Українське зерно – це не просто сільськогосподарський продукт. Це ключовий ресурс, що визначає продовольчу безпеку, приплив валюти та міжнародний імідж нашої країни. За кожним кілограмом зерна, що йде на експорт, стоїть налагоджений логістичний процес, який об’єднує аграрних виробників, сховища, перевізників та морські порти. Від злагодженості цієї системи залежить конкурентоспроможність усієї аграрної галузі.
Багатогранна структура зернової галузі
Алла БОРТА
Зерновий ринок України являє собою складну систему, де кожен суб’єкт виконує свою визначену роль. Серед виробників – агропідприємства, фермерські господарства та приватні домогосподарства. Зберігання зерна здійснюється на елеваторах, хлібних базах, а також на підприємствах, що займаються виробництвом комбікормів та борошна. Торговельні операції координуються державними органами, біржами, гуртовими ринками та роздрібною мережею. Фінансове забезпечення надається банками, кредитними установами та страховими компаніями.
Лише коли всі ці елементи функціонують узгоджено, зерно успішно досягає кінцевого споживача. Проте ця система зіткнулася з надзвичайними труднощами після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації 24 лютого 2022 року. Війна спричинила значний тиск на логістику, транспорт, порти та виробничі процеси.
Перший етап – від поля до сховища
Після збору врожаю зерно оперативно доставляється з поля до складів або елеваторів. Тут вирішальне значення мають швидкість виконання та правильний вибір транспортних засобів. Використовуються спеціалізовані вантажівки-зерновози, що забезпечують дотримання санітарних вимог та мінімізують втрати маси. На цьому етапі також здійснюється контроль вологості та температури зерна – навіть незначне підвищення цих параметрів може призвести до самозігрівання чи мікробіологічного псування.
В умовах воєнного стану виникають додаткові перешкоди: зруйнована інфраструктура, заміновані сільськогосподарські угіддя, дефіцит пального, мобілізація частини транспортних засобів для потреб оборони, підвищений ризик обстрілів логістичних шляхів. Як свідчать дослідження, приблизно 25% сільськогосподарських земель України, за оцінками, потрапили під контроль або в зону впливу окупаційних сил, а також були заміновані чи мали обмежений доступ.
Ускладнення логістичних операцій на цьому етапі безпосередньо впливають на якість та оперативність постачання зернової продукції.
Елеваторна логістика – серце технологічної системи
Елеватор – це не просто складське приміщення, а високотехнологічний центр. Тут здійснюються процеси очищення, сушіння, сортування, зберігання та обліку зерна. У сучасних елеваторах все частіше застосовується автоматизація, а управління операціями базується на RFID-системах, системах моніторингу температури, вологості та контролю партій зерна.
Відстеження руху зерна, супровідної документації, кількості та якості – це не лише внутрішня технологічна потреба, а й аспект стратегічної безпеки в умовах воєнного стану. Під час блокади портів та збоїв у транспортному сполученні такі системи допомагають зменшити втрати, покращити контроль та забезпечити оперативність.
Транспортна логістика: пошук балансу між швидкістю та витратами
Основними видами транспорту є залізничний, автомобільний та водний.
Залізничний транспорт – основний канал для масових перевезень, що дозволяє транспортувати значні обсяги з меншими витратами на тонно-кілометр. Однак існують обмеження – недостатня кількість вагонів-зерновозів, проблеми з диспетчеризацією та черги.
Автомобільний транспорт – мобільний і гнучкий, незамінний для перевезень між господарствами, елеваторами та логістичними вузлами. У воєнний час він також потребує посиленого контролю щодо безпеки маршрутів та швидкості перевезення.
Водні перевезення – найекономічніший та екологічно найменш шкідливий спосіб транспортування, особливо для експорту. До вторгнення близько 90% українського зерна транспортувалося морем. В рамках створених альтернативних шляхів та морських коридорів (зокрема річкових) Україна почала активніше використовувати мультимодальні рішення.
Ефективність логістичної системи визначається не окремим видом транспорту, а злагодженістю між усіма її компонентами – від поля до перевантажувального терміналу, від процесу сушіння до завантаження.
Порти – стратегічні ворота для експорту
Портові зернові термінали стали найважливішими елементами логістичного ланцюга. Вони не тільки здійснюють перевалку зерна, але й проводять додаткову обробку, контроль якості, фасування та маркування партій. Сучасні термінали оснащені лабораторним обладнанням, системами очищення, сушіння, а також потужними лініями для завантаження суден. Чим вища швидкість обробки вантажів у портах, тим більш ритмічно та ефективно функціонує вся логістична система країни.
Водночас війна створила серйозні виклики: блокада чорноморських портів з боку Російської Федерації, обстріли портової інфраструктури, страхування суден – все це призводить до зростання логістичних витрат та ризиків. За даними Центру економічної стратегії, у маркетинговому році 2025/26 прогнозується експорт пшениці на рівні 15,5 млн тонн, а кукурудзи – 22,5 млн тонн.
Статистичні дані: масштаби, виклики та тренди
Нижче наведено ключові показники, які ілюструють стан логістики зерна в Україні в умовах війни:
- Згідно зі звітом Kyiv School of Economics (AgroDigest January 2025), у 2021 році Україна посідала п’яте місце серед світових експортерів пшениці та третє – кукурудзи. У 2022–2023 роках, попри військові дії, країна зберегла позицію третього експортера кукурудзи, а пшениці – шостого.
- За 2023 рік загальний обсяг експорту зернових та олійних культур з України склав понад 183 мільйони тонн (включаючи пшеницю, кукурудзу, ячмінь, насіння соняшнику) за період з 1 березня 2022 року по 31 березня 2025 року.
- Станом на 22 жовтня 2025 року, обсяг експорту зернових та бобових культур з України в маркетинговому році 2025/26 сягнув 8,3 мільйона тонн, що приблизно на 5 мільйонів тонн (38%) менше порівняно з аналогічним періодом минулого сезону.
- В рамках Чорноморської зернової ініціативи, з липня 2022 по липень 2023 року, через українські порти було експортовано майже 33 мільйони тонн зерна та іншої продукції, з яких понад 50% склала кукурудза.
- З початком повномасштабного вторгнення світові ціни на зерно досягли найвищих показників з 2008 року. Україна відігравала значну роль: до початку конфлікту Україна забезпечувала близько 10% світового експорту пшениці.
Ці дані свідчать як про значний потенціал українського агросектору, так і про логістичні виклики в умовах війни – від морської блокади до втрати транспортних можливостей, від зростання страхових ризиків до зміни транспортних маршрутів.
Фінансово-розрахунковий аспект
Не можна обійти увагою і фінансову складову логістики. Банки, кредитні спілки, страхові компанії та клірингові установи забезпечують стабільність ланцюга поставок. Війна призвела до додаткових витрат: зростання страхових премій, збитків від руйнування інфраструктури, витрат на альтернативні логістичні шляхи. Наприклад, українські аграрії звертаються до уряду з проханням скасувати морську заборону на імпорт азотних добрив, оскільки їх дефіцит може призвести до зниження врожайності до 30%.
Страхування вантажів, державні закупівлі, біржові операції – це механізми, що підтримують баланс між виробником, логістом і трейдером. В умовах воєнного стану вони набули ще більшого значення, оскільки ризики зростають, а потенційні збитки – також.
Інновації як запорука стійкості
Сучасна зернова логістика – це поєднання технологій, менеджменту та наукового підходу. Впровадження систем обліку, автоматизації, моніторингу якості, рішень на основі Інтернету речей (IoT) дозволяє формувати прозорі, керовані та ефективні ланцюги поставок.
Проте не менш важливою залишається людська експертиза. Кваліфіковані фахівці з логістики, технології зерна, агроінженерії – це ресурс, без якого жодна система не зможе функціонувати. Саме тому роль освітніх закладів, таких як Одеський національний технологічний університет, є стратегічною у підготовці нового покоління фахівців, здатних до системного мислення та ефективних дій в умовах нестабільності.
Погляд у майбутнє
Українська зернова логістика переживає період трансформації. Виклики – від безпекових до енергетичних – змушують шукати нові маршрути, оптимізувати витрати, розвивати внутрішні річкові перевезення та підвищувати технологічну ефективність.
Попри всі труднощі, галузь демонструє високу здатність до адаптації та інновацій. Адже зерно – це не лише продукт. Це символ стійкості, праці та технологічного прогресу нашої держави.
Якщо нам вдасться зберегти, модернізувати та розвивати логістику – українське зерно продовжить відігравати роль надійного зв’язку не лише для країни, а й для світу.
Алла БОРТА, кандидатка технічних наук, доцентка кафедри Технології зерна і комбікормів Одеського національного технологічного університету
Для довідки:
Асоціація «Український клуб аграрного бізнесу» разом із освітнім проєктом «Агрокебети» за підтримки американського народу через Програму АГРО започаткували навчальний центр «АгрокебетиPRO: зернові та олійні». Його мета – підвищення кваліфікації спеціалістів для агропромислового комплексу України. Центр спрямований не лише на подолання дефіциту кваліфікованих кадрів, що значно загострився через війну, але й на створення можливостей для опанування нових навичок та технологій у сфері зберігання та переробки зернових і олійних культур. Курси навчального центру доступні в записі на освітній платформі «АгрокебетиPRO»: https://courses.agrokebety.com