Обмеження використання мінеральних добрив у Європі запровадили після Другої світової війни, коли інтенсифікація сільського господарства призвела до надмірного надходження азоту. Це особливо гостро проявилося в Нідерландах, де надлишок сягав до 150 кг азоту на гектар. За даними FAO, у 1970-х роках на кожну тонну вирощеного зерна припадало майже в 2,5 раза більше внесеного азоту, ніж сьогодні.
Європейський підхід до агрохімії та екосистем
Значна частина надлишкового азоту не залишалася в ґрунті, а втрачалася через денітрифікацію, випаровування аміаку та вимивання нітратів. Вже у 1975 році з’явилася перша директива ЄЕС щодо контролю нітратного забруднення вод. Особливу увагу в ЄС приділяють азоту, оскільки калій не створює суттєвих екологічних проблем, а фосфор контролюється менш уніфіковано. З часом в Європі сформувалася філософія, яка розглядає землю як суспільний ресурс, а обмеження її використання на користь довготривалого збереження природного капіталу стало юридичною нормою.
Оригінал статті: agroreview.com