Бор на кукурудзі: як позакореневе живлення до цвітіння захищає качани від вилягання

Агрономічні дослідження, зокрема масштабний досвід використання мікродобрив у різних країнах, підтверджують: своєчасне забезпечення рослин бором перед цвітінням здатне запобігти абортивності зав’язей та забезпечити повний налив зерна.

Фізіологічна пастка: чому кукурудза «голодує» попри наявність бору у ґрунті

Ключова біологічна властивість кукурудзи – абсолютна нерухомість бору у флоемі. Цей елемент переміщується рослиною лише знизу вгору, разом із висхідним потоком води (по ксилемі). Це створює небезпечну фізіологічну пастку. Рослина не в змозі перенаправити бор зі старих, нижніх листків до генеративних органів, що формуються – волоті та ниток качана. Якщо навесні вносилися ґрунтові добрива, до середини літа вони часто вимиваються опадами з прикореневої зони або стають недоступними через посуху. Доступність бору різко знижується на карбонатних та лужних ґрунтах з високим pH, а також на піщаних і бідних на органіку ділянках, де елемент легко вимивається. Дефіцит бору посилюють низькі температури та посуха, оскільки це зменшує транспортування води через ксилему. Звідси практичний висновок: бор для рослин необхідно вносити дрібно і регулярно в періоди інтенсивного росту, особливо за посушливої погоди та при загрозі розриву між потребою та доступністю елемента.

У фазі від V10 (10-й лист) до VT (викидання волоті) споживання бору культурою досягає різкого піку. Якщо в цей момент корені не знаходять вологу та розчинений бір, репродуктивна система відчуває глибокий стрес.

У фазі від V10 (10-й лист) до VT (викидання волоті) споживання бору культурою переживає різкий пік

Дефіцит бору в передгенеративний період негативно впливає на три ключові процеси, що визначають налив качана:

  • Життєздатність пилку. Бор безпосередньо відповідає за проростання пилкових зерен та швидкість росту пилкової трубки. При його нестачі пилок стає стерильним.
  • Синхронізація цвітіння. Нестача мікроелемента затримує вихід ниток, тоді як волоть вже відпила. В результаті пилок осипається, провокуючи появу «лисих» місць на качанах.
  • Вуглеводний обмін. Бор регулює транспортування цукрів із листя до точок росту. Без нього зерна у верхній частині качана просто не отримують живлення та відмирають.
  • Корекція нестачі елемента здійснюється двома шляхами – безпосередньо у ґрунт або позакоренево. Позакореневе підживлення проводиться у формі хелатів або розчину борної кислоти. Внесення бору в ґрунт під час сівби економічно невиправдане: елемент надто мобільний у ґрунті. Максимальну рентабельність демонструють підживлення, проведені ближче до періоду цвітіння.

    Стратегія 1. Кореневий старт (внесення у міжряддя)

    У фази V4-V8 (4-8 листків), під час проведення планових азотних підживлень, бор (у формі борату натрію) змішують з рідким КАС. Це допомагає сформувати запас доступного елемента в прикореневій зоні якраз на момент виходу кукурудзи в трубку. Перевага цього методу внесення полягає в тому, що ефект зберігається протягом 5-6 років.

    Стратегія 2. Листковий експрес-метод

    Найточніший та найефективніший спосіб – позакоренева (листова) обробка безпосередньо перед цвітінням у фазу VT (викидання волоті), коли трактор-обприскувач з високим кліренсом ще може пройти полем. Використовуються рідкі органічні комплекси – бор-етаноламін. На відміну від дешевої борної кислоти, борамін не обпалює листову пластину та миттєво засвоюється клітинами рослини. Норма внесення: від 150 до 200 г чистого бору на гектар. Умови обробки: строго у вечірні або нічні години за температури не вище 25 °C та вологості повітря від 60 %, щоб краплі розчину не висихали до всмоктування листям.

    Оптимізація борного живлення кукурудзи на фінальній стадії вегетації знижує відсоток пустозерності до мінімуму. Це забезпечує збільшення врожайності в межах 5–12 ц/га за рахунок підвищення маси тисячі зерен і повної виповненості кожного качана.

    Але плануючи підживлення кукурудзи бором, слід бути обережним, оскільки надлишок бору, який має гербіцидну дію, може призвести до зворотних наслідків. Тому буде корисно провести аналіз ґрунту на вміст елемента.

    На відміну від дефіциту, токсичність бору розвивається швидко: проявляється хлороз і подальші некрози по краю листків, з’являється бронзовий відтінок пластинки, побуріння жилок, пригнічення точок росту, опадання квіток. Ризик особливо високий на легких ґрунтах без органічної фракції та під час обробок у спекотну, суху погоду, коли випаровування пришвидшує проникнення та спричиняє локальні опіки. Тому краще застосовувати дробні дози з інтервалами 7–14 днів, а при листкових підживленнях дисципліновано дотримуватись допустимих концентрацій для конкретної культури. Пам’ятайте: бор для рослин – мікроелемент, і «більше» не означає «краще».

    О. Єрмоленко, [email protected], за матеріалами зарубіжної аграрної преси
     

    No votes yet.
    Please wait...

    Залишити відповідь

    Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *