>
З 1 січня 2025 року в Україні почали діяти аграрні ноти. Цей новий фінансовий інструмент для аграріїв, якому прогнозували значний успіх, наразі демонструє повільний старт. Чому сільськогосподарські виробники не поспішають використовувати ноти, що важливо про них знати, та як підвищити їхню популярність, обговорили журналісти LandLord.ua з Мариною Адамовською, членкинею правління ПАТ “Національний Депозитарій України”.
Довідка: З 1 січня 2025 року набув чинності Закон України «Про аграрні ноти». Аграрна нота — це електронний цінний папір, який посвідчує безумовне зобов’язання агровиробника поставити сільгосппродукцію або сплатити кошти інвестору. По суті, це документ, що дає аграрію можливість отримати кошти під заставу майбутнього врожаю або вже готової продукції.
Аграрна нота оформлюється виключно в електронному форматі без залучення нотаріуса, з обов’язковою реєстрацією у Національному депозитарії України. Вона чітко визначає: обсяг зобов’язання, термін виконання, відповідальність за невиконання.
Принцип роботи аграрних нот: фермер укладає угоду з кредитором, реєструє аграрну ноту, отримує фінансування, а після збору врожаю – виконує свої зобов’язання. У разі невиконання зобов’язань – кредитор має право стягнути продукцію, яка виступала предметом застави.
Причини “повільного старту” аграрних нот
Минулого року активно обговорювалося запровадження аграрних нот, проте зараз у реєстрі бачимо лише три ноти. Чому їх так небагато? Чому аграрії не використовують цей новий фінансовий інструмент?
Це природний етап для будь-якого нововведеного фінансового інструменту. Ринку потрібен час для розуміння, освоєння та усвідомлення його реальних переваг. На сьогодні головною причиною повільного старту є новизна аграрної ноти та необхідність доопрацювання інтеграційних процесів з публічними реєстрами. Аграрії традиційно надають перевагу перевіреним інструментам: банківським кредитам, аграрним розпискам, товарному фінансуванню.
Аграрна нота потребує детальних роз’яснень, особливо щодо функціонування електронних кабінетів у реєстрі аграрних нот та поступового формування ринкової практики її використання. Багато аграріїв тільки починають досліджувати цю можливість, а фінансові посередники та інвестори ще перебудовують свої процедури для роботи з нотами.
Щоб аграрна нота стала справді масовим інструментом, ринку необхідні успішні кейси — приклади, коли аграрії отримували фінансування швидко, прозоро та на вигідних умовах, при цьому зберігався баланс інтересів усіх сторін.
І такі приклади вже існують. У реєстрі аграрних нот вже є ноти, видані під забезпечення угод, які довели ефективність цього інструменту. Ми спостерігаємо, що аграрії, які вже скористалися аграрними нотами, отримали можливість залучити додаткове фінансування та розширити джерела свого капіталу. Саме ці першопрохідці зараз формують нові практики та слугують прикладом для ринку.
“Ми впевнені, що з накопиченням досвіду використання аграрних нот агровиробниками та кредиторами у їхніх бізнес-моделях, аграрна нота стане звичним і затребуваним інструментом фінансування в агросекторі, адже її потенціал справді великий.” – зазначає Марина Адамовська.
У чому відмінність аграрної ноти від аграрної розписки?
Загалом, ці інструменти мають різну правову природу, регулюються різними законами, відрізняються формою видачі, системами обліку, можливістю виступати предметом застави та процедурою примусового виконання.
Аграрна нота – це фінансовий інструмент, що є цінним папером. Вона існує виключно в електронній формі, створюється боржником та погоджується з кредитором у Реєстрі аграрних нот, обліковується в Національному депозитарії України та може, за бажанням, обертатися на ринку. Це означає, що аграрну ноту можна вільно продавати та купувати, залучати інвесторів на організованих ринках капіталу, а всі операції з нею є максимально прозорими для ринку. Додатково, аграрна нота охоплює ширший перелік сільськогосподарської продукції, яка може виступати заставою.
Аграрна розписка – це товаророзпорядчий документ. Вона може бути виключно паперовою, потребує нотаріального посвідчення та обліковується у Реєстрі аграрних розписок. Аграрна розписка також дозволяє аграрію отримати фінансування, але її обіг обмежений — вона не продається широкому колу осіб і зазвичай передається лише за спеціальною процедурою.
Отже, ключова відмінність полягає у юридичній природі та механізмах обігу. Аграрна нота – це класичний борговий інструмент, тоді як аграрна розписка – це договірне зобов’язання, що більше відповідає домовленості між боржником та кредитором. Аграрна нота є більш прозорою, зручною для інвесторів та потенційно більш ліквідною, а аграрна розписка – досить простою у використанні, але менш публічною та більш закритою для зовнішнього ринку.
Якщо спростити – аграрна розписка – це більше про довіру та двосторонні домовленості, а аграрна нота – це про ринок, прозорість та ліквідність.
Які переваги аграрної ноти? Які ризики її використання?
Основна перевага аграрної ноти – це її ліквідність та прозорість. Аграрну ноту можна швидко випустити, придбати, продати, залучити кількох інвесторів – і це реальна можливість для аграрія отримати фінансування на більш гнучких та вигідних умовах. Завдяки тому, що аграрна нота обліковується в системі депозитарного обліку, усі операції з нею максимально прозорі, а права інвесторів – надійно захищені. Фактично, цей інструмент створює новий міст між аграрним сектором та ринками капіталу, надаючи аграріям доступ до ширшого кола джерел фінансування – не лише банків та постачальників, а й безпосередньо до інвесторів, які активно шукають нові, надійні інструменти для вкладень.
Ризики, як і в будь-якому фінансовому інструменті, існують. Ринок аграрних нот ще молодий, ліквідність тільки формується. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку разом із Національним депозитарієм України, за підтримки проєкту “Розвиток доступу агросектору України до ринків капіталу” IFC (Група Світового банку), активно працюють над залученням нових учасників та створенням зручної інфраструктури для обігу цих нот. Аграріям також потрібна додаткова інформаційна та консультаційна підтримка для ефективної роботи з новим інструментом, чому буде приділено особливу увагу.
Також важливо усвідомлювати: аграрна нота – це цінний папір, що засвідчує безумовне зобов’язання боржника, забезпечене заставою, поставити сільськогосподарську продукцію або сплатити кошти кредитору. Якщо фермер залучив кошти під заставу майбутнього врожаю, а врожай не зібрав, зобов’язання все одно залишаються. Саме тому важливо грамотно структурувати угоду, передбачаючи страхування, гарантії та можливі ризики.
Чому так мало аграріїв наразі знає про ці ноти? Де аграрії можуть отримати інформацію, але так, щоб це було просто і доступно?
Це логічно, що зараз ще не так багато аграріїв знають про аграрні ноти — інструмент новий, він тільки з’явився на ринку. Зараз аграрії можуть легко отримати всю необхідну інформацію про аграрні ноти на сайті Національного депозитарію України — там зібрано детальні роз’яснення, презентації, приклади та відповіді на найпоширеніші запитання. Це відкритий і простий ресурс: https://www.csd.ua/agrarni-noty/.
Чи охоче кредитори погоджуються на аграрні ноти? (З огляду на їхню кількість, ймовірно, ні). Чому так відбувається?
На нашу думку, одна з основних причин – це звичка ринку. Більшість кредиторів, які співпрацюють з аграріями, традиційно користуються вже знайомими інструментами – банківськими кредитами, аграрними розписками, товарними фінансуваннями.
Також впливає наявність обмеженої кількості реальних кейсів, де кредитори та аграрії вже успішно пройшли цей шлях. Ринок завжди охочіше рухається за успішними прикладами, і коли їх стане більше – довіра до інструменту зростатиме. Як тільки ринок побачить, що інструмент зручний, безпечний і реально працює – інтерес кредиторів значно зросте.
Аграрна нота передбачає відповідальність, як і будь-який інший кредит
Багатьох аграріїв цікавить таке питання: якщо фермер випустив ноту під майбутній врожай, а врожай не зібрали, або зібрали значно менше, ніж очікувалося, то що станеться з боргами фермера? Адже ноти є інструментом примусового виконання зобов’язань?
Дійсно, аграрна нота – це борговий інструмент, і вона передбачає обов’язкове виконання зобов’язань. Якщо фермер випустив ноту під майбутній врожай, а врожай, наприклад, постраждав через погодні умови, або обсяги виявилися меншими – це не звільняє його від боргу. Тут аграрна нота працює так само, як будь-яке інше фінансове зобов’язання – наприклад, кредит чи розписка: потрібно або погасити борг, або шукати шляхи врегулювання з кредитором.
Водночас важливо розуміти, що аграрна нота – це дуже гнучкий інструмент. Її умови можна прописувати індивідуально – наприклад, враховувати можливість страхування врожаю або погодних ризиків, встановлювати додаткові гарантії, передбачати резерви чи заставу. Саме тому перед випуском ноти і фермер, і кредитор мають дуже уважно підходити до структурування угоди – щоб з одного боку аграрій не взяв на себе надмірного ризику, а з іншого – кредитор був захищений.
Так, аграрна нота допускає випадок примусового виконання зобов’язань, але саме тому важливо грамотно розраховувати обсяги фінансування, реально оцінювати свої можливості та, при необхідності, страхуватися. Це нова культура відповідального залучення коштів, і Національний депозитарій України зараз також приділяє велику увагу тому, щоб ринок отримував не лише технічний інструмент, але й розуміння, як правильно ним користуватися.
Аграрна нота – це інструмент, який надає аграрію нові фінансові можливості, але вимагає відповідального підходу – як і будь-який кредит.
Чи не заважатимуть аграрні ноти розвитку банківського кредитування аграріїв і навпаки? Що наразі є вигіднішим для фермерів: брати кошти в банку чи випустити ноту?
Аграрні ноти та банківське кредитування – це не конкуренти, а, скоріше, взаємодоповнюючі інструменти. Аграрна нота не перешкоджає розвитку банківського кредитування і не витісняє його. Вона створює для аграріїв додатковий вибір та відкриває ще один канал доступу до фінансування. Це дуже добре, бо чим більше варіантів має фермер, тим гнучкіше він може будувати свою фінансову стратегію.
Банк – це класичний, зрозумілий для більшості аграріїв партнер, але банківське кредитування часто передбачає жорсткі вимоги до застави, фінансової історії, певний пакет документів та час на погодження.
Аграрна нота, у свою чергу, дозволяє швидше залучати кошти, залучати кількох інвесторів, вийти напряму на ринок капіталу, а також запропонувати більш гнучкі умови. Для когось цей інструмент може бути вигіднішим, особливо якщо фермер, наприклад, не має доступу до банківського кредиту або шукає альтернативне джерело фінансування.
Що саме вигідніше – залежить від конкретної ситуації: обсягу фінансування, умов, термінів, доступності. Часто для аграрія оптимально використовувати обидва інструменти одночасно – наприклад, частину фінансування залучати в банку, а частину – через аграрну ноту.
Ми розглядаємо аграрну ноту не як конкурента банкам, а як додатковий сервіс, що розширює фінансові можливості агросектору. Більше вибору для аграрія – це завжди добре для ринку.
НБУ ігнорує існування аграрних нот, тому вони не можуть бути застосовані для забезпечення банківського кредиту. Чи планують якось розв’язувати цю проблему?
Визнання аграрних нот Національним банком як інструменту забезпечення стало б важливим кроком для розширення доступу агровиробників до фінансування. Це дозволить банкам активніше використовувати аграрні ноти у кредитуванні, особливо для малих і середніх фермерів. НДУ вже створив необхідну інфраструктуру – Реєстр аграрних нот – і готовий до подальшої інтеграції з банківською системою.
Чи можуть видавати аграрні ноти фермери, які беруть землю в довгострокову оренду, а власної не мають? Як працює механізм аграрної ноти, якщо фермерське господарство має кількох власників?
Так, фермери, які працюють на землі в довгостроковій оренді, також можуть видавати аграрні ноти. Важливо, що основним активом для видачі аграрної ноти є не обов’язково власність на землю, а перспектива майбутнього врожаю або іншого аграрного продукту (у тому числі продукції переробки чи тваринництва, що передбачено законом), який буде забезпеченням виконання зобов’язань.
Щодо фермерських господарств із кількома власниками – механізм аграрної ноти передбачає чітке визначення боржника, тобто особи, яка видає ноту та бере на себе зобов’язання. У зазначеному випадку такою особою буде саме фермерське господарство. Але якщо того вимагають, наприклад, установчі документи, рішення про видачу ноти може прийматися саме власниками або потребувати їх погодження, також може визначатися відповідальна особа, яка діє від імені господарства та підписує відповідні договори.
Юридично зобов’язання, що виникають з аграрної ноти, лежать саме на боржнику, а от власники або засновники такого товариства можуть нести різну відповідальність за зобов’язаннями товариства, залежно від його організаційно-правової форми.
Допускається, що аграрна нота може бути видана кількома боржниками за певних обставин, у такому випадку вони всі зазначаються в реквізитах аграрної ноти, несуть солідарну відповідальність перед кредитором, а з Реєстром аграрних нот взаємодіє їх спільний представник.
Ризики аграрних нот: від зламу реєстрів до зростання боргів
Аграрні ноти – електронний фінансовий інструмент. Як він захищений від хакерських атак, наприклад, чи від зламу реєстрів тощо?
Аграрні ноти – це справді електронний фінансовий інструмент, і безпека тут є пріоритетом номер один. Реєстр аграрних нот веде Національний депозитарій України, який має дуже високі стандарти захисту інформації та використовує сучасні технології кібербезпеки.
По-перше, доступ до реєстру суворо контролюється: він можливий виключно за допомогою кваліфікованого електронного підпису (КЕП). Використання КЕП забезпечує високий рівень ідентифікації користувачів та захист від несанкціонованого доступу. По-друге, усі дані зберігаються у захищених центрах обробки даних, де застосовуються найновіші засоби шифрування та резервного копіювання.
Крім того, Національний депозитарій регулярно проводить аудит систем безпеки, тестування на проникнення та співпрацює з провідними фахівцями з кібербезпеки, щоб мінімізувати будь-які ризики. Це дає змогу гарантувати, що інформація про видані аграрні ноти та права власності кредиторів на аграрні ноти захищена на найвищому рівні.
Якщо ми правильно зрозуміли, аграрну ноту можна перепродати чи переуступити. Які тут є ризики для фермера? Чи можуть держателі ноти змінювати вимоги за боргами для фермерів?
Так, аграрна нота – це цінний папір, який можна вільно перепродавати або переуступати. Це одна з її ключових переваг, адже завдяки цьому інструменту фермер може залучати фінансування не від одного конкретного кредитора, а від кількох інвесторів, які можуть змінюватись з часом.
Щодо ризиків для фермера – найголовніше, що умови ноти не можуть змінюватись довільно новими держателями. Права та зобов’язання фермера визначені в ноті на момент її видачі, і вони залишаються незмінними, незалежно від того, хто зараз є власником ноти, або бути змінені, але виключно за згодою всіх сторін. Іншими словами, держателі нот не можуть «переписати» боргові умови або підвищити вимоги до фермера без погодження цих змін із самим фермером.
Втім, переуступка ноти означає, що фермер тепер має справу з іншим кредитором або інвестором, і йому важливо зберігати комунікацію та виконувати зобов’язання вчасно, щоб уникнути непорозумінь.
Тож головний ризик полягає в тому, що агровиробник повинен уважно стежити за своїми зобов’язаннями та мати чітке розуміння умов виданих ним аграрних нот, а також підтримувати відкритий діалог з держателями, незалежно від того, хто вони є. Але щодо зміни умов – тут все чітко регламентовано і захищено законодавством.
Аграрні ноти можуть бути з фіксованою сумою, або з нефіксованою з посиланням на відповідні коефіцієнти. Сума, яка стягуватиметься за аграрною нотою, буде обраховуватися системою автоматично. Якщо без участі людини має бути визначена сума стягнення, то і коефіцієнти мають застосовуватися автоматично. Чи означає це, що сума боргів за аграрною нотою може з часом зрости? Від чого це залежить?
Так, аграрні ноти можуть бути як із фіксованою сумою, так і з нефіксованою, де сума, що підлягає поверненню, визначається за формулою розрахунку суми зобов’язання. У ці формули можуть бути закладені, наприклад, індекс інфляції, курс валюти тощо, що дає змогу адаптувати суму боргу відповідно до об’єктивних економічних умов.
Отже, так, сума боргу за аграрною нотою може змінюватися з часом. Це не означає, що борг «різко зросте» без пояснень – навпаки, такий механізм робить фінансові умови більш справедливими та прозорими для обох сторін. Агровиробник і кредитор заздалегідь погоджують, за якими формулами та коефіцієнтами відбуватиметься коригування суми.
Наприклад, якщо нота прив’язана до індексу інфляції, то сума боргу коригується відповідно до рівня інфляції, щоб зберегти реальну вартість зобов’язання.
Наразі Реєстр пропонує адаптовані формули з прив’язкою до курсу валюти за курсом НБУ та з відсотком комісії за користування запозиченими коштами, є можливість запропонувати власну формулу, єдиною умовою є її зрозумілість для адаптації до автоматичного розрахунку.
Важливо, що всі ці умови прописуються у ноті заздалегідь і є прозорими для всіх учасників. Тобто фермер знає, як буде змінюватись сума боргу, і це не стане для нього сюрпризом у момент погашення зобов’язання.