>
Пероноспороз на соняшнику
З огляду на різкі коливання температури від високих до низьких, що спостерігалися в Україні протягом останніх тижнів, значно зріс ризик масштабних уражень посівів соняшнику пероноспорозом. Наразі надходять повідомлення про спалахи цієї хвороби з різних областей.
Ознаки пероноспорозу на соняшнику фіксуються локально по всій території України. Однак, найчастіше поширення хвороби спостерігається у південних регіонах: Миколаївській, Запорізькій, Дніпропетровській, Одеській, повідомив Володимир Конограй, продакт-менеджер напряму «Фунгіциди» Ukravit.
«Розвитку пероноспорозу соняшника сприяють помірні температури та висока вологість у період проростання та до появи 4 пар листків. Первинне зараження походить з ґрунту, де збудник може зберігатися протягом кількох років. Вторинне інфікування відбувається від уже хворих рослин», — зазначає він.
Пероноспороз (несправжня борошниста роса) на соняшнику активно розвивається в Україні останні три роки. Рівень ураження залежить від стійкості сортів та гібридів, кількості інфекції на полі та, звісно, від заходів захисту. Складність боротьби зі збудниками пероноспорозу обумовлена їхніми біологічними характеристиками. Використання малоефективних препаратів призводить до накопичення патогенів у ґрунті, тому щороку проблема стає все більш серйозною.
За даними фахівців компанії Vitagro Partner, у сезоні 2026 року пероноспороз на соняшнику найчастіше проявляється у центральних та південних регіонах України, розповів Григорій Кобзар, менеджер з розвитку категорії МКД та інокулянтів Vitagro Partner. У західних областях він також реєструється на соняшнику, але рівень ураження рослин там значно нижчий.
«Розвитку пероноспорозу сприяють передусім погодні умови: опади, висока вологість повітря та нестабільний температурний режим. Такі умови створюють сприятливий ґрунт для розвитку хвороби, особливо на посівах, де захист було проведено із запізненням або не враховано фактичну ситуацію на полі», — зауважив фахівець.
Ключові факти про пероноспороз соняшнику та особливості хвороби
Пероноспороз походить з Америки, а в Україні вперше з’явився у 60-х роках. Хворобу спричиняє несправжній гриб Plasmopara helianthi. Типова ознака — утворення світлих хлоротичних плям між жилками листків на верхній стороні, тоді як на нижній спостерігається світле спороношення. Більш серйозні наслідки ураження — карликовість рослин через вкорочення міжвузлів, при цьому яруси листків розташовані дуже щільно. Внаслідок цього втрати врожаю від пероноспорозу можуть сягати від 30% до 100%, оскільки при сильному ураженні карликова рослина не встигає сформувати насіння.
Первинне ураження рослин пероноспорозом починається з ґрунту. Саме там зимують ооспори гриба після мінералізації рослинних решток, на яких вони перебували. Вражаючи кореневу систему, інфекція піднімається до стебла, потім до листків. Уражені рослини не формують урожаю та слугують вторинним джерелом інфекції як носії спор гриба. Завдяки вітру спори з однієї рослини можуть вільно переноситися на інші, внаслідок чого на листках утворюються дрібні локальні плями.
Читати також: Біла іржа (альбуго) — хвороба соняшнику, ріпаку та інших культур, що вміє маскуватися. Особливості та контроль
Нерідко в полі можна спостерігати, що група рослин уражена хворобою, а сусідні здорові. Це відбувається тому, що в ґрунті біля зони коренів знаходилися ооспори.
Варто зазначити, що ооспори зберігають життєздатність протягом 8-12 років і проростають лише за наявності соняшника в полі та його кореневих виділень. На відміну від вовчка, ооспори збудника пероноспорозу є ще більш вибірковими — вони не вражають кукурудзу і сорго. Крім того, для розвитку пероноспорозу необхідний зволожений ґрунт протягом тривалого періоду та прохолодна погода з температурами 12-20°С, максимум 25°С. У насиченому водою ґрунті ооспори гриба проростають у вторинні джгутиконосні спори, які вільно плавають у воді, знаходять кореневі волоски та інфікують їх. Якщо весна прохолодна і волога, можна очікувати появи пероноспорозу. Натомість спеки та посухи гриб не переносить. Коли температура сягає понад 25°С, а повітря стає сухим, розвиток пероноспорозу зупиняється. Через такі особливості пероноспороз найчастіше поширюється на Заході та Півночі, втім, зона ризику вже охоплює всю Україну.
У період проростання насіння соняшника слід звертати увагу на погодні умови, оскільки ґрунтове зараження пероноспорозом відбувається саме в цей час. Якщо під час проростання соняшника стоїть суха і спекотна погода, пероноспорозу не буде.
Ураження соняшнику пероноспорозом починається від проростання до появи 4 пар справжніх листків. Найбільш вразлива фаза — сходи протягом перших 5 діб, згодом рослини набувають стійкості. У цей момент сприятливою є температура повітря вище 25°С за відсутності надлишкової вологи. Однак, інфікування рослин може відбуватися навіть на пізніших стадіях за вищевказаних ґрунтово-кліматичних умов. Швидкість розвитку хвороби також залежить від фази, в якій відбулося ураження. Небезпека пізнього ураження пероноспорозом полягає в тому, що рослини формують насіння, яке буде інфікованим.
Цього року надмірна вологість і часті опади спричинили стрімке поширення пероноспорозу. Контроль хвороби є необхідним.
Контроль пероноспорозу соняшнику
Пероноспороз має два періоди розвитку: перший — весняний, другий — припадає на серпень, коли починаються нічні роси, тумани, а ночі стають прохолодними.
Відповідно, найчастіше ознаки пероноспорозу можна помітити на двох стадіях вегетації соняшнику:
- ранній — 3-4 пара листків
- пізній — фаза цвітіння.
У першому випадку розвиток хвороби характеризується утворенням щільного білого нальоту на нижній стороні листків, котрі, своєю чергою, стають дрібними та гофрованими. На пізніх стадіях розвитку на поверхні листкової пластинки проявляється хлороз — пожовтіння навколо основних жилок та точки росту, на зворотньому боці листка — білий наліт.
Зважаючи на це, захист від пероноспорозу має бути спрямований на зупинення первинного зараження, захищаючи насіння. Важливо враховувати, що збудник пероноспорозу — ооміцети — за своїми біологічними властивостями відрізняється від більшості патогенних грибів. Багато фунгіцидів проти цієї хвороби неефективні, оскільки ооміцети не мають мішеней, на які націлені, наприклад, системні триазоли, імідазоли та інші діючі речовини.
Читати також: Захист соняшника в умовах трьох змін: клімат, резистентність шкідливих організмів, євроінтеграція
Для захисту насіння соняшнику від пероноспорозу слід застосовувати протруйники на основі системних діючих речовин, таких як металаксил, кіралаксил, флуопіколід, тирам. Протруєння дозволяє суттєво знизити початковий розвиток хвороби, але для ефективного контролю потрібно щонайменше 0,4 г/л металаксилу. Однак, не варто покладатися лише на засоби захисту рослин, адже гриб швидко розмножується.
«Для контролю пероноспорозу на соняшнику варто орієнтуватися на фунгіциди, ефективні проти ооміцетів, зокрема препарати на основі цимоксанілу, металаксилу або азоксистробіну. Але й у цьому випадку рішення потрібно приймати після оцінки фази розвитку культури, інтенсивності ураження, погодного прогнозу та економічної доцільності обробки», — розповів Григорій Кобзар.
Зважаючи на це, підбір стійкого гібрида допомагає знизити ризик ураження. У комплексі із застосуванням засобів захисту рослин, це працює як превентивний захист, який запобігає виникненню резистентності у гриба. Без застосування хімічного захисту покладатися лише на стійкість гібрида — це ризик, оскільки гриб швидко долає стійкість і формує резистентність. Це врешті-решт може призвести до того, що за один-два роки гібрид втратить свою актуальність.
Джерелом пероноспорозу соняшника може слугувати амброзія, тому варто дбати про захист поля і лісосмуг від цього бур’яну. Також слід подбати про знищення падалиці соняшника.
Фунгіцидний захист під час вегетації менш ефективний для контролю пероноспорозу, але якщо інфекцію не вдалося зупинити на початковій стадії, цей метод залишається актуальним.
Читати також: Факти про 10 найбільш поширених хвороб соняшника
Якщо посів уражений менше, ніж на 10%, є сенс боротися фунгіцидами. Можна застосовувати диметоморф, цимоксаніл, фосетил алюмінію, пропамокарб гідрохлорид, манкоцеб, фамоксадон та його комбінації з цимоксанілом, комбінації карбендазиму та металаксилу. Окремо металаксил під час вегетації варто використовувати лише якщо ця речовина не застосовувалася для протруєння насіння. В іншому разі існує ризик виникнення резистентності у гриба.
«Для контролю пероноспорозу рекомендовано застосовувати фунгіциди Захист, Тройсет та Цілитель, які містять такі діючі речовини: цимоксаніл, металаксил, металаксил-М, диметоморф. Саме вони забезпечують надійний контроль цієї хвороби. При підвищенні температури та зменшенні вологості повітря можливе призупинення розвитку пероноспорозу, але все одно слід постійно проводити моніторинг посівів», — радить Володимир Конограй.
Як превентивний захист можна використовувати стробілурини як окремо, так і в бакових сумішах. Втім, коли рослини вже уражені, застосування стробілуринів окремо може не дати бажаного ефекту.
Надійну систему захисту, обравши діючу речовину або комбінацію діючих речовин, можна побудувати, враховуючи їхні особливості.
Механізм дії діючих речовин для контролю пероноспорозу:
- Системний препарат металаксил є ефективним протруйником для захисту насіння від інфекції, однак він має короткий період захисної дії, а активність речовини певною мірою залежить від вологості ґрунту.
- Більш тривалий період превентивної та лікувальної дії має металаксил М, але, як і до металаксилу, до нього швидко формується резистентність.
- Диметоморф має тривалість дії 14 діб, але препарат є контактним.
- Системний препарат цимоксаніл швидко втрачає активність у рослині через період напіврозпаду до 5 діб, що зумовлює коротку захисну дію.
- Фосетил алюмінію має тривалу превентивну та лікувальну дію.
- Фамоксадон має контактну дію, але тривалу — 14 діб.
Загалом, у контексті хвороб рослин, особливістю цього сезону є знижені температури та різкі їх коливання в нічний та денний періоди. Місцями спостерігалася надмірна кількість опадів. Такі гідротермічні умови були сприятливими для розвитку та поширення хвороб зернових колосових культур, зокрема борошнистої роси, септоріозу, а також фузаріозу колоса. У посівах ріпаку спостерігався розвиток борошнистої роси, фомозу, циліндроспоріозу, розповів Володимир Конограй.
Олена Басанець, SuperAgronom.com