Нещодавно команда аналітиків Центру економічного відновлення та EasyBusiness, координуючись з УКАБ, здійснила детальне вивчення впливу широкомасштабної війни на українську галузь сільського господарства. Результати цієї роботи були представлені під час онлайн-зустрічі УКАБ у грудні 2022 року. В рамках цієї події були обговорені головні труднощі, з якими зіткнулися агровиробники внаслідок повномасштабної війни, а також обговорено можливі варіанти вирішення для поліпшення становища аграріїв.
Експерти намагалися дати відповідь на такі питання:
Чому зросла ціна логістики для аграрної сфери та як це позначається на діяльності виробників?
Які ще проблеми викликають занепокоєння у галузі в цей час?
Наскільки впадуть обсяги виготовлення агропродукції у 2023 році та як це відобразиться на макроекономічній ситуації в Україні?
Яким чином проблеми в українській аграрній галузі вплинуть на всесвітню продовольчу безпеку?
Що можуть зробити Уряд і міжнародні партнери для виправлення ситуації?
«Аграрна галузь завжди була певною «паличкою-виручалочкою» для України в періоди криз, оскільки стабільно забезпечувала валютні надходження та місця працевлаштування, — зауважив Кирило Криволап, виконавчий директор «Центру економічного відновлення». — Однак зараз склалася така ситуація, що саме аграрна сфера потребує державної підтримки. І ця підтримка забезпечить не тільки стійкість країни в період війни, але й закладе основу для майбутнього підйому».
Кирило Криволап, виконавчий директор «Центру економічного відновлення»
Головними проблемами аграрної сфери, які були викликані війною, є: збільшення вартості логістики, обмежений доступ до фінансів, проблема з відшкодуванням ПДВ, ріст цін на засоби виробництва та валютні коливання.
Збільшення вартості логістики
«З-поміж цих проблем чи не найбільший вплив на аграрний сектор має здорожчання перевезень зернових більш ніж у чотири рази. Фактично, витрати на доставку становлять близько 2/3 від вартості зерна, що робить його виробництво невигідним. Навіть часткове відкриття портів не вирішує цієї проблеми. Більша частина аграріїв отримає доступ до портів лише згодом, а значній кількості виробників потрібен час, щоб переконатися в ефективності зернової угоди», — підкреслює керівник аналітичного напрямку «Центру економічного відновлення» Дмитро Ливч.
Дмитро Ливч, керівник аналітичного напрямку «Центру економічного відновлення» Так, від початку російської війни різниця між глобальними цінами на пшеницю та цінами в Україні зросла з 9 % до 60 %. Щодо цін на кукурудзу, то різниця зросла з 3 % до 55 %.
Ключовою причиною існування великої знижки між цінами всередині країни та на зовнішніх ринках є логістичні труднощі, що пов’язані з експортом зернових. Це стало наслідком блокування українських морських гаваней.
Ключовою причиною існування великої знижки між цінами всередині країни та на зовнішніх ринках є логістичні труднощі, що пов’язані з експортом зернових
Окрім росту логістичних витрат, агровиробники зіткнулися з більш ніж подвійним збільшенням цін на добрива, а також з подвійним підвищенням цін на енергоносії, які використовуються для сушіння та підтримання температурного режиму зберігання.
Незважаючи на невелике зростання цін на зернові після відкриття морського сполучення в Україні, агровиробники все ще зазнають збитків або отримують мінімальні прибутки.
Після початку дії «зернової угоди» різниця між внутрішніми та світовими цінами трохи зменшилася, але ефект стане відчутним лише через кілька місяців.
Тому аграріям для транспортування продукції доводиться користуватися послугами залізниці, вартість яких напряму залежить від тарифів «Укрзалізниці» та цін на використання вагонів. Якщо до початку великої війни найбільшою складовою витрат була ціна перевезення, то після початку вторгнення нею стала вартість використання вагонів через стрімке зростання фінальних ставок на торгах Прозорро.Продажі.
ЛОГІСТИКА В УМОВАХ ВІЙНИ
Для більшості компаній, навіть після підписання «зернової» угоди, вартість логістики до порту становить 70–80 дол США/т, порівняно з 20-30 дол США/т до початку повномасштабної війни.
Деякі виробники перестали користуватися послугами експедиторів, щоб заощадити кошти, що допомагає зберегти до 10% рентабельності.
Окрім росту вартості транспортування, існують проблеми з перевантаженням на сухопутних переходах, затримки та черги на кордоні, наявність великої кількості бюрократичних процедур, а також нестача зерновозів для здійснення експортної діяльності.
Крім цього, агровиробники вказують на те, що сусідні держави з ЄС не поспішають з інвестиціями в інфраструктуру зі свого боку.
Згідно з проведеним аналізом, для вирішення проблеми подорожчання послуг залізничних перевезень існує кілька рішень, які матимуть значний вплив та ефект у найближчій перспективі, а саме:
1. Повна перевірка системи формування тарифів на послуги перевезення
2. Впровадження цінової межі для вартості використання зерновозів
3. Впровадження обмежень на участь в аукціонах окремих учасників ринку
4. Зниження початкових ставок на використання зерновозів
5. Збільшення пропозиції на торгах
6. Запровадження субсидій на використання вагонів
7. Запровадження системи інформування про оновлення швидкості
8. Удосконалення системи планування перевезень УЗ
9. Запит на забезпечення вагонами з боку держав ЄС
10. Запровадження системи моніторингу попиту
Обмежений доступ до фінансів, проблема з відшкодуванням ПДВ
Серед найбільших проблем аграрної сфери є й неповернення ПДВ, курсова різниця, недостача фінансування, що змушують агровиробників переходити в тіньовий сектор економіки.
Зокрема, дрібні фермери (до 200 га), кількість яких становить майже 70 % загальної кількості зернових підприємств, мали проблеми з фінансуванням, оподаткуванням, орендою тощо ще до початку війни. Це змушувало дрібних виробників частково або повністю переходити в тіньову економіку.
Однак з початком повномасштабного вторгнення в Україну, дрібні фермери особливо відчули вплив проблем логістики, подорожчання засобів виробництва, неповернення ПДВ та валютних коливань, що змусило перейти в тінь певну частину дрібних виробників з метою збереження прибутковості.
Згідно з оцінками Міністерства економіки, близько 27 % офіційної валової доданої вартості аграрної сфери перебувало в тіні у 2021 році. Крім того, експерти заявляють, що до початку війни, 40 % зернових та 10–30 % олійних збувалися неофіційно.
Зараз важко оцінити масштаб переходу дрібних фермерів у тінь внаслідок війни. Проте, на думку експертів, щоб експортувати продукцію, майже половина збуту в сільському господарстві відбувається готівкою. Серед основних причин, насамперед, виділяють неповернення ПДВ та високу вартість кредитування (близько 24 %).
КЛЮЧОВІ ПРОБЛЕМИ АГРОВИРОБНИКІВ
Компанії визначають проблему росту вартості логістики та нестачу ліквідності як найбільш актуальні.
Для деяких компаній кредитні ставки зросли більше ніж удвічі, а кредитний ліміт обмежений.
Значно зросли в ціні деякі засоби виробництва – особливо енергоресурси та добрива.
Щодо фіксованого валютного курсу – агровиробники сприймають його як додатковий податковий тягар у розмірі 15–20%.
Ситуація з відшкодуванням ПДВ наразі покращилась, проте довші періоди при відшкодуванні не сприяють нормальній діловій активності.
Збільшення вартості засобів виробництва та інші виклики
Також експерти очікують на подальше зростання вартості засобів виробництва та зменшення обсягів використання добрив, що негативно позначиться на врожайності основних культур та прибутковості агровиробників.
Експерти прогнозують зниження обсягів використання добрив – на 3–47 % азотних, 51–100 % фосфатних та 41-100 % калійних, залежно від культури. Це, своєю чергою, вплине на середню врожайність, падіння якої оцінюють у 20–50 %.
Собівартість виготовлення кукурудзи оцінюється на 11% більше за поточний рік – 205 дол США/т, що пояснюється, насамперед, падінням врожайності. Водночас очікується збільшення собівартості виготовлення пшениці – на 23% до 455 дол США/т, порівняно з оцінкою 2022 року.
Найбільша очікувана собівартість виготовлення у кукурудзи – 1150 дол США/га, найменша – у жита – 643 дол США/га. Крім цього, очікувана собівартість соняшника, сої, пшениці, ячменю та ріпаку на гектар – 727 дол США, 721 дол США, 947 дол США, 751 дол, відповідно.
Отже, наявність широкого спектру проблем в аграрній сфері призведе до скорочення обсягів виготовлення зернових та олійних культур більш ніж на 20 % (за прогнозами USDA)
році, що, своєю чергою, призведе до втрат в українській економіці з точки зору зайнятості та податкових надходжень. Крім цього, суттєво постраждає й світова продовольча безпека.
У 2022/23 МР прогнозовані обсяги виробництва зернових та олійних культур скоротяться більш ніж на 20 %
У країнах Західної Африки зростає рівень голоду через бідність та залежність від імпорту продовольства
Так, прогнозоване зменшення кількості працівників на сільськогосподарських підприємствах, що займаються виготовленням зернових та олійних культур, становитиме 22 %, враховуючи формальну та неформальну зайнятість. Варто зазначити, що аграрна сфера є лідером за кількістю неофіційно зайнятих в Україні – у 2021 році офіційна зайнятість становила 0,58 млн осіб, порівняно з 1,46 млн осіб за даними Держстату. Враховуючи історично суттєву частку неофіційно зайнятих, важко спрогнозувати, як зміниться дане співвідношення у 2023 році. Проте раціональним є припущення, що неофіційна частка збільшиться.
ВПЛИВ ВІЙНИ НА ФІНАНСОВІ ПОКАЗНИКИ КОМПАНІЙ
Зниження внутрішніх цін на продукцію разом із підвищенням собівартості виробництва негативно вплинуло на прибутковість у поточному році.
У деяких виробників збитковими виступають лише окремі культури – переважно зернові.
Натомість, олійні та ріпак все ще залишаються прибутковими. Проте, прибутковість також сильно залежить від фізичного розташування компанії.
За результатами дослідження, експертами було виявлено головні фактори, які допоможуть запобігти такому розвитку подій, насамперед, це:
1. Поступове скасування валютних обмежень та повернення плаваючого валютного курсу;
2. Відновлення нормальної роботи механізму автоматичного відшкодування ПДВ;
3. Поліпшення доступу до фінансування, зокрема для великих гравців ринку за сприяння міжнародних фінансових організацій.
Водночас, міністр аграрної політики та продовольства України Микола Сольський підкреслив, що ситуація досить нерівномірна відповідно до регіонів, тому й підтримка областей, які найбільше постраждали від війни, має бути суттєвішою.
Міністр аграрної політики та продовольства України Микола Сольський
«Однак, як комерційні, так і державні банки поки що працюють за певними механізмами, без виокремлення особливостей регіонів. Також існують деякі окремі програми, які вже незабаром будуть запущені та матимуть пріоритети для звільнених територій: це першочерговість компенсації по генераторам, переведення елеваторів на твердопаливні котли чи LPG. У планах – зробити більш комфортною співпрацю «Укрзалізниці» та регіонів на сході й півдні, над цим постійно ведеться робота», – зазначає Микола Сольський.
Держава, незважаючи на кризу та катастрофічну недостатність джерел фінансування, продовжує працювати в напрямку матеріальної підтримки аграріїв. Так, голова Комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев відзначає результативність програми доступних кредитів 5-7-9%, за якою 38 тис. аграріїв отримали кредити на понад 81 млрд грн, що становить 53% наданих кредитів за цією програмою.
Голова Комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев
«Ще однією програмою, якою можуть скористатися аграрії, є програма на створення теплиць та садів. Також маємо міжнародну фінансову підтримку за багатьма напрямками. Якщо говорити про відшкодування ПДВ, то через те, що значна частина коштів з казначейства йде на армію та соціальну підтримку, ми маємо затримки з виплатами на 3-4 тижні. Крім цього, ведуться активні роботи над затвердженням переліку територій, що постраждали від воєнних дій», – пояснює Данило Гетманцев.
«Якщо агробізнес хоче повернутися до прибутковості, то, перш за все, необхідно усвідомити, що всі сьогоднішні умови – це нова реальність, з якою доводиться жити, і не варто чекати, що вони швидко зміняться. По-друге, сільгоспвиробникам потрібно виходити за межі їхньої традиційної діяльності – вирощування, та шукати вирішення в розширенні ланцюгів створення доданої вартості, тобто, включати до портфеля діяльності ще й переробку. Адже в такому випадку відразу значно знижується вартість логістики, оскільки об’єм експорту в тоннах скорочується, а прибуток виробника в доларах – зростає», – зазначає перший заступник Міністра економіки України Денис Кудін.
Натомість, міністр економічного розвитку і торгівлі України (2014—2016) Айварас Абромавичус вважає: «Сьогодні, в ситуації зі стрімким скороченням посівних площ та перспектив врожаю, для аграріїв створення сприятливих умов для переробки більш актуальне в довгостроковій перспективі, а зараз потрібні інші швидкі рішення – скорочення термінів перевірок накладних, оптимізація черг на кордоні, зменшення вартості логістики. Фокус має бути на відновленні рівня врожаю та стабільності аграрної сфери, а тільки потім можна говорити про переробку».
Міністр економічного розвитку і торгівлі України (2014—2016) Айварас Абромавичус ПЛАНИ ТА ОЧІКУВАННЯ НА 2023 РІК
Компанії очікують як на зростання вартості засобів виробництва, так і на збільшення цін на зернові у 2023 році.
Найбільш очікуваними діями з боку держави є розширення доступу до фінансів, мінімізація валютних коливань, вирішення проблеми неповернення ПДВ, а також дерегуляція.
Зі словами Айвараса Абромавичуса погоджується й голова ГС «Всеукраїнська Аграрна Рада» Андрій Дикун, додаючи, що дрібна та мала переробка не врятує українських фермерів. «Такі українські виробники будуть неконкурентними в ЄС. Наша майбутня додана вартість має базуватися на великих індустріальних переробках. Для їхнього запуску потрібні великі інвестиції. Тому, одночасно з пошуком фінансування, зараз необхідно докладати зусиль до вирішення питань логістики», – зазначив Андрій Дикун.
Генеральний директор ІМК, Президент УКАБ (2007-2021) Алекс Ліссітса
«Наразі питання ліквідності є пріоритетним як у короткостроковій, так і в середньостроковій перспективі. Зворотний відлік уже почався – у нас є час у три-чотири місяці до посівної кампанії, оскільки вже в березні аграрії повинні зрозуміти, що робити далі. Йдеться про десятки мільярдів гривень, а наявні на сьогодні програми не покривають такі видатки. І якщо не знайти ці кошти, то сільгоспвиробники не відсіються навесні 2023 року, що означатиме втрату Україною позицій на найближчі роки як на світових ринках, так і технологічно», – сказав генеральний директор ІМК, Президент УКАБ (2007-2021) Алекс Ліссітса.
Із результатами дослідження знайомив О. Єрмоленко
Детальніше — https://www.youtube.com/watch?v=LvUay2D-aCw
Дивитись YouTube Video