Через значний вміст протеїну і ліпідів, а також високу гігроскопічність зерен, соя за поганих умов (наявність органічних домішок, збільшена вологість) швидко псується. Навіть висушене зерно сої за наявності сторонніх часток самозігрівається.
Соя – дивовижна рослина, справжнє диво природи. Вона сьогодні є провідною культурою глобального землеробства, взірцем завершеності й універсальності в світі рослин. Соя відіграє ключову роль у розв’язанні питання білка і є досить вигідною.
Зерно сої містить 38-42% протеїну, 18-23% жиру, 25-30% вуглеводів, а також ензими, вітаміни, мінерали. Завдяки насиченому і різноманітному хімічному складу, соя не має собі подібних за темпами приросту виробництва, її здавна широко застосовують як багатоцільову продовольчу, кормову та олійну культуру. Соя – неповторний рослинний ресурс за врожайністю та якісним складом.
Післязбиральна обробка зерна сої.
Разом із тим, через великий вміст білка і жиру, а також підвищену гігроскопічність зерен, соя за несприятливих умов (наявність органічних домішок, висока вологість) швидко погіршується. Навіть сухі зерна сої за наявності сторонніх елементів самонагріваються. Тому існують певні специфіки агротехніки вирощування та переробки сої в Україні. Так, одразу ж після збору врожаю зерна сої максимально очищують від необмолочених стручків, незрілого, пошкодженого і зморщеного зерна та в разі потреби досушують до вологості 12-14%.
Кількість битого зерна, залежно від умов збору і сорту сої, варіюється від 2 до 16%, рівень вологості може становити 17-20%, а в окремі випадки вона збільшується до 30%.
Досить важкі умови для післязбиральної доробки насіння сої виникають за поганих, холодних і дощових погодних умов. Залишати зерно, зібране за таких погодних умов, у купах навіть на ніч не слід, оскільки це може призвести до самозігрівання і, як результат, – до погіршення якості та збільшення втрат. Тому основна задача його післязбиральної обробки – якнайшвидше очищення та висушування. А зважаючи на те, що насіннєва оболонка сої дуже вразлива, очищення потрібно виконувати дуже обережно.
Якісного зерна повинно бути не менше 95%, домішок зерен інших рослин – не більше 15 шт./кг, в тому числі бур’янів – не більше 5 шт./кг. Втрати якісного насіння у відходи під час очищення насіннєвого матеріалу не повинні перевищувати 10%, а зерна харчового призначення – 2%. Наявність тріснутого насіння допускається не більше 2%.
Післязбиральна доробка врожаю сої відбувається на звичайних зерноочисних агрегатах і комплексах, на потокових лініях, обладнаних серією машин для очищення і переміщення та на окремих пересувних насіннєочисних машинах. Згідно з агротехнічними вимогами до післязбиральної обробки, весь врожай сої ділиться за насіннєвим режимом на такі частини:
- непридатні для використання і фуражні відходи,
- продовольче зерно,
- посівний матеріал.
У господарствах для очищення і сортування зерен сої зазвичай використовують будь-які доступні в господарстві машини. Проте високу якість доробки здатна забезпечити не кожна машина, оскільки не будь-яка зерноочисна техніка призначена для очищення насіння сої. Соєва маса містить, переважно, важковідокремлювані домішки: пошкоджене, бите насіння та насіння бур’янів. Для їхнього видалення необхідні більші швидкості повітряного потоку, точний вибір решіт і пильне дотримання певної черговості у виконанні технологічних операцій. Крім того, соя легко пошкоджується робочими елементами, особливо за вологості зерен нижче 10%. Тому до вибору техніки слід підходити виважено і ретельно проводити її налаштування.
Обробку соєвої маси краще проводити на зерноочисних агрегатах типу ЗАВ, КЗС, «Алмаз», які після відповідного переобладнання гарантують отримання першокласного насіннєвого матеріалу за мінімальних відходів насіння сої.
З інших зерноочисних машин добрі результати під час очищення і сортування насіння сої одержують за використання ОВА-1 і «Петкус-Гігант». Вони мають достатньо потужну аспіраційну систему і необхідний комплект решіт. Для очищення насіннєвого матеріалу сої швидкість повітряного потоку в аспіраційних каналах машини збільшують до 12-13 м/с, частоту коливань решітного стану за хвилину доводять до 380-400. Решета підбирають таким чином, щоб їхній асортимент включав: довге з круглими отворами діаметром 7-7,5 мм, зернове з круглими отворами діаметром 7,5-8 мм і підсівне з прямокутними отворами розміром 4,5-5 мм.
Відразу ж після збору врожаю рекомендовано проводити попереднє очищення маси на машинах для очищення маси ОВП-20, ЗАВ-10, ЗАВ-20А, КЗС-10Ш. Затримка цієї операції суттєво знижує посівні характеристики насіння. За потреби насіння сої підсушують до вологості 12-14% на відкритому майданчику методом активної вентиляції або підігрітим повітрям до 32…35°С. Висушене насіння сої піддають повторному очищенню на машинах «Петкус-Гігант», ЗАВ-А з приставками СП-10 і закладають на зберігання.
Вилучення сміттєвих домішок у невикористовувані відходи найкраще проводити на початковому етапі обробки маси на машинах попереднього та первинного очищення: ЗД-10000, ОПВ-20А, ЗВС-20, ЗАВ-10, К-527А і т.п. Верхні решета встановлюють із круглими отворами діаметром 7-10 мм, нижнє – діаметром 5-6 мм із видовженими отворами завширшки 4-4,5 мм. Швидкість руху повітря у сепарувальних каналах – 11-13 м/с. Трієрні блоки в поточних лініях включають за наявності домішок дурману та інших важковідокремлюваних бур’янів. Повнота відокремлення на цих машинах частин стебла, бобів та інших домішок – 75-90%, насіння дурману – 40-65%.
На машинах вторинного очищення СВУ-5 виділяють бите і неповне зерно, згниле насіння – на пневмосортувальному столі ПСС-2,5.
Добру якість насіння сої забезпечують також насіннєочисні машини К 531/1 і «Супер-Петкус». Під час регулювання швидкості повітряного потоку встановлюють такий режим, щоб одночасно з важковідокремлюваними домішками відходило не більше 1-2% насіння сої. Це забезпечує вилучення органічних домішок і великої кількості дефектного і травмованого насіння. Для більш ретельного відокремлення домішок, які залишилися після аспірації, верхнє решето має бути з отворами круглої форми діаметром 8-9 мм, а підсівне і сортувальне – мати прямокутні отвори. Ширина отворів сортувального решета – в межах 3,5-4,5, підсівного – 3-3,5 мм.
Сушіння зерна сої
Сушка насіння сої залежить, перш за все, від напрямку його подальшого застосування. Сушіння продовольчого і фуражного зерна відрізняється від сушіння посівного матеріалу. Весь процес – це непростий комплекс робіт, який потребує зваженого та творчого підходу до їх виконання.
Робота зерносушарки покращується зі зростанням температури повітря, що застосовується для сушіння, і водночас будь-яка порівняльна оцінка продуктивності зерносушарок різних конструкцій враховує витрати на енергію, передбачає суттєві температурні обмеження, що, в свою чергу, зумовлено біологічною шкодою, яку завдає тепло зерну і яка має бути незначною. Теплове пошкодження бобів сої призводить до зменшення схожості, погіршення харчових властивостей. Разом з тим, аналогічних специфічних критеріїв для оцінки можливої теплової дії на якість кормового зерна немає.
Вплив тепла на такі характеристики насіння, як схожість і т.п., залежить від декількох параметрів, серед яких – температура, рівень вологи і час впливу тепла на насіння (і які слід враховувати під час розгляду специфічного впливу системи сушіння окремо від впливу інших чинників). З-поміж цих параметрів особливе значення приділяють температурі повітря. Її оптимальний показник може бути визначено лише з урахуванням економії енергії.
Особливість процесу сушіння зерна сої полягає в тому, що її зернівка повільно віддає вологу (0,5-0,8%/год) і дуже легко пошкоджується від механічного впливу. Крім того, оболонка зерна висихає швидше, ніж ядро із сім’ядолями і зародком, починає збільшуватися і під тиском ядра розривається, в результаті чого сім’ядолі роз’єднуються.
Кращі результати отримують, коли сою сушать у вентильованих бункерах. Насіння сої вважають сухим, коли вологість його не перевищує 12%, середньої сухості – 12-14, вологим – 15-16 і сирим – понад 16%.
Вологий насіннєвий матеріал протягом перших 4-6 год сушать за температури теплоносія (повітря) 25…30°С, а зерно харчового і фуражного призначення – 60…70°С (табл. 1). Потім її поступово збільшують для насіння до 35°С і підтримують протягом 6-8 год. Коли вологість насіння зменшиться до 16%, сушіння продовжують за температури 45°С. За насіннєвої вологості 16-18% температура теплоносія не повинна перевищувати 40°С. За одне температурне пропускання вологість насіння повинна зменшуватися не більше ніж на 4%.
Для сушіння насіння використовують установки активної вентиляції, зокрема бункери, що вентилюються БВ-12,5 і БВ-25, а також відділення цих бункерів ОБВ-100. У бункерах замінюють вентилятори Ц4-70 № 5 на Ц4 № 6 і збільшують потужність калорифера від 12 до 24 Вт. Товщина шару насіння в бункері повинна становити 60 см, а місткість – 10 т. Насіння можна сушити на лоткових сушарках, які за наявності повітронагрівача, стрічкового конвеєра і норії можна виготовити у будь-якому господарстві. В такому разі товщина шару насіння – 0,4-0,5 м. Ця сушарка складається із двох лотків місткістю 15 т кожна, повітронагрівача ВПТ-600, стрічкового конвеєра і бункера для підсушування насіння. Її продуктивність – 30-40 т/добу за зменшення вологості на 6-8%.
На майданчиках активної вентиляції насіння сої можна сушити і в звичайних мішках за температури теплоносія не більше 30…35°С. Для цього їх на 2/3 об’єму заповнюють насінням, зав’язують і складають із таким розрахунком, щоб висота шару насіння сої не перевищувала 0,25 м. Для досягнення більш рівномірного сушіння мішки через кожні 6-8 год перевертають.
У сушарках, а також на майданчиках активної вентиляції, де теплоносій подає тепло тільки знизу вгору, доцільно через кожних 4-6 год його дії робити перерви на 4-6 год, а на майданчиках із використанням пересувних нагрівачів повітря – через кожні 2-3 год. За таких режимів сушіння насіння сої висихає за 8-16 год, залежно від початкової вологості.
Після сушіння насіння сої поступово охолоджують, розсипаючи його тонким шаром у закритому приміщенні. Товарне зерно сої можна сушити за температури, вищої на 5…10°С, ніж для насіннєвого. Штучне сушіння дає можливість збирати сою дещо раніше і за будь-якої погоди.
За природних умов сушіння насіння (на сонці) за сприятливої погоди його розсипають на току (шаром 0,1-0,15 м) смугами завширшки 1-1,5 м із проміжками 0,4-0,5 м. Насіння сої перемішують не рідше ніж через 2 год, а за високої вологості – частіше. На ніч його згрібають у купи і накривають брезентом, оскільки воно дуже гігроскопічне. Не можна поєднувати сухе і вологе насіння!
Зберігання зерна сої.Вологість сої при зберіганні.
Як вже зазначалося, головна вимога безпечного зберігання зерна сої – зниження рівня вологи в ньому до допустимого значення, яке залежить від тривалості зберігання і температури навколишнього середовища. Таким чином, просто можна уникнути шкідливого впливу мікроорганізмів і грибків, а також зменшити газообмін зерна. Відповідно, за короткочасного зберігання виділення тепла внаслідок газообміну можна не враховувати. Однак ним не можна нехтувати під час закладання зерна сої на довготривале зберігання (більше трьох-чотирьох тижнів).
Оскільки зерно сої має дуже низьку теплопровідність, теплова енергія виділяється у центрі бункера і дуже повільно виходить на поверхню. У випадку, коли зерно зберігається у великій елеваторній башті, тепло буде поступово накопичуватися до тих пір, поки температура в центрі башти не досягне достатньо високого рівня для теплообміну з навколишнім середовищем через стінки елеваторної башти. Зокрема, за спекотних кліматичних умов такий стан рівноваги може ніколи не встановитися, оскільки температура зерна сої продовжуватиме зростати під впливом самопідтримувального механізму, переваживши рівень у декілька градусів вище температури навколишнього середовища.
За таких умов потрібно не лише висушити зерно сої для зменшення газообміну (до 13-14%), але і охолодити його до мінімально можливої температури безпосередньо перед закладанням на зберігання: якщо вдається досягти температури, нижчої за температуру навколишнього середовища, то, завдяки теплоізоляційним властивостям зерна, уповільнюється проникнення тепла в нього із довкілля. Отже, для надійного зберігання сої необхідно підтримувати досить низьку температуру повітря міжзернового простору, щоб стримувати розвиток грибів і запобігати самозігріванню.
Основна причина погіршення якості сої під час зберігання – розмноження грибків. Так, за зберігання протягом року зерна сої вологістю 11-12,5% незначний розвиток грибів спостерігається лише наприкінці його зберігання. Гриби були також відсутні протягом 270 днів зберігання за вологості насіння 14-14,5% і температури зберігання 5°С. Вони дуже погано ростуть або й зовсім не ростуть за температури 4,5°С, не ростуть за вологості повітря 65% і нижче і в межах вологості насіння від 11 до 12%.
Вологість – головний фактор зберігання, причому для сої вона має більш важливе значення, ніж для інших культур. Важливо також враховувати, що для насіннєвої сої, щоб зберегти схожість, її слід зберігати за вологості, на 1% нижчої, ніж для тієї, що зберігається для продажу і переробки.
У північному прохолодному регіоні для тривалого зберігання гранична вологість повинна становити 11-11,5%, у південному – 10-10,5%. Безпечні рівні вологості для зберігання зерна сої залежать від температури повітря, обсягу партії, а також від цільового призначення зерна: на переробку, на корм або ж на насіння .
Під час зберігання сої у великій кількості тривалий час за теплої погоди потрібно передбачити провітрювання для запобігання розмноженню плісняви та «горінню», навіть коли вміст вологи невеликий. Без провітрювання зерно може прогіркнути і втратити колір, що знизить його якість. Для кращого провітрювання зерно сої повинно бути чистим від рослинних залишків, а кількість пошкодженого, розтрісканого насіння – мінімальною.
Вплив вологості зерна сої на зберігання ускладнюється тим, що волога в сушильному бункері переміщується. У прохолодний період холодне повітря біля зовнішніх стінок бункера опускається, а тепле – піднімається центром бункера, забираючи з потоку вологу. Під час цього процесу волога накопичується в центральній верхній частині бункера. Так, у бункерах за середньої вологості зерна 12-13% у верхній його частині вона збільшується до 16-17%, що може знизити якість зерна сої.
Умови зберігання сої. Основні вимоги якісного зберігання сої: вологість – 10-10,5%, відносна вологість повітря – нижче 60%, температура – 5…-5°С. Приміщення для зберігання насіння сої очищають, знезаражують і добре провітрюють. Зберігають насіння сої в металевих бункерах, закритих складських приміщеннях, у мішках штабелями заввишки 1,5-2,5 м, а товарне – в металевих бункерах і насипом.
Новий, перспективний і економічно вигідний, спосіб зберігання зерна сої – використання поліетиленових мішків, які зберігають на відкритій території (на полі чи на майданчику). Мішок складається з трьох шарів поліетилену і має довжину 60-75 м і місткість – 150-250 т. Надійне зберігання сої в них гарантує висока герметичність упакування, що не дає змоги розвиватися мікроорганізмам, грибкам і шкідникам. Переваги такого способу зберігання сої: економія витрат на 35%, у порівнянні зі зберіганням у складських приміщеннях чи бункерах; зберігання диференційоване за якістю; мінімізація впливу умов зовнішнього середовища на якість зерна. Найбільш придатне зберігання сої в поліетиленових мішках для зерна в сухому стані і того, що використовують на продовольчі і кормові цілі. За тривалого зберігання насіннєвого матеріалу сої за даного способу може відбуватися зниження схожості, особливо за підвищеної початкової вологості самого насіння сої.
Протягом усього періоду зберігання постійно спостерігають за станом насіння сої (не менше ніж два-три рази за зиму), визначають його вологість, температуру, заселеність комірними шкідниками, спостерігають за зовнішнім виглядом, зміною кольору, запаху. Зміна кольору насіння і поява нових, не притаманних зерну, запахів свідчить про проходження мікробіологічних процесів у насінні або про розвиток комірних шкідників. Таке насіння сої одразу ж підсушують чи охолоджують. Температура зберігання насіння сої змінюється по-різному в різних мішках, а за зберігання насипом – і на різній його глибині: на 20, 30 см від поверхні, в середині і знизу. Якщо температура повітря не змінюється, а в зерні починає підвищуватися, то це вказує на початок процесу самозігрівання. У такому разі слід вдатися до проведення відповідних заходів: швидкого охолодження активною вентиляцією, застосовуючи конвеєри і зерноочисні машини. Навесні насіння охолоджувати краще рано-вранці. Після цього його обов’язково просушують (за можливості – на сонці або ж сушарками), а потім визначають рівень вологості сої та заселеність комірними шкідниками.
Вологість насіння сої перевіряють окремо для кожної партії. Схожість систематично контролюють за кондиційними партіями не рідше одного разу в чотири місяці, а в партіях із насінням сої підвищеної вологості – не рідше одного разу на місяць. Не пізніше 10-12 днів до висіву ще раз перевіряють усе насіння сої на схожість. Постійно визначають стан насіння сої щодо ушкодження комірними шкідниками і гризунами та за потреби – вживають термінові заходи: планове чи позапланове очищення і провітрювання насіння сої, дегазація, закладання отруйних принад для гризунів і т.п. ці заходи дозволяють зберегти зерно і отримати якісні соєві продукти з нього.
Н. Ящук, канд. с.-г. наук, асистент, НУБіП України