості вітчизняної народної селекції, не могла задовольнити ні виробників, ані наукову спільноту. І у 2009 р. за активного сприяння тогочасного Президента НААН М. В. Зубця вченими установи було активізовано дослідження зі збереження надбання українського народу. Хоча, до речі, й до того часу робота з популяцією в установі не зупинялася жодного року. Свого часу, у розпал епіфітотії, значний внесок у збереження і підтримання сорту зробили Жовнер І. М., тодішній заступник директора з наукової роботи, та селекціонери Петренко М. П., Позняк О. В., згодом долучилися Птуха Н. І., Несин В. М. Щороку висівали насіння і досліджували популяцію поза тематичним планом, без замовлення чи плану, щоб зберегти цінний матеріал.
Сорт у 2016 р. офіційно включений до Державного реєстру сортів рослин, придатних для вирощування в Україні, а зберігачем сорту визначена Дослідна станція «Маяк» Інституту овочівництва і баштанництва НААН. Сорт Ніжинський місцевий отримав Свідоцтво про державну реєстрацію – це свого роду посвідчення, що підтверджує його існування як оригінального сорту, за тією ж назвою, з тими ж морфолого-ідентифікаційними рисами і властивостями. На старовинні автохтонні сорти майнові права інтелектуальної власності не поширюються, патент не видається, тому що власник цього сорту – народ України. Це була визначна подія не тільки для установи, а й, без перебільшення, державного значення. Адже для практичного використання було збережено вікове надбання нашого народу. З нагоди відновлення сорту Ніжинський місцевий у Державному реєстрі в установі у 2017 році була проведена Міжнародна науковопрактична конференція «Огірок: досягнення і проблемні питання генетики, селекції, сортознавства, насінництва, технології вирощування і переробки плодів», присвячена цій події.
Сорт Ніжинський місцевий середньопізній: від висіву до початку плодоношення – 48 діб, насіння достигає через 95-110 діб. Тривалість плодоношення 32 доби. Врожайність плодів 25 т/га. Стійкість до пероноспорозу помірна – 5 балів. Смакові якості свіжих і солоних огірків високі – 5 балів. Стебла розгалужені, завдовжки 1,4-2 метри, листки середнього розміру з виїмчастими краями. Зав’язь видовжено-яйцеподібна і циліндрична зі щільним опушенням чорного забарвлення. Плід-зеленець видовжено-яйцеподібний, у поперечному розрізі – тригранний. Ребристість виражена добре. Горбики середнього розміру і великі. Забарвлення плодів зелене, з поздовжніми смугами до 1/4-1/3 їх довжини. Зеленець завдовжки 11 см, у поперечному розрізі завширшки 4,4 см, індекс форми 2,5. Плоди-насінники коричневого забарвлення, сітка з вічками середніх або великих розмірів.
Досвід вирощування без застосування фунгіцидів, супутні дослідження та безперервні добори стійких генотипів сорту огірка Ніжинський місцевий підтверджують високу пристосовність популяції до абіотичних факторів навколишнього середовища, в тому числі й до кліматичних змін в регіоні (тривалі посушливі періоди, різкі коливання нічних і денних температур тощо). Отже, старовинні автохтонні сорти рослин за належної організації науково-практичного супроводу на сьогодні є затребуваними на ринку продукції і повністю конкурентоспроможними для освоєння у агроформуваннях усіх форм власності та господарювання і в приватному секторі.
О. Позняк, молодший науковий співробітник, Н. Птуха, науковий співробітник
Дослідна станція «Маяк» Інституту овочівництва і баштанництва НААН України