Український аграрний сектор все ще функціонує переважно за схемою короткочасних поточних угод, що укладаються всього на декілька місяців вперед. Це дає можливість швидко реагувати на кон’юнктуру ринку, однак робить підприємства надмірно залежними від цінових перепадів і нестійкої логістики.
Створилася ціла екосистема, де значна частина учасників звикли жити “одним днем”, не плануючи операції на майбутнє, інформують аналітики “УкрАгроКонсалт”.
“Разом з тим, європейський ринок, до якого прагне інтегруватися Україна, функціонує за іншими принципами – з більш тривалими контрактами, що охоплюють річний або навіть дворічний період. Така модель дає можливість заздалегідь планувати збут, логістику, витрати на перевезення та страхувати ризики за допомогою хеджування. Це не тільки стабілізує ціни, а й гарантує передбачуваність прибутків і зменшує вплив валютних коливань”, – роз’яснюють експерти.
Щоб здійснити перехід до такої практики, на їхню думку, українському агробізнесу необхідно змінити світогляд: угода повинна сприйматися не як короткостроковий прибуток, а як складова системної стратегії. Мова йде про завчасне резервування логістичних потужностей, фіксацію умов поставок, використання фінансових інструментів для захисту від ризиків і поступовий перехід до більш тривалих контрактів.
“Це дозволить уникати напружених цінових коливань і збільшити результативність у довготривалій перспективі. Адже інколи стабільність є більш вигідною, ніж “приваблива ціна”. Наприклад, фермер, який заздалегідь зафіксував договір на пшеницю з доставкою весною, може втратити декілька доларів на тонні в порівнянні з поточною ціною, але отримає гарантію реалізації, чітку логістику і захист від раптового здорожчання транспорту чи зниження попиту”, – роз’яснюють аналітики.