Навіть в межах одного господарства норми висіву озимої пшениці потребують постійного коригування. За сприятливих умов та ранніх строків сівби рослини добре кущаться, формуючи ефективнішу густоту стеблостою за менших норм висіву насіння: по чорному пару – 3,0-4,0 млн шт./га; після непарових попередників – 4,0-4,5 млн шт./га.
За настанням оптимальних строків сівби озиму пшеницю краще висівати нормою 4,0-4,5 і 5,0 млн схожого насіння на гектар відповідно. Пізні строки сівби призводять до низької інтенсивності кущіння восени. Тому для створення необхідної густоти стеблостою норму висіву слід збільшувати до 5,5-6,0 млн схожих насінин на гектар, аби навесні нараховувалося не менше 300-350 рослин/м².
«Як відомо, норма висіву насіння озимої пшениці суттєво залежить від біологічних особливостей конкретного сорту. Схильні до інтенсивного кущіння та вилягання високорослі сорти максимальну врожайність зерна забезпечують за зменшених норм висіву, а напівкарликові сорти – за дещо збільшених», – зазначає науковець.
Водночас підвищення норми висіву насіння до 6,5-7,0 млн шт./га часто призводить до зниження врожаю. Це стається через погіршення освітленості посівів, збільшення захворюваності рослин, а також непродуктивні витрати води та поживних речовин.
Отже, норма висіву насіння озимої пшениці не є сталою величиною. Вона може змінюватися під впливом багатьох чинників, навіть у межах окремого господарства. Тому постійна перевірка та визначення оптимальних параметрів цієї технологічної операції набувають надзвичайно важливого значення для зерновиробників.
Нагадаємо, що надто низькі норми висіву пшениці озимої знижують врожайність сильніше, ніж зависокі.