Часник визнається надзвичайно цінною рослиною за своїм хімічним складом. Його цибулини містять значну кількість полісахаридів, приблизно 8,0 % азотистих сполук і багаті на вітамін С. Крім того, часник збагачений ефірними оліями, які відповідають за його характерний аромат і смак, а також володіють бактерицидними властивостями. Обсяг ефірних олій варіюється залежно від часу збору врожаю, сорту та походження часнику. Серед 58 традиційних овочевих культур, рослини роду Allium L. займають одне з перших місць за вмістом флавоноїдів. У цих рослинах флавоноїди представлені переважно кверцетином, меріцетином і кемпферолом. Вміст кверцетину в цибулинах часнику сягає 75,5 мг/100 г.
Високий вміст ефірної олії, до 0,61 %, надає часнику гострого, небажаного для столових сортів смаку. Варто зазначити, що озимий часник за вмістом ефірної олії (0,56 % на суху масу) не поступається традиційним ефіроолійним культурам і вирізняється своїм складним компонентом: крім основного компоненту діалілдисульфіду (86,21 %), значна кількість припадає на алілметилдисульфід (8,26 %). Наші дані свідчать про потенціал вирощування озимого часнику як ефіроолійної рослини.
Рослина, що глибоко вкорінилася в українських землях та традиціях
Часник (Allium sativum) – це багаторічна трав’яниста рослина, яка за сучасною класифікацією належить до родини Цибулевих (Amaryllidaceae). Коренева система часнику мичкувата, слаборозвинена і залягає неглибоко, в межах 20–30 см ґрунтового шару. Тому для вирощування часнику ідеально підходять легкі, високородючі ґрунти з нейтральним pH ґрунтового розчину та стабільною оптимальною вологістю в зоні коренів.
Листя часнику має відтінки від світло-зеленого до темно-зеленого та сизого, утворюючи несправжнє стебло висотою 7–25 см. Кількість листя на рослині коливається від 7–8 до 12–15, що залежить від сортових характеристик та умов вирощування. Цибулина часнику складна, складається з численних зубків, що формуються на донці в пазухах листків. У нестрілкувальних сортів зубки (до 30–40 шт.) розташовуються у вигляді спіралі різної складності. Стрілкувальні сорти утворюють цибулину з 4–10 однаковими зубками, в центрі яких розвивається стрілка (квітконіс). Перед цвітінням квітконіс часто має вигин у верхній частині, що випрямляється під час цвітіння. На кінці стрілки знаходиться суцвіття – куляста парасолька, вкрита щільною оболонкою з характерним видовженим кінцем. Спочатку в суцвітті формується багато квіткових бруньок блідо-фіолетового забарвлення. Однак, зі збільшенням розміру суцвіття, на його поверхні між квітконіжками бруньок починається активне формування повітряних цибулин.
Культурний часник не утворює насіння, тому його розмножують вегетативно – зубками та бульбочками. Кількість повітряних цибулин у суцвітті може варіюватися роками та залежно від сорту, від кількох штук до 350–400. Чим менше цибулинок у суцвітті, тим більшими вони будуть.
Культурний часник насіння не дає, тому розмножують часник вегетативно – зубками та бульбочками
Вегетаційний період часнику щорічно завершується утворенням цибулини, тоді як надземна частина та коренева система відмирають. В одному з досліджень цибулина діаметром 2,8 см мала корінь, що проникав у ґрунт лише на 14–20 см. Загальна довжина коренів становила 12,6 м.
Врожайність часнику безпосередньо залежить від розміру зубка та норми висіву: чим більші зубки та щільніше вони висіяні на гектар, тим вищий урожай. Озимі сорти часнику мають вищу лежкість, добре зберігаючись до весни (дев’ять-десять місяців), а бульбочки – до двох календарних років.
Рідкість сходів здорового озимого часнику може бути зумовлена біологічними причинами: низькою схожістю невизрілих зубків, зниженою морозостійкістю перерослих рослин при ранній посадці. Вона також може виникати через порушення агротехніки: висихання рослин при посадці в сухий ґрунт, вимерзання при пізній посадці та поганому вкоріненні, засихання коренів при дрібному загортанні та “випиранні” зубків, пошкоджених при механізованій посадці. Характер росту та розвитку майбутньої рослини значною мірою залежить від соковитої луски зубка, тобто від кількості та хімічного складу запасних поживних речовин. Вони витрачаються переважно на формування коренів та зародка листя. Дослідження показали, що утворення нових зубків розпочинається після відростання всього листя зародка зубка та розкладання його соковитої луски.
Підрахунок кількості листків зародка перед висаджуванням ярого часнику слугує методом біологічного контролю майбутнього врожаю. Оптимальна їх кількість – п’ять-шість. Менша кількість прогнозує ранній врожай та появу однозубок; більша – пізніший початок розгалуження та дозрівання. Деякі сорти мають тенденцію утворювати не одну, а дві-три цибулини в одному гнізді.
Вимогливість часнику до умов середовища
Вимоги до оптимальної температури різняться у різних сортів часнику. Озимі сорти мають морозостійке коріння, сходи з’являються навесні, коли сніг ще не зійшов; коріння деяких сортів витримує морози до -21 °C. Листя менш морозостійке; сходи часнику витримують короткочасні несильні морози до -15 °C.
Ярі сорти не є морозостійкими, проте при осінній посадці можуть перезимувати під сніговим покривом за умови короткочасного та незначного промерзання ґрунту. Для нормального початкового розвитку їм також потрібні знижені позитивні температури.
Вплив низьких температур у роки з різними весняними умовами призводить до змін у розвитку рослин. У озимих сортів при холодній весні може сповільнюватися розгалуження, формуються переважно однозубкові рослини, тоді як прохолодна весна може негативно впливати на стрілкування.
У ярих сортів при короткій та теплій весні спостерігається затримка розгалуження, формується більша кількість часток у цибулині, що може призводити до пізнішого дозрівання. Натомість тривала холодна весна також пригнічує розгалуження та сприяє формуванню однозубкових форм.
Часник є холодостійкою рослиною. Коріння зубків починає відростати при 2…8 °C. Листя відростає при 5…7 °C. Оптимальна температура для росту та розвитку рослин на початковому етапі становить 5…8 °C, під час формування зубків – 11…12 °C, у період дозрівання цибулин – 20…24 °C. Підвищення температури в період формування цибулин сприяє прискоренню цього процесу та їх визріванню.
Часник досить чутливий до нестачі вологи. Хороші врожаї отримують за постійної вологості ґрунту на рівні 65–85 % польової вологоємності, особливо у фазу росту. Часник має підвищену потребу в ґрунтовій волозі в період наростання листя та формування цибулин. За висихання листя та дозрівання цибулин поливи припиняють.
Визначено наступні критичні періоди, коли часник особливо потребує високої вологості ґрунту:
У приморській зоні краще ростуть сорти з широким і пониклим листям, у степовій – з вузьким. Якщо за осінньо-зимовий період випадає понад 200–260 мм опадів, цього запасу достатньо для початкового росту часнику. За меншої кількості опадів необхідні поливи. У нечорноземній зоні, якщо травень і червень виявляться посушливими, потрібно провести один-два поливи нормами 300–400 м³ на 1 га. У поливній зоні Херсонщини, з меншою кількістю атмосферних опадів та високою випаровуваністю, необхідно проводити чотири-п’ять поливів по 350–400 м³ на 1 га. Поливи припиняють за два-три тижні до збирання. Зрошення знижує вміст сухих речовин на 1,5–2 %. При нестачі вологи, особливо на початковому етапі росту, часник засихає недозрілим. Сухість ґрунту та повітря після вилягання листя прискорює дозрівання цибулин та підвищує їхню лежкість. Часник є однією з найбільш вимогливих овочевих рослин до родючості ґрунту та рівня ґрунтових вод. Для сівби слід відводити ділянки, захищені від північних холодних вітрів.
Часник — це одна з найвибагливіших овочевих рослин до родючості ґрунту й до рівня ґрунтових вод. Для сівби слід відводити ділянки, які будуть захищені від дії північних холодних вітрів
Часник – рослина довгого дня. За короткого світлового періоду відбувається вегетативний ріст та формування листя, тоді як при подовженні світлового дня та відповідних температурних умовах починає формуватися цибулина. Чим більше листя сформується у квітні-травні, тим більшою буде цибулина. При короткому дні рослини не розгалужуються і зубки не утворюються. Саме тому ранні терміни посадки для сортів ярого часнику та їх захист від бур’янів, що сильно затіняють рослини часнику та створюють умови короткого дня, мають виняткове значення.
Посадка часнику має здійснюватися на сонячних ділянках, без затінення від навколишніх рослин (для дозрівання цибулин необхідна досить висока температура). Часник вимогливий до родючості ґрунту. Високі врожаї можна отримати лише на структурованих, добре дренованих, легких і родючих ґрунтах, добре удобрених перегноєм, з нейтральною або слабокислою реакцією середовища.
Не рекомендується розміщувати часник після картоплі, оскільки це сприяє ураженню часнику фузаріозними гнилями та нематодою. Не можна розміщувати після цибулі та часнику раніше, ніж через чотири-п’ять років, оскільки ці культури мають багато спільних шкідників і хвороб. Під час осінньої підготовки ґрунту під часник вносять 4–10 кг/м² добре перепрілого перегною або компосту, а також 20–25 г/м² суперфосфату та калійної солі.
Під озимий часник ґрунт обробляють і удобрюють за місяць до початку посадки та підтримують у чистому від бур’янів стані. Перед посадкою озимого та ярого часнику відбирають здорові та великі цибулини, поділяють їх на зубки, які калібрують на дерев’яних планчастих решітках на фракції. Кожну фракцію потрібно висаджувати окремо, оскільки їх відростання та дозрівання відбувається неодночасно. Відсортований посадковий матеріал перед посадкою часто обробляють фунгіцидами, а також широко використовують біологічні препарати та стимулятори росту. Це робиться для захисту від грибкових хвороб та шкідників, кращого стартового розвитку рослин та підвищення врожайності.
Боротьба з хворобами та шкідниками часнику повинна мати комплексний характер та поєднувати профілактичні заходи (організаційно-господарські, агротехнічні) із захисними. Профілактичні заходи проводяться щорічно. Вони уповільнюють розмноження та розвиток хвороб і шкідників, мінімізуючи їхню шкоду. Крім того, ці заходи створюють сприятливіші умови для росту та розвитку рослин, підвищуючи їхню стійкість до хвороб та шкідників. До найважливіших профілактичних заходів належить дотримання сівозміни з поверненням часнику на те саме місце через чотири-п’ять років. Часник і цибулю не слід розміщувати на суміжних полях, оскільки вони мають спільні хвороби та шкідників.
Значну профілактичну роль відіграють заготівля посадкового матеріалу тільки від здорових рослин, посів бульбочок та посадка зубків у оптимальні агротехнічні терміни, що найбільш сприятливі для розвитку часнику, раннє лущення та глибока зяблева оранка. Важливе значення має своєчасне видалення протягом вегетаційного періоду хворих рослин, збирання та знищення післяврожайних залишків, на яких перезимовують багато хвороб та шкідників. Стійкість рослин до хвороб та шкідників підвищує правильне та своєчасне застосування добрив та мікродобрив.
Урожайність часнику залежить від величини зубка і норми посіву: чим більші зубки і більше їх висіяно на гектар, тим вона вища
Селекційна робота з часником має бути спрямована насамперед на розширення та вдосконалення методів створення вихідного матеріалу: покращення місцевих сортів, створення нових високоврожайних, стійких до хвороб та шкідників сортів, виведення високоврожайних лежких сортів з підвищеним вмістом цукрів, ефірної олії та біологічно активних речовин. Врожайність та лежкість, якісні показники – важливі характеристики, що визначають цінність сорту.
Дослідження
Наші дослідження щодо вирощування часнику проводилися у Дніпровському районі, на базі фермерського господарства «Зоря». Господарство спеціалізується на вирощуванні зернових, технічних та овочево-пряних культур. Дослідна ділянка розташована на полі площею 37 га (з них під агроценозами часнику – 6 га).
Переважаючим типом ґрунтів у Дніпропетровській області є чорноземи звичайні та південні середньо- і малогумусні (82,0 % площі), у південній частині області переважно супіщаного, в решті – суглинистого складу. Їх характерні особливості – середні показники лужності, середній вміст гумусу, достатня потужність гумусового горизонту, обмінного кальцію, добра оструктуреність, часткова схильність до запливання та утворення кірки. Рідше трапляються лугові, дерново-типові та болотні ґрунти, а також заплавні ґрунти, які загалом займають незначну частку території. Відзначається середній вміст гумусу (від 3,87 до 3,46 %) та інших елементів родючості.
Територія Дніпровського району належить до зони помірного зволоження. Ймовірність років з певною вологозабезпеченістю врожаю представлена для двох підзон – лісостепу (північна частина регіону) та степу (центр, південний схід області).
У ґрунтовому покриві області переважають чорноземи, які займають основну частину території. Серед них найбільш поширені звичайні, південні та вилуговані підтипи. Меншу частку займають ґрунти з ознаками засолення, карбонатності та інші локальні різновиди.
Підготовка ґрунту для часнику
При побудові сівозмін для обробітку овочевих культур усі попередні культури повинні сприяти підвищенню родючості ґрунту. Дуже ефективно використовувати сидеральні культури у подрібненому вигляді або висушені, з подальшим внесенням біологічно активних препаратів та подальшим закладенням у шар ґрунту на 10–12 см дисками. Це дозволяє при формуванні вузькопрофільних гряд сконцентрувати органічну масу сидератів у зоні розташування основної маси коренів овочевих культур та покращити родючість і мікробіологічну активність ґрунту. Вирощування конюшини та сидеральних культур забезпечує за сівозміну надходження у ґрунт від 38–46 т органічних добрив.
Ґрунти дослідних ділянок господарства представлені чорноземами, гранулометричний склад яких важкосуглинистий. Вміст гумусу за результатами дослідження ґрунтів становить 3,28 – 4,3 %. Переважають ґрунти із близькою до нейтральної реакцією середовища (рН=6,23 – 7,76) із середнім та підвищеним вмістом фосфору 12,4 – 26,7 мг/100 г ґрунту.
Клімат району досліджень помірно-континентальний з відносно м’якою зимою, з рідкими відлигами та теплим вологим літом. Середньорічна кількість опадів коливається від 450 до 586 мм, середня відносна вологість повітря становить 68 %. У літні місяці середньодобова температура повітря становить 19…23 °С, сума середньодобових температур вище 10 °С дорівнює 2380 °С. Клімат області характеризується помірно теплим літом і порівняно холодною зимою. Найтеплішим місяцем є січень, середньомісячна температура якого становить -11,8 °С. Найтепліший місяць — липень, коли середньомісячна температура досягає 26…31 °С.
Сівозміна класична: картопля – капуста+морква – цибуля+часник – столові буряки. Норма крапельного зрошення – 350 м³/га. Міжряддя – 0,45 м. Строк висадки – 26.10. глибина 7-9 см. У процесі вирощування проводили 3-4 міжрядні культивації, дві підгодівлі, поливи. Першу підгодівлю застосовували під час нарощування листків, використовували 5-9 г аміачної селітри та 7–9 г суперфосфату на 1м². За пригнічення рослин зробили позакореневу підгодівлю (1% розчин сечовини або 95 г/10 л води). У фазу початку утворення цибулин-зубків проводили друге підживлення (4–7 г суперфосфату та 4–7 г калійної солі на 1м²). Збирання здійснювали у суху погоду, використовуючи плоскоріз-часникокопалку для підкопування, після чого підрізали стебла й корені для якісного просушування, далі – сортували для подальшого зберігання.
Норма висадки відповідно 40 та 30 штук/м². Площа облікової ділянки у досліді 5 м², повторність — чотирикратна.
Для досліду обрано сорти озимого часнику: Прометей (середньостиглий сорт), Харківський фіолетовий (пізньостиглий сорт) та Сілвер (пізньостиглий сорт).
При вирощуванні озимого часнику через однозубкові цибулини встановлено, що маса зубка, маса цибулини та врожайність вищі порівняно з вирощуванням озимого часнику через зубки.
Спосіб розмноження не вплинув на зимостійкість сортів Прометей та Сілвер (77,5–79,2 %), вища зимостійкість (89,8 %) у сорту Харківський фіолетовий спостерігалася при вирощуванні озимого часнику через зубки. У нашому дослідженні встановлено, що при вирощуванні з однозубок по всіх сортах відбулося збільшення маси отриманих цибулин: у сорту Харківський фіолетовий з 19,6 г до 23,3 г, у сорту Прометей з 18,1 г до 21,2 г.
Частково це свідчить про те, що рослини, вирощені з однозубок, на ранніх етапах росту мали більш розвинений асиміляційний апарат за рахунок збільшення кількості та довжини листя, висоти рослини, висоти та діаметра несправжнього стебла. На ранньому етапі розвитку вони мали розвиненіший асиміляційний апарат. Це підтверджується тим, що площа асиміляційної поверхні, за відповідного обліку, більша у рослин при висадці 30 шт/м².
Для всіх сортів часнику використання фосфору та калію сприяє кращому визріванню цибулин та бульбочок, підвищує вміст вуглеводів та білка у зубках часнику. Це особливо важливо в районах культивування озимого часнику, оскільки прискорює осіннє коренеутворення та підвищує зимостійкість.
Слід також зазначити, що встановлений в цьому експерименті негативний взаємозв’язок між зимостійкістю та відсотком уражених рослин чітко простежується тільки у сорту Харківський фіолетовий, в якого вміст суми цукрів та аскорбінової кислоти в цибулинах вищий, ніж у сортів Сілвер і Прометей. Можна припустити, що це пов’язано з різним рівнем накопичення цукрів та аскорбінової кислоти в зубках та однозубкових цибулинах цього сорту.
Економічна ефективність вирощування часнику
У середньому за період 2021–2023 рр. врожайність становила: Прометей – 8,72 т/га; Харківський фіолетовий – 10,21 т/га та Сілвер – 7,94 т/га. Середньозважена ціна становила (в перерахунку на оптові ціни) – 55 грн/кг. Вартість валової продукції була на практиці близько 450–560 тис. грн. Витрати також були високими – 250 тис. грн.
Для всіх сортів часнику використання фосфору та калію сприяє кращому визріванню цибулин та бульбочок, підвищує вміст вуглеводів та білка у зубках часнику. Це особливо важливо в районах культивування озимого часнику, оскільки прискорює осіннє коренеутворення та підвищує зимостійкість
Чистий прибуток становив по сортам – 230, 311 та 186 тис. грн відповідно. За рівнем рентабельності відзначився сорт Харківський фіолетовий – 124,6 %, що на 32,8 та 49,9 % вище, ніж у Прометея та Сілвера. Це пояснюється тим, що сорт Харківський фіолетовий виявився більш адаптованим за однакових умов вирощування. Сорт Сілвер (Нідерланди) потребував додаткового мінерального живлення, хімічного захисту та зволоження.
Перспективний сорт та найкращі показники
Отже, наше дослідження, що вивчало вплив сортів часнику та норми висадки однозубкових цибулин (30 і 40 шт/м²) на врожайність, дозволяє нам зробити відповідні висновки. Загалом сорти по-різному реагували на умови вирощування: за врожайністю різниця була помітною, тоді як зимостійкість суттєво залежала від генетичних особливостей сорту. Найвищі показники врожайності та рентабельності забезпечив сорт часнику Харківський фіолетовий, який виявився найкраще адаптованим до умов господарства. Сорт Прометей показав середні результати, тоді як сорт Сілвер мав нижчу врожайність через гіршу адаптацію та підвищені вимоги до умов вирощування. Використання однозубкових цибулин загалом підвищувало продуктивність (Харківський фіолетовий), однак у окремих сортів могло знижувати зимостійкість (Прометей і Сілвер). Найефективнішою виявилася технологія з нормою висадки 30 шт/м² з міжряддям 0,45 м, а в умовах господарства варто надавати перевагу вітчизняним сортам: Харківський фіолетовий і Прометей.
Андрій Сумський, Дніпровський державний аграрно-економічний університет