EU4SmallFarms провели практичний вебінар «Специфікації географічних зазначень в Україні: вимоги, підготовка та процедура погодження». До заходу долучилися 57 учасників – представники асоціацій виробників, бізнесу, органів влади, обласних військово-цивільних адміністрацій та експертного середовища. В рамках проведення вебінару обговорювали специфікацію – один із ключових документів для географічного зазначення (ГЗ), який визначає характеристики продукту, територію його виробництва, спосіб виробництва та зв’язок особливих властивостей продукту з його географічним та історичним походженням.
Учасники пройшли весь шлях роботи зі специфікацією: від визначення унікальних характеристик продукту та формування вимог до його виробництва – до практичного досвіду виробників і процедури погодження специфікації перед подальшою реєстрацією ГЗ.
Специфікація як основа географічного зазначення
Про загальні вимоги, структуру та ключові принципи підготовки специфікацій розповіла Юлія Прохода, експертка проєкту EU4SmallFarms.
«Специфікація – це не романтичний опис. Це зазначення того, що це за продукт, які він має характеристики і, звичайно, його процес виробництва», – наголосила Юлія Прохода.
Вона пояснила, що специфікація описує не продукцію окремого виробника, а продукт як такий та встановлює вимоги, відповідно до яких він має вироблятися. Саме тому підготовка специфікації потребує чіткого визначення назви й опису товару, географічної території, способу виробництва, особливих характеристик продукту та їхнього зв’язку з місцем походження.
Окрему увагу під час презентації приділили фізичним, хімічним та органолептичним характеристикам продукції, доказам її походження і простежуваності, визначенню географічної зони та місцевим способам виробництва.
Що саме робить продукт унікальним?
Практичні підходи до підготовки специфікацій для різних категорій продукції представив Тарас Антонюк, експерт з географічних зазначень та експерт FAO Україна з оцінки та розвитку ланцюгів доданої вартості.
Один із ключових викликів для виробників – не просто детально описати продукт, а визначити ті характеристики, які справді формують його специфічність.
Що відрізняє продукт від аналогічних товарів з інших територій? Чим зумовлені ці відмінності – природними та кліматичними умовами, історією, традиціями, репутацією чи особливостями технології? На якому саме етапі виробництва формується специфічність продукту та які елементи цього процесу необхідно зафіксувати у специфікації?
Саме ці питання, за словами Тараса Антонюка, мають бути в центрі роботи виробників над документом. При цьому характеристики, включені до специфікації, повинні бути не лише обґрунтованими, а й такими, які надалі можна перевірити.
Під час вебінару також розглядали українські приклади ГЗ та особливості визначення території і технології виробництва для різних категорій продукції.
Від документа – до реального досвіду виробників
Окремий блок вебінару був присвячений практичному досвіду створення географічних зазначень.
Учасники почули практичний кейс Юрія Палічева, який поділився досвідом роботи над географічним зазначенням «Херсонський кавун». Цей приклад продемонстрував, що створення ГЗ – це не лише підготовка документації. Важливу роль відіграють самоорганізація та об’єднання виробників, спільне визначення характеристик продукту, робота над специфікацією та послідовність у проходженні всього процесу.
Під час дискусії також йшлося про ширше значення географічних зазначень для територій: збереження традиційних технологій і локальних знань, формування впізнаваності регіональних продуктів та створення можливостей для їх подальшого розвитку.
Як відбувається погодження специфікації?
Завершальна тематична частина вебінару була присвячена процедурі погодження специфікацій на державному рівні.
Представниця профільного міністерства Світлана Мислинська пояснила учасникам основні етапи цього процесу. Виробник або об’єднання виробників подає до Міністерства специфікацію та відповідні документи, після чого їх розглядає експертна комісія. За результатами розгляду документи можуть потребувати доопрацювання.
«Є опція, що експертна комісія може виїхати на місце, щось перевірити, в чомусь переконатися. Ну і тоді останній етап — це погодження специфікації. Вона дає рекомендації Міністерству, і Міністерство погоджує специфікацію», — пояснила Світлана Мислинська.
Погодження специфікації Міністерством передує поданню документів на подальшу реєстрацію географічного зазначення.
Серія практичних вебінарів продовжиться
Захід став частиною роботи EU4SmallFarms із підтримки розвитку системи географічних зазначень в Україні та практичної роботи з виробниками.
Наступні вебінари будуть детальніше присвячені особливостям розробки специфікацій для окремих категорій продукції. Зокрема, заплановані тематичні зустрічі щодо специфікацій для вина, сільськогосподарської продукції та харчових продуктів, а також спиртних напоїв.
Повний запис вебінару «Специфікації географічних зазначень в Україні: вимоги, підготовка та процедура погодження» доступний на YouTube: